Це успішний і талановитий Назар Радчук, який родом зі Львова, а нині живе в Мілані. Він просто дихає музикою, його ритми не залишають байдужою жодну людину! Його сет – завжди подія, що перетворює буденне життя на світ неймовірних мрій та бажань.

Сьогодні у Назара день народження – йому виповнилося 29 років. Ми зустрілися з ним, аби привітати й дізнатися про секрети його успіху, а також розпитати про життя і роботу в Італії.

Вітаємо тебе з днем народження і перше питання, яке дуууже нас цікавить – коли і чому ти переїхав до Італії?

В Італії я живу з дитинства – опинився тут після першого класу, бо до цього сюди перебралися моя бабця і батьки. Невдовзі батьки розлучились і я залишився жити з мамою в Мілані. Навчався в італійській школі й від того відчував себе, як інопланетянин, адже спочатку не розумів мови. Через це однокласники частенько наді мною глузували, та я не падав духом і вперто займався на курсах італійської. Зрештою це допомогло мені опанувати мову.

Коли виповнилося 13 років, я переїхав із маминою сім’єю до Караваджо у регіоні Ломбардія. Спочатку теж було складно адаптуватися, але з часом знайшов собі і друзів, і компанію. Активно займався спортом – футболом, потім легкою атлетикою і знову футболом. Упродовж трьох років вивчав електротехніку. Коли ж став повнолітнім, переїхав до батька, який жив із новою сім’єю. Встиг попрацювати у Венеції в одному з готелів, а потім повернувся до Мілану. Влаштувався у рекламну фірму, де працював мій батько. Завдяки цій роботі мав можливість багато мандрував як Італією, так і іншими країнами Європи. Подорожував і Україною, але не дуже часто.

А коли і як з’явилася думка про діджеїнг?

Все почалося, коли моя родичка відкрила «Caffé Bamboo» в Мілані біля «Porta Romana». По вечорах він перетворювався на маленьку дискотеку. Зазвичай там було багато різних діджеїв, які крутили музику як для дорослого контингенту, так і для молоді. Одного разу прийшли два хлопці, які грали на вінілах – то була найжахливіша музика, яку я чув. А коли моя рідна тітка сказала, скільки заплатила їм за роботу, я трохи не зомлів – сума була чималою, десь близько 700€. От тоді я й сказав сам собі, що навчуся діджеїти і буду робити це краще.

І з чого вирішив почати?

У мене вже був комп’ютер, тож залишилося купити пульт для міксування. Придбав самий звичайний і з допомогою YouTube вчився користуватися ним. Спочатку було дуже складно, але я впертий, тому не один раз повертався до магазина за поясненнями – дуже хотів навчитися вправно міксувати. Учився щодня понад два місяці, а потім запропонував  своїй тітці випробувати мене в якості діджея – безоплатно на пару годин. Вона погодилася! В нас із нею лише п’ять років різниці у віці, ми виросли як брат із сестрою і я дуже вдячний їй за підтримку.

Як пройшла ця найперша у твоєму діджеївському житті вечірка?

Людей було не дуже багато, десь із 30, але я діджеїв не дві, а цілих п’ять годин! Бо всі були задоволенні музикою. Тоді я грав різну музику, всього потроху – італійські хіти, зарубіжні хіти 80-90 років і нашу музику. Через те, що всім сподобалась ця вечірка, приблизно через місяць зробив ще одну. На другу вечірку прийшло вже понад 40 людей. Після того я й став періодично працювати діджеєм.

Безоплатно?

Ні, за це платили гроші – не дуже багато, але на той момент мені було достатньо. Тож через півроку я вже зміг купити собі нову хорошу апаратуру Pioneer. Навчився з нею працювати і почав по суботах організовувати вечірки для іммігрантів, зокрема, українських. Приходило на них уже по 100 людей.

Десь іще проводив дискотеки?

Одного разу мені запропонували провести вечірку на нічній дискотеці  в місті Монца. Я зрадів, але не все пішло так, як хотілось – це далеко від Мілану і там було дуже мало людей. Я розчарувався, але через кілька тижнів знову провів вечірку, цього разу вже у Мілані в «Caffé Bamboo» – прийшло 120 людей. Ото тоді я зрозумів, як багато означає зона в цій роботі.

Пересікався з іншими діджеями?

Так, наприклад, одного вечора в «Caffé Bamboo» прийшов відомий DJ Danilo Rossini, він працював чотири години. Після знайомства ми з ним домовилися організувати сет у дискотеці «Alcatraz – Milano». Я мав запросити трохи своїх людей і пару годин зміг там пограти – все так і відбулося. Також тоді я познайомився ще й із DJ Angelo, який працює на «Radio 105» – дуже класна і позитивна людина! Він підказав мені деякі технічні правила.

Довго ти працював у «Caffé Bamboo»?

Ні, тоді я пограв ще пару місяців там, бо мої родичі вирішили продати кафе. Останнього вечора ми влаштували  дуже класний двіж – аж до ранку. Назбиралося тоді близько 170 людей. А потім став думати, як себе організувати і де знайти роботу. Бо я продовжував працювати у рекламні фірмі, але хотів паралельно займатися музикою.

І до чого ти тоді вдався?

Вподобав «Divo’s Café», це теж у Мілані – біля культового «Corso Como», відома зона Гарібальді. Я знав власника цього бара, працював там по суботах діджеєм. Потім, на жаль, стало проблемно – не можна було тримати гучну музику. Тоді власник цього бару почав організувати вечірки по різних дискотеках і клубах.

Після успішної вечірки в центрі біля Duomo, коли ми набрали приблизно 250 людей, треба було змінювати приміщення, адже це було вже замале. Тож потім був «Disco V.I.P Club» у Сесто-Сан-Джованні. Близько 1,5 року працював там діджеєм і вдячний за отриманий величезний досвід у технічному плані, а також у спілкуванні з публікою.

Окрім набуття досвіду, ще якось вплинуло це на твою роботу?

Так, окрім дискотек, мене починали кликати проводити весілля, дні народження, хрестини в Комо у Мілані, по різних містах Ломбардії. Зокрема, грав у клубах «Byblos», «Black hole», у різних барах та ресторанах.

А в Україні пробував діджеїти?

Звісно! Грав в одному з найпопулярніших у Львові клубів – «Picasso». Також грав у клубі «Zirka» в Дубні – аж тричі. До речі, одна з цих вечірок у «Zirka» зібрала рекордну кількість людей.

Отже, ти займався тільки діджеїнгом?

Ні, не тільки. Після певного періоду роботи діджеєм захотілось чогось більшого. І тут раптом дзвінок із Риму. Телефонував засновник журналу «Аfisha.it» Михайло Вовчик, який у той час займався організацією концертів у Римі. Він запропонував організувати в Мілані концерт відомого білоруського музиканта, співака, автора і справжньої легенди молоді – Макса Коржа.

Це була складна робота, адже райдер артиста та його колективу був дуже непростим. Мій друг Назар і сестра Аліна мені дуже допомогли, і менеджер самого Макса Коржа терпеливо пояснював кожну деталь. І ми таки організували цей концерт, він пройшов просто бомбезно! Це був дуже крутий двіж і всі класно відпочили. Мені сподобалось організовувати концерти.

Також із Владом Ковальчуком «розкручуємо» в Італії українських артистів. Наприклад, співака з Коломиї Любомира Згурського. А ще робимо українські вечірки.

А детальніше про українські вечірки в Мілані можна?

Ці вечірки для наших людей почали проводити до карантину – з живою музикою та діджеєм, тобто зі мною. Я купив потужну апаратуру – дві акустичні колонки системи Yamaha на 1200 ват кожна і sobwoofer на 1500 ват. Додав іще чотири різні світла, строб і димову машину. А до цього придбав найновіший пульт Рioneer і компютер MacBook.

Тобто в тебе топова апаратура?

Так, вона розрахована на організацію різних заходів. Техніки дуже багато, а розібрався я з нею завдяки нашому музикальному колективу  й особливо вокалісту та клавішнику Юрію. Від них багато чому навчився такого, що не всі діджеї вміють.

Яким чином ти добираєш музику для заходів і вечірок?

Все визначає контакт із людьми. Прислухаюся до побажань, а ще спостерігаю за реакцією людей і граю музику, яка їм до вподоби – від техно до реггетону, від архівних треків до найсвіжіших. Для мене головне – щоб людям подобалось.

До різних заходів має бути різна музика, в залежності від заходу, контингенту людей і їхньої кількості. Для дискотеки – одна музика, для весільних вечірок – інша (в тому числі для старших і для молодих), для хрестин – своя, для днів народження чи іншого свята – також своя. Все це я добре знаю, бо маю досвід роботи з різною публікою.

Про що ти мрієш?

Мрію відкрити в Мілані свою дискотеку з караоке. А найбільша мрія – влаштувати власний концерт для тисячі людей, як мінімум.

А які плани на найближче майбутнє?

Планую і надалі робити вечірки, двіжувати – працювати для людей і для власного задоволення. Також планую продовжувати займатися організацією концертів і в подальшому відкрити офіс. Але поки що багато подій із моїх планів стер COVID-19.

У тебе обов’язково все вийде, бо ти талановитий і впертий. До речі, яке твоє життєве кредо?

Життя має бути в задоволення. А ще – допомагати іншим.

А твоя допомога іншим – вона в чомусь конкретно проявляється?

Маю сподівання, що так. Я не зміг залишатися осторонь біди з коронавірусом. Аби бути корисним людям, які страждають від COVID-19, пішов працювати у клініку Humanitas Rozzano. Закінчиться пандемія і знову візьмуся за дискотеки та вечірки. Все буде добре!

Чи маєш що побажати українцям?

Я всім українцям бажаю міцного здоров’я і змоги розвиватися. А ще добра і чесності. Щоб наші політики зробили так, аби люди, які працюють за кордоном і бачили трошки світ, могли би повернутися в Україну і жити ще краще, ніж деінде.