Італійці відвідають кілька регіонів, щоб зафіксувати реалії життя та стійкість українського народу. Про це розповів Михайло Вовчик, голова волонтерської організації Quasar.

Головна мета місії – показати італійському суспільству реальне повсякденне життя, незламність і плани на майбутнє українців на п’ятому році повномасштабного російського вторгнення. За результатами подорожі команда планує створити документальний медіапроєкт для італійської аудиторії.

«Ми будемо знімати відеохроніку, інтерв’ю та матеріали, з яких хочемо створити документальний медіапроєкт для італійської аудиторії. І для мене дуже символічно, що перший день цієї подорожі починається саме з Посольства України в Римі», – підкреслив Михайло Вовчик, лідер ініціативи «Quasar Ukraine Mission 2026».

Надзвичайний і Повноважний Посол України в Італійській Республіці Ігор Брусило висловив вдячність італійським активістам за їхню сміливість особисто відвідати Україну в цей складний час, зафіксувати наслідки російських атак та донести правду до громадян Італії.

«Вдячний небайдужим молодим італійцям за постійну увагу до України, підтримку нашого народу та сміливість особисто поїхати в Україну, відчути реалії нашого щоденного життя, на власні очі побачити наслідки російських атак і показати це іншим італійцям», – акцентував Ігор Брусило.

«Щиро дякуємо Послу України Ігорю Брусилу та команді Посольства за зустріч, розмову і підтримку нашої ініціативи. Ми їдемо не для того, щоб показати двом італійцям війну. Ми їдемо, щоб показати їм Україну», – наголосив Михайло Вовчик.

Також лідер ініціативи «Quasar Ukraine Mission 2026» зауважив, що особливою частиною проєкту стануть розмови молодих італійців із молодими українцями. І пообіцяв, що це будуть не постановочні інтерв’ю і не лише розмови про війну. Адже учасники проєкту планують запитувати їх: Як ти живеш сьогодні? Про що мрієш? Як війна змінила тебе? Чи будуєш плани? Якою бачиш Україну через п’ять років?

«Бо ми хочемо показати не лише Україну, яка постраждала і якій потрібна допомога. Ми хочемо показати Україну, яка тримається. Україну, де люди навіть під час війни працюють, навчаються, закохуються, створюють бізнеси та проєкти, допомагають іншим, виховують дітей, мають свої маленькі перемоги і продовжують планувати майбутнє», – пояснив Михайло Вовчик.

З’ясувалося, що для одного з учасників місії, Алессандро Форначіарі, ця поїздка є символічним поверненням – у 2022 році він уже перебував в Україні як волонтер NGO Quasar, допомагаючи координувати евакуацію мирного населення. Тепер він хоче зафіксувати, як змінилася країна та її суспільство за чотири роки.

«Тепер, через чотири роки, він повертається, щоб побачити іншу Україну – Україну 2026 року. Попереду Львівщина, Київ, Харківщина, Одеса та багато зустрічей і живих історій», – поділився Михайло Вовчик.

Отже, проєкт «Quasar Ukraine Mission 2026» покликаний відкрити італійській аудиторії іншу сторону України – країну, яка не просто страждає від війни, а продовжує працювати, навчатися, будувати бізнес та планувати майбутнє.

Раніше ми розповідали, що Михайло Вовчик закликав не припиняти говорити правду про події в Україні.

Учасниками події стали науковці, освітяни, представники інституцій та української діаспори, а також українська делегація, зокрема представники Вінниччини.

За інформацією організаторів, ідея форуму народилася з прагнення поділитися досвідом, накопиченим в обох країнах, через «горизонтальну дипломатію» – реляційний і експерієнціальний підхід знизу, що розвиває мережі і співпрацю між школами, університетами, громадськими організаціями та асоціаціями.

Організаторами форуму виступили асоціація «Єдині за Україну» APS–ETS за підтримки Департаменту міжнародної співпраці НКУАІ, у співпраці з:

•             Університетом Барі ім. Альдо Моро та його Центром безперервної освіти;

•             Національним конгресом українських асоціацій в Італії (НКУАІ), який пропагує українську культуру в Італії та зміцнює дипломатичні зв’язки;

•             Громадською організацією «Добробат» (Україна), яка спеціалізується на відбудові та захисті будівель в зонах бойових дій;

•             Асоціацією «Друзі України – Amici dell’Ucraina», яка створює міцні зв’язки між українськими та міжнародними організаціями в сфері культури та освіти.

У роботі форуму взяв участь Михайло Вовчик, засновник Afisha.it і керівник Представницького офісу ICC Ukraine в Львівському регіоні та очільник громадської організації Quasar, яка після початку російської агресії стала відома як Батальйон «Quasar». Він долучився до обговорення ініціатив, нових можливостей для молоді та розвитку українсько-італійського партнерства.

«Дуже важливо бачити, як у непрості часи освіта стає містком між Україною та Італією, об’єднуючи університети, громади, студентів та міжнародні інституції. Саме через знання, співпрацю та підтримку будується сильне майбутнє», – наголосив Михайло Вовчик.

Михайло Вовчик також розповів, що брав участь в обговоренні перспектив співпраці та кращих практик, а також повідомив, що взагалі форум пройшов у чотири сесії:

1. «Відбудовувати освіту в умовах війни».
2. «Стійка освіта: роль академічних та шкільних інституцій».
3. «Освітні коридори: міжкультурні практики між Україною та Італією».
4. «Перспективи співпраці та кращі практики».

Додамо, що серед представлених на форумі проєктів організатори виділили наступні:

• Erasmus+ Школа – йшлося про частину європейської програми Erasmus+, що передбачає фінансування міжнародної мобільності для класів, вчителів і студентів з можливістю створення партнерств із досліджень європейської тематики.
• «100×100 Мости Освіти» – це національна ініціатива НКУАІ, яка передбачає спільні уроки між італійськими та українськими класами з залученням культурних медіаторів для сприяння інтеграції української діаспори в Італії.

Раніше ми повідомляли про спільний «Урок Незламності» для сотень шкіл України та Італії в рамках проєкту «100×100: Мости освіти».

З нагоди Нового року публікуємо вітання Михайла Вовчика, засновника нашого видання, а також громадського діяча та голови волонтерської організації «Quasar» 👇

«В такий час, особисто для мене, вкрай складно підбирати слова для того, аби привітати вас з Новим роком. Хочеться тільки сказати дякую усім тим, хто продовжує боротися за нашу Незалежність. Тим, хто продовжує допомагати та донатити. Щороку, в цей день, віра, як ніколи, наповнює нас. Ми щиро загадуємо бажання і віримо, що воно неодмінно здійсниться.

Знаю, що, мабуть, загадані нами бажання у 2022 і 2023 роках не сильно відрізнятимуться. Але сподіваюся, що цього року вони обов’язково здійсняться. Зробимо усе для цього.

Ми мріємо про мир в Україні. Про те, аби наші військові повернулися додому та усі ми мали можливість у сімейному колі відсвяткувати нашу перемогу й вшанувати пам‘ять тих, хто віддав своє життя заради України.

Єднаймося. Єднаймося у вірі, в молитві до Бога заради нашої країни. Заради миру. Заради щасливого життя наших дітей. З Новим роком! Нехай Господь оберігає Вас та Ваші сім‘ї. Слава Україні!»

Також читайте: Різдвяне свято додасть українцям сили й сенсу для життя та перемоги – Михайло Вовчик.

Днями в італійському журналі «il Pensiero» була розміщена стаття пана Михайла на тему Різдвяних свят в Україні.

Нижче наводимо україномовну версію статті, яку автор опублікував на своїй сторінці в соцмережі 👇

Для українців світле свято Різдва за всіх часів було і залишається таким, що зміцнює віру та дарує надію. Особливо це важливо нині, коли український народ потерпає від російської військової агресії. Попри ракетні обстріли, атаки дронів, втрати рідних та близьких, постійні стреси та невизначеність, невпевненість у тому, що буде завтра – українці все одно мають жити, працювати, турбуватися про рідних і близьких, підтримувати своїх захисників і вірити у перемогу. Для цього Україні та українцям потрібний великий ресурс і саме свято Різдва Христового здатне додати їм сили й сенсу для життя. Тому я впевнений, що більшість українців навіть під час такого страшного випробування, як війна, все одно відзначатимуть Різдво.

До речі, українці відзначали і День Святого Миколая, даруючи дітям та одне одному маленькі подарунки. А через те, що 6 грудня співпало з Днем Збройних сил України, люди надсилали подарунки і на фронт. Тим самим підіймати своїм захисникам настрій і цим їх підбадьорювали. Повертаючись до теми Різдва, нагадаю, що цього року Україна офіційно відзначатиме його 25 грудня разом з європейцями.

В Європі на головних площах великих і маленьких міст уже стоять прикрашені ялинки, сяє різдвяна ілюмінація, лунають красиві мелодії. Натомість в Україні все виглядає не так – часто замість ялинок можна побачити зруйновані житлові будинки, лікарні, школи, дитячі садки.

Багато українців вважають, що під час війни не можна витрачати муніципальні бюджети на влаштування ялинок на центральних площах і вулицях, а краще всі кошти витратити на допомогу військовим, які захищають Україну. Тому дуже багато міст відмовилися влаштовувати розважальні ялинкові зони, а в деяких містах головні ялинки фінансуватимуть за кошти благодійників.

В Україні замість різдвяних пісень щодня з гучномовців лунають сигнали повітряної тривоги. Українські школярі та зовсім маленькі діти змушені майже щодня спускатися до бомбосховищ. Навіть по ночах вони разом із батьками, дідусями та бабусями часто ховаються в метро, підвали та погреби. І все це – через щоденні російські обстріли.

Попри все це Україна все одно збирається відзначати Різдво, дотримуючись своїх різдвяних традицій – з українськими колядками, кутею, вертепами та різдвяними зірками. Адже страшна війна, яку веде Росія проти України, зумовила наших людей ще більше повернутися до власних українських традицій, бо вони є частиною нашої ідентичності.  Зараз Україна бореться з ворогом, захищаючи ідентичність українського народу – за право мати свою державу, свою мову, свою культуру і свої традиції. В тому числі різдвяні традиції, які не втрачають краси і значення навіть у воєнний час. Бо свято Різдва дарує людям радість і надію на те, що зрештою все буде добре.

Українська культура святкування Різдва дуже давня і багата, проте війна внесла в них свої корективи. За традицією у цей день всі члени родини мають бути вдома, але зараз у багатьох українських сім’ях це неможливо. Адже велика кількість чоловіків і жінок на війні – захищають свою землю від російських нападників. Багато людей загинуло, а ще багато людей через російську окупацію та обстріли покинули рідні домівки і змушені шукати прихистку в інших регіонах України та за кордоном.

Але українці святкуватимуть Різдво, де б вони в цей час не знаходилися – чи на фронті, чи в госпіталі, чи в бомбосховищі, чи в іншому місті, чи в іншій країні.

Так, українці святкуватимуть Різдво й обов’язково вітатимуть одне одного: «Христос народився! Славімо Його!». А над усім світом лунатиме популярна різдвяна пісня «Carol of the Bells». Автор музики цієї пісні є теж українець – відомий український композитор Микола Леонтович, який написав її ще в 1914 році на основі старовинної української традиційної щедрівки.

Вірю, що свято Різдва допоможе українському народу відчути хвилини радості та велику віру в перемогу. Впевнений, що Україна обов’язково переможе і буде рівноправною у колі цивілізованих європейських країн.

Buon Natale!

До теми: Не припиняймо говорити правду про події в Україні – Михайло Вовчик.

Раніше ми розповідали, що Михайло Вовчик, який виріс в Італії, своє майбутнє бачить в Україні.

Також читайте: Звернення Михайла Вовчика до української діаспори в Італії.

На цьому наголошує молодий українець, який виріс в Італії, але своє майбутнє бачить тільки в Україні. Йдеться про Михайла Вовчика, громадського і політичного діяча, голову волонтерської організації «Quasar».

Зокрема, днями під час радіопередачі в рамках проєкту журналу «il Pensiero», що увійшов до випуску Rome Future Week, Михайло закликав італійських журналістів не піддаватися впливу російської пропаганди та продовжувати об’єктивно висвітлювати події в Україні, називаючи речі своїми іменами.

Крім цього, впродовж радіоефіру тривало обговорення і позиції умиротворення Папи Римського Франциска.

Михайло пояснив, що постарався донести радіослухачам причини несприйняття українцями такої риторики Понтифіка. Водночас вислухав доводи італійців, чому саме такою є позиція Католицької Церкви.

«Як тільки з’являється можливість поспілкуватися з європейськими та західними медіа – завжди намагаюся скористатися нею. Адже якою б незалежною та професійною не була журналістика, європейські журналісти не завжди правильно розставляють акценти й інколи у своїх формулюваннях дозволяють назвати собі війну «конфліктом», а агресію Росії небезпідставною», – зазначив Михайло Вовчик.

До теми: Михайло Вовчик, який виріс в Італії, своє майбутнє бачить в Україні.

Також читайте: Звернення Михайла Вовчика до української діаспори в Італії.

Пересувна виставка ґрунтується на основі історичних досліджень і створена на базі Музею становлення української нації. Про це розповіли організатори події.

Вже від 20 листопада і до 4 грудня виставку зможуть відвідати в Римі всі, кому небайдужа історія та доля України.

Пересувна виставка «Україна. Становлення державності» містить 12 предметних експозицій із об’ємними фігурами українських державних діячів і атрибутами влади відповідного історичного періоду. Йдеться про мапи з державними кордонами, прапори, герби, державні печатки, міжнародні документи й гроші.

«Експозиція реалістичних 3-D фігур видатних людей: княгиня Ольга, король Данило, гетьман Іван Мазепа, Михайло Грушевський, Роман Шухевич та інші видатні постаті, які вплинули на українську державність. Інсталяції, що відтворюють історичні факти родинних зв’язків Україна-Русь-Європа», – інформують організатори.

А ще відвідувачі виставки зможуть побачити 25 вишитих рушників із територій усіх обласних центрів України й Автономної Республіки Крим.

Крім цього, будуть представлені чотири живописних полотна, створені художником-баталістом Артуром Орльоновим на честь становлення української нації й державності.

Вся інформація про історію Української держави подається у вигляді текстів, а також аудіогідів трьома мовами – українською, італійською та англійською. Експозиція містить QR-коди, відео та пристрої віртуальної реальності.

Вартість відвідування виставки, яка є благодійною, становить 10 євро. Кошти спрямують на підтримку України.

Організаторами пересувної виставки «Україна. Становлення державності» в Римі є Музей становлення української нації на чолі з Валерієм Галаном (автором проєкту) та Благодійний фонд «Все для перемоги» на чолі з Валерієм Резчиком за підтримки Міністерства закордонних справ України, Міністерства культури та інформаційної політики України, а також прокатедрального собору Святої Софії в Римі.

Значну допомогу в організації пересувної виставки «Україна. Становлення державності» надає голова волонтерського центру «Quasar» / «Квазар» Михайло Вовчик.

«Як представник публічної дипломатії та волонтерскоі організаціі «Quasar», вважаю своїм обов’язком долучитися до організації цієї пересувної виставки, а також допомогти в її промоції як в Італії, так і в інших країнах Європи. Для цього залучаю свій досвід і контакти, бо переконаний, що наразі надзвичайно важливо постійно привертати увагу європейців до України та її історії», – сказав Михайло Вовчик.

Нагадаємо, що пересувна виставка «Україна. Становлення державності» в Римі працюватиме з 20 листопада щодня до 4 грудня включно з 10:00 до 20:00.

Відвідати її можна у соборі Святої Софії за адресою: Via di Boccea, 478, 00168 Roma. Конт.тел. +380503030853.

Нещодавно його запросили стати гостем програми «Кулінарний фронт» на каналі «Новий Християнський», щоби дізнатися його думки про війну і волонтерство, про настрої італійців і власне бачення майбутнього України.

Пряма трансляція відбулася 24 жовтня, за цим посиланням можна побачити її повний запис, а ми наводимо частину інтерв’ю. Розмову з Михайлом вела Вікторія Нємцева, ведуча програми «Кулінарний фронт».

Ви пам’ятаєте ранок 24 лютого? Знали, що буде війна, здогадувалися?

Михайло Вовчик: Здогадувався, але не думав, що вона буде така. Я ще з 2016 року розумів, що як тільки росія почне повномасштабне вторгнення в Україну, вона в перший же день програє, тому що світова коаліція її просто знищить. Не зразу відбулося, але фінал ми бачимо – йде до загального знищення росії.

А як так сталося, що дружина знаходиться в Італії, а ви лишаєтесь тут і починаєте волонтерську діяльність?

Михайло Вовчик: На момент початку повномасштабного вторгнення росії я перебував в Україні – прилетів сюди по роботі 21 чи 22 лютого. Потім указом президента було заборонено покидати територію держави. Скажімо так, у перші тижні після вторгнення в мене були можливості виїхати з країни. Але перш за все я – громадянин України, тому ми з друзями вирішили перебратися до Львова і зайнятися волонтерською діяльністю, адже бачили, що було потрібно на фронті.

З чого ви починали, як виникла ідея цієї волонтерської організації? Чим вона взагалі займається?

Михайло Вовчик: У мене дуже багато друзів айтішників, які хотіли чимось допомогти. Ми почали збирати між своїх друзів кошти на бронежилети для тих, хто пішов воювати добровільно. Потім зрозуміли, що можемо бути корисними на кіберфронті – почали атакувати російські банки. Ми були одними з найперших, хто «положили» російський банк. Після цього почали вже співпрацювати з органами, які це роблять професійно. Але то – частина нашої волонтерської діяльності, якою займаються лише хлопці, задіяні в IT-індустрії, та до якої ми зараз не маємо відношення.

Я бачила, як працює ваша волонтерська команда – ви такі різні. Що вас об’єднує і як ви знайшли одне одного?

Михайло Вовчик: Насправді дуже багато таких організацій з’явилося в Україні, тому що була потреба – кожна людина хотіла зробити якийсь внесок, щоб допомагати своїй країні. Хтось тікав, а хтось лишався і допомагав. І дійсно, до нас долучилося дуже багато людей із різних сфер діяльності. Усіх їх і об’єднує бажання допомагати своїй країні – переселенцям, людям, які живуть у прифронтових зонах.

З якими труднощами стикалися під час волонтерської роботи?

Михайло Вовчик: Це про об’єднання різних людей. У всіх різні характери, погляди – хтось любить Зеленського, хтось Порошенка. Тобто і політичний аспект був досить важливий під час формування організації, але попри це старалися не створювати конфліктних ситуацій, максимально уникати їх.

Мені здавалося, можливо це і хибна думка, що Італія до початку повномасштабного вторгнення росії в Україну була доволі проросійською країною. Як це все змінювалося?

Михайло Вовчик: Все змінилися майже за один день – тому що росія відкрито напала на Україну. Тобто гроші російська пропаганда вбухувала в Італію, кажучи «ето не ми бамбілі вісім лєт Бабмас», а потім росія показала своє обличчя. Дійсно, багато хто в Україні закидує Італії, що вона досить мало допомагає. Але насправді Італія напевно найбільше в Європі допомагає, вона більше надала допомоги, ніж Німеччина і Франція разом узяті. Навіть із проросійськими політиками – лідерами тих партій, що зайшли в парламент. Дехто з них навіть зразу відмовився від партійних принципів і вийшов із партії, наприклад, тепер уже колишній міністр закордонних справ Італії Луїджі Ді Майо.

Я знаю, що у вас були поїздки на фронт під час повномасштабного вторгнення росії в Україну. А до того такі поїздки були?

Михайло Вовчик: Було таке десь у 2016 році. Ми розуміли, що немає жодного закордонного журналіста, який би висвітлював події з фронту з нашої сторони, а не з окупованих територій. І знайшли журналістів одного з телеканалів у Молдові, які погодились приїхати, і ми їх повезли. Мене вразило те, що перш ніж проїжджати на першу лінію, треба було мати пропуск із дозволом, або мала бути людина, яка би могла супроводжувати. Мені сподобалось, що з нами поїхав депутат Верховної Ради Віктор Романюк, і дуже сподобалось, що він ніде не висвітлював, що їздив на фронт (у той же час інші депутати, які їздили на передову, по всіх медіа кричали про це). Я знаю, що це не одна його поїздка така була, бо і з нами він їздив кілька разів, і без нас також – в тому числі привозив гуманітарну допомогу та супроводжував журналістів.

Ви потрапляли там під обстріли?

Михайло Вовчик: Так, у перший же день, коли приїхали. Це було в Авдіївці. Під обстрілами ще й відзняли маленьке відео для телеканалу. Я допомагав монтувати відео, бо це було в польових умовах. Ще й потрапило це відео до шоу скабєєвої, де нас показали як нацистів.

Вам було тоді страшно?

Михайло Вовчик: В кожного воно якось по-різному проявляється. В мене якось вимикається почуття страху і стає «життя бентежне», якось так.

Хочу спитати про Папу Римського, про Ватикан. Які настрої там зараз?

Михайло Вовчик: Італія, весь світ та й сам Папа Римський, навіть коли він не робить прямих заяв, що росія агресор, навіть коли він не займає чітку позицію щодо війни, я думаю, вони розуміють, що може трапитися щось гірше. Це я кажу про ядерну війну. І вони напевно намагаються вберегтися від тої ядерної війни. Звісно, насправді в них настрій максимально проти росії, тому що росія себе проявила.

Я знаю, що ви співпрацюєте з військовими, розкажіть про це.

Михайло Вовчик: Ну, допомагаємо військовим. Думаю, що цього вистачить.

А можна трохи детальніше? Бо я знаю, що бували поїздки, коли без номерів везеться машина з одного міста через всю країну.

Михайло Вовчик: Цікавим був мій перший раз, коли я вже під час війни потрапив на фронт. То не перша, напевно десь друга лінія була. Чоловікові дуже потрібна була машина. Це наші ППО-шники і в них не було машини, щоб пересуватися – наприклад, з міста з’їздити за продуктами, в штаб тощо. І ми знайшли машину, нам її віддала італійська організація «Мальви». Коли я сказав куди треба було везти машину, а це Покровськ був і шлях лежав через місця, які досить сильно прострілювалися російськими військовими, не всі погодилися вирушити в ту поїздку. Тому сам сів і поїхав.

Які зараз робите кроки для того, щоб ту правду, яка є тут, висвітлювати там? Я знаю, що ви робили виставки, інші івенти для того, щоб більше уваги звертати до України.

Михайло Вовчик: Намагаємось працювати по всіх фронтах. Тому наша організація займається не тільки гуманітарним штабом, а багатьма напрямками. Один з них – це висвітлення ситуації в Україні за кордоном, де тільки можливо, там і «кричимо». Є в нашій організації італійський художник, архітектор і волонтер Паоло Койя, який прожив сім років у Києві. Він не втік під час повномасштабної війни, допоміг евакуйовувати людей. Тільки через Паоло ми евакуювали десь близько п’яти тисяч людей і поселили їх в Італії. Звісно, це було й завдяки посольству Італії в Україні – мене вразило, наскільки працівники посольства намагались допомагати українським громадянам при виїзді, у вирішенні якихось питань, повністю відкриті були.

Зараз Європа вже втомилася від нашої війни?

Михайло Вовчик: А Україна втомилася від війни? Я думаю, це питання риторичне, тому що якщо навіть Україна втомилась від війни, то Європа мабуть теж. Люди забувають, кожен хоче жити своїм життям, росія давить на Європу енергетичною кризою. Люди починають задумуватися, що вони будуть їсти і як вони будуть жити. І коли десь там стріляють, навіть якщо це неподалік, то до цього звикаєш. От і Україна звикла до війни. Я коли приїхав у неділю, мені дуже сподобалось, що Україна вже повернулася до життя – запустилися якісь бізнес-процеси і Київ відродився, а тут в понеділок знову – порожнє місто. До речі, мені зателефонували два волонтери з Італії, які захотіли переїхати в Україну і допомагати. Вони мають приїхати десь на початку листопада й допомагатимуть без терміну.

Під час поїздок було таке, що ви відчували якесь надприродне Боже втручання, коли Він вас беріг і ви розуміли, що то Бог?

Михайло Вовчик: При обстрілах, навіть того самого понеділка в Києві. Я живу в центрі і були прильоти якраз по центру. Я тоді прокинувся не від прильотів, а від того, що дзвонив телефон і казав «Михайло, тікай». Напевно то Боже втручання, бо всюди, куди я приїжджав, ніколи не було стрілянини.

Як ви думаєте, яким буде майбутнє України?

Михайло Вовчик: Я вірю в те, що ще недовго буде війна з активними бойовими діями, вони скоро закінчаться – саме ця активна фаза з боку росії. І потім Україна, якщо зможе, матиме дуже великий шанс стати меккою для… Скажімо, ми приватизуємо бренд «свобода» і покажемо, що таке свобода. І кожна людина захоче побувати в цій чудовій країні, відчути цей запах свободи, зрозуміти що це таке і, можливо, вони будуть розуміти, що ми ніколи не жили в свободних країнах – я кажу за Німеччину, ту саму Італію. Тому я думаю, що ми станемо меккою – такою, як Запорозька Січ.

Ви плануєте тут лишитися?

Михайло Вовчик: Звісно, я своє життя бачу тільки в Україні. Ми з дружиною планували, що коли народиться дитина, почнемо переїзд сюди десь у вересні-жовтні. Але почалася війна і наші плани доведеться посунути трошки далі, тому що зараз я трохи боюсь перевозити свою сім’ю сюди. Поки що, дякуючи можливості їздити з гуманітарною місією до різних країн, в тому числі до Італії, маю змогу на день-два завітати до своєї сім’ї.

Додамо, що «Кулінарний фронт» – програма, гостями є люди, які дотичні до війни, що триває в Україні, і які  не можуть пройти повз чужого горя. Саме таким є і Михайло Вовчик – голова волонтерської організації «Quasar», молодий громадський та політичний діяч.

«Було приємно стати гостем кулінарної телепрограми «Кулінарний фронт». Хочу подякувати ведучій та знімальній групі каналу «Нового Християнського» за це чудове інтерв’ю. Приготували разом борщ. Зі своїми кулінарними здібностями, я морально підтримував та відкривав тушкованку», – написав на своїй сторінці Михайло Вовчик по завершенні зйомок.

До теми: В Італії бізнесмен із волонтерами організували допомогу Україні.

Раніше и повідомляли, що українські підприємці в Італії та українська дипмісія готуються до співпраці між двома державами.

Нагадаємо, що два роки тому в Італії створили Українське Лоббі та Бізнес Клуб / Ukraine Lobby and Bussines Club.

Про це сьогодні повідомила Олена Храмова, провідна редакторка літературно-драматургічної частини Львівської національної опери.

Найперше, що кидається у вічі, це встановлена в фойє театру скульптура зі сталі у вигляді ДНК. Вона символізує вируючу та творчу душу італійця.

Також на виставці Паоло Койя представлені його вісім скульптур, створених з використанням уламків від снарядів, що у влучному поєднанні з яскравими кольорами утворюють сильні образи України, яка зазнала війни.

Роботи Паоло Койя просякнуті любов’ю до України й тим болем, який із початку війни відчуває кожен із українців. Про це говорив на відкритті виставки голова волонтерського центру «Quasar» / «Квазар» Михайло Вовчик, друг скульптора та один із співорганізаторів виставки.

Він подякував усім, хто підтримав його італійського друга Паоло Койя та розділив з ним цей особливий день.

Крім цього, Михайло Вовчик висловив вдячність Італійському інституту культури та Посольству Італії в Україні, усім благодійним та волонтерським організаціям, представникам влади країни та міста за сприяння у створені цієї події.

Виставка «Італійська творча ДНК» архітектора та скульптора Паоло Койя з Італії триватиме до 10 жовтня включно. Вхід за квитками подій театру та за екскурсійними квитками.

Раніше ми повідомляли, що у Львові готуються до виставки італійського митця та волонтера Паоло Койя.