В компанії Олександра використовують елітні автомобілі. Тут працюють українці, росіяни, італійці, румуни, а ще команда поза кордонами Італії – це люди, які допомагають із Seo, рекламою тощо.

Усі автівки компанії «Rim-Tours» мають ліцензію NCC, що гарантує клієнтам безпеку і захищеність законом на території Італії, а також дає право пересування смугами руху для громадського транспорту, в’їзду в зону історичних частин міста, на пірс порту під борт лайнера, в аеропорт, куди в’їзд звичайному транспорту заборонений. Водії за необхідності можуть виступати в ролі супроводжувачів і перекладачів.

Службою елітного таксі можна скористатися протягом 24 годин і 7 днів на тиждень, замовивши послугу на сайті Rim-Taxi.com.

Серед клієнтів компанії, власником якої є Олександр Салтанчук, багато відомих осіб. Наприклад, принц Бахрейна з офіційною делегацією – вони протягом тижня користувалися послугами «Rim-Tours» (це було ще до оголошення карантину).

«Супроводжували офіційні делегації не лише з Бахрейну, а й із Азейбарджану та інших країн. Хотілося бути б корисним і для українських делегацій та, на жаль, наявність українських компаній в Римі їх не цікавить», – зауважив Олександр.

Бізнесмен розповів, що послугами його компанії користуються дуже відомі люди сучасної України та Росії, імена яких не має права називати в плані конфіденційності. Дуже багато українських і російських олігархів, банкірів, міністрів.

Також клієнтами «Rim-Tours» були багато творчих знаменитостей – італійський композитор і диригент Енніо Морріконе, італійський актор і кінорежисер Мікеле Плачідо, італійська акторка та модель Моніка Беллуччі,  український співак і композитор Святослав Вакарчук, українська телеведуча та актриса Жанна Бадоєва та інші.

«У травні вийде випуск відомого авторського travel-шоу Жанни Бадоєвої «Жизнь других» в Римі, а пізніше (теж цього року) буде випуск про Мілан. Наша компанія надавала всі транспортні послуги для зйомок як у Римі, так і в Мілані», – поділився власник компанії «Rim-Tours».

В італійського бізнесмена і українця Олександра Салтанчука чудова сім’я. Це дружина Тетяна, яка працює в компанії разом із чоловіком, та двоє синів Нікіта і Нікола. Старший син теж допомагає – веде звітність. Усі щоденні рапорти водіїв проходять через нього, потім він збиває їх у місячні звіти для тата.

«Мій старший син знає, що в кінці кожного місяця звітність має бути в моїй поштовій скриньці. За це він навіть отримує невеличку зарплатню і я цим дуже пишаюсь», – розповів Олександр.

За освітою Олександр фінансист і бухгалтер. В Україні працював у державній податковій інспекції, а потім у державній податковій адміністрації. Дослужився до посади старшого державного ревізора-інспектора відділу аудиту юридичних осіб, а потім полишив цю роботу.

«На цій межі вирішив завершити свою кар’єру, тому що чесно працювати в Україні було неможливо. Або ти був змушений животіти, або треба було починати брати хабарі, а цього робити мені не хотілося», – пояснив Олександр.

Після цього він спробував себе в українському бізнесі – торгував автомобілями, виїжджав до Німеччини та в інші країни. А потім, у кінці 90-х, після надзвичайно складної ситуації був змушений виїхати з України до Італії, де на той час перебувала його мати. Спочатку впродовж місяця вивчав мову, а потім пішов працювати.

Брався до будь-якої роботи – спершу трудився охоронцем, потім завідувачем фабричним складом. Був відповідальним за безпеку і внутрішній контроль працівників на великій фабриці. Пізніше працював агентом із продажу у великій компанії, директором київського філіалу для однієї з італійських компаній тощо. Зрештою прийшов до висновку, що потрібно щось робити своє.

Ми запитали Олександра Салтанчука, чи правда, що в Італії набагато легше і швидше відкрити власну справу, особливо в останні роки?

Олександр: – Відкрити власну справу для мене не було складно, набагато складніше виявилося дійти до висновку, що треба робити щось своє. Тобто страх перед самим процесом відкриття бізнесу був більшим.

На сьогоднішній день відкрити власну справу в Італії дуже легко. Зокрема, Srl (спрощеного типу) відкривається за досить невеликий період часу і досить невеликі кошти – від 300 до 500 євро. Отже, проблем з відкриттям бізнесу немає, інше питання – податки. Тут швидко розумієш, що без хорошого спеціаліста в бухгалтерії, комерчаліста, працювати невигідно.

– А як в Італії з хабарями?

Олександр: – Я вважаю, що Італія – зовсім не хабарна країна. Принаймні, у сферах  малого та середнього бізнесу з хабарями я практично не зустрічався. Мені відомо, що корупція на високому рівні є, але рівні корупції в Україні та в Італії не можна навіть порівняти. Тут набагато більше позитивних моментів, один з них – прості італійські чиновники. Вони розуміють, що працюють для людей і за кошти людей, якими ті сплачуються податки. Свої права тут можна захистити краще, бо ця система тут вибудована досить добре.

– Що порадите українцям, які мріють відкрити власний бізнес в Італії?

Олександр: – Вперед, тільки вперед! Повірте, життєві складності, які пережили ми в Україні, зробили нас «загартованими». Тому всі можливі труднощі з бізнесом вам видаватимуться дріб’язковими і смішними – особливо тим, хто жив в Україні у кінці 90-х. А оскільки українці – народ працьовитий і знає чого прагне, усім раджу починати власну справу. Не працюйте на когось – працюйте на себе.

– Чи підтримуєте зв’язок із Україною?

Олександр: – З Україною в мене дуже тісний зв’язок. Насамперед тому, що там живе моя мама. Вона чудово володіє італійською і раз чи двічі на рік приїжджає до нас у гості, а також зустрічається зі своїми друзями. Але все одно повертається в Україну, бо дуже любить  її.

А ще в мене в Україні є невеличкий бізнес – надання в оренду будівельної техніки. Він не дуже прибутковий, скоріше дотаційний для мене. Однак хочеться його підтримувати, бо маю надію, що колись щось зміниться в Україні.

– Чи може допомогти в Україні італійський досвід ведення бізнесу?

Олександр: – На мій погляд, Італійський досвід дуже змінює погляд на ведення бізнесу і додає йому європейських стандартів. Думаю, що італійські бізнесмени-українці можуть досягти успіху і в Україні, але поки що там перешкоджає хабарництво і «договірництво». Сподіваємося, що колись в Україні стануться зміни на краще і ми отримаємо шанс повернутися й чесно працювати на користь  держави.