Про це повідомляє Посольство України в Італії запрошує українську громаду та італійських друзів цього дня о 20:30 доєднатися до Ланцюга Єдності в Римі.

«Зустрінемося 24 серпня 2026 року о 20:30 біля Колізею», – закликають у Посольстві України в Італії.

Додамо, що Ланцюг Єдності в Римі біля Колізею – це частина масштабної всесвітньої акції до Дня Незалежності України, під час якої українці та друзі нашої держави за кордоном беруться за руки, утворюючи живі ланцюги. Для проведення акції створено спеціальну інтерактивну мапу. Про це інформує Представництво України при Європейському Союзі.

«24 серпня українці у світі створять Ланцюги Єдності. Варшава і Лондон, Берлін і Рим, Торонто і Нью-Йорк – тисячі кілометрів між нами, різні країни й міста, але одна Україна. Мета всесвітньої акції – об’єднати українців за кордоном навколо України та вкотре привернути увагу світу до нашої держави у День Незалежності», – зазначають у Представництві України при ЄС.

Відомо, що глобальну ініціативу «Ланцюг Єдності» офіційно підтримують Міністерство закордонних справ України та Міністерство культури України. Генеральний партнер акції – глобальна поштово-логістична група компаній Meest, яка об’єднує людей у всьому світі.

Важливий нюанс: акція відбувається за межами України! Тому організатори закликали українців, які наразі перебувають в Україні, поширювати інформацію про неї серед рідних, друзів та знайомих за кордоном, а також надсилати українським громадам і організаціям в інших країнах. Вони можуть приєднатися до Ланцюга Єдності за цим посиланням.

«1991-го ми обрали свободу. Сьогодні ми її виборюємо. Разом», – наголосили у Представництві України при ЄС.

Нагадаємо, що Посол України в Італії Ігор Брусило закликав українців та італійців вийти 23 серпня на Марш Єдності.

Раніше ми повідомляли, що Українська громада Риму готується до масштабної ходи на честь Дня Незалежності України.

Зокрема, кольорами українського прапора світилася будівля Міністерства закордонних справ Італії.

«Міністерство закордонних справ Італії нагадує про другу річницю російської агресії, підсвічуючи свою будівлю кольорами українського прапора. Італія стоїть пліч-о-пліч з українським народом і продовжуватиме це робити, доки це буде необхідно», – зазначили у міністерстві.

Також синьо-жовтими кольорами засвітився сьогодні ввечері Колізей – всесвітньовідома пам’ятка давньоримської архітектури, одна з найграндіозніших споруд античного світу, що є візитівкою Рима.

«Сьогодні ввечері Колізей освітлюється кольорами українського прапора з нагоди роковин російського вторгнення в Україну», – прокоментували в Археологічному парку «Колізей».

Нагадаємо, що 24 лютого Україна та Італія підписали угоду про безпеку та підтримку.

Раніше ми повідомляли, що 24 лютого перший саміт G7 під головуванням Італії відбудеться в Києві.

Про це повідомили в асоціації «Ucraina CreAttiva» APS / «Креативна Україна», яка за підтримки UNHCR та InterSOS реалізує цей проєкт у Римі.

Творча ініціатива українців Риму «L’Arte dell’Inclusione» стартувала у травні. Проєктні заходи тривали по липень включно, а у вересні продовжилися низкою пленерів.

Учасники цього культурно-мистецького проєкту – не лише професійні художники, а й ті, хто чи не вперше взяли до рук пензля.

Днями гурт учасників і організаторів цієї творчої ініціативи відвідали археологічний парк Колізею.

Знайомство з Колізеєм, цією видатною архітектурною пам’яткою Риму, поєдналося з пленером. Його провів відомий у Римі український художник Іван Карась, а допомагав у цьому знаний фахівець з історії римської культури Андрій Пеленський.

«Дякуємо всім, хто долучився до проєкту! Ваші твори, посмішки та відгуки нас тішать і дають силу йти вперед з новими ідеями», – зазначили в асоціації «Ucraina CreAttiva» APS.

Додамо, що проєкт «L’Arte dell’Inclusione» / «Мистецтво інклюзії» для українців, які через війну були змушені покинути свої домівки в Україні й знайшли прихисток у Римі, триватиме до кінця жовтня.

Нагадаємо, що українців у Мілані запрошують на творчі курси для дітей і дорослих.

Раніше ми повідомляли, що «Сучасна Венеція 2023» запрошує до участі митців із різних країн.

У дипломатичному представництві також наголосили, що Італія всебічно  підтримує Україну в її законному захисті від російської агресії.

«Із захопленням і надією ми спостерігаємо за стійкістю України та мужністю тих, хто, хоча й сильно постраждав від конфлікту, зберігає гордість і гідність у повсякденному житті. Ми поряд з родинами померлих та постраждалих», – зазначили в італійському посольстві.

За словами дипломатів, Україна завжди зможе розраховувати на підтримку Італії у невпинному пошуку справедливого, всеосяжного та довготривалого миру.

Крім цього, Італія продовжуватиме робити свій внесок у відбудову України, в тому числі й з огляду на її майбутній вступ до Європейського Союзу.

24 серпня, коли Україна відзначає День Незалежності, у Римі засвітився синьо-жовтими кольорами Палаццо Кіджі – резиденція прем’єр-міністра Італії.

Також кольорами українського прапора засвітилася будівля міністерства закордонних справ і міжнародної співпраці Італії.

У посольстві України в Італії подякували за цей символічний жест, що відображає підтримку та солідарність з українським народом у цей важливий для України день.

З нагоди Дня Незалежності України сьогодні синьо-жовтим став навіть Колізей. У такий спосіб він також виступив амбасадором світлових гуманітарних послань.

«Ми вдячні Археологічному парку Колізею, Римській столиці й енергетичній компанії «Acea Gruppo» за цей щирий знак близькості та солідарності з українським народом. Дякуємо Італія, ти в наших серцях», – подякували в українському посольстві.

Нагадаємо, що 23 серпня у столиці України підняли Державний Прапор з підписами воїнів.

Вечір української поезії та музики влаштують ввечері з 21.00 до 23.00 у Храмі Венери та Риму, а вхід на його територію забезпечать від 20.00 з площі Колізею.

Про це інформує організатор мистецької події – Археологічний парк Колізею / Parco archeologico del Colosseo (директорка Альфонсіна Руссо). Захід відбудеться під патронатом посольства України в Італії.

Відомо, що українські поетки читатимуть свої вірші по черзі мовою оригіналу, а їхні переклади італійською декламуватиме актриса Ізабелла Маньяні.

Переклади упорядковані поетесою та перекладачкою Піною Пікколо, яка взяла на себе і роль художнього керівника цього літературно-музичного вечора.

Поетичні виступи перемежовуватимуться музичними номерами. Їхніх виконавиць публіці представлятиме українська письменниця та перекладачка Марина Соріна.

Вхід на літературно-музичний захід «Україна: Поезія воєнного часу» вільний. Звертаємо увагу, що аби безплатно потрапити на концерт, необхідно попередньо забронювати місце на сайті Еventbright.

Нагадаємо, що 27 червня у Святій Софії в Римі для українців влаштують медогляд та консультації лікарів.

Раніше ми повідомляли, що українцям за кордоном у консульських питаннях допоможе чат-бот.

Колізей – найбільший амфітеатр Стародавнього Риму та унікальна історична пам’ятка, включена до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Був збудований імператором Веспасіаном у 70-80 роках нашої ери, а діяв аж по 404 рік. Тоді він слугував символом імператорської могутності.

Колись цей амфітеатр, що має форму еліпса, вміщав 50 тисяч глядачів, а то й більше. Там вони спостерігали за гладіаторськими боями, видовищними битвами з тваринами, а також за публічними стратами.

Колізей знаходиться у центрі Риму в низині між Есквілінським, Палатинським та Целійським пагорбами. За кількістю відвідувачів він посідає перше місце у світі серед усіх культурних пам’яток (споруд) і третє – серед музеїв, поступаючись лише Лувру та Національному музею Китаю.

Черги для відвідування Колізею завжди величезні. Безплатно його можна відвідати кожної першої неділі місяця, натомість в інші дні за вхід потрібно платити.

А от зовні цей амфітеатр безплатно можна побачити завжди. Приміром, з пагорба навпроти, де є можливість влаштовувати пікніки.

Додамо, що в кінці грудня 2020 року в Колізеї запрацював аудіогід українською мовою. Озвучив його український актор дубляжу Юрій Сосков.

Тож нині кожен охочий зможе послухати екскурсію в Колізеї українською.

Раніше ми повідомляли, що в римському Колізеї з’явиться україномовний аудіогід.

Наталія Чуб називає Італію найсонячнішою та найяскравішою країною, яку дуже люблять мандрівники, зокрема головний герой книжки Арчі – кумедний пес і досвідчений мандрівник.

Арчі вміє знаходити все найцікавіше і найдивовижніше. А ще вміє цікаво розповідати – зокрема, про Італію.

«Тут стільки всього цікавого, що й не перерахувати! Спочатку можна перекусити. І хоча деяка італійська їжа малюкові вже знайома, ну, наприклад, піца або спагетті, там є ще безліч традиційних страв, які варто для себе відкрити», –  зазначила авторка.

У книзі «Арчі в Італії» йдеться не лише про італійські страви, а й про визначні пам’ятки. Насамперед, це Колізей, Ватикан, Пізанська вежа.

Також разом із Арчі та його другом Маріо діти «вирушать» до міста на воді – Венеції й «потраплять» на справжній Венеціанський карнавал.

У легкій ігровій формі маленькі читачі зможуть дізнатися багато нового про цю надзвичайно цікаву країну. Важливо, що в книзі є маленький словничок. Він допоможе трохи познайомитися з італійською мовою і навіть вивчити кілька фраз, необхідних знайомств.

Зазначимо, що книга «Арчі в Італії» входить до книжкової серії «Навколо світу з Арчі» – окрім Італії, в них ідеться про Велику Британію та Китай.

«Всі ці країни дуже різні, несхожі одна на одну своєю історією, культурою та традиціями. І це добре. Адже цікаво дізнаватися про щось нове, робити маленькі відкриття», – переконана авторка Наталія Чуб.

За словами дитячої письменниці й психологині, дітям корисно читати книги про подорожі.

Адже це розвиває світогляд, тренує пам’ять, стимулює «центр допитливості». також книжки про подорожі ще з раннього дитинства прищеплюють маленьким читачам любов до подорожей, пізнання нового, інтересу до інших традицій, мов та культур.

«Знаєте, що ще цікаво у книгах цієї серії? У кожній країні пес Арчі обов’язково заводить друга, який допомагає йому краще пізнати країну. А це означає, що книги цієї серії мають і ще одне найважливіше завдання — навчити малюків спілкуватися, встановлювати контакт, знайомитися», – зауважила Наталія Чуб.

Нагадаємо, що в Італії вийшов журнал «Linkiesta», присвячений Україні.

Раніше ми писали, що на італійському телебаченні запустили український мультсеріал.

За попереднім задумом Ватикану росіянка Альбіна та українка Ірина, які мали символізувати Україну та росію. Вони суголосно несли хрест, із чим українці категорично були не згодні, бо це – своєрідний знак рівняння між убивцею і жертвою.

За словами Андрія Юраша, завдяки попередній потужній роботі українців щодо заперечення цього концепту, про Хресну дорогу в Римі дізналися навіть ті, хто навіть і не підозрював про її існування. Одначе про те, що саме ці дві жінки з 13-ї стації символізували дві воюючі між собою держави, ніхто би навіть не здогадався.

«Річ у тім, що до аргументів української сторони (а офіційна заява і відповідна нота Посольства України при Святому Престолі була першою у ряду інших подібних звернень) поставилися в Апостольській Столиці з увагою: замість запланованого розлогого тексту, в якому мала звучати теза і про «братські народи», було запропоновано помолитися в тиші…», – зазначив пан Юраш.

Він зауважив, що марно було сподіватися повної зміни вже опублікованого в усіх офіційних джерелах тексту й змісту Хресної дороги. Попри це було неможливо скласти руки і нічого не робити.

Результатом затрачених зусиль стали публікації в засобах масової інформації – насамперед у найавторитетнішому світовому агентстві «Reuters» та українському ресурсі «Credo». Нижче – перші медійні реакції на Хресну дорогу.

А ось скріншот оригінального опублікованого тексту, де йдеться про смерть, втрату цінностей, лють, змирення та примирення, незважаючи на вибухи. Це мало бути зачитано в рамках 13-ї стації, але з якого були озвучені лише молитовні фрагменти.

«Щира подяка всім, хто долучився і кожен у різний спосіб підтримав позицію Посольства та показав, що навіть неможливе стає реальністю, коли працювати спільно для святої справи!», – подякував посол України при Святому Престолі.

За повідомленням «Reuters», вчора ввечері оригінальний текст із близько 200 слів було замінено двома реченнями: «Перед смертю тиша є найкрасномовнішим із слів. Давайте всі зупинимося в мовчазній молитві, і кожен помолиться у своєму серці за мир у світі».

«Очікується, що війна в Україні продовжуватиме кидати тінь на решту діяльності Папи на Страсному тижні», – пише «Reuters».

Також зазначається, що від початку війни Папа Франциск лише чітко згадував росію в молитвах, наприклад, під час спеціальної глобальної події за мир 25 березня. Водночас він чітко висловив своє неприйняття діям Росії, використовуючи слова «вторгнення», «агресія» та «звірства».

До речі, за інформацією Релігійно-інформаційної служби України (РІСУ), інтернет-ресурси «Живе ТБ УГКЦ», католицький часопис «Credo», Радіо «Марія» та «EWTN Україна» на знак протесту відмовилися від трансляції в Страсну П’ятницю цьогорічної Хресної дороги в Римі. До недавнього часу ці медіа висвітлювали практично усі важливі події з Ватикану.

Нагадаємо, що українці різко розкритикували ідею Ватикану щодо цьогорічного «сценарію» Хресної дороги в Римі.

Також ми повідомляли про офіційну позицію України щодо ідеї організації Ватиканом Хресної дороги в Римі.

До теми: Українська громада Італії звернулася до Папи Франциска.

«Посольство при Ватикані розуміє та поділяє загальну стурбованість української та багатьох інших спільнот щодо ідеї зібрати разом жінок України та Росії, щоб нести хрест під час п’ятничної Хресної дороги у Колізеї. Зараз ми працюємо над питанням, намагаючись пояснити неможливість її реалізації та очікувані наслідки», – заявив на своїй сторінці у Facebook Андрій Юраш.

Офіційну позицію посольства України при Святому Престолі одразу ж підтримали кілька сотень українців у своїх коментарях під заявою Андрія Юраша. Ось лише кілька з них 👇

Юрій Чура: «Дякую, пане Посол. Це потрібно попередити бо наслідки можуть бути невиправними…»

Андрій Гирич: «Чи організовував би Папа, наприклад у 1943 році, таке дійство з німецькими жінками, які підтримували Гітлера?»

Соломія Басараб: «Українці проти! Ми з біснуватими: вбивцями, ґвалтівниками, мародерами і людожерами НЕ будемо ніколи мати щось спільне , ти паче робити щось разом! Це знущання. рашисти не мають морального права бути поряд з нами».

Віта Титаренко: «Реалізація в такому форматі – тягне на глум і блюзнірство. В той час, коли є Маріуполь, Буча, Бородянка, Ірпінь… а скільки ще маленьких міст і містечок? Чи хотіли б ті, хто вижив в окупації, кому вдалося її пережити – нести Хреста разом з расєянами? Маріупольці вже й так, несуть свій Хрест… І за багатьох із нас – також».

До речі, Діана Юраш, дружина посла України при Святому Престолі, також виступила проти «особливого» формату Хресної дороги, що запланований Ватиканом цієї п‘ятниці 👇

«Дві жінки: українка Ірина та росіянка Альбіна зі своїми сім‘ями мали б нести хрест. Разом. З наративом: Украіна та Росія – братні народи. Українка, яка 20 років працює під сонцем Італії, і росіянка, яка теж працює в Італії. Дипломатично про цей сценарій  можу написати одне і стратегічне: ЦЕ НЕГУМАННО. В усіх сенсах: і через використання етнічного походження жінок, далеких від своїх історичних батьківщин не лише географічно, але й ментально; і через  благі наміри, якими вистелена дорога нашого персонального пекла під назвою «Війна росії проти України»; і через велику ЛЮБОВ, якою наповнені серця українців до своєї ЗЕМЛІ, яку окупували росіяни, та своєї СВОБОДИ, без якої ми не можемо існувати.

Звертаюся з проханням: нехай хрест понесуть люди, які змогли виїхати з Маріуполя; нехай хрест понесе мер Мелітополя Іван Федоров, який був арештований росіянами, підданий тортурам, але згодом визволений Україною, і якого ми побачимо в Римі напередодні Святої Пасхи… зрештою, і Президент України Володимир Зеленський міг би нести цей хрест під час Хресної дороги у Римі. А разом з ним буде нести вся Україна і весь  цивілізований світ. Світ, який просить Бога, про перемогу над злом».

Раніше ми повідомляли, що українці різко розкритикували ідею Ватикану щодо організації цьогорічної Хресної дороги в Римі.

«Під час ХІІІ стації, присвяченої у цій версії роздумам про смерть Ісуса на хресті, хрест триматимуть сім’ї українки та росіянки, що разом працюють у госпісі», – йдеться у повідомленні.

Стало відомо, що хрест триматимуть в руках Ірина та Альбіна – вони будуть під ним разом зі своїми сім’ями. Ці дві жінки, українка і росіянка, прибули до Італії двадцять років тому, а сьогодні працюють у відділенні паліативної опіки.

«Сьогодні їхні голоси, кожного дня близькі зі страждаючими, виражають сподівання на мир», – стверджують у Ватикані.

Українці у відповідь на таку новину від Священного Престолу різко розкритикували цю ідею – як лідери думок, так і пересічні користувачі українського сегменту Facebook. Наводимо в оригіналі лише кілька таких дописів 👇

Олена Кулигіна, українка-католичка: «Цьому немає ні здорового пояснення, ні тим більше виправдання. Все, що можуть зробити українські католики, це звернутися до своїх єпископів з проханням захистити нас  (вже). І ми чекаємо на  їхнє слово до нас, українців, і слово до тих геніїв дипломатії та комунікації (насправді ні), які таке придумали.

Що буду робити я? якщо ЦЕ таки станеться (а після гучних анонсів та інтерв’ю героїнь дуже мало надії, що щось зміниться), то вперше за багато років я не буду у страсну п’ятницю дивитися трансляцію Хресної дороги з Папою. Буду лише молитися разом зі спільнотою українських католиків, зранених цією війною,  катуваннями, вбивствами, ґвалтуваннями, які нам приніс рускій мір. Спільнотою, що об’єднує волонтерів, біженців, військових, священників капеланів, і яка моляться разом за перемогу України над слугами сатани, що прийшли з росії нас вбивати.

Ірині і Альбіні, які за сценарієм мають імітувати одвічні мир, дружбу і жвачку, я би сказала лише одне: «никогда! ми не будем братьями».

росіянка Альбіна от каже: «Це дві братські країни, і я вірю, що в найближчому майбутньому дружба і любов між цими двома народами будуть продемонстровані ще не раз. Я вірю, що найближчим часом, як і ми з Іриною, Росія та Україна теж навчиться жити в мирі, підтримувати один одного. Жити однією сім’єю. Світу потрібні не війни, а мир».

Ірина, медсестра родом з України,  що живе 20 років в Італії обрана голосом України. «Ми сподіваємося, що мир може повернутися і, перш за все, мир між нашими народами. Цей конфлікт не хотів народ. Ми брати. Ми два близьких народи, у яких багато спільного. Те, що ми бачимо, — це величезне насильство. У нас багато спільного: сім’я, дружба. Багато відносин, які об’єднують наші народи. Ця війна руйнує те, що наші народи побудували. Я не думаю, що ця війна зруйнує всі стосунки. Між нами занадто міцні узи».

І якщо Ірина виїхала 20 років тому з України в Італію, вона не знає, що таке Україна і має жодного морального права представляти Україну зараз і від нашого імені триматися за руки з росіянами. Українець — це не просто паспорт чи формальне місце народження. Це ДНК людей, які б’ються за свободу, проливають свою кров за свободу і сьогодні кожного дня помирають в боротьбі зі злом, ім’я якому — росія.

Страсний тиждень — це час, коли ми переживаємо разом з Христом зраду і смерть. Ніколи не думала, що після «осанна!» —  «розіпни» стане такими буквальними для нас, як цього року. Ну що ж, ми йдемо на Голгофу, щоби там померти. Але потім ми воскреснемо».

Анастасія Розлуцька, мовна активістка, керівниця проєкту «Безкоштовні курси української мови», директорка CEO у «Є-Мова»: «Папа зламався. Про яку дружбу, який мир, які росіяни??? Вони 48 день вбивають українців, зґвалтування, вбивства, катування, мародерство, хімічна зброя. Що з вами, католицька церкво? Де тут людина та цінність її життя? Невже це все, що ви можете сказати!?»

Вадим Карп’як, тележурналіст: «Я все менше розумію позицію Папи. Здавалося, що після його твіту, де він сказав, що “ми всі винні у цій війні” варто зупинитися. Але ні. Ідея примирення українців з росіянами далі бродить коридорами Ватикану.

За їхнім задумом під час передвеликодньої Хресної ходи цієї п’ятниці у Римі на 13-ій станції хрест триматимуть українка Ірина і росіянка Альбіна, які разом працюють в Італії в госпісі. Такий собі нехитрий образ єднання і примирення в лоні церкви.

Ця ідея жахлива. І тим, що обидві жінки вже 20 років як виїхали зі своїх країн і не мають морального права репрезентувати співгромадян у такій чутливій. І тим, що обидві хрестоносиці ведуть розмови про братські народи і сподівання на міцні стосунки в майбутньому. Але найбільший страх у мене викликає відірваність святого престолу від реальності. Робити спробу примирити гвалтівника і його жертву в процесі згвалтування – це понад моє розуміння.

В моєму уявленні обов’язок християнина в тому, щоб поборювати зло, а не старатися його примирити з добром. Якщо ж ні, то вважайте мене єретиком».

Ярина Ключковська, директорка з корпоративних комунікацій «АрселорМіттал Кривий Ріг»: «Колись Владика Венедикт Алексійчук мудро написав: “Християнство завжди очікує від людини радикалізму. Христос вчить: «Кажіть: так – так, ні – ні» або вказує: «Не будьте літеплі: або гарячі, або холодні».

Як це співвідноситься з тим, що для Папи Римського, який, за моєю вірою, є намісником Бога на землі, непомильним і непогрішним, Україна і Росія є рівноцінними у цій війні? Де радикалізм у засудженні зла? Де радикалізм у захисті невинних людей?

Бог – це любов. В тому числі, до своїх ближніх. То чому Церква закликає мене любити ґвалтівників і убивць, а їх – не закликає?

Чому російська православна церква благословляє убивства українців на українській землі, а католицька не може спромогтися на позицію?

Чому в час Великого Посту Церква толерує страшні гріхи, неописанну жорстокість і безмежну ненависть? Із кожним днем мені все важче прийняти те, що моя Церква зараз підводить мене, підводить мій народ.

Католицька Церкво, перестань бути “літеплою”. Бо поки твої священнослужителі неспроможні назвати добро – добром, а зло – злом, не маєш права нарікати, що люди від тебе відвертаються, а храми порожніють».

Сергій Тарута, народний депутат Верхновної Ради України: «Папа Римський запропонував хресну ходу з українкою та росіянкою на чолі. Українці справедливо обурились. Люди пишуть, що не зможуть вибачити росіянам. Не скажу за всіх, але особисто я не зможу. Ні пробачити, ні забути знищений Маріуполь, убитих і похованих живцем під завалами Драматичного театру, розстріляних медиків, мертвих немовлят, тіла на вулицях і братські могили просто на подвір’ях. Моїх родичів, які померли в Маріуполі під завалами будинку, знищеного окупантами, в холодному підвалі від нестачі ліків і елементарної допомоги. Смертей хлопців із «Азову», з якими в 2014 боронили наш Маріуполь. Жодного убитого, скаліченого, пораненого маріупольця. Жодного убитого, скаліченого, пораненого маріупольського захисника. Не забуду, не пробачу.

Доки по землі ходить і дихає, хоч один із тих, хто скидав на Маріуполь бомби, хто застосовував хімічну зброю, хто убивав і ґвалтував. Геноцид, який влаштувала росія, має бути покараний. Ні росіяни, ні путін не каються. Вони гордо несуть прапор геноциду українців. Тішаться, пишаються своїми злочинами.

Не дозволяймо жодній людині на планеті, навіть такій поважній і праведній, як Папа Римський, викликати у нас почуття провини за те, що ми вимагаємо покарання для злочинців і катів. Отримають по ділах своїх, а потім поговоримо».

Євстратій Зоря, заступник голови управління зовнішніх церковних зв’язків УПЦ ПЦУ: «Цього тижня під час традиційної Хресної дороги в Римі на одній з частин планується, що участь в несенні хреста братимуть українка і росіянка. Так, у Ватикані є красиве пояснення символічності цієї дії. Хоча мені важко уявити, як умовного 1943 року німкеня та полька несли би хрест разом… Як було пояснення того, чому саме «Росію і Україну» Папа Римський «посвячував Серцю Марії».

Як було пояснення правилами пунктуації, що держсекретар (головний дипломат) кардинал Паролін мав на увазі, коли сказав про постачання Україні зброї та про небезпеку ескалації конфлікту. Мовляв це були речення про два різних факти, а не про те, що саме постачання Україні зброї «веде до ескалації конфлікту».

Як знаходиться пояснення наполегливим контактам саме з Російським патріархатом при демонстративній відстороненості від найбільшої релігійної громади України.

Як знаходиться пояснення через тонкощі традицій та особливості мови тому факту, що Путіна не названо публічно вбивцею, а Росію – країною-винуватцем агресії. «З контексту це ж зрозуміло…», тощо. Так, зрозуміло. Адже «Коли комунікація потребує додаткових пояснень, то можливо насправді вона не потребує пояснень» – нагадує нам одне з правил публічного спілкування.

Мабуть справді є логічне обґрунтування, чому багато протягом місяців та років говорилося про наслідки війни Росії з Україною – про страждання, про вигнанців, про біль, про жертв, але не про справжню причину – маніакальні імперські фантазії Путіна, породжені ідеологією «русского міра», головним творцем і поширювачем яких є очільник РПЦ Кирил Гундяєв та підлегла йому структура.

Бо і цей діяч МП, і сама ця структура десятками років є ключовим партнером в екуменізмі та інших сферах. Визнати, що твій ключовий партнер не «доктор Джекіл», а «містер Гайд» – важко.

Я розумію, що глобальній структурі з досвідом життя, який вимірюється століттями, доводиться рахуватися з численними «але», «з одного боку – з іншого боку», тощо.

І розуміючи, радію, що можу написати ці міркування без необхідності зважати на такі речі. Не маю потреби плекати сподівання на співпрацю з Москвою. Не шукаю в очах Путіна чи Гундяєва те, чого там нема і не було. Не потребую пошуків правил пунктуації, тонкощі сеансів чи богословського обґрунтування, чому вбивця і жертва символічно мають зрівнятися. Мені достатньо слів Христа: «так – так, а ні – ні».

Позначки підтримки моїх роздумів від римо- і греко-католиків, від протестантів, мирян і священнослужителів підтверджують те, що я сам мав на увазі – не йдеться про якість віросповідні речі, про різницю чи незгоду між різними християнськими конфесіями. Йдеться про те, чи можна і чи правильно мирити жертву з агресором ПІД ЧАС війни. В тому числі шляхом символічного зрівняння. Моя відповідь проста – не можна».

Оксана Макарова, надзвичайний і повноважний посол України в США:

«Повністю поділяю точку зору Vadym Karpiak і Yaryna Klyuchkovska щодо сумної ініціативи залучення росіянки до Хресної ходи з Папою. Як греко-католичка не розумію і глибоко засмучена і самою ініціативою, і тим, що це подається з публічними наративами про «дружбу і сильні узи між народами» в дні коли росіяни 48 день насправді 8-річної  війни вбивають, ґвалтують, калічать українців, знищують наші міста і села, а українці героїчно боронять свою землю, дітей і свободу.

Коли 20 березня ц.р. Апостольський Нунцій у м. Вашингтон Архієпископ Крістоф П’єр надіслав мені листа від Архієпископа Митрополита Вашингтону із запрошенням Кардинала Вілтона Грегорі долучитись до Євхаристійного Богослужіння у Базиліці Національної Святині Непорочного Зачаття під час якого відбудуться молитви за посвячення України та росії, я подумала, що це якесь просто локальне нерозуміння ситуації тут і відповіла тоді відмовою зі зрозумілих для мене причин, однак як виявилось не для всіх зрозумілих. Роблю її публічною і дуже сподіваюсь, що почую від моєї церкви вимогу до агресора припинити війну і злочини проти українців, і що в цьому році разом з Ісусом хресною ходою пройде  невинна героїчна Україна, а не разом з палачем, який намагається розіп’яти нас знову».