Організатори акцентують, що головною метою перформансу є відтворення тілами учасників напис «ДЕТИ» – саме це слово було виведене великими літерами на асфальті біля театру в Маріуполі, сподіваючись зупинити бомбардування. Напис був зроблений російською мовою, щоб його було чітко зрозуміло нападникам.

«Це не просто мітинг – це акт колективної пам’яті. Ми хочемо, щоб світ ніколи не забував ту перспективу, з якої вбивали невинних людей», – зазначають в Associazione Boristene.

Збір учасників перформансу «Le Anime di Mariupol» з 10:00 на Piazza della Scala. Початок акції об 11:00.

Під час заходу волонтери розповсюджуватимуть символічну атрибутику:

• двосторонні картки: на одному боці – український прапор, на іншому – зображення Маріупольського театру на помаранчевому тлі (символ українських революцій та боротьби за свободу).
• білі повітряні кульки, які уособлюють душі загиблих дітей і мирних жителів – жертв цієї жорстокої атаки.

Планується, що учасники акції одночасно піднімуть картки вгору, створюючи потужну візуальну маніфестацію солідарності та пам’яті. Кадри акції зафіксує дрон з тієї самої вертикальної перспективи, з якої російські пілоти бачили цей напис перед тим, як скинути авіабомби на цивільне укриття.

«Відео виступу буде поширено вже наступного дня. За допомогою учасників ми зможемо посилити наше повідомлення, поширюючи його далі. Ми будемо шукати співпрацю з місцевими ЗМІ та установами, щоб посилити голос та досягти тих, хто потребує підтримки», – пояснили організатори.

Для участі у перформансу «Le Anime di Mariupol» слід зареєструватися за цим посиланням. Учасники акції отримають електронною поштою інформаційний комплект з детальними інструкціями.

План дій організаторів перформансу «Le Anime di Mariupol»:

• ​Підготовка (Етап 0-1): Початок з розмітки літер на площі. Збір учасників о 10:00, початок зйомок — об 11:00.
• ​Символізм (Етап 2): Використання спеціальних двосторонніх табличок. З одного боку — фото Маріупольського театру, з іншого — чистий білий колір. Разом вони складуть слово «ДЕТИ».
• ​Дія (Етап 3): Учасники вибудовують живу композицію. Протягом години триває фіксація цього процесу із землі та дронів, щоб отримати максимально сильні кадри для всього світу.
• ​Фінал (Етап 4): На завершення — символічне підняття білих кульок на мотузці. Вони не полетять у небо, а повернуться на землю, уособлюючи перерване життя та пам’ять, що залишається з учасниками акції. Завершення о 12:00.

Нагадаємо, що 16 березня 2022 року російські окупаційні війська цілеспрямовано знищили драматичний театр у самому центрі Маріуполя. Російський літак скинув бомбу на будівлю, де ховалися сотні мирних маріупольців. Після бомбардування зруйнувалася центральна частина драматичного театру, а уламками завалило вхід у бомбосховище, що знаходилося в будівлі.

У Маріупольській міській раді повідомляли, що на момент бомбардування в укритті театру перебувало до тисячі людей. Здебільшого це були жінки з дітьми та старі люди. Вони ховалися у підвальному приміщенні від безперервних обстрілів з боку російського агресора.

До теми: Італія допоможе Україні відновити будівлю драмтеатру в Маріуполі.

Виставку влаштували для того, щоб люди в Італії могли наочніше зрозуміти, яке горе для українського народу і його культури приніс напад poсiї. Про це сьогодні повідомив голова Львівської обласної державної адміністрації Максим Козицький.

«Ці твори передають креативне багатство п’яти мистецьких шкіл України: Львівської, Харківської, Київської, Одеської і Закарпатської. Усі вони до початку повномасштабного вторгнення були окрасою Маріуполя. Зараз через poсiю до 90% з них знищені. Вони залишилися лише на світлинах Івана Станіславського», – розповів глава Львівської ОДА на своїй сторінці у Facebook.

Автором світлин є дослідник монументального мистецтва, співавтор книги «Усі відтінки маріупольських мозаїк», журналіст і фотограф Іван Станіславський з Маріуполя.

За словами глави Львівської ОДА, через окупацію Маріуполя Іван Станіславський змушений був починати життя з нуля у Львівській області.

Та повернемося до виставки в італійському Кассіно. Вона триватиме до 13 вересня включно. Відомо, що у перший день її відвідали понад три сотні людей.

На відкритті були присутні мер міста Енцо Салера, омбудсмени різних держав, місцеві жителі, журналісти, а також українці, які зараз проживають у Кассіно.

Чому ця подія відбулась саме в цьому місті?

Максим Козицький пояснив, що практично те саме, що зараз переживає українське місто Маріуполь, під час Другої світової війни пережило італійське місто Кассіно. Через ті страшні випробування його навіть назвали містом-мучеником.

81 рік потому – історія повторюється, проте вже в Маріуполі.

«Але Кассіно відбудували, зараз воно є перлиною культури та архітектури Італії. Вдалося навіть відновити монастир Монте-Кассіно, який існував з VI століття, був осередком освіти, медицини, науки та культури у Європі, і який майже повністю знищили під час бойових дій. Ми віримо, що так само зможемо відбудувати український Маріуполь», – зазначив Максим Козицький на своїй сторінці у Facebook.

Нагадаємо, що у Римі відкриють виставку, яка завершує трирічний проєкт «Дві річки, дві столиці».

Раніше ми повідомляли, що в Мілані відбудеться благодійний концерт українського гурту «СКАЙ».

Мітингарі вшанували всіх загиблих захисників Маріуполя та військових ЗСУ. Захід являв собою сидячу акцію.

У руках учасників була національна символіка, прапори військових підрозділів, які захищали Маріуполь, фотографії військовополонених українців та плакати із закликом до негайного їхнього звільнення чи обміну.

Організаторами заходу в Римі виступили Християнське товариство українців Італії, а також благодійний фонд «Серце в дії» та громадська організація «Вірні завжди», які опікуються військовополоненими й допомагають їхнім родинам.

За словами голови Християнського товариства українців Італії Олеся Городецького, на заході виступали родичі та друзі військовополонених морських піхотинців майора Андрія Тураса та Володимира Орла.

«Звертаємося до міністра Таяні з проханням підтримати заклик Папи Римського Франциска про обмін військовополонених «всіх на всіх» та, використовуючи позицію країни-головуючої у G7 та контакти з міжнародними організаціями, активізувати дипломатичні зусилля для звільнення захисників Маріуполя», – проголосив Городецький.

На завершення мітингу Олесь Городецький разом з родичами військовополонених вручив представнику МЗС Італії лист, адресований Антоніо Таяні.

У листі йдеться про українських військовополонених, які наразі перебувають у російських в’язницях. Це переважно оборонці Маріуполя – морські піхотинці 36-ї бригади ЗСУ, бійці Національної гвардії (полк «Азов»), а також прикордонники, захисники Запорізької та Чорнобильської атомних станцій, правоохоронці та інші військові.

У полоні ці люди перебувають у нелюдських умовах, їх часто принижують і катують, вони позбавлені адекватної їжі та медичної допомоги, не мають можливості хоча б мінімально контактувати зі своїми рідними.

Крім цього, в листі зазначається, що українська влада неодноразово зверталася до росії з проханням про обмін полоненими «всіх на всіх», висловлюючи готовність звільнити російських полонених, поводитися з ними згідно з міжнародними стандартами, з доступом до місць утримання представників Червоного Хреста та інших міжнародних гуманітарних організацій.

«Враховуючи те, що Італія відіграє важливу роль у міжнародній гуманітарній політиці, а також враховуючи, що вона зараз головує у G7, враховуючи звернення Світового Конгресу Українців до всіх голів держав та урядів, українська громада Італії просить міністра закордонні справ шановного Антоніо Таяні працювати з міжнародними гуманітарними структурами та сприяти дипломатичним діям разом з іншими урядами G7 для забезпечення обміну військовополоненими між Росією та Україною», – говориться в листі.

Нагадаємо, що у 2024 році Італія очолила G7 – допомога Україні залишається у пріоритеті.

Раніше ми повідомляли, що МЗС України готує нову стратегію щодо українців за кордоном.

Нині Оксана Стоміна знову їздить Італією, продовжуючи доносити своїм поетичним словом правду про те, що відбувається в Україні. Зокрема, днями маріупольська поетеса була учасницею культурного заходу «Європа у віршах» з нагоди Всесвітнього дня поезії в Римі.

Там ми й зустрілися з нею, щоб записати це інтерв’ю.

Усім відомо, що Ви є поетесою з Маріуполя. Це Ваше рідне місто?

Оксана Стоміна: Так, я народилася в Маріуполі й усе життя жила в цьому місті. Хоча багато подорожувала, але завжди поверталася в Маріуполь, тому що, напевне, це моє місце сили. Я дуже любила і люблю своє рідне місто. В мене з ним були ніжні, глибокі стосунки. Я його досліджувала та відкривала для себе і для інших: писала про нього, робила різні проєкти, проводила дитячі та дорослі екскурсії.

Яким пам’ятаєте своє дитинство?

Оксана Стоміна: Я пам’ятаю себе в дитинстві з дуже-дуже раннього віку. Мабуть, пам’ятаю майже усе, окрім свого народження. Я була дуже щасливою дитиною, бо в мене була любляча родина та повний набір бабусь і дідусів, які були просто ідеальні. Вони приділяли онукам велику увагу і передали багато любові. Саме у них я навчилася любити, і завдяки їм я вірю в любов, тому що я бачила цю любов з дитячих років. Зараз у мене лише приємні спогади про дитинство. Наприклад, мама писала мені дитячі вірші. А ще я дуже любила, коли вона читала мені книжки. Це було наче таке таїнство. Загалом, я з сім’єю багато подорожувала в дитинстві, бо мої батьки дуже любили подорожі.

Чи мали в дитинстві якісь мрії про доросле життя?

Оксана Стоміна: Мені згадалося, що вже у дорослому віці в мене було кілька віршів про старість. Я завжди шанобливо ставлюсь до поважного віку і до людей поважного віку. Тобто, якщо людина гідно живе – то в кінці, як результат життя, як нагороду, вона має отримати гідну старість. Але насправді це працює не завжди так. Я мріяла про щасливу, затишну старість, проте зараз, у зв’язку з війною, я стільки всього втратила, що не знаю, що буде завтра, і вже точно не розумію, якою буде моя старість. Ось про це в мене промайнула думка.

Де пройшли Ваші студентські роки?

Оксана Стоміна: Навчалася я в Білгороді ще за радянських часів. Це був єдиний раз, коли в студентські роки я тимчасово поїхала з рідного міста. Там нас навчалося двоє студентів з Маріуполя. Нам тоді казали, що ми наче з різних міст, бо інша дівчина була «просто з якогось Маріуполя», а Оксана – «з найкращого міста у світі – Маріуполя». Я завжди так закохано розповідала про своє місто. В мене було багато студентських друзів, з якими ми все життя спілкувалися, вони дуже часто приїжджали до мене в гості. Зустрічі нашої великої студентської компанії ми проводили в Україні, тому що друзі дуже любили до нас приїжджати. Кожного року ми обирали якесь місто в Україні і їхали туди. Це був Маріуполь, Харків, Полтава, Київ, Одеса, Львів… Їм завжди дуже подобалося у нас. Все було добре до 2014 року. Тоді їм по телебаченню сказали, що ми (Україна і росія, – прим. автора) вороги. Після цього, ми ще деякий час сперечалися: вони розповідали, що у нас тут нацисти в Україні. Я ж намагалася апелювати до їхнього здорового глузду і нагадувати, що їм у нас завжди було дуже комфортно: «Чому ви не вірите власним очам, не вірите своїй подрузі, а довіряєте незрозуміло кому?». Відтоді у нас контакти майже перервались саме через ставлення росії до України. Потім, десь у 2020 році, вони почали потихеньку повертатися, писати мені. Я вважала, що це визнання їхніх помилок, але насправді цього не було. Коли у 2022 році відбувся повномасштабний наступ росії на Україну знову ніхто з моїх білгородських друзів не написав, знаючи що моє місто майже стерли з лиця землі. Навіть ніхто не поцікавився чи я жива. Тому ця історія про дружбу зі студентських років є для мене досить болючою.

Чи можете пригадати, коли і як відкрили в собі здатність до написання віршів?

Оксана Стоміна: Так, я чудово пам’ятаю, коли почала писати вірші. Це було в дитинстві. Я вже тут згадувала, що мама писала для мене дитячі вірші. Власне, в поезії я і росла. Найбільше мені подобаються римовані вірші, бо, на мою думку, в них є найбільше гармонії. В мене таке враження, що я ввібрала це з молоком матері. І вже в 1-2 класі початкової школи почала писати власні вірші. Досі навіть пам’ятаю про що вони були, я писала їх на уроках.

А як саме Ви створюєте свої вірші? Як вони народжуються?

Оксана Стоміна: Я не створюю вірші, вони просто приходять. Здатність, тяжіння до поезії – це подарунок неба, долі. Це величезне задоволення писати вірші. Я щаслива й відчуваю радість, коли приходить вірш – він просто звідкись з неба падає, наче ти отримуєш подарунок.

Чи маєте інші захоплення, окрім поезії?

Оксана Стоміна: У мене багато захоплень, а найбільше захоплююсь життям, бо я дуже життєлюбна людина. Мені цікаво все різне спробувати. Із задоволенням поділяю інтереси свого чоловіка. Найбільше люблю подорожувати, кататися на лижах, грати у великий теніс, люблю море і все, що з ним пов’язано. Також мені подобається театр, кіно, музеї, книжки, мистецтво, музика, яка звучить у мене постійно. Люблю дивитись, як танцюють люди. Насправді, якщо так можна сказати, я дуже вдячний споживач культури та різного культурно-мистецького продукту. Мені цікавою є риболовля, спорт, за яким слідкую та вболіваю. Словом, я більше люблю, аніж не люблю. Щодо останнього можу віднести війну, поганих людей, зраду та злочинців.

Які асоціації викликає у Вас слово «війна»?

Оксана Стоміна: Для мене війна – дорівнює злочин. Я категорично на цьому наполягаю. Людина, яка розв’язала війну – це злочинець. Перетнути чужий кордон, окупувати чужу землю, анексувати чужу територію, вбити людину – це все злочинно і іншої думки тут бути не може. Злочинець має відповідати за свої злочини. А щодо асоціацій з цим словом, їх дуже багато і тепер стало ще більше, ніж будь-коли – кров, біль, гучні вибухи, страх, втрати, горе…

У листопаді 2023 року Ви вже були в Італії у багатьох містах з презентаціями своєї книги. Ваш нинішній тур триватиме до 5 квітня й охопить ще понад 10 міст. За якими критеріями обирали міста для творчих зустрічей?

Оксана Стоміна: За цей тур по Італії я дуже вдячна людям, які, власне, ним займаються. Здебільшого це Марина Соріна – як моя перекладачка, менеджерка та організатор цього туру, а також Андреа Гарбін – як видавець моєї книги. Вони організовували цей тур. Я не обирала міста, в яких відбуваються презентації, це все робили вони – розглядали запрошення та відповідали на них. Можу лише сказати, що у нас вже зараз є запрошення на третій тур. Адже ще є дуже багато інших міст, відвідати які нам в цьому турі просто не вистачає часу.

Окрім книги «Ненадіслані листи», чи є у Вас інші видання віршів чи прози?

Оксана Стоміна: Саме цю збірку віршів, написаних після початку повномасштабного вторгнення, я в Україні не видавала. Але в мене були й інші видання, починаючи з 2014 року. В принципі, я і займалась тим, що видавала збірки, книжки. Зокрема, в мене була збірка про війну росії проти України, називалася вона «По живому». Там було зібрано тексти письменників, поетів, журналістів, які знаходились на територіях, що були в епіцентрі подій – в Криму, на Донбасі та у Приазов’ї. Ця книга вийшла у 2016 році і з нею ми багато їздили по різних куточках України. Вона була перекладена англійською та литовською мовами. Згодом, вийшла ще одна окрема книга німецькою мовою, назва якої перекладається українською як «Війна приходить без запрошення». З цією книжкою ми їздили в Німеччину і робили там заходи. А зараз в мене буде ще одна прозова книга про війну, про події в Маріуполі. Вона вже готова і в даний час перекладається кількома мовами, зокрема, італійською. Тож, сподіваюсь, що скоро вона вийде і в Італії.

Чи можливо повернутися в минуле і щось там виправити?

Оксана Стоміна: На мою думку, в минуле повернутися не можна, але я і не схильна насправді до таких рефлексів. Я не з тих, хто шкодує про якісь свої вчинки. Я просто намагаюся не робити таких речей, про які ти потім шкодуєш.

Ким би хотіли бачити себе через 10 років?

Оксана Стоміна: Я хочу стати бабусею і бачити, як мої внуки ростуть у вільній та мирній Україні. Хочу бути щасливою і робити щасливими людей навколо себе. Мені здається, що це головне і найбільш правильно.

А якою б хотіли бачити Україну через ті самі 10 років?

Оксана Стоміна: Однозначно я хочу бачити Україну через 10 років цілісною – в межах кордонів 2013 року. Хочу, щоб всі анексовані території повернулися, щоб Україна була мирною, відбудованою, красивою країною, яка розвивається.

Нагадаємо, що наразі в Італії продовжується літературний тур Оксани Стоміної з презентаціями її двомовної збірки віршів «Невідправлені листи» / «Lettere non spedite». Творчі зустрічі триватимуть до 5 квітня включно. Нижче вміщено актуальні дати заходів, міста та адреси👇

• 24/03 АНКОНА – Spazio Presente, via Buoncompagno, – ore 17:00;
• 26/03 П’ЯЧЕНЦА – Auditorium Santa Margherita, via Sant’Eufemia, 12/13 – ore 18:00;
• 27/03 БРЕШІЯ – Spazio Illich, via dei Mille, 22 – ore 20.30;
• 28/03 ПІНЕРОЛО (TO) – Бібліотека Alliaudi – ore 17:30;
• 31/03 ВЕРОНА – Casa di Ramia – ore 15:30;
• 02/04 ВЕРОНА – Palazzo Scaligero, piazza dei Signori – ore 16:00;
• 03/04 ВЕНЕЦІЯ – Circolo ARCI Franca Trentin Baratto – ore 18:00;
• 04/04 ВІТТОРІО – ВЕНЕТО – (TV) – Palazzo Todesco – ore 20:30;
• 05/04 ПАДУЯ – Patronato San Girolamo – ore 18:30.

До теми: Рим відзначив Всесвітній день поезії, Україну представляла Оксана Стоміна.

Також читайте: «Я вся тепер – про війну…» – Оксана Стоміна.

Раніше ми повідомляли, що в Італії переклали вірші поетеси з Маріуполя Оксани Стоміної, презентацію влаштують у 10 містах.

Організаторами культурної події виступили Римський кластер EUNIC (Instituti di Cultura Nationali dell`Unione European Union) у співпраці та за підтримки FUIS (Італійської унітарної федерації письменників) за патронату Європейської комісії та Національної комісії Італії у справах ЮНЕСКО.

Учасниками заходу «Європа у віршах» стали поети з 16 європейських країн, запропонованими їхніми дипломатичними представництвами чи культурними інститутами. Йдеться про Україну, Австрію, Болгарію, Чехію, Фландрію, Італію, Литву, Польщу, Португалію, Румунію, Сербію, Словаччину, Словенію, Іспанію, Швейцарію, Угорщину. Кожен поет читав свої вірші мовою оригіналу з одночасним екранізованим перекладом на італійську мову.

Україну на цьому заході представила поетеса, письменниця та волонтерка з Маріуполя Оксана Стоміна. Наразі вона більше як тиждень перебуває в Італії з туром, презентуючи свою поетичну збірку «Невідправлені листи» / «Lettere non spedite», видану двома мовами.

Італійський переклад віршів зробила письменниця та перекладачка Марина Соріна.

Відомо, що Оксана Стоміна до 16 березня 2022 року перебувала в рідному Маріуполі під постійними обстрілами загарбницьких військ московії. Перебуваючи понад 20 днів у майже повністю оточеному місті, вона працювала як волонтерка, надаючи допомогу пораненим та іншим потребуючим.

За словами поетеси, у ті страшні дні вона не могла спати та їсти, але писала. Писала вночі, на колінах, просто на папірцях, на якихось серветках. Також відомо, що чоловік пані Оксани вже близько двох років перебуває у полоні московитів.

На заході «Європа у віршах» в Римі авторка виступила з кількома віршами. Своїм емоційним виконанням вона прагнула донести до присутніх правдиву інформацію про війну в Україні.

Зокрема, у виконаному нею вірші «Досвітанкове» є такі рядки:

Вони прилітають додому, вони вбивають.

Просто вбивають! Дорослих, старих, малечу…

Вони прилітають зранку або під вечір,

Іноді по обіді і серед ночі…

Ти ж не для цього крила придумав, Отче ?

Після закінчення заходу до Оксани Стоміної підходило багато людей, в тому числі представників з інших країн. Всі вони висловлювали своє співчуття у зв’язку з подіями в Україні й дякували за її мужність та стійкість.

Вдалося поспілкуватися з пані Оксаною також і нам. Тож незабаром очікуйте публікацію інтерв’ю з нею, де йтиметься про життя, творчість і тур, з яким вона зараз перебуває в Італії.

Нагадаємо, що протягом останнього тижня це був уже третій поетичний захід, в якому взяла участь Оксана Стоміна в рамках туру Італією з презентацією своєї двомовної збірки віршів «Невідправлені листи» / «Lettere non spedite». Творчі зустрічі з нею продовжаться до 5 квітня включно й відбудуться в таких містах👇

• 22/3 МІЛАН – Circolo Filologico Milanese, via Сlerici, 10 – ore 18:00;
• 23/03 РАВЕННА – Бібліотека Classense, via Alfredo Baccarini, 3 – ore 17:00;
• 24/03 АНКОНА – Spazio Presente, via Buoncompagno, – ore 17:00;
• 26/03 П’ЯЧЕНЦА – Auditorium Santa Margherita, via Sant’Eufemia, 12/13 – ore 18:00;
• 27/03 БРЕШІЯ – Spazio Illich, via dei Mille, 22 – ore 20.30;
• 28/03 ПІНЕРОЛО (TO) – Бібліотека Alliaudi – ore 17:30;
• 31/03 ВЕРОНА – Casa di Ramia – ore 15:30;
• 02/04 ВЕРОНА – Palazzo Scaligero, piazza dei Signori – ore 16:00;
• 03/04 ВЕНЕЦІЯ – Circolo ARCI Franca Trentin Baratto – ore 18:00;
• 04/04 ВІТТОРІО-ВЕНЕТО – (TV) – Palazzo Todesco – ore 20:30;
• 05/04 ПАДУЯ – Patronato San Girolamo – ore 18:30.

Раніше ми повідомляли, що в Італії переклали вірші поетеси з Маріуполя Оксани Стоміної.

До теми: «Я вся тепер – про війну…» – Оксана Стоміна.

Україну на цьому заході представляла українська поетеса та волонтерка з Маріуполя Оксана Стоміна, яка приїхала до Італії з туром по багатьох містах у рамках презентації своєї поетичної збірки «Невідправлені листи» / «Lettere non spedite». Це двомовне видання, італійський переклад віршів зробила Марина Соріна, яка супроводжує пані Оксану на всіх зустрічах в Італії та декламує її вірші італійською.

Виступ Оксани Стоміної розпочався близько 16:30 і тривав пів години. Поетеса від самого початку зауважила, що цей захід є для неї «не про вірші, а про можливість говорити про головне…».

«Поки ми тут з вами читаємо вірші, росіянами в Україні був скоєний жахливий теракт в Одесі, від якого, станом на зараз, вже загинуло 14 та поранено 46 людей», – повідомила присутнім пані Оксана.

Відомо, що після початку повномасштабної збройної агресії московії проти України Оксана Стоміна трохи більше ніж 20 днів ще залишалася в Маріуполі та продовжувала працювати як волонтерка, допомагаючи своєму місту. Вірші, які зачитувала поетеса на заході «Portraits of Poetry», були написані нею вночі, в підвалі, у темряві, на колінах – в оточеному з усіх боків московитами Маріуполі.

«Я не могла спати, не могла їсти, але я писала… просто на папірцях, на якихось серветках», – ділилася своїми переживаннями поетеса.

Розповідаючи про свою збірку, Оксана Стоміна підкреслила всім слухачам, щоб вони сприймали її вірші, як римовані репортажі, в яких немає жодного слова неправди.

Чоловік пані Оксани з перших днів масштабного вторгнення московитських військ в Україну пішов на війну. До травня 2022 року він перебував у повністю оточеному Маріуполі на металургійному комбінаті «Азовсталь». Разом з іншими нашими захисниками при виході з останньої фортеці міста він потрапив у полон.

Пані Оксана повідомила, що згідно з тодішніми перемовинами, термін перебування в неволі наших військових мав тривати 4 місяці. Проте вже минуло майже 2 роки, як її чоловік знаходиться там, а в неї відсутня будь-яка інформація про нього.

«Це не вірші, а справжні віршовані листи, які я складаю в стіл і чекаю, коли мій чоловік повернеться з полону і їх прочитає», – сказала поетеса.

Зворушливе та емоційне виконання власних поезій пані Оксаною стало своєрідним свіжим ковтком повітря для італійської публіки. Воно додало ще більше правди й розуміння щодо загарбницької війни московії проти України.

Наступного дня, 16 березня, в муніципальному археологічному музеї Риму «Drugstore Gallery Portuense» знову відбулася творча зустріч з  Оксаною Стоміною. Захід пройшов за ініціативи та сприяння асоціації «Ucraina CreAttiva APS», а також підтримки «Soprintendenza Speciale Roma».

Цього разу у вступному слові пані Оксана розповіла присутнім про жахіття війни в Україні, про страшні події, свідком яких вона була в Маріуполі. Йшлося про самогубства людей, які не могли витримати всіх страждань, про новонароджених дітей, які потребували підключення спеціальних апаратів, але за відсутні світла були позбавлені права на життя.

Представниця музею Паола Карамадре запитала авторку збірки про те, чому вона обрала саме таку назву для цієї збірки. Відповідаючи на запитання, Оксана Стоміна зауважила, що в ній є вірші, які адресовані її чоловікові, з яким бачилась востаннє на сходах у підвал свого будинку рівно два роки тому, 16 березня 2022-го, коли їй вдалося вибратися з окупованого Маріуполя. Саме тому цей день для неї – особлива дата й особливі спогади та переживання.

Пані Оксана також розповіла, що сприймає такі творчі зустрічі як можливість подякувати й допомогти Україні, розповісти про війну всю правду, яка має звучати в Європі гучніше за російську пропаганду.

«У своїх віршах я намагаюся використовувати небагато метафор, щоб люди чітко розуміли, про що тут йдеться: де тут добро, де тут зло, а де тут я», – резюмувала поетеса.

Під час заходу звучала музика українських композиторів Миколи Лисенка, Мирослава Скорика, Жанни Станкович, Дениса Бонковського, Платона Майбороди, Данила Крижанівського у прекрасному живому виконанні скрипальки Оксани Тютюник та піаністки Жанни Станкович.

На завершення заходу президентка асоціації «Ucraina CreAttiva APS» Вікторія Шевченко подякувала Оксані Стоміній, Марині Соріній й усім присутнім за цю зустріч, а також висловила впевненість у тому, що українці, які проживають в Італії, і надалі робитимуть усе від них залежне, щоб сприяти наближенню нашої перемоги.

«Життя вимірюється не роками, а обіймами. Несіть любов. Ми так близько», – підсумувала захід Оксана Стоміна. 

Додамо, що італійський тур Оксани Стоміної з книгою «Невідправлені листи» / «Lettere non spedite» продовжується. Відомо, що він триватиме до 5 квітня включно в різних містах Італії 👇

Раніше ми повідомляли, що в Італії переклали вірші поетеси з Маріуполя, презентацію влаштують у 10 містах.

Також читайте: В Італії вийшов журнал у пам’ять загиблої української письменниці.

Оскароносна стрічка демонструватиметься українською мовою з італійськими субтитрами. Кінопоказ відбудеться у кінозалі «Cinema La Compagnia» і триватиме з 30 березня по 5 квітня:

• 30 березня – о 18.30
• 31 березня – о 15.00
• 1 квітня – о 17.00
• 3 квітня – о 15.00
• 5 квітня – о 18.30

Вартість квитка на один сеанс 5 євро. Адреса «Cinema La Compagnia»: Via Camillo Cavour, 50/R, 50121 Firenze FI.

Водночас із кінопоказами фільму «20 днів у Маріуполі» там же експонуватиметься виставка фотографій під назвою «Все буде Україна». Автором цих світлин, зроблених в Україні, є журналіст та фотокореспондент ENA (European News Agency) Чіро Кортеллесси.

Відомо, що ця фотовиставка була нагороджена в Парижі на міжнародному фотоконкурсі «PX3 PARIS» в номінації «Журналістика/війна» у серпні 2023 року.

Організаторами цих важливих подій виступили Associazione Ucraina – Firenze «Lilea» Onlus у співпраці з «Cinema La Compagnia» Флоренції та регіону Тоскана.

Нагадаємо, що у Римі показали фільм «20 днів у Маріуполі» про трагедію, яку неможливо пробачити.

Раніше ми повідомляли, що в Італії показали документальний фільм «Маріуполь. Невтрачена надія».

Музиканти під орудою диригентів Василя Крячка, Альфредо Сорічетті та Джовані Феріна виконали твори відомих українських композиторів і «Реквієм ре мінор ко 626» Моцарта, в якому прославляються солідарність і єдність між народами.

Про це повідомили у Маріупольській міській раді, яка виступила спонсором поїздки українських митців до Італії, щоб у такий спосіб нагадати про трагедію зруйнованого й окупованого росіянами міста Маріуполя.

Мистецька подія відбулась у Teatro Ventidio Basso 1 березня – на початку третього року повномасштабної російської агресії проти України. Її організатором виступило Посольство України при Святому Престолі.

«Цей концерт став справжнім дивом – зібравши майже 1000 людей, він об’єктивно перетворився на головну подію для цілого регіону Марке та найвищий вияв солідарності з Україною», – зазначив Надзвичайний і Повноважний Посол України у Ватикані Андрій Юраш.

Під час концерту брали слово мер Асколі-Пічено д-р Марко Фіораванті, президент XIII Комісії Палати депутатів Мірко Карлоні з привітанням від президента Палати депутатів Чест. Лоренцо Фонтана, сенатор Гвідо Кастеллі з привітанням від президента Сенату Чесного. Ігнаціо Ла Русса, а також Преподобний монсеньйор Карел Кастель, Апостольський протонотарій, почесний декан Апостольської палати, зачитав вітальні слова кардинала П’єтро Пароліна та кардинала Маттео Марія Зуппі. Про це розповіли в Посольстві України при Святому Престолі.

«Ми всі стали свідками дива, дива долучення до високої та надихаючої музики. На сцені присутній оркестр, який пережив атаки російських окупантів, які спустошили весь Маріуполь, убивши 20-30 тисяч громадян. Сталося справжнє диво солідарності, співчуття та дружби. Цей концерт був найвищим виявом людяності та християнського милосердя», – сказав Андрій Юраш.

Також під час концерту відбулась презентація виставки картин під назвою «Маріуполь нескорений» сучасних українських художників з усієї країни, в тому числі з міста Маріуполь. Експонувалися 50 живописних полотен, що стали рефлексією на військову агресію рф і відображенням незламності та стійкості українського народу.

Організатори виставки переконані в тому, що дуже важливо задокументувати моральну силу, випробування та любов до Батьківщини українців, які не злякалися звірства війни.

«Деякі картини були закінчені незадовго до початку війни. А деякі – у темні дні кінця лютого та березня 2022 року, коли весь світ у прямому ефірі спостерігав за немислимою жорстокістю окупантів та неймовірною мужністю захисників «Азовсталі» у Маріуполі. Перш за все, виставка розповідає про мужність і любов. Любов до свободи! Свобода, яку не віднімуть. Так, втрати – це дуже боляче. Але віра в близьку перемогу і сила української нації завжди переможе», – зазначили організатори.

Нагадаємо, що в Римі показали фільм «20 днів у Маріуполі» про трагедію, яку неможливо пробачити.

Раніше ми повідомляли, що в Модені скасували дозвіл на пропагандистську виставку росіян про Маріуполь.

До теми: В Італії показали документальний фільм про Маріуполь.

Також читайте: Італія допоможе Україні відновити будівлю драмтеатру в Маріуполі.

У майже повністю заповненому залі засідань Палати парламентських груп Італії, де відбувався показ фільму, були присутні багато представників українських асоціацій, журналістів, діаспори, а також депутатів італійського парламенту, небайдужих італійських друзів та інших уповноважених осіб. Показ відбувся за сприяння Посольства України в Італії і Палати депутатів Італії.

Перед показом фільму до глядачів звернувся голова окупованого міста Маріуполь Вадим Бойченко. За його ловами, в результаті 86-денної оборони міста і під час наступальних дій путінських окупантів, було знищено понад 50% всієї інфраструктури міста, практично кожен другий будинок зруйновано, а десятки тисяч громадян вбито.

Маріуполь обстрілювали зі всіх можливих систем залпового вогню. І досі у полоні на московії залишається дуже багато українських захисників, які знаходячись на металургійному комбінаті «Азовсталь» – останній фортеці міста, в повному оточенні до останнього наказу тримали героїчну оборону.

«Це фільм про трагедію, яку неможливо пробачити», – підкреслив пан Вадим Бойченко.

Він зазначив, що завдяки неймовірним подвигам українських захисників 6 березня 2022 року Указом Президента України Маріуполю було присвоєно почесну відзнаку «Місто-герой України».

Головна місія фільму, як зазначає його автор Мстислав Чернов, це розповісти світові не тільки про те, що було в Маріуполі, але й про те, що відбувається в Україні просто зараз. Від початку окупації московією Криму та Севастополя минуло 10 років, а повномасштабна війна триває вже 735 днів.

Крім мера Маріуполя Вадима Бойченка, з української сторони фільм представляла українська військовослужбовиця, парамедикиня, волонтерка Юлія Паєвська (псевдо «Тайра»), яка нагороджена відзнакою Президента України «За гуманітарну участь в антитерористичній операції», орденом «Народний Герой України», медалями «За сприяння Збройним Силам України» та «Захиснику Вітчизни», нагрудними знаками «Знак пошани» та «За заслуги перед Збройними Силами України».

Відомо, що 16 березня 2022 року, під час облоги Маріуполя, Юлія потрапила у полон до московії й була звільнена через три місяці – 17 червня 2022 року. 

«Це нагадування і пересторога для інших країн Європи, кордон якої проходить зараз не там, де закінчуються кордони Італії чи Польщі, а там, де проходить лінія зіткнення…», – такими словами завершила свій виступ Тайра.

Фільм «20 днів у Маріуполі» уже отримав понад 20 різноманітних нагород, зокрема, премію британської академії кіно і телевізійних мистецтв «BAFTA» у номінації «Найкращий документальний фільм». У цій же категорії стрічка номінована на премію «Оскар», церемонія нагородження якої відбудеться 11 березня цього року в Голлівуді.

«Я прокинулася зранку і зрозуміла, що це війна», – говорить у фільмі маленька дівчинка, перебуваючи у підвалі будинку в перший день повномасштабної війни. Реальні жахливі кадри тих подій, що задокументовані у цьому фільмі, важко дивитися без сліз та ненависті до окупантів. Всі звірства, які чинили путінські найманці в Маріуполі, будуть ще довгий час стояти перед очима всього світу.

Цей фільм допомагає ще більше відкрити очі на всю сутність загарбницького наступу московії, мета якого – не просто знищити Україну й усе українське, а зробити це в якомога жахливіший і відверто диявольський спосіб.

Наївністю є також думати, що Україною агресор здатен задовольнити свої імперські амбіції. Мета у путіна набагато масштабніша та давно вже всім відома. І єдине, що заважає йому в досягненні цієї мети – це волелюбність української нації, яка героїчністю та жертовністю своїх кращих синів і дочок тримає удар та є своєрідним «щитом Європи».

Варто завжди пам’ятати, якою ціною дається Україні кожен день такого стримування ворога, і робити все залежне, щоб допомогти Україні не лише вистояти у цій війні, а й відвоювати всі свої території та відновити свою потужність, в першу чергу військову.

Отже, фільм «20 днів у Маріуполі» – це також заклик і прохання про допомогу до всього вільного світу, акцент якого полягає в тому, що допомагаючи нам, ви допомагаєте, в першу чергу, собі. Тому, якщо ви хочете, щоб кадри з цієї стрічки так і залишилися лише у вас на екранах, а не стали реальністю у ваших містах, потрібно робити все від вас залежне для допомоги Україні.

Також, хотілося б подякувати Італії, що вона є однією з тих свідомих країн, яка активно підтримує, допомагає та сприяє зміцненню військової та економічної потуги України та підтримує українців, які тимчасово проживають на її території.

По завершенні фільму, глядачі ще тривалий час перебували під мовчазним враженням та зі сльозами на очах. І лише Гімн України, який хором заспівали усі присутні, дозволив відновити стан натхненності та гордості за свій народ та свою Батьківщину.

Завершимо розповідь про цю подію словами Ліни Костенко: «А ви думали, що Україна так просто. Україна – це супер. Україна – це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни!»           

Слава Героям України! Слава Україні!

Нагадаємо, що в Італії скасували дозвіл на пропагандистську виставку росіян про Маріуполь.

Раніше ми повідомляли, В Італії показали документальний фільм про Маріуполь.

Також чиайте: В Італії переклали вірші поетеси з Маріуполя, презентацію влаштують у 10 містах.

Проте українська дипломатія, українські громади та італійські активісти не сидять, склавши руки.

Минулого тижня в Італії відбулося одразу кілька протестних акцій проти поширення російської пропаганди, в тому числі російської культури. Зокрема, як ми вже розповідали, 15 січня в Мілані українці провели мирну акцію протесту, пов’язану з тим, що цього дня в тамтешньому театрі московський балет влаштовував виставу «Спящая красавица».

У місті Вітербо (регіон Лаціо) 18 січня в Театрі Сан Леонардо мав відбутися показ російського пропагандистського фільму «Свидетель» з відвертою брехнею про війну в Україні. У ньому зображено українців нещадними нацистами, а також ідеться про західних партнерів України, які задоволено підтримують «небезпечний націоналізм».

Місцевий адвокат і політик Джакомо Бареллі в соцмережі розкритикував цей фільм, висловивши солідарність з Україною і закликав втрутитися в цю ситуацію адміністрацію театру та всіх, хто приймає рішення. Внаслідок цього захід скасували.

Також відомо, що муніципальна влада італійського міста Модена скасувала дозвіл на пропагандистську виставку про Маріуполь в окупації та конференцію «Маріуполь — відродження після війни», заплановану на 20 січня.

Крім цього, був скасований концерт російського піаніста Олександра Романовського, запланований у Римі на 23 січня. Це стало наслідком оголошення десяти громадських асоціацій про проведення маніфестації під час виступу Романовського, який у 2022 році в Маріуполі виступав для російських окупантів перед міським театром, що став могилою для сотень невинних мирних українських громадян.

У Римському університеті ла Сап’єнца повідомили, що «вимушено, з міркувань порядку та громадської безпеки, враховуючи небезпеку насильства та отриманих ворожих погроз» 23 січня замість росіянина виступить молодий італійський піаніст Алессандро Сімоні.

Нагадаємо, що 20 січня в Модені італійці та українці масово виступили проти російської пропаганди.

Раніше ми повідомляли, що українці в Мілані сказали «Ні» російській пропаганді.