Церковне життя в еміграції – це не лише недільна літургія. Це величезний, чітко налагоджений механізм, роботу якого зазвичай не видно пересічному оку. Апостольський Екзархат в Італії вирішив виправити це й оголосив про старт унікального інформаційного проєкту.

Для сотень тисяч українців в Італії церква давно стала чимось значно більшим, ніж просто релігійною інституцією. Це і культурний хаб, і волонтерський центр, і місце, де можна знайти «своїх» у чужій країні. Проте питання про те, як саме функціонує цей організм, часто залишалися без відповіді.

«Упродовж цієї серії ми познайомимо вас зі структурою Курії, її відділами, їхньою місією та основними напрямками служіння. Ви дізнаєтеся, як організована робота Екзархату, які завдання виконує кожен відділ і хто своєю щоденною працею служить українським вірним в Італії», – пообіцяли в Апостольському Екзархаті.

Що ховається за лаштунками Курії?

Щоб стати ближчими до своєї аудиторії, Екзархат запускає спеціальну інформаційну серію публікацій. Головний фокус проєкту – робота Курії. Це саме той керівний орган, який допомагає Апостольському адміністратору тримати руку на пульсі всіх подій, управляти процесами та координувати десятки напрямків.

У межах анонсованого проєкту читачам обіцяють детально, просто та без зайвого офіціозу розповісти про:

• душпастирське життя: як створюються нові українські громади в різних куточках Італії;
• молодіжні та катехитичні ініціативи: хто займається вихованням нового покоління українців за кордоном;
• соціальні та благодійні проекти: як організовується допомога тим, хто опинився у скруті;
• комунікаційні зв’язки: як Екзархат говорить зі світом та медіа.

Обличчя, які створюють історію

Одна з найцікавіших частин майбутньої серії – це знайомство з людьми. Організатори проєкту обіцяють розказати тих, чия щоденна, часто непомітна праця допомагає Екзархату виконувати свою місію та підтримувати українських вірних на італійських теренах. Це чудова можливість дізнатися, хто є хто в структурі, а також побачити реальні історії менеджерів у сутанах і без них.

Світське життя української діаспори нерозривно пов’язане з духовним, тому цей проєкт обіцяє стати однією з найобговорюваніших медіаподій сезону в колі українських італійців.

«Запрошуємо разом відкривати те, що зазвичай залишається «за лаштунками» церковного життя, але є важливою складовою місії Апостольського Екзархату», – йдеться в анонсі спеціальної інформаційної серії публікацій, присвяченої Курії Апостольського Екзархату в Італії.

Отже, не пропустіть можливість зазирнути за лаштунки! Стежити за випусками серії та першими дізнаватися секрети церковного менеджменту радимо на офіційній сторінці Esarcato Apostolico in Italia у Facebook або в Telegram-каналі.

Веб-сайт Апостольського Екзархату знаходиться за цим посиланням.

До теми: В Італії Карітас Апостольського Екзархату отримав високу українську громадську нагороду.

Раніше ми розповідали, що В Італії всі громади УГКЦ перейшли на григоріанський календар.

Також читайте: У Римі офіційно представили новопризначеного кардинала Миколу Бичка.

Тема заходу: «Стратегічна рефлексія та дебати щодо європейської оборони, ролі Європейського Парламенту та зміцнення обороноздатності ЄС». Про це повідомили у відділі зв’язку Європейського Парламенту.

Організаторами заходу «Україна та оборона Європи» виступає Офіс Європейського парламенту в Італії у співпраці з Представництвом Європейської комісії в Італії, італійським виданням Linkiesta та Національним конгресом українських асоціацій Італії (НКУАІ).

«Ця ініціатива є важливою нагодою для обговорення ролі Європейського Союзу у сфері безпеки та спільної оборони, об’єднуючи представників європейських інституцій, дипломатичного корпусу, експертів з міжнародної політики та діячів громадянського суспільства», – зазначили в НКУАІ.

Захід можна буде переглянути в прямому ефірі на сторінці Європейського парламенту в Італії в YouTube за цим посиланням.

Відомо, що особливу увагу приділять молоді. У часовий період з 9:45 до 10:45 передбачена онлайн‑участь українських та італійських шкіл, залучених до освітнього проєкту «100×100: Мости освіти», який сприяє діалогу, співпраці та формуванню європейської громадянськості серед учнів двох країн. Про це розповіли в НКУАІ.

Проєкт представлятиме президентка Національного конгресу українських асоціацій Італії Лара Левчун. А завершиться захід презентацією мистецького благодійного проєкту «Колір після чорного» Департаменту культури НКУАІ. Він спрямований на підтримку українських військовослужбовців у шпиталях, а презентуватиме його координаторка, журналістка Олена Толстокора.

«Ми не можемо забрати їхній біль. Але можемо повернути їм відчуття кольору та життя. Ми прагнемо створити простір людського тепла в лікарнях», – зазначили в НКУАІ.

В рамках проєкту «Колір після чорного» українські митці створюють і передають роботи, які:

• говорять про світло, оновлення та внутрішню силу;
• містять коротке звернення до військових;
• стають частиною постійної експозиції у шпиталях.

«Кожна робота — це жест вдячності. Війна фарбує все в чорне. Але людина не створена для темряви. Ми віримо, що колір народжується після чорного», – зауважують організатори проєкту.

Раніше ми повідомляли, що в Італії влаштують прем’єрні покази фільму «Озброєні піснею» про українських музикантів на війні.

Також читайте: «100×100: Мости освіти» — 24 лютого відбудеться спільний «Урок Незламності» для сотень шкіл України та Італії.

Нагадаємо, що 25 лютого 25 лютого незламна Юлія Паєвська (Тайра) презентуватиме у Римі свою збірку поезій «Наживо».

«Виставка стала символом єднання, адже саме мистецтво здатне створити культурний міст між Україною та Італією, показати взаємозв’язок між народами, які підтримують Україну в її боротьбі за свободу», – зазначили в НКУАІ.

Учасники виставки представили свої проєкти, які поєднують особисті історії, роздуми про майбутнє, дослідження ідентичності. А ще – власні емоції та глибокий власний досвід, трансформований у творчість.

У контексті війни ця подія є своєрідним символом культурного опору та незламності українців. Адже попри війну, біль і руйнування українська культура не тільки виживає, а й звучить далеко за її межами. Це – культурний міст, який об’єднує наших митців через спільні цінності й дає можливість мистецтву стати голосом нації.

«Ця подія стала важливим етапом у популяризації українського мистецтва в Італії та сприяла розвитку міжнародної культурної співпраці», – розповіли в НКУАІ.

Відомо, що на виставці представили свої роботи майже два десятки українських художників, серед яких Анна Тесля, Дарія Лазаренко, Інарі Тенко, Людмила Мироняк, Наталія Байрак, Наталі Гур’єва, Юлія Фаччін, Володимир Сандюк, Лариса Сандюк, Ґалія Михальченко, Оксана Олійник, Марина Куровська, Софія Мазурець, Олена Громова, Лілія Богодарова, Меірра Богодарова.

«То були українські митці з різних міст Італії. Для багатьох із них ця виставка стала першою в житті. Тут, далеко від Батьківщини, на таких виставках кожен по-особливому відчуває свою унікальність», – зазначила Лара Левчун, президентка НКУАІ.

Виставку влаштували в неділю, 1 червня, при церкві Chiesa di San Ponziano (Roma). Тут можна було відчути силу культурної єдності, відкрити для себе силу сучасного українського мистецтва.

«На виставці представлені роботи українських художників, кожен з яких передає у своїх творах глибину української культури та мистецтва», – повідомили в НКУАІ.

Також пояснили, що проєкт «Міст кольорів» має на меті популяризацію українського мистецтва в Італії та створення міжнародних культурних зв’язків.

Куратором проєкту є Наталія Ткач, координаторами виступають італійський художник Джакомо Терраччіно, а також українські художниці Дарія Лазаренко, Людмила Горбачик, Анна Фесіна-Мисник та Наталія Гур’єва. Також серед кураторів «Мосту кольорів» мисткиня Яна Козловська і представник НКУАІ Борис Романович.

«Ця мистецька подія продемонструвала силу, красу та дух України через творчість митців, відкриваючи італійській аудиторії глибину української культури», – вважають в НКУАІ.

Більше світлин з виставки – за цим посиланням.

В НКУАІ інформують, що наразі координатори ініціативи планують виставки у містах, де проживають митці, які долучилися до проєкту. Кульмінацією стане міжнародна виставка у листопаді 2025 року в Римі, яка об’єднає українських митців з різних країн.

«Запрошуємо всіх охочих долучитися до мистецької спільноти та взяти участь у майбутніх проєктах», – закликають в НКУАІ.

Аби долучитися до «Мосту кольорів», переходьте за цим посиланням.

Нагадаємо, що у Римі до 14 вересня діє виставка українських писанок, запрошують всіх охочих.

Раніше ми розповідали про виставку картин, які створила художниця з Тернополя під час війни.

Організатори Всесвітнього дня вишиванки 2025 звертають увагу на разючі масштаби руйнувань культурних цінностей в Україні.

«Ворогом знищено понад 2000 об’єктів культурної спадщини та близько 200 мільйонів книг, окуповано близько 100 музеїв, викрадено та вивезено до росії майже 2 мільйони скарбів. Росіяни викрадають та перейменовують своїми наші культурні надбання», – йдеться у Facebook на офіційній сторінці Всесвітнього дня вишиванки.

«Окупована росією спадщина – це тимчасово. Українська культура – вічна. Донеччина, Луганщина, Херсонщина, Харківщина, Запоріжжя, Крим – це Україна. Бережімо своє. Пам’ятаймо те, що вони намагаються стерти. Збережемо культурну спадщину України для майбутніх поколінь», – закликають організатори.

У громадській організації «Всесвітній день вишиванки» зазначають, що план ворога полягає в тому, щоб максимально знищити культурні коди українців. Адже саме культурна спадщина є доказом ідентичності певної території – хто жив, якою мовою спілкувався, яких традицій дотримувався.

«Закликаємо під час відзначення Дня Вишиванки обрати один із зручних форматів заходу – виставку, лекцію, презентацію, зустріч та за можливості продемонструвати вивезені, врятовані вами сімейні чи місцеві реліквії – вишиванки, рушники тощо», – йдеться у зверненні до українців.

Додамо, що «Окупована спадщина» – це дослідницько-реконструкторський проєкт, презентація якого відбулась в Україні ще на початку 2025 року. Метою цього проєкту є відтворення традиційних чоловічих та жіночих строїв з тимчасово окупованих росією українських областей.

Над проєктом «Окупована спадщина» працювали: культурні куратори Леся Воронюк, Володимир Щибря, Таїса Паращук, а також майстри вишивки, прикрас, крою, вишитих сорочок, спідниць, керсеток, головних уборів, віночків, взуття. Про це на своїй сторінці повідомила мисткиня та волонтерка Світлана Задоровська.

«Упродовж п’яти місяців 25 дослідників та майстрів-реконструкторів відтворювали за старовинними зразками 12 повних строїв з Луганської, Донецької, Харківської, Херсонської, Запорізької областей та Криму», – розповіла Світлана Задоровська.

Детальніше про цей проєкт можна дізнатися за цим посиланням.

Нагадаємо про звернення до італійської діаспори у 2021 році від засновниці Дня вишиванки.

Також читайте: У День вишиванки в Міланському університеті закінчився курс української мови та літератури.

Першим заходом у рамках проєкту «Писанка Єдності» стане майстер-клас від художниці з провінції Больцано Світлани Михалюк, яка проводить майстер-класи з декоративно-ужиткового мистецтва для українців і місцевих мешканців, а її творчі роботи виставлялися у Больцано та Мілані.

Перший майстер-клас з писанкарства відбудеться у вівторок, 1 квітня, о 18:30 у форматі онлайн. Учасники дізнаються про різні види великодніх яєць в Україні, опанують техніку створення «крапанки», а ще навчаться фарбувати та знімати віск з писанок.

«Важливо: техніка «крапанка» підходить для всіх – від 4 до 104 років! Виконання маленькими легкими кроками приведе вас до дива. Веселий спосіб освоїти процес фарбування, що приносить радість. Кількість крапок необмежена, як і ваша фантазія», – прокоментували організатори.

Перелік матеріалів, які знадобляться під час майстер-класу «Крапанка»:

• видуте або повне яйце (краще біле);
• воскові свічки (тонкі як олівець або святкові для торта);
• свічка воскова (не вище 10 см);
• запальничка або сірники;
• 2-3 кольори фарби для яєць (підготувати воду з оцтом: 1 ст.л на склянку води);
• 3 пластикові стаканчики з водою;
• серветки паперові цупкі;
• велика голка для шиття, або шило, або писачок – для щасливчиків, які мають його.

Отже, всі матеріали, необхідні для техніки «крапанка» можна знайти на власній кухні.

Посилання для того, щоб доєднатися до заняття, з’явиться на сторінці за цим посиланням, а також на сторінці НКУІ.

Додамо, що координаторкою проєкту «Писанка Єдності» є Наталія Шоломій – мисткиня з Києва, яка зараз мешкає у Чистерніно (BR), регіон Пулія. Наталія навчалася живопису та художнього скла у Львівській Академії мистецтв. Вона представляє четверте покоління родини професійних митців: художній метал та ювелірне мистецтво, моделювання одягу, взуття та кутюр’є, художнє скло та вітраж , книжкова ілюстрація та станкова графіка.

Також додамо, що відповідальною за проєкт «Писанка Єдності» є Ліна Цепла, Асоціація APS SVITANOK (Кротоне).

«Якщо ви бажаєте організовувати майстер-класи, лекції чи конференції на тему писанкарства, ця ініціатива стане чудовою платформою для вашої участі – зазначили в НКУАІ.

Також організатори проєкту «Писанка Єдності» переконані, що збереження традицій – це не просто справа культури, але й основа єдності. Саме вони об’єднують українців незалежно від місця проживання, дають силу та допомагають триматися разом.

«Долучайтеся до проєкту «Писанка Єдності», – запрошують у Національному Конгресі українських асоціацій Італії.

Нагадаємо, що українських танцівників Італії запрошують на фестиваль «Танцювальна весна» в Бергамо.

Раніше ми повідомляли, що у Римі триває курс українського писанкарства.

Зокрема, проєкти Марка Невілла були представлені на персональних виставках у таких місцях, як Музей Енді Воргола в Піттсбурзі, Імперський військовий музей у Лондоні та Фотогалерея в Лондоні.

«Мої стосунки з Україною почалися у 2015 році, коли Київський військовий шпиталь попросив українську версію моєї книги «Боротьба зі стигмою» про психічне здоров’я у британській армії. Цей перший візит став початком багатьох, адже я відчув глибоке почуття приналежності до України, зрештою переїхавши з Лондона до Києва у 2020 році», – пояснив Марк Невіл.

Фотограф-документаліст є автором кількох фотокниг. Одна з них під назвою «Зупиніть танки книгами» була видана до повномасштабного російського вторгнення. Невілл створив її як зброю для мобілізації Заходу на підтримку боротьби України за незалежність. Понад 700 копій книги він безплатно надіслав людям, які мали реальний вплив на формування майбутнього України – ключовим політикам, послам та депутатам, а також знаменитостям і ЗМІ.

«Це мій спосіб відбиватися, бо війна не закінчиться Україною», – говорив тоді Марк Невілл.

Друга фотокнига про Україну називається «Щоденник волонтера», вона документує як подорож Невілла, так і діяльність його благодійної організації, починаючи з 2022 року.

Адже коли у 2022 році розпочалося повномасштабне вторгнення росії в Україну, британець Марк Невілл вирішив не лише залишитися в Києві, а й заснувати благодійну організацію. Назвав її «Postcode Ukraine» і став поєднувати доставку гуманітарної допомоги у прифронтові міста з власною документальною практикою.

На сьогодні благодійна організація Марка Невілла вже надала понад 400 тисяч доларів США допомоги тим, хто її найбільше потребує. Крім цього, «Postcode Ukraine» також надала гранти іншим благодійним організаціям, що мають різне спрямування – від будівництва житла для біженців до порятунку тварин з передової, від надання слухових апаратів до підтримки ветеранів.

Частиною поточної діяльності «Postcode Ukraine» є нова фотокнига Марка Невілла «Щоденник волонтера». Вона спрямована на ініціативи щодо психічного здоров’я для всіх демографічних груп людей по всій Україні. Розповсюджується ця фотокнига безплатно по Європі та Америці, щоб там залучити підтримку для потреб України.

«Оскільки ми маємо основне фінансування, будь-які пожертви, які ми отримуємо, не йдуть на заробітну плату, оренду чи адміністративні витрати, а натомість йдуть безпосередньо тим, хто цього потребує», – зазначає Невілл.

Отже, «Postcode Ukraine» – це гібридний мистецький та гуманітарний проєкт, що безпосередньо допомагає українцям, які найбільше постраждали від війни.

«Ми надаємо допомогу напряму та надаємо грантове фінансування афілійованим благодійним організаціям і групам волонтерів», – йдеться на сайті «Postcode Ukraine».

***Текст і фотографії Марка Невілла, наведені нижче, взяті зі «Щоденника волонтера», опублікованого та розповсюдженого благодійною організацією «Postcode Ukraine» у 2025 році.

Громадська організація «Центр надання гуманітарної допомоги «Волонтер – 68» та благодійна організація «Postcode Ukraine» доставляють гуманітарну допомогу в нещодавно деокуповані села Харківської області Гракове та Мосьпанове». Вересень 2022 року.

Село Гракове від початку повномасштабного вторгнення було під окупацією, а село Мосьпанове – напівокупованим. В обидва села входити було неможливо з весни до осені. Кожен, хто намагався, змушений був розвернутися, бо обстріл був жорстоким. Там людям доводилося жити без світла, води та газу (тільки через рік, коли вдалося розмінувати поля, електропостачання відновили). Місцева влада робила все можливе, щоб підтримати місцевих жителів, які не могли виїхати, возили полями гуманітарну допомогу і постійно ризикували своїм життям. Сільський голова Гракового перебував у полоні російської армії близько тижня. Вони знущалися та залякували його, погрожуючи позбавити життя його та його рідних. Зрештою його відпустили живим, а самі росіяни покинули село Мосьпанове, залишивши свої «подарунки». Вони замінували школу, без розбору розкидали фугаси, забрали всі продукти, які були призначені для жителів, розбомбили клуб, магазини, будівлю сільради. Про все це нам розповів житель Мосьпанового, родич одного з учасників організації «Волонтер – 68». Він сказав, що помер би з голоду, якби не худоба і город, тому що жоден магазин не працював, а далеко від дому відійти було неможливо через інтенсивний обстріл».

«Postcode Ukraine» та «Волонтер – 68» намагаються першими, або серед перших допомагати людям. Щойно села Гракове та Мосьпанове були деокуповані, «Волонтер – 68» почав планувати маршрут, щоб безпечно та якомога швидше дістатися до сіл. Допомогли військові та голова сільради, які розповіли, як можна було потрапити, обійшовши зруйнований міст. Я приєднався до «Волонтера – 68» у Харкові, ми завантажили 100 продуктових наборів і 300 буханок хліба в їхню вантажівку та поїхали. Ми проходили через контрольно-пропускний пункт за блокпостом, і я ховав фотоапарат протягом більшої частини подорожі: присутність будь-яких журналістів – навіть таких, як я, які мають дійсне військове посвідчення преси – іноді сприймалася з несхваленням або навіть заборонялася в містах, які нещодавно були деокуповані. Фотографії, швидко опубліковані журналістами в Інтернеті, можуть ненавмисно виявити військові позиції або поставити під загрозу цивільне населення. Оскільки мої знімки, зняті на плівку, не призначені для висвітлення новин і з’являються лише через місяці чи навіть роки після того, як вони були зняті, цей ризик мінімальний. Тим не менш, на допит ми підготували історію, що я був британським родичем українського селянина, якому ми доставляли допомогу.

Першою зустріли бабусю, яка вибігла зустрічати нашу вантажівку. Вона була в сльозах і кричала: «Люди, люди… люди нарешті прийшли…». Вона впала на землю, охоплена емоціями, перш ніж оговтатися і розповісти нам, яким жахливим був обстріл протягом усього літа, і що ми були першими людьми, з ким вона поговорила за три тижні. Ми стукали в усі двері, доставляючи в кожну домівку буханець хліба та пакет допомоги. Люди з усього Гракового та Мосьпанового поділилися з нами своїми історіями. На зворотному шляху до Харкова Галина, директор «Волонтера – 68», попросила водія зупинитися біля фастфуду, де вона купила нам усім шашлики. Вони були смачними.

Довідково:

Марк Невілл – британський соціальний фотограф-документаліст, автор кількох резонансних документальних фотопроєктів у США і Британії. Спеціалізується на соціальній документальній фотографії. Відомий тим, що працює на поєднанні мистецтва й документального кіно, використовуючи фотографії та фільми, щоб зафіксувати унікальні обличчя в людських спільнотах. Багато років жив і працював у Лондоні. У жовтні 2020 року він переїхав до Києва в Україну.

Раніше ми розповідали про виставку робіт італійських фотографів про війну в Україні.

Також читайте: Для чого приїжджав до України відомий італійський фотограф.

Йдеться про арттерапевтичний проєкт між Італією та Україною, який з червня по листопад 2024 року реалізовували асоціації Vitaworld та Fondazione Terre des Hommes Italia за сприяння Фонду громади Мілану.

Ця виставка завершує другий етап арттерапевтичного проєкту «IntegrArte» і триватиме з 12 по 23 листопада у Залі Оліветані Муніципалітету 7 Мілану / Municipio 7 di Milano за адресою: Via Anselmo da Baggio 55.

Організаторами виступають асоціація Vitaukr, асоціація Vitaworld, асоціація Associazione contro la violenza та Наталія Сясіна.

За інформацією українсько-італійської асоціації Vitaukr, надзвичайні малюнки українських дітей, підлітків та жінок, які взяли участь в ініціативі з Мілану та об’єдналися з усієї України, будуть виставлені разом з роботами керівників майстер-класів. Це художники Лука Далл’Оліо, Жанфіліп, Альфредо Маццотта, Санд, Донателла Пікколо, Елізабетта Босізіо, Доріам Батталья, Лілія Калужина, Юлія Кисельова, Ірина Руденська.

Вони представляють мистецьку майстерність на національному та міжнародному рівні, різні стилі, техніки та художні розробки, об’єднані пристрастю до творчого поширення та обміну між народами та поколіннями.

Також організатори події повідомляють про запланований у рамках виставки майстер-клас, що є частиною заходів, об’єднаних проєктом «IntegrArte».

В його рамках українським дітям та їхнім сім’ям пропонується долучитися до мистецтва, розвіятися й водночас висловити свої почуття, страхи, сумні спогади про біль, з яким їм довелося зіткнутися майже три роки тому з початком повномасштабної війни в Україні.

«Це хлопці та дівчата, яким довелося надто швидко подорослішати. Мистецтво – це дуже потужний інструмент, який своєю універсальною мовою допомагає молодим і старим подолати рани, завдані війною, і вийти за її межі», – переконані організатори заходу.

Раніше ми вже повідомляли, що у Мілані влаштували виставку українського сучасного мистецтва «Мистецтво перемагає війну».

Нагадаємо, що 18 листопада в Мілані відкриють виставку проєкцій робіт трьох українських художниць.

Суть цього проєкту – у створенні такої бібліотеки, яка стане справжнім простором для читання й приємного спілкування між українцями.

«Наша мета – зібрати якомога більше україномовних книжок різних за жанром, для різних вікових категорій», – пояснили в асоціації «Злагода» м. Бергамо.

Також попередили, що приносити книги можна за адресою: Bergamo, via P.Rovelli 21. Вас чекатимуть там по суботах з 10:00 до 18:00.

Якщо ж ви зможете принести книги в інші дні тижня, просять заздалегідь узгодити це з Башук Ольгою за тел. +39 334 903 3669.

«Запрошуємо долучитись до акції! Подаруйте книгу українською мовою, а також ставайте активним відвідувачем нашої книгозбірні. Завдяки Вашій підтримці ми зможемо втілити задум у реальність», – пообіцяли в асоціації «Злагода».

До теми: У Римі урочисто відкрили «Українську книжкову поличку».

Нагадаємо, що бібліотекарка з Харкова перетворила своє авто на мобільну бібліотеку для українських дітей в Італії.

Раніше ми розповідали, що в Мілані з’явилась бібліотека для української громади.

Також читайте: У Мілані назвали читальну залу іменем української письменниці Вікторії Амеліної.

Експозиція розміщена в галереї Spazio Veneziano за адресою: via Reno,18A, Roma. Встигнути побачити на власні очі ці картини можна лише два дні – сьогодні й завтра (з 15:00 до 20:00), бо виставка закривається 15 вересня.

Цей культурний захід став фінальною подією міжнародного проєкту, про який ми розповідали днями за цим посиланням. Радимо обов’язково це прочитати, щоб дізнатися, які труднощі довелося здолати учасникам і організаторам проєкту, щоб гідно завершити цю важливу мистецьку справу.

«Історія Києва й Риму дарує натхнення не лише творити, а й просто жити далі. Ці міста переживали епідемії, руйнування, війни, перехід з рук у руки правителів, втрату столичного статусу й купу всього іншого… Але відновлювалися, тримаються й передають вітання», – зазначила кураторка римської групи художників Ала Зарваницька.

Відкриття виставки «Дві ріки, дві столиці, плин Часу» / «Due fiumi, due città. Scorrere del Тempo» в Римі відбулося 12 вересня.

«Захід зібрав талановитих митців з України та Італії, які через свої роботи відображають багатство культурної спадщини та сучасне життя обох міст», – розповіли в Посольстві України в Італії.

У диппредставництві зауважили, що ця виставка стала унікальним майданчиком для творчого діалогу між країнами, демонструючи, як історія, архітектура та дух столиць можуть надихати на створення сучасного мистецтва.

«Ця культурна подія також сприяє зміцненню дружніх зв’язків між Україною та Італією. Київ та Рим, попри відстань і різні культурні контексти, об’єднані спільними прагненнями до творчого самовираження і збереження своєї ідентичності», – зазначили в Посольстві України в Італії.

Додамо, що виставку «Дві ріки, дві столиці, плин Часу» / «Due fiumi, due città. Scorrere del Тempo» супроводжує насичена культурна програма, про яку потурбувалися організатори з римської групи художників-учасників проєкту.

Відомо, що 13 вересня відбулась лекція, присвячена школі видатного українського художника Михайла Бойчука. Її підготувала і провела Наталія Карфурт.

Сьогодні, 14 вересня, організатори влаштують лекцію про історичні та культурні збіги між Києвом і Римом, зокрема про вплив італійців на українську культуру й українців на італійську. Її підготувала Юлія Візір, а прочитає Лада Брессі.

Завтра, 15 вересня, в останній день роботи виставки її відвідувачі зможуть зробити екскурс у світ української музики разом із Жанною Станкович. Лунатимуть музичні твори композиторів Миколи Лисенка, Миколи Леонтовича, Василя Барвінського, Данила Крижанівського, Платона Майбороди, Олександра Білаша, Володимира Івасюка та інших.

Раніше ми повідомляли, що в Римі відкриють виставку, яка завершує трирічний проєкт «Дві річки, дві столиці».

Нагадаємо, що «Свята Софія» в Римі запрошує на виставку «Війна очима дітей».

Також читайте: Українці Равенни запрошують на культурну подію.

«Дорогі друзі, рада запросити вас відвідати виставку «Дві річки, дві столиці. Плин часу», яка відбудеться з 12 по 15 вересня 2024 року і коронуватиме проєкт, народжений рівно три роки тому», – написала в соцмережі Ала Зарваницька.

Виставка відбудеться у галереї «Spazio Veneziono» за адресою: via Reno, 18А Рим. Потрапити можуть всі охочі: 12-13 вересня з 17:00 до 20:00, 14-15 вересня з 15:00 до 20:00.

Додамо, що народившись у 2021 році за часів пандемії COVID, проєкт «Дві річки, дві столиці» мав на меті не дати людям втратити відчуття реальності зовнішнього світу і, завдяки роботам митців, створити можливість «подорожувати» й розповідати про два чудових міста – Рим і Київ. 

Стартував проєкт 18 вересня 2021 року першим спільним пленером, який організатори проєкту влаштували одночасно на Трухановому острові в Києві та на острові Тіберія в Римі. У такий спосіб митці хотіли відродити культурне середовище, зруйнувати невидимі стіни й вивести мистецтво з суто цифрового простору.

Другий спільний пленер відбувся 2 жовтня 2021 року. Римські художники зібралися на схилі чудового пагорба Pincio, а київські – у парку Героїв Небесної сотні біля Михайлівського собору. Тоді ми розповідали, що після віртуального спілкування митці обох столиць знову зображували обрані краєвиди.

За підсумками цих двох пленерів на 2022 рік було заплановано провести в Римі виставку робіт римських і київських учасників проєкту. Для участі в ній художники Києва 21 лютого 2022 року відправили свої картини, проте сталося непоправне – 24 лютого росія розпочала повномасштабну агресію проти України. Звісно, це відбилося також і на реалізації проєкту «Дві річки, дві столиці».

Перша виставка в Римі таки відбулась – у березні 2022 року, але… без картин київських художників.

«Роботи київських художників не змогли прибути на експозицію. Але ми зробили можливе, щоб їх присутність була відчутна. На експозиції ви знайдете постери з думками митців про те, як вони зараз живуть і на що сподіваються», – розповіли у березні 2022-го організатори виставки.

Друга виставка в рамках проєкту «Дві річки, дві столиці» відбулась у лютому 2023 року, також у Римі. Інавгурацію влаштували 18 лютого. Попри війну організатори проєкту продовжували підтримувати контакти, а ще розповідати про те, яким був Київ під мирним небом і не втрачати з ним зв’язок.

«На жаль, безпідставний і жорстокий напад росії на Україну призупинив розвиток цього творчого проєкту італійських і українських художників. Але, не дивлячись на ці трагічні події, все ж таки проєкт продовжує працювати», – йшлося у 2023-му на римській сторінці проєкту.

Розпочавшись зі світлою радістю, проєкт «Дві річки, дві столиці» за ці три роки пережив багато об’єктивних труднощів. Водночас його творці знайшли в собі сили, щоб здолати всі завади та гідно завершити свою мистецьку справу, хоч це було дуже непросто в умовах великої війни, яку розпочала росія проти України та українського народу.

«Наш проєкт був задуманий в одній формі, але життя внесло свої корективи, які ми акцептували, хоч і не завжди з легким серцем. Як би там не було, наш проєкт добігає свого кінця. Скоро ви зможете ознайомитись з результатами нашої роботи на заключній виставці «Плин часу», – розповіли організатори.

Також додамо, що на виставці «Плин часу», яка відкриється 12 вересня в Римі, експонуватимуться картини 28 художників з Італії та України:

• автори картин римської групи художників – Світлана Пасірська, Володимир Луцик, Ала Зарваницька, Жанна Станкович, Лариса Іськів, Лілія Мочула, Енріко Граціані, Клаудія Манеллі, Марко Карлоні, Барбара Ді Массімо, Іван Падуано, Наталія Моржук, Серена Галлуцці, Лілія Баб’як;
• автори картин київської групи художників – Любов Томіна, Юрій Янчук, Людмила Черв’якова, Оксана Фурса, Кіра Трегубенко, Наділа Міщенко, Анна Дегтерова, Тетяна Мороз, Олена Петуленкова, Олексій та Людмила Карпенки, Жанна Баланюк, Златослава Новицька.

«Ми довго йшли всі до цього завершення. Дивлячись на обставини, були всі можливості розгубитись… Але ми все ж таки разом завершуємо наш проєкт», – йдеться у коментарі організаторів на Facebook-сторінці «Due fiumi, due città».