Ця видовищна подія стартувала 21 липня й триватиме до 28 липня включно. Церемонія відкриття змагань з інавгураційним парадом відбулась 22 липня. Як все пройшло, можна побачити на відео організаторів CTIF 2024 за цим посиланням.

У XXIV Міжнародних молодіжних іграх пожежників CTIF 2024 братимуть участь понад 1100 юних вогнеборців з різних країн світу. Юні пожежники з містечка Городок Львівського району Львівської області вперше представляють Україну на цих змаганнях.

За інформацією «Спортивної Молоді Городоччини» Городоцької територіальної громади, допомогу в організації поїздки дружини юних вогнеборців до Італії надали польські колеги, спонсори та партнери з Республіки Польща.

Про те, що команда юних вогнеборців Городоцької територіальної громади поїде до Італії на змагання CTIF 2024, було відомо з кінця червня цього року. Тоді саме тривали тренування майбутніх представників України.

За тим, як відбуваються Міжнародні молодіжні ігри пожежників CTIF 2024, можна слідкувати наживо на YouTube-каналі «Оfficial CTIF 2024 Borgo Valsugana» за цим посиланням.

Нагадаємо, що в Італії діти з Луцька та Дніпра гідно презентували українську культуру.

Раніше ми повідомляли, що діти захисників України популяризують українську культуру в Італії.

До теми: Пів сотні артистів з Миколаївщини гідно представили Україну на фестивалі в Італії.

Серед тих, хто представляв Україну, були учасники ансамблю народного танцю «Джерельце» з міста Шостка, що на Сумщині. Про це повідомили у Шосткинській районній військовій адміністрації.

«Діти захисників  нашої держави славлять та відстоюють українську культуру на міжнародному рівні. Під час виступу на сцені фестивалю гордо майорів Прапор України, а глядачі аплодували зі сльозами на очах, бо українські танці зворушують до глибини душі. Своїм виступом діти показали, що Україна – це сила та міць», – розповіли в Шосткинській РВА.

Відомо, що ансамбль народного танцю «Джерельце» Шосткинського центру естетичного виховання існує понад 45 років. Його керівники та учасники переконані: народний танець, культура, мова, пісня – все, що пов’язано з українською культурою та ідентичністю, треба не просто зберігати, а й популяризувати.

«Дякуємо усім, хто боронить нашу країну від ворога, за можливість займатися, виступати та з гордістю представляти Україну за її межами», – завдячили в ансамблі народного танцю «Джерельце».

Також учасниками міжнародного молодіжного фестивалю українського фольклору в Пезаро стали й вихованці ансамблю танцю «Чічка» Солонківської територіальної громади Львівської області.

«Гордо представляли наш колектив та рідну державу на міжнародному рівні. Нехай перед нашими дітками відкриваються нові яскраві горизонти», – побажали Солонківській територіальній громаді.

Нагадаємо, що недавно пів сотні артистів з Миколаївщини гідно представили Україну на фестивалі в Італії.

До теми: Україну на міжнародному фестивалі в Італії гідно представили шестеро майстринь.

Ініціаторкою рекорду стала сама пані Галина. Про це розповіли у пресслужбі міжнародного проєкту «Книга світових рекордів» («Book of World Records»).

«Дякую всім, хто прийшов на свято встановлення рекорду, це означає, що мешканці та гості люблять місто Жовкву, поважають його людей. В гарному місті народжуються гарні ідеї», – йдеться в соцмережі на сторінці Галини Прикутої.

Майстриня розповіла, що найбільше великоднє яйце має особливості – на ній розміщено близько 580 маленьких писанок. З них 100 штук вишила сама пані Галина, а решту вишивали близько 200 людей – дорослі і діти.

Зокрема, фотографка зі Львова Галина Фісюк зазначила, що майстрині активно допомагали вихованці та працівники Центру дитячої та юнацької творчості, залучивши школярів трьох громад – Львівської, Жовківської та Добросинсько-Магеріської.

Для фіксації рекорду до Жовкви прибули представники «Книги світових рекордів» Вікторія Точек та Костянтин Костирко. Вони привітали рекордсменку й зауважили, що наразі такі ініціативи всебічно описують та представляють українську культуру на високому рівні серед інших країн світу.

«Культурна спадщина України багата своєю колоритністю, тому її потрібно підтримувати подібними заходами», – зауважили представники «Книги світових рекордів».

Під час встановлення рекорду було зафіксовано такі результати: великоднє яйце має 2,5 метра висоти з підставкою, без підставки – 1,5 метра,  діаметр – 2 метри.

У Жовківській міській раді також подякували Галині Прикутій, відзначивши її щиру любов до України. На заході про це говорив мер міста Олег Вольський.

«Дякую, вам пані Галино, що знаходите час для творчості і популяризації української вишивки. Коли ви приходили до нас, бачив як горять ваші очі, а це означає, що робите все з любов‘ю – найперше до України», – наголосив мер Жовкви.

Нагадаємо, що в 2023 році на Великдень у нескореному Харкові намалювали рекордну писанку.

Раніше ми повідомляли, що в Україні на Різдво встановили рекордний Тризуб із дідухів.

До теми: В Україні до Великодня встановили національний рекорд.

Супроводжуватимуть маленьких українців досвідчені вихователі, а також медик і психолог. Всі витрати з організації відпочинку дітей оплачує італійська сторона. Про це повідомили в пресслужбі Львівської районної військової адміністрації.

«Діти майже місяць перебуватимуть на відпочинку в селищі Рочела Іоніка, Калабрія», – повідомила начальниця Львівської РВА Христина Замула.

За її словами, головною метою табору для українських дітей є їхня комунікація з однолітками та оточенням, спілкування іноземними  мовами (українська, англійська, італійська) й обмін дозвіллєвою культурою країн.

Поїздка цих дітей до Італії стала можливою завдяки запрошенню громадської організації «Аналітичний центр за ЕКОрозвиток», а також сприянню військовим державним адміністраціям Львівської області та району.

У Львівській РВА також розповіли, що на дітей чекає насичена програма. Йдеться про екскурсійні подорожі Калабрією, інтелектуальні настільні ігри, відпочинок на березі моря, знайомство з місцевими дитячими гуртками, відвідування фестивалів, ярмарків тощо. Подбають і про спортивні дитячі заняття – естафети, смуги перешкод та інше.

Нагадаємо, як діти з Луцька та Дніпра гідно презентували в Італії українську культуру.

Раніше ми розповідали про фотовиставку «Діти у війні» в Римі.

Минулого місяця дівчинці виповнилося всього 5 років, а днями вона вже отримала для своєї родини справжню волонтерську нагороду – почесну відзнаку «Волонтер України за покликом душі».

Ми запитали Даринку, чому вона волонтерить? У відповідь почули «Щоб ЗСУ перемогли мо**алів».

Волонтерською діяльністю 5-річна Дарина Журавська займається у Стрийському районному гуманітарному штабі «Клаптик Надії». Саме його очільниця Ольга Боднар і вручила почесну відзнаку дівчинці. Насправді ця нагорода для Дарини була несподіванкою і вона пишається нею, бо допомагає українським солдатам.

Зокрема, серед іншого ця маленька українка сама зібрала 30 тисяч гривень на придбання автомобіля для ЗСУ.

Урочисте нагородження місцевих волонтерів відбулося 5 грудня, у Міжнародний день волонтерів, але Даринка тоді занедужала, тож отримала свою нагороду лише днями у приміщенні Стрийської військової адміністрації.

«Даринко, ти отримала нагороду Волонтера для нашої родини. Ти молодець, це прекрасний пізнавальний приклад як для діток, так і для дорослих. Твоя доброта, людяність, впевненість, енергія, непосидючість приносять допомогу іншим людям. Нехай в житті все виходить і будь-яка мета обов’язково тобою буде досягнута. Ми тебе любимо і пишаємось!», – так відреагували Даринчині батьки на цю подію.

Родина Даринки живе в селі Дуліби, передмісті Стрия. Дівчинка відвідує дошкільний навчальний заклад №14 у самому місті Стрий. Його педколектив пишається своєю вихованкою, а завідувачка закладом Анна Данилків навіть отримала подяку від місцевого волонтерського штабу за патріотичне виховання Дарини Журавської та її активну працю у волонтерському русі.

«Коли збирали гроші на автомобіль для ЗСУ, Дарина зрозуміла, що вона – та ланка, що приносить найбільше благодійних пожертв, бо вона маленька і тому люди завжди кидали гроші до її волонтерської скриньки. Від вихідних до вихідних донька чекала, щоб їхати на збір коштів, бо відчувала свою важливість. Коли ж було зібрано необхідну суму грошей на автівку, Дарина не хотіла спинятись», – розповіла Юлія Журавська, мати дівчинки.

Про благочинні справи цієї маленької волонтерки можна писати багато, проте всім зрозуміло, що безумовний великий вплив на це мають її батьки.

«Можна сказати, що Дарина почала волонтерити ще у віці 3,5 років. Ми з нею безкоштовно проводили майстер-класи для дітей (здебільшого з різних шкіл нашого району) та дорослих. Серед тих, хто має свічки авторства Дарини, є митрополит Київський і всієї України Епіфаній та митрополит Переяславський і Вишневський Олександр Драбинко, учень  Володимира Сабодана», – розповіла нам Юлія Журавська.

Батько Дарини, Роман Журавський, волонтерив у Стрийському районному гуманітарному штабі «Клаптик Надії». Зокрема, переганяв на Харківщину кілька автівок українським захисникам. Часто брав доньку із собою в штаб.

«Розвантаження-завантаження, сортування вантажів – Дарина весь час знаходила собі роботу. Щось принести, віднести, одним словом не сиділа без діла. Також брала участь у всіх заходах, які організовував «Клаптик надії» – благодійні аукціони та фотосесії, зустрічі іноземних делегацй та інше», – пояснила пані Юлія.

Редакція нашого видання щиро радіє тому, що в Україні зростає настільки патріотичне юне покоління. Захоплюємося й такими родинами, як сім’я Журавських, де любов до Батьківщини в дитині плекають із самого малечку. Переконані, що в України – велике майбутнє з такими сім’ями і такими дітьми.

«Ми з Дариною зичимо нашій країні перемоги та обов’язково щасливої долі й рясних Божих благословень!», – сказала наостанок мама юної волонтерки.

Нагадаємо про двох українок, які стали волонтерами Служби цивільного захисту Італії.

Раніше ми повідомляли, що в Україні визначили наймолодшу волонтерку. 

До теми: Українка Алла Чечоткіна з Італії підтримує Батьківщину гуманітарною допомогою.

«Дякуємо усім, хто хвилювався, молився і був думками поруч з нами. Запрошуємо на зустріч з українською колядою», – написала у Facebook керівниця театру «Хліб» Наталя Муха.

Вона також повідомила розклад виступів молодіжного театру «ХЛІБ» у Римі:

• 24 грудня 14:00 – катедральний храм святих мучеників Сергія і Вакха та Жировицької ікони Пресвятої Богородиці;
• 25 грудня 10:00 – прокатедральний собор Святої Софії;
• 25 грудня 15:00 – український ресторан «Княжий Двір»;
• 26 грудня 10:00 – церква Отців Василіян;
• 26 грудня 14:30 – базиліка Санта Марія Маджоре;
• 26 грудня 17:00 – замок Санта-Севера (Санта-Маринелла).

Українці в Римі з нетерпінням чекають на дорогих гостей із Батьківщини. Свідченням цьому є оголошення у соцмережах, наприклад, на сторінці ресторану української кухні «Княжий двір» у Римі.

«В день Різдва Христового за григоріанським календарем, 25 грудня, о 14.30 до нашого закладу завітають колядники з народного театру «ХЛІБ», щоб розділити зі всіма присутніми радість народження маленького Ісусика», – з радістю повідомили вчора в «Княжому дворі».

Ще на початку листопада цього року в молодіжному театрі «ХЛІБ» заявили, що хочуть відвідати діаспору в Італії у період різдвяних свят, щоб подарувати українську коляду.

«Адже ми усвідомлюємо важливість, цінність традицій, які відгукуються пам’яттю серця і  голосом крові в українців за кордоном. Часто складається так, що, емігруючи  до іншої країни, людина приймає нову мову, культуру та ідентичність. Це одна з причин, чому ми хочемо нагадати землякам про наші традиції, подарувавши дух українського Різдва. У кожного з учасників нашого театру хоча б один родич є трудовим мігрантом. Майбутнє діаспори – за дітьми й молоддю, тому ми їдемо для того, щоб молодь пам’ятала, а діти ближче ознайомилися із звичаями і в майбутньому плекали своє коріння», – розповіли учасники театру «ХЛІБ».

Додамо, що народний молодіжний театр «ХЛІБ» діє в місті Миколаєві на Львівщині з 2010 року. В його складі свідома молодь, яка пропагує українську ідентичність.

Аби потрапити в Італію на Різдво Христове, молоді актори організували збір коштів. Назбирали 100 тисяч гривень.

«Дорогі друзі! Усі, хто доєднався до нашого проекту: меценати, жертводавці й усі, в чиїх жилах тече любов до рідного краю! З радістю повідомляємо, що кошти, які передбачалися для втілення нашого проекту, зібрано!», – подякували учасники театру «ХЛІБ».

Про це інформує прес-служба Львівської обласної державної адміністрації.

Меблевий комбінат «Стрий», що розташований у селі Гірне, є найбільшим українським виробником меблів із масиву деревини. Він спеціалізується на виготовленні дубових та букових стільців і столів.

Підприємство має славетні традиції, які роками закладалися на виробництві.

Нинішні власники в 2018 році викупили приміщення колишнього меблевого комбінату, повністю його реконструювали, а також закупили сучасне високопродуктивне італійське обладнання. Таким чином інвестували 140 тис євро, а згодом іще 12,5 млн грн.

«Я вперше побачив таку диво-техніку, як оброблювальний шестиосьовий центр. Він сам обробляє кожну деталь виробу, відшліфовує, відточує її до міліметра. При роботі з ним найважливіше – правильно налаштувати програмне забезпечення», – розповів голова Львівської ОДА Максим Козицький.

Чиновник зауважив, що наразі дуже потрібні фахівці, які вміють працювати з програмовим забезпеченням унікального обладнання для виготовлення меблів.

«Торік підприємство сплатило до бюджетів усіх рівнів майже 10 млн грн. податків. За весь період діяльності – 32 млн грн», – йдеться у повідомленні Львівської ОДА.

Нині на підприємстві працюють понад дві сотні людей. Їхня середня зарплата становить 10,5 тис грн.

«Меблеві вироби виготовляються з високоякісної місцевої лісосировини твердолистяних порід, опоряджених екологічно-чистими та якісними оздоблювальними матеріалами», – зазначають на підприємстві.

У планах комбінату – нарощення  виробництва. Питома вага експорту від загального випуску становить до 70%.

«Виробами нашого комбінату обладнанні урядові об`єкти, приміщення міністерств і відомств, державні та податкові адміністрації, санаторії та пансіонати, дитячі установи, ресторани тощо», – хизуються на комбінаті.

Також додають, що всі меблі мають сертифікат відповідності та гігієнічний висновок Державної санітарно-гігієнічної експертизи.

Про це повідомили у прес-службі Львівської обласної прокуратури.

Усім учасникам групи повідомили про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 187 Кримінального Кодексу України. Йдеться про відкрите викрадення чужого майна.

Правоохоронці встановили, що члени злочинної групи знайомилися з українцями, які повернулися із заробітків.

Щоб викликати довіру до себе, підозрювані пропонували цим людям безкоштовно підвезти туди, куди їм треба. Водночас по дорозі пригощали алкогольними напоями, в які попередньо підмішували лікарський препарат.

Коли потерпілий непритомнів після вживання такого алкоголю, фігуранти відбирали в нього особисті речі. Саму ж людину залишали на узбіччі дороги. За даними правоохоронців, жертвами цієї злочинної «четвірки» стало щонайменше 4 особи.

Справа в тому, що лікарський препарат, який використовували підозрювані, за безконтрольного вживання викликає у людини отруєння, затуманюючи свідомість. Окрім цього, при передозуванні може призвести до розвитку небезпечних патологій, асфіксії, коми та навіть смерті.

Під час обшуків за місцем проживання членів злочинної групи поліція вилучила автомобіль, мобільні телефони, сім-карти, а також гроші у різних валютах, у тому числі євро.

Окрім цього, вилучені алкогольні напої, флакони з лікарським препаратом та інші речі, які використовувалися для злочинів.

Наразі триває досудове розслідування. Підозрюваним загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років із конфіскацією майна.

Очевидці у соцмережах пишуть, що град був розміром із м’яч для пінг-понгу. Місцевий люд бідкається, що городи знищено.

Зокрема, користувачка Facebook Надія Медведєва розповіла, що потрапила у самий епіцентр стихії.

«Машину побило – 70 вм’ятин на капоті та даху. Дах побило трохи менше, а на капоті немає живого місця. Скло ціле. Ми в шоці. Шкода людей, які там живуть, у них побило будинки, дахи й вікна», – написала Надія Медведєва.

Злива з градом пронеслася у Сколівському районі не лише над Коростівом, а й над селами Гребенів і Тухля. Також падав град у Долинському та Старосамбірському районах. Зокрема, у Старому Самборі град був розміром із вишню.

Між тим, через град на Львівщині у соцмережах розгорнулася дискусія. Люди пов’язують такі стихійні лиха із вирубування м карпатських лісів. Для прикладу наводимо кілька коментарів користувачів Facebook.

Vitaliy Domaratskiy: – Вирубка лісів безслідно не пройде!

Jenevje Nazar: – У Коростові гора «Слон» лиса стала за 2 роки. А в селі проходять турніри між місцевими на кращого лісоруба.

Дмитро Поляков: – Рубайте ліси й далі… Ще не таке пожнете… Ви місцеві всі і прекрасно знаєте, хто ріже…та мовчите!!!

Stepan Brukhal: – Рубаєм, рубаєм і будем рубати. Малувато вирубали, ще дорубайте і будете на воді в лотках жити. Якщо ці закарпатці не розуміють, так і треба. Чогось їх у 80-90 роки не топило, як почали різати так зразу, а потім «поможіть, поможіть»! Дерева – це легені Землі, які є регулятором клімату й які тримають вологу, вітер тощо.

Елена Речинська: – Ви хочете сказати, що місцеві князьки своїми руцями їх рубають? Певно, що місцевий люд заробляє як може, але голову ж мають на плечах, то повинні самі думати, до чого все те призведе!

Василь Геник: – Думаєте, що то простий вирізає? То команда з верхушки і ти нічого не вдієш. Я живу близько біля лісу, то всі бригади лісорубів  інших районів і немає права щось сказати, тому що тобі серйозні люди рота скоро закриють!!!

Brilyova Tanya: – Мене вражають коментарі людей «більше ліси вирубуйте», ніби це їх не стосується. Це стосується кожного! Не треба дистанціювати себе від цих проблем, це – наша спільна біда. І люди в окремому селі не зможуть побороти це все самостійно. Ті, хто від цього далеко, просто не розуміє, яка мафія в цьому працює. Вони просто вбивають тих, хто йде проти них, або просто годують обіцянками і потім вночі возять.

Христина Рашкевич: – Люди своїми руками нищать природу, а вона їм безпощадно віддячує.

Світлини вчорашнього граду на Львівщині – з відкритих джерел 👇

Неодмінним атрибутом цього свята у значної частини українців є паска – обрядовий здобний великодній хліб. Тож не дивно, що майже на всіх світлинах фігурують паски – від їхнього розмаїття аж очі розбігаються! Та серед них яскраво виділяються диво-паски творчого подружжя Наталі Угрин та Віталія Дончака з селища Брюховичі, що на Львівщині.

Пропонуємо нашим читачам самим переконатися – ці паски виглядають просто шедеврами. Кожна з них – справжня живописна картина! А всередині пасок – ароматна сирна здоба з купою родзинок, журавлини, цукатів, мигдалю, шматочків шоколаду та цедрою апельсина.

Отже, знайомтеся з авторами ексклюзивних розписаних пасок – це 35-річна Наталя та 36-річний Віталій. Подружжя має двох донечок, Злату 10 років і Владу 4,5 роки, а також очікує на ще одну дитину. Вона має з’явитися на світ на початку травня.

Віталій Дончак, педагог і художник за освітою, має дві художні студії в Брюховичах. Регулярно проводить майстер-класи з живопису для дітей та дорослих, а також пише картини на замовлення.

Наталя Угрин за освітою перекладознавець і фахівець із контрактивної лінгвістики. Впродовж 15 років займається дизайном прикрас – створює їх за допомогою вишивки бісером і натуральним камінням по шкірі. Ми поспілкувалися з пані Наталею і розпитали, як з’явилися на світ такі оригінальні великодні паски.

Пані Наталя: – Я довго мудрувала над тим, який краще рецепт обрати. Адже завжди люблю пробувати щось нове і цього року з’явилася купа новомодних рецептів. Хотілося і панетоне, і паски-краффіни, і сирні пасочки, а ще ж щось цікавеньке було в Ольги Полякової. Тому вийшло так, що визначитися з кінцевим результатом мені не вдалось і я поєднала кілька рецептів до купи.  Вийшло неймовірно смачно. Щодо глазурі, то тут довелося дотримуватись суворих рекомендацій і взагалі пробувати кілька варіантів. Адже глазур має бути твердою і не кришитися, тому з цим трохи поморочилась, але все вдалось на славу.

– Як виникла сама ідея розписаних пасок і як до цього поставився Ваш чоловік Віталій?

Пані Наталя: – Ідея виникла спонтанно, коли я пекла паски. Згадала, що колись в інтернеті натрапляла на роботи іноземного художника, який малював чудові картини на тортах. Тож я і подумала, чому б не зробити щось подібне на пасочках. Моє око впало на три харчові барвники, які збиралася використати для тонування паскової глазурі. Мене  осінило, що цими барвниками можна розписати цю глазур – замість того, щоб її тонувати, тим паче, що в нас дома є художник і майстер на всі руки. Чоловік, почувши мою несамовиту ідею, закотив очі до неба, благаючи у Бога порятунку. Але там, де вагітна жінка, там і Бог. Тож йому нічого не залишалося, як скоритися своїй «нелегкій» долі й утілити мої чудернацькі задуми в життя. Розпис пасочок тривав увесь день! Віталій завжди підходить до таких речей дуже скрупульозно, з ювелірною точністю і майстерністю.

– А як ваші рідні, а також знайомі й незнайомі люди сприйняли ваші диво-паски?

Пані Наталя: – Наші рідні особливо не здивувались, бо ми завжди любимо створювати своїми руками щось цікавеньке. Але розпис у такій широкій тоновій гаммі, створений лише з трьох кольорів, вразив насамперед мене саму. Я навіть не сподівалася, що вийде настільки гарно, що аж дух перехоплює – від витонченості роботи та соковитості тонів. Я взагалі захоплююсь золотими руками свого чоловіка. Він справді вміє мене вразити, тому я намагаюся цими дивами ділитися з оточуючими. Але такого ефекту цунамі  чи то розривної бомби я навіть не очікувала! Понад 100 тисяч переглядів і понад  4 тисячі перепостів тільки з моєї сторінки та понад 800 тисяч переглядів у спільноті «Український контент» (навіть не знаю,  як наші пасочки туди потрапили). І це – всього лише за два дні! Люди пишуть і коментують, усі в повному захопленні. А нам справді дуже приємно і я радію, що змогла звеселити людей красою в цей нелегкий час.

Пані Наталя: – Великдень  для нашої сім’і – найсвітліше свято в році, сповнене радості та Божого благословення. Тому до його святкування завжди ставимося з особливим трепетом. Кожного року ми з дітьми розписуємо воском писанки – це є наш обов’язковий передвеликодній ритуал, адже дітей треба змалечку навчати і привчати до українських традицій та звичаїв. Коли наші писаночки готові, ми декоруємо ними дерев’яний світильник  у нашій майстерні, виконаній в гуцульському стилі. Він є нашим душевним куточком, де ми працюємо над створенням авторських прикрас. До  речі, у нашому доробку є великодня колекція намист-оберегів з бісером, натуральним камінням і вишитими писаночками!  А в чоловіка є кілька неймовірних картин на великодню тематику з писанками. Тож можемо сміливо стверджувати, що ми є великими шанувальниками світлого свята Воскресіння Христового.

На завершення нашого спілкування Наталія Угрин поділилася власними великодніми мріями.

Пані Наталя: – Насамперед мрію закінчити до пологів всі свої замовлення по прикрасах і відправити їх якнайшвидше новим власницям. Також (прим. – з усмішкою), дай Боже, мені не народити швидше терміну! А  якщо серйозно, то мрію про мир і спокій в Україні, про зникнення епідемій і карантинів, припинення війни. Мрію про мудрих людей, які не спалюватимуть ліси та берегтимуть рідний край. Усім бажаю виваженості, витримки, наснаги до життя, міцного здоров’я і, звісно ж, гарного настрою!