Подія сталася 12 лютого з нагоди IX Дня італійського дизайну 2025 року, повідомили в посольства Італії в Україні.

«Метою проєкту є також зробити внесок в освітлення вулиці міста у зимовий період, який, на жаль, все ще характеризується частими відключеннями електроенергії через російські атаки», – пояснили в посольстві.

Автором проєкту створення цієї інсталяції став відомий італійський дизайнер і митець Паоло Койя, який уже тривалий час мешкає в Україні.

Його проєкт апелює до ідей видатної української поетеси та громадської діячки Лесі Українки, яка понад століття тому виступала за рівність та свободу особистості, незалежно від соціального чи економічного статусу. Про це йдеться у Facebook на сторінці автора інсталяції.

«Поетеса заперечувала стереотипи, що обмежують людський потенціал, і її твори були спрямовані на звільнення особистості від соціальних догм. Світлова інсталяція втілює цей підхід через використання символічних форм і світлових ефектів, що нагадують про єдність, свободу та людську гідність», – зазначає Паоло Койя.

Відомо, що Леся Українка понад сто років тому проживала в будинку, який майже два століття потому став резиденцією посольства Італії в незалежній Україні – місцем, яке нині символізує двосторонні відносини між Італією та Україною. Ці відносини засновані на свободі та незалежності – тих цінностях, які пристрасно відстоювала Леся Українка.

За інформацією посольства Італії в Україні, інсталяція складається з енергоефективної світлодіодної системи з ліхтарями в кольорах італійського та українського національних прапорів із декоративними елементами з нержавіючої сталі. Вони відбивають джерело світла в навколишньому середовищі, примножуючи його потужність.

«Декоративні елементи різних секцій являють собою  листя дерев, що символізують цикл життя, а також нагадують мотив «силянки», традиційного українського жіночого намиста, що також носила видатна поетеса Леся Українка», – розповіли у посольстві.

Раніше ми розповідали, як у листопаді 2022 року в Києві встановили скульптуру італійського митця Паоло Койя.

До теми: У Львові урочисто відкрили виставку Паоло Койя «Італійська творча ДНК».

Про це інформує пресслужба КПІ імені Ігоря Сікорського.

На урочистому відкритті цього витвору мистецтва, яке відбулося днями, були присутні представники українських та італійських гуманітарних організацій, за допомогою яких Паоло Койя тривалий час підтримує Україну. Захід пройшов за підтримки посольства Італії в Україні та Італійського культурного інституту в Україні.

За інформацією Італійського культурного інституту в Україні, скульптурну композицію «Вируюча молекула творчої ДНК», як символ єдності культур та поваги між італійським і українським народами, було пожертвовано послом Італії в Україні П’єром Франческо Дзадзо.

«Українці – це народ, багатий на творчість. І завдяки їй вони подолають будь-які труднощі», – зазначив Паоло Койя.

У пресслужбі КПІ імені Ігоря Сікорського повідомили, що італійський митець Паоло Койя заклав у свій витвір кілька важливих сенсів. Один із них – ДНК винахідливості притаманне усім науковцям.

Другий – незламність українського народу. Мармур – національне коріння, а сталь – хоробрість, з якою українці борються з рашистською навалою.

Паоло Койя обрав для локації кампус цього вишу, тому що саме тут науковці створюють рішення різних проблем, саме тут народжуються ідеї та винаходи.

«Я вважаю, що саме Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського – це найкраще місце для цієї скульптури. Тобто, це там, де народжуються ідеї, де народжується креативність. Адже винаходи – це теж породження нашого творчого початку», – сказав Паоло Койя.

Раніше ми повідомляли про виставку Паоло Койя «Італійська творча ДНК» у Львові.

Нещодавно його запросили стати гостем програми «Кулінарний фронт» на каналі «Новий Християнський», щоби дізнатися його думки про війну і волонтерство, про настрої італійців і власне бачення майбутнього України.

Пряма трансляція відбулася 24 жовтня, за цим посиланням можна побачити її повний запис, а ми наводимо частину інтерв’ю. Розмову з Михайлом вела Вікторія Нємцева, ведуча програми «Кулінарний фронт».

Ви пам’ятаєте ранок 24 лютого? Знали, що буде війна, здогадувалися?

Михайло Вовчик: Здогадувався, але не думав, що вона буде така. Я ще з 2016 року розумів, що як тільки росія почне повномасштабне вторгнення в Україну, вона в перший же день програє, тому що світова коаліція її просто знищить. Не зразу відбулося, але фінал ми бачимо – йде до загального знищення росії.

А як так сталося, що дружина знаходиться в Італії, а ви лишаєтесь тут і починаєте волонтерську діяльність?

Михайло Вовчик: На момент початку повномасштабного вторгнення росії я перебував в Україні – прилетів сюди по роботі 21 чи 22 лютого. Потім указом президента було заборонено покидати територію держави. Скажімо так, у перші тижні після вторгнення в мене були можливості виїхати з країни. Але перш за все я – громадянин України, тому ми з друзями вирішили перебратися до Львова і зайнятися волонтерською діяльністю, адже бачили, що було потрібно на фронті.

З чого ви починали, як виникла ідея цієї волонтерської організації? Чим вона взагалі займається?

Михайло Вовчик: У мене дуже багато друзів айтішників, які хотіли чимось допомогти. Ми почали збирати між своїх друзів кошти на бронежилети для тих, хто пішов воювати добровільно. Потім зрозуміли, що можемо бути корисними на кіберфронті – почали атакувати російські банки. Ми були одними з найперших, хто «положили» російський банк. Після цього почали вже співпрацювати з органами, які це роблять професійно. Але то – частина нашої волонтерської діяльності, якою займаються лише хлопці, задіяні в IT-індустрії, та до якої ми зараз не маємо відношення.

Я бачила, як працює ваша волонтерська команда – ви такі різні. Що вас об’єднує і як ви знайшли одне одного?

Михайло Вовчик: Насправді дуже багато таких організацій з’явилося в Україні, тому що була потреба – кожна людина хотіла зробити якийсь внесок, щоб допомагати своїй країні. Хтось тікав, а хтось лишався і допомагав. І дійсно, до нас долучилося дуже багато людей із різних сфер діяльності. Усіх їх і об’єднує бажання допомагати своїй країні – переселенцям, людям, які живуть у прифронтових зонах.

З якими труднощами стикалися під час волонтерської роботи?

Михайло Вовчик: Це про об’єднання різних людей. У всіх різні характери, погляди – хтось любить Зеленського, хтось Порошенка. Тобто і політичний аспект був досить важливий під час формування організації, але попри це старалися не створювати конфліктних ситуацій, максимально уникати їх.

Мені здавалося, можливо це і хибна думка, що Італія до початку повномасштабного вторгнення росії в Україну була доволі проросійською країною. Як це все змінювалося?

Михайло Вовчик: Все змінилися майже за один день – тому що росія відкрито напала на Україну. Тобто гроші російська пропаганда вбухувала в Італію, кажучи «ето не ми бамбілі вісім лєт Бабмас», а потім росія показала своє обличчя. Дійсно, багато хто в Україні закидує Італії, що вона досить мало допомагає. Але насправді Італія напевно найбільше в Європі допомагає, вона більше надала допомоги, ніж Німеччина і Франція разом узяті. Навіть із проросійськими політиками – лідерами тих партій, що зайшли в парламент. Дехто з них навіть зразу відмовився від партійних принципів і вийшов із партії, наприклад, тепер уже колишній міністр закордонних справ Італії Луїджі Ді Майо.

Я знаю, що у вас були поїздки на фронт під час повномасштабного вторгнення росії в Україну. А до того такі поїздки були?

Михайло Вовчик: Було таке десь у 2016 році. Ми розуміли, що немає жодного закордонного журналіста, який би висвітлював події з фронту з нашої сторони, а не з окупованих територій. І знайшли журналістів одного з телеканалів у Молдові, які погодились приїхати, і ми їх повезли. Мене вразило те, що перш ніж проїжджати на першу лінію, треба було мати пропуск із дозволом, або мала бути людина, яка би могла супроводжувати. Мені сподобалось, що з нами поїхав депутат Верховної Ради Віктор Романюк, і дуже сподобалось, що він ніде не висвітлював, що їздив на фронт (у той же час інші депутати, які їздили на передову, по всіх медіа кричали про це). Я знаю, що це не одна його поїздка така була, бо і з нами він їздив кілька разів, і без нас також – в тому числі привозив гуманітарну допомогу та супроводжував журналістів.

Ви потрапляли там під обстріли?

Михайло Вовчик: Так, у перший же день, коли приїхали. Це було в Авдіївці. Під обстрілами ще й відзняли маленьке відео для телеканалу. Я допомагав монтувати відео, бо це було в польових умовах. Ще й потрапило це відео до шоу скабєєвої, де нас показали як нацистів.

Вам було тоді страшно?

Михайло Вовчик: В кожного воно якось по-різному проявляється. В мене якось вимикається почуття страху і стає «життя бентежне», якось так.

Хочу спитати про Папу Римського, про Ватикан. Які настрої там зараз?

Михайло Вовчик: Італія, весь світ та й сам Папа Римський, навіть коли він не робить прямих заяв, що росія агресор, навіть коли він не займає чітку позицію щодо війни, я думаю, вони розуміють, що може трапитися щось гірше. Це я кажу про ядерну війну. І вони напевно намагаються вберегтися від тої ядерної війни. Звісно, насправді в них настрій максимально проти росії, тому що росія себе проявила.

Я знаю, що ви співпрацюєте з військовими, розкажіть про це.

Михайло Вовчик: Ну, допомагаємо військовим. Думаю, що цього вистачить.

А можна трохи детальніше? Бо я знаю, що бували поїздки, коли без номерів везеться машина з одного міста через всю країну.

Михайло Вовчик: Цікавим був мій перший раз, коли я вже під час війни потрапив на фронт. То не перша, напевно десь друга лінія була. Чоловікові дуже потрібна була машина. Це наші ППО-шники і в них не було машини, щоб пересуватися – наприклад, з міста з’їздити за продуктами, в штаб тощо. І ми знайшли машину, нам її віддала італійська організація «Мальви». Коли я сказав куди треба було везти машину, а це Покровськ був і шлях лежав через місця, які досить сильно прострілювалися російськими військовими, не всі погодилися вирушити в ту поїздку. Тому сам сів і поїхав.

Які зараз робите кроки для того, щоб ту правду, яка є тут, висвітлювати там? Я знаю, що ви робили виставки, інші івенти для того, щоб більше уваги звертати до України.

Михайло Вовчик: Намагаємось працювати по всіх фронтах. Тому наша організація займається не тільки гуманітарним штабом, а багатьма напрямками. Один з них – це висвітлення ситуації в Україні за кордоном, де тільки можливо, там і «кричимо». Є в нашій організації італійський художник, архітектор і волонтер Паоло Койя, який прожив сім років у Києві. Він не втік під час повномасштабної війни, допоміг евакуйовувати людей. Тільки через Паоло ми евакуювали десь близько п’яти тисяч людей і поселили їх в Італії. Звісно, це було й завдяки посольству Італії в Україні – мене вразило, наскільки працівники посольства намагались допомагати українським громадянам при виїзді, у вирішенні якихось питань, повністю відкриті були.

Зараз Європа вже втомилася від нашої війни?

Михайло Вовчик: А Україна втомилася від війни? Я думаю, це питання риторичне, тому що якщо навіть Україна втомилась від війни, то Європа мабуть теж. Люди забувають, кожен хоче жити своїм життям, росія давить на Європу енергетичною кризою. Люди починають задумуватися, що вони будуть їсти і як вони будуть жити. І коли десь там стріляють, навіть якщо це неподалік, то до цього звикаєш. От і Україна звикла до війни. Я коли приїхав у неділю, мені дуже сподобалось, що Україна вже повернулася до життя – запустилися якісь бізнес-процеси і Київ відродився, а тут в понеділок знову – порожнє місто. До речі, мені зателефонували два волонтери з Італії, які захотіли переїхати в Україну і допомагати. Вони мають приїхати десь на початку листопада й допомагатимуть без терміну.

Під час поїздок було таке, що ви відчували якесь надприродне Боже втручання, коли Він вас беріг і ви розуміли, що то Бог?

Михайло Вовчик: При обстрілах, навіть того самого понеділка в Києві. Я живу в центрі і були прильоти якраз по центру. Я тоді прокинувся не від прильотів, а від того, що дзвонив телефон і казав «Михайло, тікай». Напевно то Боже втручання, бо всюди, куди я приїжджав, ніколи не було стрілянини.

Як ви думаєте, яким буде майбутнє України?

Михайло Вовчик: Я вірю в те, що ще недовго буде війна з активними бойовими діями, вони скоро закінчаться – саме ця активна фаза з боку росії. І потім Україна, якщо зможе, матиме дуже великий шанс стати меккою для… Скажімо, ми приватизуємо бренд «свобода» і покажемо, що таке свобода. І кожна людина захоче побувати в цій чудовій країні, відчути цей запах свободи, зрозуміти що це таке і, можливо, вони будуть розуміти, що ми ніколи не жили в свободних країнах – я кажу за Німеччину, ту саму Італію. Тому я думаю, що ми станемо меккою – такою, як Запорозька Січ.

Ви плануєте тут лишитися?

Михайло Вовчик: Звісно, я своє життя бачу тільки в Україні. Ми з дружиною планували, що коли народиться дитина, почнемо переїзд сюди десь у вересні-жовтні. Але почалася війна і наші плани доведеться посунути трошки далі, тому що зараз я трохи боюсь перевозити свою сім’ю сюди. Поки що, дякуючи можливості їздити з гуманітарною місією до різних країн, в тому числі до Італії, маю змогу на день-два завітати до своєї сім’ї.

Додамо, що «Кулінарний фронт» – програма, гостями є люди, які дотичні до війни, що триває в Україні, і які  не можуть пройти повз чужого горя. Саме таким є і Михайло Вовчик – голова волонтерської організації «Quasar», молодий громадський та політичний діяч.

«Було приємно стати гостем кулінарної телепрограми «Кулінарний фронт». Хочу подякувати ведучій та знімальній групі каналу «Нового Християнського» за це чудове інтерв’ю. Приготували разом борщ. Зі своїми кулінарними здібностями, я морально підтримував та відкривав тушкованку», – написав на своїй сторінці Михайло Вовчик по завершенні зйомок.

До теми: В Італії бізнесмен із волонтерами організували допомогу Україні.

Раніше и повідомляли, що українські підприємці в Італії та українська дипмісія готуються до співпраці між двома державами.

Нагадаємо, що два роки тому в Італії створили Українське Лоббі та Бізнес Клуб / Ukraine Lobby and Bussines Club.

Про це сьогодні повідомила Олена Храмова, провідна редакторка літературно-драматургічної частини Львівської національної опери.

Найперше, що кидається у вічі, це встановлена в фойє театру скульптура зі сталі у вигляді ДНК. Вона символізує вируючу та творчу душу італійця.

Також на виставці Паоло Койя представлені його вісім скульптур, створених з використанням уламків від снарядів, що у влучному поєднанні з яскравими кольорами утворюють сильні образи України, яка зазнала війни.

Роботи Паоло Койя просякнуті любов’ю до України й тим болем, який із початку війни відчуває кожен із українців. Про це говорив на відкритті виставки голова волонтерського центру «Quasar» / «Квазар» Михайло Вовчик, друг скульптора та один із співорганізаторів виставки.

Він подякував усім, хто підтримав його італійського друга Паоло Койя та розділив з ним цей особливий день.

Крім цього, Михайло Вовчик висловив вдячність Італійському інституту культури та Посольству Італії в Україні, усім благодійним та волонтерським організаціям, представникам влади країни та міста за сприяння у створені цієї події.

Виставка «Італійська творча ДНК» архітектора та скульптора Паоло Койя з Італії триватиме до 10 жовтня включно. Вхід за квитками подій театру та за екскурсійними квитками.

Раніше ми повідомляли, що у Львові готуються до виставки італійського митця та волонтера Паоло Койя.

Ініціював івент Італійський інститут культури в Києві за підтримки Посольства Італії в Україні.

«Це унікальний проєкт італійця, який з 2016 року живе в Україні та бере активну участь у розвитку культурної сфери, ініціюючи українсько-італійські освітні та мистецькі заходи», – пояснили в Львівській національній опері.

Також повідомляється, що виставка Паоло Койя є результатом його рефлексій та активної волонтерської діяльності впродовж останніх шести місяців. Адже крім творчості, митець є активним учасником діяльності волонтерського центру «Quasar» / ГО «Квазар».

«Публічна дипломатія та культурний обмін між країнами завжди були важливими, а від початку масштабної російської збройної агресії росії проти України вони набули нового значення. Наразі це один із дієвих способів донесення правди про війну в Україні. І те, що робить Паоло Койя, дуже важливо. Українці йому вдячні за це», – зазначив голова волонтерського центру «Quasar» Михайло Вовчик.

На виставці «Італійська творча ДНК» буде представлено вісім скульптур Паоло Койя, створених із використанням уламків від снарядів.

У влучному поєднанні з яскравими кольорами вони утворюють сильні образи України, яка потерпає від масштабної війни, розв’язаної росією.

За словами самого італійського митця, завдяки допомозі військових та волонтерських організацій він зібрав частини снарядів, призначених вбивати, і перетворив у мистецтво, що покликане допомагати.

«Парадоксальний бумеранг: нам посилають зло, а ми отримуємо добро! Я обрав дерево, як базу для своїх робіт, аби показати природний глибинний зв’язок народу з власним корінням, землями та історією, та сталь, характерну для мого стилю, аби підкреслити міць та стійкість у боротьбі за свободу своєї землі», – розповів Паоло Койя.

В Італійському інституті культури інформують, що італійський художник Паоло Койя кілька років поспіль активно працює та присвячує саме Україні свої витвори мистецтва.

«Я почуваюся щасливим і пишаюся тим, що все нагадує справжнє відродження з кольорами прапора, належного людям, які вмирають за свою свободу та свободу своїх дітей. Берімо приклад із гордого народу, який бореться за те, у що вірить», – написав Паоло Койя в своєму Іnstagram.

Вражений українськими людьми, традиціями, культурою, митець створив металеві скульптури, які поєднують італійську креативність із культурою України.

Офіційне відкриття виставки відомого італійського художника Паоло Койя відбудеться 6 жовтня о 17.30 у Дзеркальній залі Львівського оперного театру. Вхід на відкриття за списком запрошених.

Урочистий захід супроводжуватиме жива музика. Лунатимуть народні та авторські твори на традиційній українській бандурі у виконанні Квітослави Созанської. Також прозвучать арії з українських та італійських опер у виконанні солістки театру Маріанни Цветінської та концертмейстерки Мар’яни Русак.

Фіналом концертної частини стане постмодерний танець у виконанні балерини театру Романи Думанської. Вона й відкриє перед очима глядачів твори мистецтва Паоло Койя, зірвавши з них полотно.

«Різноплановість та стрімка зміна подій заходу має на меті передати відвідувачам емоційний стан художника, та, загалом, українців, які переживають нелегкі часи змін. Завершиться захід показом ексклюзивного відео «Війна 2022» про повномасштабне вторгнення росії в Україну», – зазначають організатори виставки.

Крім цього, на гостей чекає неформальне спілкування у залі, де будуть представлені українські та італійські благодійні організації, в співпраці з якими Паоло Койя продовжує допомагати Україні.

Йдеться про волонтерський центр «Quasar», «Let’s do it Ukraine», «Vitaukr», «Дорога Життя», «Hopeful Giving» та «Exposal Ordnance Dbsposal».

Виставка «Італійська творча ДНК» триватиме до 10 жовтня включно в Дзеркальній залі Львівського оперного театру. Вхід на виставку за квитками подій театру та за екскурсійними квитками.

Контактна особа: Уляна Федоряченко 067474738.

Раніше ми повідомляли, що в Україні відкриють виставку італійського скульптора Паоло Койя.

Побачити наживо роботи італійського скульптора можна буде з 6 до 10 жовтня включно. Ініціаторами виставки стали Італійський інститут культури за підтримки Посольства Італії в Україні.

Про це інформує всеукраїнська громадська організація «Let’s do it, Ukraine».

Офіційне відкриття мистецької події відбудеться 6 жовтня о 17.30 у приміщенні Львівського оперного театру.

Цей захід супроводжуватиме жива музика, в тому числі гра на традиційній українській бандурі, а також імпровізовані виступи співаків та постмодерний танець. Усе це допоможе глибше пізнати творчість італійця Паоло Койя.

Завершиться івент показом ексклюзивного відео «Війна 2022» про повномасштабне вторгнення росії в Україну.

Організаторами виставки робіт італійського скульптора Паоло Койя виступають організації «Let`s do it Ukraine», «Vitaukr», «Дорога життя», «Quasar», «Hopeful Giving» та «Exposal Ordnance Dbsposal».

Довідково:

Від 2016 року й по нинішній час Паоло Койя активно працює та присвячує свої витвори мистецтва саме Україні. Вражений українцями, їхньою традиціями та культурою, митець створив металеві скульптури, які поєднують італійську креативність із культурою України, що постраждала від війни.