Фотовиставка Іри Лупу, що триває в Турині у культурному центрі «Polo del ‘900», відкрилась 15 листопада й завершиться 20 грудня. Про це розповіли в П’ємонтському інституті історії опору (Турин) / Istituto piemontese per la Storia della Resistenza (Torino), що є одним зі співорганізаторів.

«Замість того, щоб показати нам країну, яка воює, далеку від нашої повсякденної реальності, погляд Іри намагається стерти відстань між глядачем світлин. Для цього вона демонструє нам частинки повсякденного життя, нормального життя, що триває в Україні. Звідси і назва виставки «Час фенікса» – час міфологічної тварини, яка повстає зі свого попелу», – зазначають організатори.

Відомо, що свої світлини фотографка відзняла у липні 2022 року, а також доповнила новими неопублікованими роботами, створеними влітку 2023-го. У центрі «Polo del ‘900» повідомили, що до Турина виставка демонструвалась у лондонському парку Уемблі.

Побачити виставку українки Іри Лупи можна щодня (крім неділі) з 9:00 до 20:00 за адресою: Piazzetta Antonicelli, Palazzo San Daniele.

Вхід вільний. Куратор виставки – Іларія Гарофано («Fondazione Vera Nocentini»).

У фонді «Fondazione Vera Nocentini» розповіли, що  фотографка і художниця Іра Лупу народилася й виросла в Одесі, а зараз проживає в Нью-Йорку. Вона є випускницею Міжнародного центру фотографії (NYC) та Школи фотографії Віктора Марущенка (Київ).

«Рухаючись проти потоку українських громадян, які залишили країну після початку війни 24 лютого 2022 року, Іра все частіше поверталася в Україну після цієї дати, керована бажанням брати активну участь у драматичній ситуації, що відбувається, аби свідчити через фотокамеру про життя країни у стані війни», – зазначили у фонді.

Виставка «Час фенікса» складається саме з цих фото, зроблених Ірою Лупу по всій країні – від західного кордону до прифронтової території, включаючи Київську та Одеську області.

За словами організаторів, якщо фотожурналістика зазвичай передає ідею нездоланної прірви між життям під час війни та життям у мирний час, фотохудожниця Іра Лупу натомість поєднує документальну фотографію з більш інтимною та щоденною сферою.

«Результатом є фотографія, яка поєднує делікатність і насильство в оксюморонних стосунках, що підкреслюють пошук «людського» та знайомого виміру попри постійну загрозу війни», – зауважили в «Fondazione Vera Nocentini».