Про це йдеться у дослідженні міграційних настроїв українців в Україні та за кордоном, проведеному в липні 2024 року дослідницькою компанією «Gradus Research» у рамках проєкту «Градус суспільства під час війни».

На намір українців повернутися назад до України суттєво впливає фактор адаптації в країнах їхнього тимчасового перебування. Причому найбільше хочуть повернутися ті, хто працює віддалено на українські компанії або є тимчасово непрацевлаштованими.

Крім цього, на адаптацію українських мігрантів за кордоном впливає, хоч і опосередковано, пережитий ними досвід агресивної поведінки з боку місцевого населення країни тимчасового перебування. Дослідники зазначають, що близько чверті опитаних стверджують, що стикалися з її проявами.

Разом з тим більшість опитаних українців відчувають особисту безпеку за кордоном, а також спокій за безпеку своїх дітей. Учасники опитування визнають це вагомим стримувальним фактором до повернення на Батьківщину.

Наразі переважна більшість учасників опитування (62%) не готова назвати точні дати очікуваних термінів своєї зворотної міграції. Натомість близько чверті респондентів (27%) готові емігрувати назад у разі посилення протиповітряної оборони України.

«Невизначеність лежить в характері війни, тож очікувано, що й українці в Україні, і українські мігранти не можуть будувати чітких планів щодо можливої релокації за кордон чи повернення на Батьківщину», – зазначила Євгенія Близнюк, соціологиня, засновниця і директорка компанії «Gradus Research».

Соціологиня також вважає важливим, що серед українських мігрантів разом із безпековими та економічними факторами посилюється і чинник «перспектив». Йдеться про бажання мати чітку картину майбутнього для своїх дітей, яке все більше диктує їхні міграційні наміри.

«І на це варто звертати увагу і бізнесу при побудові своїх комунікацій, і державі», – зауважила Євгенія Близнюк.

Результати дослідження констатують, що для українців головним push-фактором до повернення в Україну є гарантоване стабільне працевлаштування (41% опитаних українських мігрантів).

До того ж 36% опитаних вважає важливою наявність фінансової допомоги в Україні на час повернення, а для 33% – можливість отримання чи облаштування житла в безпечних регіонах України.

Детальніше про дослідження міграційних настроїв українців в Україні та за кордоном читайте на сайті компанії «Gradus Research» за цим посиланням.

Раніше ми розповідали, що для українців за кордоном розробили платформу, щоб допомогти їм повернутися в Україну.

До теми: В Україні стартував проєкт щодо повернення українців з Європи додому.

Також читайте: Країни Європи виплачуватимуть українцям гроші за повернення додому – Олексій Гончаренко.

За словами директора Європейського регіонального бюро УВКБ ООН Філіпа Леклерка, після двох років повномасштабної війни в Україні на тлі масових руйнувань, постійних обстрілів і ракетних ударів по всій країні майбутнє мільйонів людей, які покинули свої домівки, сповнене невизначеності.

«Наразі майже 6,5 мільйона біженців з України шукають притулку по всьому світу, у той час, як майже 3,7 мільйона людей залишаються вимушено переміщеними всередині країни», – зазначив Філіп Леклерк 20 лютого на брифінгу для преси в Палаці націй у Женеві.

Згідно з попередніми даними нещодавнього дослідження УВКБ ООН, більшість опитаних українських біженців (65%) все ще висловили бажання одного разу повернутися додому. Однак їхня частка зменшилася через повномасштабну війну, яка триває вже два роки.

Дослідження проводилося у січні та лютому 2024 року на підставі інтерв’ю з приблизно 9900 домогосподарствами українських біженців, внутрішньо переміщених осіб та осіб, які повернулися всередині та за межами країни.

Більшість опитаних українських біженців (приблизно 59%) зазначили, що вони можуть бути змушені повернутися додому, якщо в приймаючих країнах вони продовжуватимуть стикатися з проблемами, пов’язаних в основному з можливостями роботи та правовим статусом.

Біженці вразливої категорії (похилого віку, з обмеженими можливостями) також розглядають можливість повернення, здебільшого через відсутність інших варіантів.

Наміри біженців щодо повернення в Україну відрізняються за кількома факторами, зокрема:

• близькістю приймаючих країн;
• ситуація в місцях походження (наприклад, родичі та/або майно, що залишилося в Україні);
• демографічні характеристики/вразливість (зокрема, коефіцієнт утриманців);
• перспективи соціально-економічної інтеграції в приймаючій країни (зокрема, участь у ринку праці).

Зокрема, біженці частіше планують або сподіваються повернутися серед:

• тих, хто розміщений у сусідніх з Україною країнах (75%), порівняно з тими, хто проживає в інших європейських країнах (62%);
• родом із Чернігівської, Херсонської чи Сумської (понад 76% у кожній), на відміну від Полтавської, Закарпатської чи Київської (по 60% і менше);
• ті, чия дружина та/або сини/дочки все ще перебувають в Україні (72%) порівняно з тими, у кого немає найближчих родичів (57%);
• ті, хто має цілий або частково пошкоджений дім у місці свого походження (67%) порівняно з тими, хто там не живе (60%);
• домогосподарства, які складаються лише з людей похилого віку (79%) або з більш ніж двома утриманцями на дорослого (76%), на відміну від тих, де немає утриманців (61%);
• тих, хто не бере участі в робочій силі в країні перебування (77%) порівняно з тими, хто працює або шукає роботу (62%).

Криза біженців визначається великим ступенем розділеності сімей, адже багато чоловіків залишаються в Україні. Це часто створює проблеми для тих, хто був змушений покинути країну, і тих, хто залишився без підтримки сім’ї.

«Цей звіт показує, що возз’єднання сімей було головною рушійною силою для біженців, які повернулися додому назавжди», – повідомляють в УВКБ ООН.

Зараз короткострокові візити в Україну здійснюють більше біженців (приблизно 50% порівняно з 39% у 2023 році) – головним чином для відвідування членів родини, а також для перевірки майна.

УВКБ ООН закликає приймаючі держави зберігати гнучкий підхід до короткотермінових візитів біженців в Україну. І щоб візити, які тривають менш як три місяці, не впливали на правовий статус українських біженців та пов’язані з ними права в приймаючій країні.

«Захист і потреби біженців мають бути забезпечені, поки вони не зможуть добровільно та стабільно повернутися додому, у безпеці та гідності», – наголошують в УВКБ ООН.

До теми: Чи всі українські біженці після війни повернуться з інших країн?

Нагадаємо, що в Римі відновив діяльність Центр допомоги для українських біженців.

Раніше ми повідомляли, що пошта Італії випустила поштову марку на підтримку біженців з України.

Такий висновок зробили у Центрі комунікаційних досліджень і аналітики Львівського медіафоруму (LMF) «Networks» на підставі результатів власного дослідження, проведеного з грудня 2022-го по березень 2023 року.

Його здійснили, щоб зрозуміти, як наративи народжуються, як проникають у західні медіа (в тому числі італійські) та як вони впливають на світовий контекст.

«А головне — що можуть зробити громадяни і держструктури, аби цих наративів поменшало», – наголосили дослідники.

За даними LMF, в Італії до «миру за будь-яку ціну» закликають представники бізнесу, який втратив доходи через антиросійські санкції. У медіа лунає і проросійська риторика політиків, які намагаються «замирити» Україну з росією, виносячи за дужки умови такого миру.

Дослідники зазначають, що подекуди загарбання Криму та деяких областей України росією італійські медіа подають як «самовизначення», порівнюючи регіони з Південним Тиролем.

«Італійська бізнесова спільнота повільно усвідомлювала, що світ не повернеться у довоєнний стан. Тиснула на те, щоб бути, як німці, менш проукраїнськими, щоби «не принижувати Росії» та «повернутися до відносин із Росією», – констатують у LMF.

Як приклад публікацій, на які вплинули російські наративи, дослідники наводять статтю одного з провідних італійських видань ANSA.

«ANSA подає без балансу новину російської інформагенції ТАСС зі звинуваченнями України в пораненні італійського журналіста»,  – зазначають медіаексперти.

Водночас дослідники пропонують напрями роботи щодо покращення ситуації 👇

1. Взаємодія з експертним середовищем: якісніше верифіковувати інформацію, розширювати тематичні

фокуси, додавати аналітику у висвітлення українських тем.

2. Взаємодія з українськими посадовцями: оперативніше й легше отримувати інформацію і коментарі, верифіковувати факти, зокрема твердження російських медіа.

3. Співпраця між медіа: налагоджувати зв’язки, обмінюватися досвідом, допомагати зрозуміти українську специфіку.

4. Обізнаність про Україну: зруйнувати хибні уявлення, які сформувала російська пропаганда.

5. Обізнаність про наративи російської пропаганди: випрацювати механізми відстеження, аналізування та протидії.

Додамо, що дослідженню підпадали медіа не лише Італії, а й Німеччини, Угорщини, Латвії та Франції.

«Разом із локальними експертами й експертками ми опитали 17 редакцій і 6 медіафахівців і медіафахівчинь із Німеччини, Італії, Угорщини, Латвії і Франції», – пояснили в LMF.

Добре, що експерти не лише констатували ситуацію з наративами російської пропаганди, а й пропонують конкретні заходи з протидії:

📌 Що можуть робити влада й медіа європейських країн.

📌 Що може запропонувати Україна.

📌 Над чим працювати Україні.

Повністю ознайомитися з дослідженням українською мовою можна за цим посиланням.

До теми: Італія стала найбільшим постачальником вина в росію в 2022 році – дослідження.

33% українців переконані, що існує реальна та серйозна загроза нападу Росії на Україну 👇

У рамках соціологічного дослідження респонденти відповіли, як вони ставляться до новини про те, що Російська Федерація нарощує сили на кордонах з Україною.

• Найбільше респондентів вважають, що нарощування кількості російських військ біля кордонів України – це торг з боку Росії з тим, щоб країни НАТО гарантували невступ України до Альянсу (37%).
• Не набагато менше підтримало варіант, що існує реальна та серйозна загроза нападу Росії / введення російських військ на територію України (33%).
• Також 14% вважає,  що загрози повномасштабного вторгнення немає: 5% вважає, що подібні новини – це результат інформаційної політики з боку західних партнерів, зокрема США, ще 5%, що Росія просто «брязкає» зброєю і ще 4% – що це результат інформаційної політики з боку української влади та ЗМІ.

Зокрема, респонденти з міста Києва найбільше підтримали варіант, що існує реальна та серйозна загроза введення російських військ на територію України (40%), найменше цей варіант підтримали респонденти з Півдня (22%).

64% українців підтримують вступ України до НАТО 👇

Більше половини українців підтримують ідею вступу України до НАТО:

• 40% респондентів повністю підтримують цю ініціативу;
• 24% – скоріше підтримують;
• 8% – скоріше не підтримують;
• 9% – зовсім не підтримують;
• 13% – не мають однозначної думки з цього питання.

Зокрема, чоловіки сумарно дещо більше висловились за вступ до НАТО, ніж жінки – 73% проти 59%. Щодо вікового розподілу, то представники вікової категорії 45+ підтримують вступ найбільше, а респонденти віком 18-27 – найменше: 69% проти 54% відповідно.

У Києві та на Заході України прихильників вступу до НАТО виявилося найбільше – 71% та 73%. Найменше цю ідею підтримують на Сході – 47%.

56% українців готові особисто взяти участь у лавах тероборони, у разі їх створення у їхній громаді 👇

Водночас 44% респондентів опитування навпаки – вказали, що не готові на цей крок.

Серед жінок 48% відповіли, що готові брати участь у теробороні, а серед чоловіків – 68%.  Також респонденти віком 45+ найбільше готові до участі у теробороні – серед них 63% погодились би на це. Найменше охочих увійти до лав тероборони у віковій категорії 28-35 років – 43%.

Найбільше респондентів, які готові особисто взяти участь у лавах тероборони виявилися з Півдня (65%) та Заходу (62%). Найменше – зі Сходу (39%).

64% українців вважають, що дій влади недостатньо для забезпечення захисту України 👇

Згідно з результатами соціологічного дослідження, лише 36% респондентів вважають, що дій з боку чинної влади достатньо для забезпечення захисту країни. Більшість респондентів (64%) зазначила, що влада не вживає достатніх заходів для захисту країни.

Незадоволені діями влади найбільше у віковій категорії 36-45 років – 67%, найменше у віковій категорії 18-28 років – 58%.

Щодо регіонального розподілу, найбільше респондентів, які вважають, що дій влади недостатньо, виявилось у Центрі України –  70% та в Києві – 71%. Найменше – на Заході країни 57%.

Детальніше з результатами соціологічного дослідження можна ознайомитися за цим посиланням.

Опитування було проведене цьогоріч у серпні Фондом «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» спільно з соціологічною службою Центру Разумкова в усіх регіонах України за винятком Криму та окупованих територій Донецької та Луганської областей.

Згідно з дослідженням, загалом більш позитивно до української діаспори ставляться мешканці Заходу (77%) та Центру (74%). У жителів Півдня та Сходу України більш позитивне ставлення до української діаспори є нижчим (57% та 52% відповідно).

Також більш позитивно до української діаспори ставляться ті, які:

• послуговуються українською мовою (72%) на противагу тим,, які вдома спілкується російською (58%);
• підтримують вступ України до ЄС (78%), аніж ті, які виступають за вступ до Митного союзу (53%) або за неприєднання ані до ЄС, ані до Митного союзу (57%);
• мають вищу або незакінчену вищу освіту (72%), на противагу тим, хто має середню спеціальну (65%) чи загальну середню освіту (62%).

Водночас зафіксоване і негативне ставлення до української діаспори. Його мають 12% опитаних, а 21% респондентів відмовилися відповідати на це запитання.

Окрім цього, стали відомі джерела  отримання інформації про діаспору. Про них розповіли ті особи, які дуже або скоріше зацікавлені українською діаспорою. Зокрема, майже половина з усіх опитаних дізнається про неї з таких джерел:

• телебачення – 49%;
• соціальні мережі – 44%;
• YouTube – 25%.

«Однак високою є частка тих, хто отримує інформацію про діаспору безпосередньо від людей, з якими спілкуються: від найближчого оточення (родичів, друзів, сусідів, колег) – 41% та 40% – від знайомих чи родичів, які мешкають за кордоном», – йдеться в результатах дослідження.

Опитування «Обізнаність мешканців України про діаспору та ставлення до неї» ініційоване Міжнародним інститутом освіти, культури та зв’язків із діаспорою Національного університету «Львівська політехніка».

Всього було опитано 2018 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%.

Його оприлюднило інтернет-видання Superdrug Online Doctor.

Ідея цього дослідження полягала в тому, щоб краще зрозуміти потенційно нереальні стандарти краси та побачити, як вони змінюються в усьому світі.

Для цього видання звернулося до 18-ти графічних дизайнерок із різних країн, аби ті вони відкоригували одну й ту ж світлину згідно з місцевими стандартами краси жіночих форм.

Серед переліку країн, які представляли запрошені дизайнерки, є Італія та Україна.

Тож маємо можливість наочно побачити різницю уявлень італійців та українців про жіночу красу. Адже учасниці дослідження відкоригували оригінальну світлину так, щоб жінка, зображена на ній, була привабливою для інших громадян своєї країни.

«Поширене сприйняття краси та досконалості може мати глибокий і тривалий культурний вплив як на жінок, так і на чоловіків», – вважають у виданні.

Окрім уявлень про красу жіночих форм в Італії та Україні, у дослідженні представлено і стандарти жіночої краси Іспанії, Китаю, США, Мексики, Єгипту, Колумбії, Перу, Сирії, Сербії, Румунії тощо.

«Як бачите, зміни наших дизайнерів зробили деякі з цих зображень майже невпізнанними порівняно з оригінальною світлиною. Хоча деякі з них залишаються в основному схожими, за винятком легкого схуднення, інші взагалі нагадують нову жінку», – констатує видання.

Відсоток виживання вірусу Sars-Cov-2 в тілі людини, яка перенесла хворобу, дуже низький – нижче, ніж 3%. Таке заявив італійський вірусолог Фаусто Балданті, повідомляє «Il Fatto Quotidiano».

Недавні дослідження, проведені вірусологами в лікарні «Сан-Маттео» у Павії, свідчать – люди, які перехворіли коронавірусом, не є заразними навіть при позитивному тесті.

«Наші дослідження могли б дозволити більш ніж 15 тисячам одужалим, які ще знаходяться в ізоляції у Ломбардії, повернутися до роботи та спілкування», – зазначив вірусолог Фаусто Балданті.

Зокрема, на підставі обстеження 280 пацієнтів, які одужали після інфікування вірусом Sars-Cov-2, експерти дійшли висновку – навіть коли вилікуваний пацієнт все ще має слабо позитивні результати тесту, він більше не заразний. І саме цим пояснюється той факт, що поширення коронавірусу в Ломбардії значно скоротилося.

Втім, це не означає, що вірус зараз менш небезпечний, ніж був у березні. За статистикою, зі 100 інфікованих осіб:

• 80 – хворіють зі слабкими симптомами;
• 20 – потрапляють до лікарні, в тому числі 5 – до реанімації.

Наразі Італія знаходиться у фазі, коли багато людей подолали інфекцію COVID-19 і в них більше немає симптомів, але, згідно з тестами, вони все ще можуть бути «слабо позитивними».

Таким чином, теоретично загальна кількість заражених людей може бути високою, але серед них – більшість людей, які вже не здатні заражати інших.

Станом на сьогодні в Італії загалом зафіксовано 239706 випадків інфікування коронавірусом, одужали – 186725 людей, летальних випадків – 34678, хворіють наразі – 18303 осіб (з них 103 серйозно і критично).

Натомість в Україні сьогодні антирекорд зараження коронавірусом – за минулу добу зафіксовано 1109 нових випадків. Це найбільша добова кількість нових випадків за весь період пандемії.

Станом на ранок 26 червня в Україні 41117 лабораторно підтверджених випадків COVID-19, із них 1086 летальних, а одужало 18299 людей. Про це повідомили в Міністерстві охорони здоров’я України.