Це стрічка під назвою «Куба & Аляска» / Cuba & Alaska режисера Єгора Трояновського, що здобула перемогу в номінації «Найкращий документальний фільм».

Журі визнало український фільм про двох подруг-парамедикинь, які боронять Україну, рятуючи життя на передовій, найкращим серед робіт із секцій Progressive Cinema Competition та Special Screenings. Про це розповіли в Міністерстві культури та стратегічних комунікацій України.

Кожна презентація українського фільму за кордоном – посилення міжнародного голосу України, а також можливість розповісти світові правду про війну російської федерації проти України, про силу та стійкість українців.

На цьому наголосила віцепрем’єр-міністр з питань гуманітарної політики та міністр культури України Тетяна Бережна.

«Перемога фільму «Куба & Аляска» у Римі – доказ професіоналізму, якості та глибини українського кіно», – зазначила глава Мінкульту України.

«Куба & Аляска» – документальний фільм українського режисера Єгора Трояновського, що розповідає історію двох українських військовослужбовиць із позивними Куба та Аляска, які разом рятують життя на фронті, зберігаючи людяність, гумор і надію навіть у найтемніші часи.

Юлія (Куба) Сідорова й Олександра (Аляска) Лисицька – найкращі подруги-парамедикині. Долаючи виклики війни, вони переживають спільну для всіх військових історію: чим довше вони залишаються на фронті, тим більше віддаляються від друзів, родини й свого минулого життя.

«Це історія про те, як війна змінює, але не знищує. Навіть у найтемніші моменти можна зберегти внутрішнє світло», – йдеться в описі кінострічки.

Також дивіться інтерв’ю української телеведучої та журналістки Маші Єфросиніної з героїнями стрічки: Юлією (Кубою) Сідоровою та Олександрою (Аляскою) Лисицькою 👇

ДОВІДКОВО:

• Героїні фільму «Куба&Аляска»: Юлія «Куба» Сідорова – парамедикиня, волонтерка, дизайнерка, засновниця бренду CubitusDei та ініціаторка створення жіночої військової форми; «Аляска» – бойова медикиня, художниця та колишня журналістка, яка після поранення продовжує служити в Нацгвардії та допомагає ветеранам із соціальною адаптацією.
• Знімальна група: оператор-постановник Сергій Стеценко, оператори Єгор Трояновський, В’ячеслав Цвєтков, Євгенія Бондаренко, Франсуа Шамбе; режисер монтажу Жоель Алексіс, композитор Фредерік ван де Моортел.
• Фільм «Куба&Аляска» є міжнародною копродукцією України, Бельгії та Франції. Продюсери фільму: Ольга Брегман, Крістіан Попп і Ханне Фліпо. Раніше фільм уже отримав дві нагороди на Брюссельському міжнародному кінофестивалі (приз журі та приз глядацьких симпатій), а світова прем’єра відбулася на Sheffield Doc Fest у Великій Британії.

Документальна стрічка зображує життя в Україні впродовж перших двох років повномасштабного вторгнення росії, зафіксувавши зміни в суспільстві, яке долає шлях від паніки перших тижнів великої війни до прийняття смерті й руйнувань, які зрештою стають трагічною нормою для українців.

«Участь у Венеційському фестивалі відкриває шлях до ширшої аудиторії, фільм побачить більше людей і ми зможемо поширити безкомпромісні меседжі про війну та російський терор. Фільм створено таким чином, щоб спонукати глядача відчувати», – розповіла Ольга Журба.

За словами творців, фільм «Пісні землі, що повільно горить» складений з місць, людей, рідкісних діалогів, виразних звуків і тиші, що поволі оприявнюють трагічну хронологію нормалізації відчуття війни в суспільстві. На тлі колективної катастрофи нове покоління українців прагне уявити майбутнє.

Додамо, що нова авторська документальна стрічка Ольги Журби входить до офіційної програми Венеційського кінофестивалю.

Ольга Журба взяла на себе одразу кілька функцій. Вона і сценаристка, і кінорежисерка, і режисерка монтажу (разом з Міхаелем Ааглундом).

Музику до кінострічки створив композитор Ярослав Татарченко. Свій важливий внесок зробили й гурт операторів – Володимир Усик, Вʼячеслав Цвєтков і Михайло Любарський, а також звукорежисер Василь Явтушенко та продюсерка Дарʼя Бассель.

Раніше ми розповідали, як на 80-му Венеційському кінофестивалі влаштували «Український день».

До теми: Український фільм в Італії отримав чотири нагороди.

Про це повідомив сам Кріштіано Тінацці на своїй сторінці у Facebook.

Робота над фільмом, який Кріштіано Тінацці створив разом із колегами-журналістами італійцями Даніло Еліа та Рубеном Лагаттоллою та українкою Ольгою Токарюк, тривала три роки.

Щоб детально реконструювати події та пролити світло на багато моментів «справи Марківа», які залишилися неясними, Кріштіано Тінацці та його колеги журналісти-розслідувачі знайшли й уперше опитали ключових свідків цього трагічного випадку.

Йдеться про людей, які 24 травня 2014 року знаходилися на околиці українського міста Слов’янська, окупованого тоді проросійськими сепаратистами на чолі з сумнозвісним Ігорем «Стрєлковим» Гіркіним.

Також автори документального фільму «Crossfire» за допомогою 3D-технологій провели науковий аналіз середовища, в якому відбувалися згадані події.

«Це була справа, яка викликала великий резонанс в Італії та за кордоном, а також численні сумніви щодо всього обвинувачення та судового процесу, який після винесення обвинувального вироку першої інстанції завершився повним виправданням Марківа», – зазначають автори фільму.

Отримати додаткову інформацію, а також забронювати місце на прем’єру фільму можна, надіславши листа на ел.пошту: crossfireprenotazioni@gmail.com. Кінотеатр розташований у центрі міста, вартість квитка 6 євро.

«Кількість місць обмежена, тому, будь ласка, бронюйте заздалегідь, залишивши ім’я, прізвище та номер телефону. Якщо ви не можете прийти, але все ще хочете подивитися фільм, ви можете придбати його тут і вибрати між версіями з італійськими та англійськими субтитрами за цим посиланням», – інформують творці фільму.

Нагадаємо, що в грудні 2021 року Верховний касаційний суд Італії поставив крапку в справі Марківа.

До теми: «Судять не мене, а Україну», – Віталій Марків з Італії.

Подія відбулася в рамках відзначення Дня Незалежності України. Про це повідомили в Міністерстві закордонних справ України.

«Маріуполь. Невтрачена надія» показує війну Росії проти України очима простих людей, які прожили у Маріуполі перший місяць вторгнення. Стрічка побудована на щоденниках маріупольської журналістки Надії Сухорукової: вона нотувала те, що бачила навкруги себе у цей час», – інформують у OUP Documentary.

Загалом цей документальний фільм показали в кількох десятках країн світу. Щоби глядачі відчули спорідненість і солідарність із постраждалими маріупольцями, для показів обрали міста чимось схожі на український Маріуполь – донедавна квітуче, а нині зруйноване росією місто, чи його міста-побратими.

Отже, місто Савона, що розташоване на півночі Італії, для показу фільму про Маріуполь було обране невипадково. По-перше, в обох цих містах важливе місце для економіки мають порти та перевезення вантажів. А по-друге, італійська Савона понад 30 років є побратимом українського Маріуполя.

Стрічка «Маріуполь. Невтрачена надія» є документальним свідченням мешканців міста, простих людей, у чиї життя увірвалась війна. П’ятеро містян, які пережили у Маріуполі перший місяць вторгнення росії, розповідають про те, що вони бачили, що відчували, як приймали рішення всередині війни.

«Документальний фільм «Маріуполь. Невтрачена надія» дозволить іноземним глядачам побачити російську агресію очима її безпосередніх свідків. Ми працюємо над тим, щоб світ бачив справжнє обличчя рф і не зупинимося, допоки останній російський солдат не залишить нашої землі, а винні в агресії та злочинах будуть покарані», – обіцяють в МЗС України.

Про те, як знімався фільм «Маріуполь. Невтрачена надія», розповіли в OUP Documentary. Зокрема, журналістці Наталці Кружиліній довелося зробити більше сотні телефонних дзвінків у пошуках героїв стрічки – з проханням розповісти про те, що відбувалося в Маріуполі.

«Але один за одним люди відмовлялися. Хтось боявся за своє життя та життя рідних, які лишилися або в Маріуполі, або виїхали до росії. Хтось не бачив у цьому сенсу. Хтось не хотів виносити своє горе на люди… Тому всі герої нашого фільму – нереально круті», – пояснила журналістка.

За словами Наталки, під час підготовки до інтерв’ю з маріупольцями, довелося довго міркувати – як побудувати бесіду, щоб людина і відверто розповіла про все, що коїлося в Маріуполі, й, одночасно, не змусити її знову переживати той жах, який там відбувався.

Однак усі її занепокоєння виявилися даремними – люди самі хотіли розповісти про пекло, яке їм влаштували російські військові.

«Хоча Ксенії вартувало чималих зусиль, щоб наважитися розповісти на камеру про смерть сина. А Юлі, яка народжувала під авіабомбами, складно було підбирати слова, щоби описати свій стан. Надя за словами ховала страх збожеволіти. І саме тому їхня розповідь має велику цінність. І саме тому про це має знати весь світ… У цьому фільмі – робота нас всіх, робота на перемогу», – зазначила Наталка Кружиліна.

Раніше йшлося про те, що Італія допоможе Україні відновити будівлю драмтеатру в Маріуполі.

Ці стрічки виробництва України візьмуть участь у програмі Last Stop Trieste в межах 33-го Trieste Film Festival. Про таке інформує Державне агентство України з питань кіно.

«Цього року майданчик буде працювати в гібридному форматі, а сама програма буде проходити за участю режисерів, продюсерів фільмів та представників кіноіндустрії з обмеженням до 100 людей, присутніх фізично», – пояснили в Держкіно.

У стрічці «Щоденник нареченої Христа» виробництва DGTL RLGN за підтримки Держкіно йдеться про пошуки відповіді на питання, чому молоді дівчата вирішують наслідувати багатовікову церкву, обравши шлях черниць.

Режисерка картини Марта Смеречинська дивиться в очі своїм страхам й занурюється в реальність своєї сестри Насті, греко-католицької черниці, в монастирі Наречених Христа на Західній Україні, щоб заново пізнати світ, у якому вони обидві зросли.

Стрічку «Крихка пам‘ять» створило творче об’єднання кінодокументалістів BABYLON’13 та BURLAKA FILMS в партнерстві з Довженко-Центром за підтримки Українського культурного фонду та Держкіно.

У фільмі йдеться про історію молодого кінооператора Ігоря Іванько, який випадково знаходить пошкоджений фотоархів свого діда – відомого радянського та українського кінооператора Леоніда Бурлаки.

«Ігор має дізнатися ким був і про що мріяв його дід, допоки хвороба Альцгеймера не відбере у Леоніда можливість впізнавати онука», – розкрили в Держкіно зміст стрічки.

Довідково: Trieste Film Festival – міжнародний кінофестиваль, заснований у 1989 році. В Італії він є провідним кінофестивалем Центральної та Східної Європи. Проводиться щорічно на третьому тижні січня в Трієсті.