«Сьогодні мені виповнюється 40 років, і мені є кого любити, є куди повертатися, є над чим працювати і є за що боротися. Дякую всім, хто поруч», – написала Ярина Груша на своїй сторінці у Facebook.

Напередодні свого дня народження Ярина Груша отримала престижну міжнародну відзнаку за свій роман «Синій альбом» (L’Album Blu) – премію Viareggio-Répaci 2026. Це одна з найбільших літературних премій Італії, заснована вона була у 1929 році

«Міжнародна премія присуджується Ярині Груші, італо-українській письменниці, перекладачці та науковиці, за її значний внесок у поширення і популяризацію української культури в Італії та Європі, а також за літературний твір, здатний поєднати пам’ять, ідентичність та громадянське свідчення», – йдеться на офіційному сайті Premio Letterario Viareggio-Répaci.

«Синій альбом» (L’Album Blu) – дебютний роман письменниці, який був написаний італійською мовою та вийшов друком у 2026 році в італійському видавництві Bompiani. Події роману розгортаються після аварії на Чорнобильській АЕС. У центрі сюжету – сама Ярина, яка дорослішає на тлі розпаду Радянського Союзу, Помаранчевої революції та Революції Гідності.

З присудженням престижної міжнародної відзнаки, премії Viareggio-Répaci 2026, за роман «Синій альбом» (L’Album Blu) Ярину Грушу привітали у Посольстві України в Італії. При цьому наголосили, що ця нагорода є заслуженим визнанням не лише літературного таланту авторки, а й її вагомого внеску у популяризацію української культури, історії та ідентичності в Італії та Європі.

«Бажаємо Ярині Груші нових творчих звершень, натхнення та нових успіхів, які й надалі відкриватимуть світові Україну через силу слова», – побажали в українському дипломатичному представництві в Італії.

З високою нагородою Ярину Грушу привітали в Українському інституті книги, що є державною установою при Міністерстві культури та інформаційної політики України.

«Працюючи над книжкою, авторка вплела в оповідь власні дитячі спогади про ці історичні події. Журі премії відзначило внесок Ярини у поширення української культури в Італії та Європі, а також майстерність письма, що поєднує теми пам’яті, ідентичності та громадянської відповідальності. Щиро вітаємо і пишаємось, Ярина Груша», – йдеться у привітанні Українського інституту книги.

З престижною міжнародною нагородою, якою є премію Viareggio-Répaci 2026, Ярину Грушу привітали і в PEN Ukraine, зауваживши, що журі відзначило внесок Ярини у поширення української культури в Італії та сам текст, який говорить про ідентичність, памʼять і людські історії.

«Синій альбом» написаний італійською мовою та побачив світ цьогоріч у видавництві Bompiani. Книжка розповідає про дорослішання на тлі розпаду СРСР, Помаранчевої революції та Революції Гідності. Вітаємо Ярину з нагородою і дякуємо за її важливу роботу», – йдеться у привітанні PEN Ukraine.

Ми також вітаємо Ярину Грушу з ювілеєм і приєднуємось до численних привітань на її адресу у зв’язку з нагородженням престижною премією Viareggio-Répaci 2026.

Для української громади в Італії така відзнака, присуджена Ярині Груші, є особливим приводом для гордості, бо книга «Синій альбом» (L’Album Blu), що написана італійською мовою, відкриває читачам Італії глибокі сторінки новітньої історії України та ідентичності українців.

Додамо, що дебютний роман Ярини Груші можна придбати в книгарнях Італії та на онлайн-платформах видавництва Bompiani, а також на популярній італійській книжковій платформі IBS.it. Це чудова можливість порекомендувати якісну та важливу літературу своїм італійським друзям і колегам.

Раніше ми інформували: В Італії вийде друком роман L’Album Blu Ярини Груші.

«Нарешті видавництво зняло ембарго і я можу поділитися з вами новиною про вихід мого дебютного роману L’Album Blu – «Синій альбом», який з’явиться в італійських книгарнях 18 лютого», – розповіла пані Ярина.

Також авторка зауважила, що цей роман народився з рефлексій останніх трьох років як спроба відповісти на питання іноземців, чому Україна вкотре відстоює свою незалежність.

«Це роман-дорослішання та формації нового сучасного українського покоління, яке успадкувало заплутані, подекуди засвічені, як старі фото, сторінки своєї історії. На кожне із поколінь родини, про яку йдеться в романі і якій я запозичила свої дитячі спогади, вплинули рішення, які були прийняті у Москві: розстріляний прадід, бабуся дочка ворога народу, батьки, які тікають з області, де вибухнув четвертий реактор на ЧАЕС та діти, які народилися у Вісімдесятих, росли у Дев’яностих, вийшли на другий Майдан у 2004, на третій у 2013 і побачили окупацію Криму, частин Донецької та Луганської областей та пережили повномасштабне російське вторгнення», – пояснила Ярина Груша.

Передзамовлення роману L’Album Blu / «Синій альбом» можна зробити за цим посиланням.

«На сторінках роману головна героїня шукатиме свій дім на кордоні з Молдовою між лозами Дому з виноградниками, між кімнатами Дому, в якому було більше дверей, ніж стін, в Київській області, в третій чонобильській зоні у Домі з піску, в київському гуртожитку – в Домі, що підвис у повітрі, в київській квартирі – в Домі з голубкою на стелі та в еміграції, де так жодне з місць не зможе назвати Домом. Головна героїня складає свій пазл, заповнюючи старий сімейний альбом з фотографіями, який свідчив і продовжує свідчити про її коріння», – розповіла авторка роману.

Ярина Груша подякувала всім, хто її підтримував від ідеї до публікації роману, а також висловила сподівання, що цей твір зможе допомогти читачам зрозуміти українців та їхню боротьбу.  

Довідково: Ярина Груша народилася 9 липня 1986 року в місті Ямпіль, Вінницької області. У 2008 році закінчила КНУ ім. Тараса Шевченка за спеціальністю італійська філологія. До 2015 року жила в Києві та працювала у сфері культури: в кіно, на телебаченні, на кіно- та літературних фестивалях, писала для ресурсів ЛітАкцент, Chytomo. З 2018 року викладає курс української мови та літератури в Міланському державному університеті, у 2022 році провела перші лабораторії та семінари з української мови та літератури в Туринському та Болонському державних університетах.

Бібліографія Ярини Груші:

• Лісова Пісня, Леся Українка, переклад на італійську, Il canto della foresta, Oscar Mondadori, 2024
• Cхід українського сонця. Історії Донеччини та Луганщини початку ХХІ століття, Катерина Зарембо, переклад на італійську Donbas è Ucraina, Linkiesta Books, 2023
• Ми хороші люди, стаття в журналі Linkiesta Magazine, Linkiesta 2023
• “Простір Києва”, літературний путівник Києвом, Dimensione Kyiv, BUR- Rizzoli, 2023
• “Під вулканом: ті, що вижили” літературний журнал за редакцією Паоло Джордано, переклади української поезії, Sotto il Vulcano, Sopravissuti (07/10), Feltrinelli, 2023
• Поезія Тані Малярчук, швейцарський літературний журнал Viceversa letteratura 17/2023
• Мавка. Лісова пісня, переклад дитячої книжки за однойменним мультфільмом, Mondadori, 2023
• Український спротив, авторське есе в “Чи існує справедлива війна? 13 поглядів на військові втручання та пацифізм”, “Esiste la guerra giusta?”, UTET, 2023
• Поети України, антологія української поезії за редакцією Алессандро Акіллі та Ярини Груші, Poeti d’Ucraina, Mondadori, 2022
• Журнал Linkiesta у співпраці з NYT: Присвячується Україні з текстами Володимира Єрмоленка, Володимира Шейка, Нарімана Алієва, Олени Стяжкіної, Катерини Зарембо, Ярини Груші. Дизайн обкладинки: Agrafka, за редакцією Ярини Груші та Крістіана Рокка, Linkiesta magazine: Omaggio all’Ucraina, Linkiesta 2022.

До теми: Ярина Груша закликала українців перепрочитати українську класичну літературу.

Також читайте: Міноборони України нагородило Ярину Грушу відзнакою «За сприяння обороні».

Презентація відбудеться 18 квітня за адресою: via Quarenghi 21 / Municipio 8, Biblioteca Gallaratese. Початок о 18:30, мова заходу – українська. Вхід вільний, але за умови попередньої реєстрації.

Організаторами цієї довгоочікуваної зустрічі виступають Biblioteca Gallaratese та Українська бібліотека в Мілані / Ucraina Più – Milano APS під патронатом Генерального консульства України в Мілані.

Відомо, що під час зустрічі Макс Кідрук розповідатиме про «фундамент» історії – політичні й кліматичні зміни на Землі початку XXII століття, наукові й технологічні досягнення, розвиток медицини, наслідки російсько-української війни.

Крім цього, йтиметься про колонізацію Марса та соціальні катаклізми, які охоплять Колонії на Червоній планеті із понад сотнею тисяч населення.

«Це фантастика із жорстким реалістичним та науковим підґрунтям, в якій я змалював один із найгірших сценаріїв майбутнього. І він, певна, річ, вам не сподобається. Але я свідомо починаю цю розмову, щоб вигадана картина не стала реальністю», – так про захід розповідає сам автор.

Також відомо, що Макс Кідрук презентує нонфікшн книги (документальні твори) видавництва «Бородатий Тамарин» та історію про те, як запустити в Україні видавництво під час повномасштабного вторгнення.

Після презентації можна буде придбати роман «Колонія» та інші книги «Бородатого Тамарина», отримати автограф, сфотографуватися.

«Зібрані кошти та прибуток із продажу мерчу і книг буде перераховано партнерам – благодійному фонду «Бібліотечна країна», – йдеться на офіційному сайті Макса Кідрука.

Додамо, що Макс Кідрук відвідає Італію в рамках благодійного європейського туру на підтримку свого нового роману. Загалом письменник планує провести зустрічі у 22 містах Європи, а Мілан – єдине італійське місто, де він виступатиме.

Нагадаємо, що в Мілані назвали читальну залу іменем української письменниці Вікторії Амеліної.

Також читайте: Маріуполь – моє місце сили. Інтерв’ю з українською поетесою Оксаною Стоміною.

Раніше ми повідомляли, що в Італії видали книгу «Поети України» італійською мовою.

Сама письменниця назвала цю зустріч «творчим побаченням» зі шляхетним українським товариством, члени якого не тільки живуть і працюють в Римі, а й підтримують ЗСУ, спілкуються між собою, діляться новинами про Україну, а також співають українські пісні й читають українські книги.

«Вчора увечері на добрих три години просто у Римі потрапила у шляхетне українське середовище і презентувала українцям Риму сагу «Шведіана» («Пригоди Марка Шведа»), – повідомила Лора Підгірна в соцмережі.

Письменниця висловила захоплення від свого перебування в ресторані «Княжий двір», господарі якого знайомлять італійців із кращими стравами галицької української кухні.

«Гостинний, теплий та щирий, по-справжньому галицький прийом організували наші українці у власне, українській ресторації «Княжий Двір», яку у Римі відкрила родина пана Олеся Городецького, голови Товариства українців Італії. Це була неперевершена зустріч! Дуже щира, приємна, співоча, натхненна і сповнена радості», – зазначила Лора Підгірна.

За словами пані Лори, що «хрещеними батьками» цієї зустрічі стали отець Юрко Федів з церкви Успіння Богородиці ПЦУ міста Львова та Мирослава Горбенко, директорка української недільної школи «Свята Софія», що діє при однойменному прокатедральному соборі Української греко-католицької церкви в Римі.

«Історик за фахом, журналіст за покликанням, пані Лора розповіла про те, як виникло захоплення дізнатися більше про історичні перипетії часів УНР, дотичність до тих часів рідного Кам’янець-Подільська», – йдеться в Facebook на сторінці Мирослави Горбенко.

Під час цього чудового заходу присутні не лише слухали письменницю, а й разом співали пісню про Батьківщину «Чом, чом, чом, земле моя».

Учасники «творчого побачення» з Лорою Підгірною мали змогу отримати новий роман «Шведіани», який називається «І велети падають», з автографом авторки.

«Марка Шведа полюбили українці Риму вже давно, бо читали і перші книги саги. Як виявилося, Марко Швед побував у Римі задовго до мене. Тож і я побувала у справжній українській родині, і низько вклоняюся за такий теплий та гостинний прийом! Слава Україні! Героям слава! Слава українцям, що з Риму підтримують рідну землю і читають українські книги!», – написала Лора Підгірна на своїй сторінці в Facebook.

Нагадаємо, як два роки тому українці Рима долучилися до флешмобу «Батько наш Бандера».

Нещодавно вийшов у світ італійською мовою роман «Куля знайшла героя» і наразі Андрій Курков готується до поїздки в Італію для зустрічі з читачами. Вона запланована на другу декаду березня.

Цей роман – остання частина фантастичної трилогії «Географія одиночного пострілу». Її автор писав упродовж семи років як один роман, а потім ще два роки витратив на скорочення та редагування.

– Пане Андрію, наскільки складною була робота над романом «Куля знайшла героя» і взагалі над трилогією?

– Для мене, мабуть, це найважливіший твір. Він про історію еволюції радянської утопічної ментальності. Події більш вигадані, ніж справжні – відбуваються з 1918 по 1974 роки. Є реальні історичні персонажі, але більшість вигадані.  Коли я писав його, то пробував зрозуміти деформацію свідомості, яка відбувалась у людей під керівництвом КПРС (Комуністичної партії Радянського Союзу – прим. редакції), під впливом диктату ідеології та за допомогою інших штучних рамок. Елементи ненаукової фантастики в романі є, але скоріше вони відносяться до магічного реалізму. Наприклад, в романі є останній представник північного народу, що повністю зник. Народ цей я назвав урку-ємці, створив йому вірування і власну міфологію на основі міфології курильских айнів – іншого північного народу, останній представник якого помер у 1947 році. Є там багато фантазій на історичну тематику. Але роман для думаючої людини є актуальним саме через головну тему — тему формування штучної колективної свідомості, яка ще досі присутня в Росії і яку Росія протиставляє, як окремий і правильний шлях, європейській свідомості, українському індивідуалізму. Донбас і Крим залишались у парадигмі радянської колективної свідомості і саме тому Росії вдалось так легко анексувати Крим та спричинити війну на Донбасі».

– Чи є в цьому романі якась аналогія з сучасним життям в Україні чи деінде?

– Окремі моменти аналогій, звичайно, є, бо ще одна тема роману – це відносини влади і виконавців волі цієї влади. А ще в романі присутні тема соціального страху і тема справедливості.

– Чи є в цьому романі певна місія?

– Місія – це вберегти людей від віри в утопії і в месію.

– Хто робив переклад роману італійською?

– Останні книжки були перекладені Розою Марові, я з нею давно знайомий. Коли був з усією родиною в Римі, вона з чоловіком навіть приїжджала до квартири, яку ми знімали, щоб приготувати нам справжні спагеті! І привезла з собою не лише спагеті, але й навіть каструлю!

– А взагалі що пов’язує Вас із Італією?

– Любов до сицилійського та південно-італійського червоного вина і до граппи, романтична література епохи відродження, повага до власної гастрономічної спадщини, фільми за сценаріями Федеріко Фелліні та Тоніно Гуерра. До речі, мій перший, нині вже покійний, швейцарський видавець Даніель Кель був товаришем Фелліні й багато мені про нього розповідав. Складна політична історія, особливо регіону Alto Adigi, мене постійно повертає до роздумів про долю прикордонних територій.

– Колись у 2018 році Ви сказали, що тодішній стан в українській політиці – це повторення 16-го сторіччя. А тепер що скажете?

– Закон маятника ніхто не відміняв. Він тільки починає трохи змінювати напрямок руху. Те, що відбувається зараз, це м’яка поки що форма реваншу, спроба урівняти людей, які виступали за Європу, з людьми, які виступали проти. З іншого боку воно інколи схоже на спробу поновлення діалогу, але через дивні інструменти переслідування тих, хто брав активну участь у Майдані чи в АТО. Наша політична історія дуже динамічна і я певен, що менше, ніж за рік, ми будемо свідками нового повороту.

– На Вашу думку, що чекає Україну з огляду на ту ситуацію, яка є зараз?

– Повернення до влади однієї зі старих політичних сил. Радикальна критика нових попередників. Можливо, публічна відмова від популістських обіцянок.

– Ви часто їздите закордон. Що зараз чуєте там про Україну?

– Я постійно виступаю за кордоном – у середньому 6 місяців на рік, тобто майже кожного другого дня, якщо взяти «статистично». Зараз стало менше політичних питань про Україну. Ті, що цікавились, вирішили, що все вже знають, але при цьому впевнені, що війна закінчилась, бо в їхніх теленовинах України більше немає. В США, звичайно, Україна отримала новий «статус» через скандал з імпічментом Трампа. І мені було цікаво дивитись на реакцію людей, коли вони брали в руки мій паспорт – на кордоні, в готелях. Вони починали посміхатись трохи хитрувато, але дуже дружньо. Тобто, вони нас сприймають всерйоз, якщо ми можемо так вплинути на внутрішню політику США.