«Оздоровча подорож організована для дітей, яких повернули на Батьківщину після того, як росіяни  незаконно депортували їх до рф чи тимчасово окупованих територій України. А також для дітей із родин загиблих і зниклих безвісти захисників України», – розповіли в СБУ.

Також пояснили, що програма реабілітації постраждалих від російської агресії є результатом тривалої взаємодії Об’єднаного центру при СБУ зі Святим Престолом у Ватикані.

Спеціальний представник Святого Престолу з питань України Кардинал Маттео Дзуппі розповів, що діти з України проходитимуть психологічну реабілітацію впродовж майже двох тижнів. Водночас вони братимуть участь у культурних та освітніх заходах і відновлюватимуться в безпечному середовищі.

«Ми віримо й докладаємо всіх можливих зусиль, щоб кожна розділена війною українська родина знову була разом», –  підкреслив Кардинал Маттео Дзуппі.

Керівник Об’єднаного центру при СБУ Андрій Пастернак висловив вдячність Святому Престолу, Посольству України при Святому Престолі та італійській стороні за те, що підтримка проєкту «Діти вдома» стає регулярною і допомагає українським дітям знову повірити в себе, людей та власне майбутнє.

«росія намагалася позбавити цих дітей не лише дому, а й відчуття безпеки, дитинства та майбутнього. Наше завдання – зробити все, щоб після повернення вони отримали якісну психологічну підтримку, відчули турботу й мали можливість знову будувати плани на життя. Саме тому Об’єднаний центр системно розвиває проєкт «Діти вдома» разом із міжнародними партнерами», – зазначив Андрій Пастернак.

У пресслужбі СБУ додали, що від початку реалізації проєкту «Діти вдома» Об’єднаний центр при СБУ у співпраці з БО «ГУРУ ФОНД» організував реабілітаційні програми для 257 дітей, які пережили окупацію, примусове переміщення, незаконну депортацію або втратили близьких через російську агресію.

Також читайте: Фотовиставка «Діти у війні» у Римі.

Раніше ми розповідали, як Італія підтримує дітей Одещини під час війни.

Особливо теплі поздоровлення передаю моєму колезі і другу, командиру «Альфи» (1994-1998), генералу Василю Крутову.

Друже Василю, пам’ятаєш наше знайомство влітку 1983 року на республіканських зборах з підготовки інструкторів для тренувань бійців спеціального призначення. Скільки води з того часу втекло, а справжня чоловіча дружба — непохитна!

І хоча офіційною датою заснування нашої «Альфи» є 23 червня 1994 року, ми з перших днів незалежності України тренували її бійців у спортзалі і на полігоні. Ганяли молодих лейтенантів — капітанів до «сьомого поту». Шліфували майстерність бійців через піт, біль і кров…

Друже Василю, до цього часу пам’ятаю у твоєму службовому кабінеті портрет на стіні «Сірого Вовка». Не знаю, чи є він зараз…

Під час великої війни у «Альфи» народився бойовий підрозділ «Білий Вовк», батьком якого є легендарний бойовий командир Олег Ємець.

Шановний Олеже і дорогі «Вовченята» вітаю вас з Днем «Альфи»! Про ваші бойові подвиги і результати знає весь світ. Москалів охоплює жах, коли вони чують рик і виття «Білих Вовків».

Не забуду першу військово-політичну спецоперацію «Щит України», проведену у травні 1994 року. За наказом президента Леоніда Кравчука і голови СБУ Марчука група «Альфи» на чолі з Василем Крутовим таємно висадилася в Криму і фізично захопила будівлю Управління СБУ, щоб не допустивши туди озброєних ставлеників проросійського «самопроголошеного президента Криму», сепаратиста Мєшкова, який взяв під свій контроль місцеве МВС. За своїм змістом — це була унікальна операція. Вона врятувала український Крим…

В цей час як народний депутат, член Президії Верховної Ради України і начальник відділу військової контррозвідки я переконував народних депутатів невідкладно прийняти закон про перепідпорядкування кримської міліції і Служби безпеки Києву. Закон був прийнятий і в цей же день підписаний президентом України.

Рішучі і мужні дії «Альфи» та своєчасне прийняття закону нейтралізували намагання Москви і сепаратиста Мєшкова захопити Крим і приєднати його росії.

Потім у «Альфи» були інші бойові операції…

Роботу начальника відділу військової контррозвідки і народного депутата я поєднував з тренуванням  бійців «Альфи» разом з побратимом Анатолієм Єрмаком і генералом Василем Крутовим до травня 1998 року.

Президент Кучма, довідавшись, що я провожу тренування бійців «Альфи» і їх патріотичне виховання, дав вказівку голові СБУ Леоніду Деркачу не допускати мене  і Анатолія Єрмака до тренувань, а генерала Крутов звільнив з посади начальника ЦСО «А» СБУ…

Кучма злякався нашого офіцерського братерства, яке присягнуло на вірність українському народу, а не президенту…

По батьківські дякую тим вихованцям, яким приходилося декілька разів брати мене під охорону, коли була загроза замаху на моє життя. Пам’ятаю серед охоронців чарівну сонячну пані — справжню українську амазонку…

Сьогодні ті, яких я тренував і виховував, уже ветерани військової служби як і я. Їхні діти і мій старший онук боронять Україну на фронті на різних його напрямках.

Від їхньої роботи (для нас війна — це повсякденна буденна робота) життя у москалів стало нестерпним. Очікування смерті від «Альфи» для них страшніше самої смерті. У підрозділах «Альфи» служать члени нашої офіцерської організації «КарМА» («Караючий Меч Арея»).

Дорогі мої сини і онуки («вовки» і «вовченята») накриваю вас своєю батьківською аурою захисту. Хай вас бережуть наші Світлі Боги, а Ангели охоронці будуть вашими постійними супутниками. Повертайтесь з бойових операцій живими і неушкодженими. «Вовком обернуся я…».

Щиро вітаю начальника ЦСО «А» СБУ, легендарного генерала Євгена Хмару і весь особовий склад «Альфи» з Днем народження «Альфи»! Про учать Євгена в бойових операціях і проявлену ним мужність знаю з часів антитерористичної операції в 2016 році.

Вітаю свого колегу, народного депутата, полковника СБУ, учасника бойових дій, «кіборга» Романа Костенка («Гром»). Романе, вірю в твоє політичне майбутнє!

Дорога і рідна «Альфа», збережемо на віки незаплямоване наше гасло: «Життя — Батьківщині! Честь — нікому!» Своїх не кидаємо!

Світла і вічна пам’ять бійцям «Альфи», які віддали своє життя за волю і незалежність України. Ми вас будемо пам’ятати, поки б’ються наші серця…

Разом до Перемоги!

Честь маю!

З батьківською любов’ю і вдячністю від імені організації «КарМА»

Григорій Омельченко

При собі терорист мав нарізний напівавтоматичний карабін KelTec SUB2000, з якого він застрелив 7 і поранив 14 людей, серед них є дитина.

Слідчі СБУ кваліфікували дії Васильченкова як злочин, передбачений ч. 3 ст. 258 ККУ (терористичний акт, що  призвів до загибелі людей).

На сьогодні ви уже знаєте майже всі обставини вчинення теракту і хто його вчинив. Опубліковані відео і фото з місця трагедії, біографічні данітерориста-вбивці Васильченкова, який був ліквідований.

Відомі прізвища жертв і поранених, результати службових розслідувань МВС і взяття під ватру двох поліцейських, які неналежним чином виконали свої службові обов’язки на місці вчинення злочину. Почули заяви керівників правоохоронних органів і навіть самого Зеленського.

Згадайте, коли ви вперше почули цю новину, що вона вам нагадала, які були ваші перші асоціації?

Ви, мабуть, пригадали подібні непоодинокі випадки в США та інших країнах, які вчиняли стрільці-одинаки.

«Російський слід», «рука Москви», коли появилась інформація, що Васильченков уродженець Москви.

Норвезький неонацист Бре́йвік

Коли я отримав більш менш повну інформацію про обставини розстрілу людей, ще не маючи повних біографічних даних про «стрілка», я пригадав подібний, але набагато масштабніший подвійний терористичний акт, який вчинив норвезький неонацист А́ндерс Бре́йвік.

Коротко нагадаю. 22 липня 2011 року Брейвік у поліцейській формі прибув на острів Утейя, де проходив щорічний літній табір молодіжного крила Робітничої партії Норвегії, і відкрив вогонь по підлітках і молодих людях, убивши 69 і поранивши 240 осіб.

Перед прибуттям на острів Брейвік підірвав замінований автомобіль в урядовому кварталі Осло. Внаслідок вибуху загинуло 8 осіб.

У багатьох блогах Брейвік визначав себе норвезьким націоналістом і виступав проти надання громадянства емігрантам, особливо мусульманам. Через Інтернет Брейвік також спілкувався з право-радикалами з інших країн, висловлював бажання створити норвезьку право-радикальну партію.

Був учасником неонацистського інтернет-форуму «Nordisk», на якому обговорюються будь-які теми, пов’язані з тероризмом. На інтернет-порталі document.no, що піддає критиці іслам, під ім’ям Anders B. залишив десятки записів антиісламського і націоналістичного змісту. При цьому, норвезька поліція стверджує, що він не належав до жодної офіційної неонацистської організації і не входив в коло радикалів, за якими ведеться нагляд.

МОТИВИ вчинення терористичних актів Брейвік пояснював праворадикальними (неонацистським) переконаннями, боротьбою проти «мультикультуралізму» та «ісламізації» Європи.

За кілька годин до подвійного теракту Брейвік розмістив в Інтернеті «Декларацію незалежності Європи 2083». У документі, що нараховує 1518 сторінок, він детально розписує свій план звільнення Європи від мультикультуралізму і мусульманської релігії.

На допиті Брейвік заявив, що головною його жертвою на острові мала стати колишня прем’єр-міністр країни Гру Гарлем Брунтланн, яку в Норвегії називають «матір’ю нації».

Брейвік збирався прибути на острів Утойя вранці в п’ятницю, 21 липня, коли Брунтланн виступала з промовою в молодіжному таборі, проте за деяких причин він не встиг цього зробити і потрапив на Утойя лише після того, як жінка поїхала з острова.

Брейвік визнав себе винним у скоєному теракті. Повідомив, що план атак він виношував 9 років та сказав, що «вважає свої дії звірячими, але вкрай необхідними».

Група норвезьких психіатрів провела обстеження Брейвіка і дійшла висновку, що він хворий на параноїдальну шизофренію.

За висновками лікарів, на момент вчинення злочину Брейвік повністю не усвідомлював свої дії, вважав себе «лицарем-тамплієром, який здійснював вбивства заради добра».

Враховуючи висновки психіатрів, Брейвік міг уникнути тюремного ув’язнення і провести решту життя у психіатричній лікарні. Через деякий час комісія психіатрів визнала Брейвіка психічно здоровим, на чому він наполягав з самого початку.

Вирок Андерсу Брейвіку винесено 24 серпня 2012 року. Терориста засуджено до 21 року позбавлення волі.

18 січня 2022 року Андерс Брейвік постав перед норвезьким судом, і вперше за 5 років постав перед громадськістю з клопотанням про умовно дострокове звільнення.

Він прибув на суд у темному костюмі з краваткою і з виголеною головою, після чого зробив нацистське привітання присутнім у залі. Він повторив привітання судді Дагу Бьорвіку, коли той увійшов до зали суду.

Брейвік також мав аркуші із надрукованими англійською мовою написами, у тому числі один із написом «Припиніть свій геноцид проти наших білих націй» та «Нацистська громадянська війна» (на фото внизу).

1 лютого 2022 року норвезький суд відхилив клопотання про умовно-дострокове звільнення Андерсу Брейвіку.

Ви звернули увагу, що у справі Брейвіка я акцентую вашу увагу на мотивах вчинення злочину, його політичних поглядах і переконаннях, які він має психологічні риси характеру, поведінку і психічний стан терориста.

Вивчимо психологічний портрет і психотип російсько-українського Брейвіка – військового пенсіонера Дмитра Васильченкова.

Користуватися будемо даними опублікованими в соціальних мережах правоохоронними органами, журналістами та інформацією, отриманою нашою організацією.

Зауважу, що для встановлення істини у кримінальному провадженні і правильної кваліфікації злочинних дій необхідно в першу чергу встановити його МОТИВИ вчинення, психологічний портрет і психотип суб’єкта злочину (підозрюваного, обвинуваченого).

Від терориста Васильченкова ми не отримаємо свідчень (пояснень) про мотиви розстрілу перехожих на вулиці, захоплення людей в заручники і вбивство одного з них.

Ми не почуємо від нього, що його примусило вчинити цей страшний «звірячий» злочин. Він ліквідований.

Психіатри і психологи не зможуть обстежити Васильченкова і зробити висновок наскільки він осудний, які мав психічні розлади і відхилення в поведінці, які його домінуючі риси характеру, його психотип, який зовнішній фактор міг визвати агресивний приступ, що він пішов на такий безумний «звірячий» злочин.

Певні висновки можна зробити, вивчивши дані стану його здоров’я, зафіксовані у медичній картці (якщо вона є), з пояснень рідних, знайомих, друзів про його риси характеру, поведінку та обставини особистого життя.

Аналіз оприлюднених в інтернеті даних про Дмитра Васильовича Васильченкова, 21.04.1968 р. н. (де народився, проживав, вчився, у яких військах служив в армії, з ким спілкувався, на яку тему вів переписку, його політичні погляди, світогляд його батька, ветерана ЗС росії, полковника у відставці) дає підстави зробити наступні висновки.

Військовий пенсіонер Дмитро Васильченков був яскраво вираженим представником «русского міра», українофобом (україноненависником). Заперечував легітимність України.

Він ненавидів євреїв, був євреєненависником (Judenhass — «ненависть до євреїв»). Не вживайте слово «антисеміт».

Цей термін як і термін «антисемітизм» — не науковий. Його ввів німецький журналіст  Вільгельм Марр (Wilhelm Marr) у другій половині XIX століття, який  у 1879 році заснував «Антисемітську лігу». Марр використовував термін «антисемітизм» з метою надання ненависті до євреїв расового відтінку, на відміну від релігійного (юдофобії).

Марр хотів замінити термін Judenhass («ненависть до євреїв») на більш сучасний, «расовий», термін.

Незважаючи на те, що семіти — це велика група народів Близького Сходу (включаючи арабські і єврейський народ), термін «антисемітизм» прижився і до цього часу помилково використовується виключно як позначення упередженого ставлення або ненависті до євреїв.

Васильченков сповідував нацизм Гітлера і його методи вирішення «єврейського питання».

Мав скандальний, агресивний характер, використовував насильницькі методи до тих, хто робив йому критичні зауваження. Мав явні ознаки манії переслідування (страху), стеження за ним. Був нетерпимим до тих, хто не поділяв його політичні погляди.

Що таке ксенофобія

Васильченков, на мою думку, страждав глибокою ксенофобією.

«Ксенофобія — це нав’язливий страх, ворожість, нетерпимість, презирство і ненависть до чужинців, незнайомих, іноземців. Слово походить від грецьких слів ξένος (Xenos), що означає «іноземець», «чужий», і φόβος (Фобос), що означає «страх».

Дам окремі пояснення на підняту тему.

Психологічний портрет осіб, які страждають на ксенофобію (нав’язливий страх або ненависть до чужого, незвичного), базується на комплексі психоемоційних станів, стереотипів та соціальних установок.

Ксенофобія — це не лише індивідуальна патологія, а й соціально-психологічний феномен, який виражається у нетерпимості до інших етнічних, культурних чи релігійних груп. 

Особи, схильні до ксенофобії, часто мають такі риси характеру (психологічний портрет):

📍 Підвищена тривожність та страх: В основі лежить страх перед невідомим, який трансформується у захисну агресію. Чужинець сприймається як загроза власній ідентичності, безпеці чи цінностям.

📍 Стереотипне мислення: Вони схильні ділити світ на «своїх» (безпечних, хороших) та «чужих» (небезпечних, поганих), використовуючи узагальнені негативні стереотипи щодо інших груп.

📍 Низька толерантність до невизначеності: Потреба у чітких рамках, страх перед змінами та інакшістю.

📍 Невпевненість та низька самооцінка: Часто ксенофобія використовується як механізм самоствердження — підвищення власної значущості шляхом приниження інших (етнічних чи соціальних груп).

📍 Консерватизм та догматизм: Жорстке дотримання власних звичаїв і нездатність прийняти інший погляд.

📍 Агресивність (прихована або відкрита): Ненависть, ворожість, презирство та готовність до дискримінації. 

Психотип та типологічні особливості

Ксенофобія може бути притаманна особам з певними акцентуаціями характеру:

❌ Епілептоїдний (збудливий) тип: Схильність до агресії, деспотизм, жорстке розмежування на «ми» і «вони», педантичність у питаннях «своєї» культури.

❌ Параноїдальний тип: Схильність до формування надцінних ідей, пошук зовнішніх ворогів, підозрілість та теорії змови, де «чужинці» є причиною всіх бід.

❌ Тривожно-недовірливий тип: Завжди очікує небезпеки від незнайомих людей, культурально обумовлена настороженість.

Психологічні механізми ксенофобії:

📌Проекція: Власні негативні риси (агресія, небажання працювати тощо) проектуються на іншу групу («це не я поганий, це вони приїхали і руйнують все»).

📌Пошук «цапа-відбувайла»: Пояснення власних невдач або соціальних проблем діями чужинців.

📌Інтолерантність: Нетерпимість, пов’язана з неможливістю або небажанням прийняти різноманітність світу. 

ВИСНОВОК. Психотип ксенофоба — це особистість, яка відчуває себе вразливою, проєктує свій страх у вигляді агресії на «інших», спираючись на жорсткі стереотипи та чорно-біле сприйняття світу.

Мотиви і причини теракту Васильченкова

В силу своєї колишньої професії (слідчий МВС і начальника відділу військової контррозвідки СБУ) я глибо вивчав психологію, психіатрію, фізіономістику, слухав закриті лекції у цій області.

При розслідуванні кримінальних справ нерідко був присутній на проведенні судово-психологічних і особливо складних психіатричних експертиз. Консультувався з професорами психіатрії і психології щодо психологічних портретів і психотипів окремих обвинувачених, злочини яких доводилося розслідувати.

Вивчивши доступну інформацію про психологічні риси характеру, поведінку Васильченкова (психологічний портрет), його психотип, спосіб життя, я задав собі питання, яке майже завжди ставив перед собою, коли був слідчим:

1. Що могло спровокувати, підштовхнути Васильченкова до вчинення такого бездумного кривавого злочину – стрілянину по беззахисних прохожих, серед яких були діти?

2. Що могло бути тією «іскрою», «запаленим сирником», який піднесли до «парів бензину психічного стану» Васильченкова, яка вибухнула кровавою ксенофобією?

3. Хто міг вчинити дію (і що це за дія?), яка могла спровокувати Васильченкова натискати на спусковий гачок свого карабіну і хаотично розстрілювати мирних людей?

Думаю, що якби Васильченков залишився живим, то він особисто відповів би на поставлені запитання і дав би свідчення (як Брейвік) про МОТИВИ, вчиненої ним кривавої бойні.

Думаю, він би дав пояснення, що було тією «останньою краплею», яка вилилася в страшну трагедії.

Правильні відповіді на поставлені мною питання надважливі в ситуації, яка склалася з підписанням Зеленським антиконституційного, антиукраїнського закону про кримінальну відповідальність за так званий «антисемітизм» і різкою негативною реакцією суспільства (особливо фронтовиків) на закон і самого Зеленського.

Більше про це читайте у моїх наукових дослідженнях:

1. «Антисемітське гетто» для українців»

2. «Страх перед «антисемітським гетто» зробив українців німими…»

ВИСНОВОК

З приводу теракту (розстрілу людей) Зеленський заявив, що «треба перевірити кожну деталь. В роботі у слідчих кілька версій».

На підставі викладеного та консультацій з психологами і психіатрами я прийшов до досить неприємного висновку для Зеленського і Верховної Ради. 

«Останньою краплею», зовнішньою «іскрою», «запаленим сирником», який піднесли до «парів бензину психічного стану» військового пенсіонера, представника «русского міра», українофоба, євреєненависника (Judenhass) Васильченкова, яка вибухнула  кровавою ксенофобією став ухвалений парламентом і підписаний Зеленським 14 квітня Закон «Про запобігання та протидію антисемітизму в Україні» і встановлення кримінальної відповідальність за прояви надуманого антисемітизму позбавлення волі на строк до 8 років (ст. 161 ККУ).

Згадайте, яку бурю негативних емоцій викликав цей закон в суспільстві і що лунало на адресу Зеленського. Я публічно застеріг владу і Зеленського, що закон про «антисемітизм» може викликати насильницькі дії.

Терористичний акт Васильченков вчинив на четвертий день після підписання Зеленським закону (18 квітня). Це був пік жорстких критичних обурень українців. Прочитайте коментарі, пости, подивіться карикатури і фотожаби, які заполонили інтернет. Не знаю, чи читав їх Зеленський і чи доповідали йому про це відповідні служби ОП і СБУ.

Я запропонував Зеленському, народним депутатам і Уповноваженому з прав людини негайно звернутися в Конституційний Суд з клопотанням на відповідність закону про «антисемітизм» Конституції України.

Правники однозначно заявили, що закон неконституційний і підлягає скасуванню, оскільки виділяє (вивищує) представників одного етносу (євреїв) над іншими, які проживають в Україні.

Розстрілюючи пішоходів, психічно не урівноважений ксенофоб Васильченков, як представник «русского міра», українофоб, євреєненависник (Judenhass) був переконаний, що серед них є українці і можуть бути євреї. Обидва етноси він патологічно ненавидів.

Вбивство невинних людей для Васильченкова було своєрідною помстою єврею Зеленському за підписаний ним закон про «антисемітизм» і встановлення покарання до 8 років позбавлення волі.

Не виключає, що розстріл у Васильченкова міг асоціюватися з масовими вбивствами євреїв і українців у Бабиному Яру.

Чи було це так, ми не дізнаємося. Стрілок-терорист мертвий.

Підпал своєї квартири (вигоріла до тла) засвідчує, що патологічний ксенофоб Васильченков був готовий до смерті і свідомо йшов на неї. В його уяві «это был последний и решительный бой…»

Ознайомившись з моїми дослідженнями щодо мотивів і причин кровавої бійні, яку вчинив Васильченков, спеціалісти в галузі психіатрії і психології на правах анонімності заявили, що найбільш ймовірним мотивом і причиною розстрілу людей є викладені мною обставини.

Підписання Зеленським закону про «антисемітизм», на їхню думку, могло спровокувати психічну агресію Васильченкова, яка вилилася в розстріл людей. Одночасно це могло бути і його особистою помстою єврею Зеленському.

Консультанти заявили, що Васильченков був би дуже цінним «клієнтом» для дослідження його в стаціонарних умовах в психіатричній клініці.

Український народ має право на правду!

З урахуванням викладеного у моєму дослідженні та отриманих консультацій від спеціалістів рекомендую моїм колегам СБУ уважно ознайомитися зі справою засудженого норвежця Брейвіка. Його справа у відкритому доступі.

Особливу увагу необхідно звернути на свідчення Брейвіка, його поведінку, психологічний портрет, психотип, політичні переконання і головне — вивчити розгорнуті висновки експертів-психіатрів.

Це допоможе встановити якими мотивами керувався Васильченков при розстрілі людей, і якою була причина («остання крапля»), що визвала в нього психічну агресію вчинити бездумну криваву бійню.

У справі терориста-стрільця Васильченкова потрібні не лише професіоналізм слідчих і прокурорів, а й їхня громадянська мужність і честь. Український народ має право на правду!

Зеленський зазначив, що «Уся перевірена інформація має бути надана нашим людям».

Встановлення істинних мотивів і причин вчинення Васильченковим теракту допоможе розробити науково-практичні рекомендації по недопущенню їх повторення. А це збережені людські життя!

Сподіваюся, що своїм приватним розслідуванням я допоміг Зеленському і слідчим у встановленні мотивів і причин вчинення Васильченковим терористичного акту. 

Від імені нашої організації виражаю глибокі  співчуття рідним і загиблим. Вічна їм пам’ять…

Пораненим як найшвидшого одужання.

Хай Ангели-охоронці оберігають Україну, її захисників і захисниць!

Смерть ворогам!

Честь маю!

Від автора: шановні українці, з іншими статтями і розслідуваннями можете ознайомитися, підписавшись на мій  ютуб канал @general.g.omelchenko або за цим посиланням: https://ukrreporter.com.ua/author/omelchenko.

Серед вас багато моїх учнів. Більшість із вас за віком мої діти і онуки. Абсолютна більшість працівників СБУ — офіцери честі, які віддані присязі і служінню Українському народу.

Багато з наших колег віддали своє життя за волю і свободу України, серед них є близькі мені люди…

Вітаю зі Святом наших помічників-невидимок, без яких неможлива успішна контррозвідувальна робота і проведення бойових операцій.

Вітаю зі Святом тих працівників СБУ, які НЕ заплямували себе хабарництвом, корупцією, зловживаннями, порушенням конституційних прав і свобод наших громадян. Слава вам і шана!

Хочу побажати вам не як генерал СБУ, а як батько і дід. Хай вас постійно оберігають Ангели Охоронці. Успішних вам операцій! Повертайтеся живими і неушкодженими з бойових завдань, щоб вас з радістю зустрічали ваші діти, батьки, рідні, друзі.

З Днем СБУ вітаю вас!
Хай посміхнеться доля,
Удача поряд хай літає,
А вдома завжди сім’я чекає…

Живемо і боримось під нашим бойовим гаслом: «Своїх не кидаємо!».

Неухильно дотримуємось принципів нашої роботи — три «З»: Знайшов, Знищив, Зник і трьох «НЕ»: — НЕ підтверджуємо, НЕ заперечуємо, НЕ коментуємо.

Згадаємо і пом’янемо колег, які віддали своє життя за незалежну вільну Україну. Вічна і світла їм пам’ять…

Ганьба тим, хто зганьбив офіцерську честь, проміняв її на збагачення, зрадив своїх колег!

Зі Святом дорогі сини, доньки, онуки! Для нас служіння Україні — це честь як і віддати за неї своє життя!

Слава Україні! Слава СБУ! Смерть ворогам!

Від імені організації «КарМА» («Караючий Меч Арея»)

Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО, Герой України, генерал-лейтенант Служби безпеки Укаїни, почесний голова Всеукраїнської громадської організації «Спілка офіцерів України» (СОУ).

Я був не лише свідком тих буремних кримінальних подій. З групою офіцерів-побратимів ми протистояли цьому антисоціальному явищу і в рамках своїх повноважень боролися з «українським спрутом» — кримінально-політичною мафією на державному рівні…

«Антимафія» 

Восени 1992 року, будучи начальником відділу військової контррозвідки СБУ,  я зі своїм заступником підполковником Анатолієм Єрмаком створив таємну офіцерську  організацію «Антимафія», яка займалася виявленням фактів корупції і організованої злочинності серед народних депутатів, вищих посадових осіб органів державної влади — в адміністрації президента, уряді, МВС, СБУ, прокуратурі, судах і серед воєначальників Збройних сил (на той час — мільйонний осколок радянської армії за чисельністю, який знаходився на території України).

В основу створення української «Антимафії» ми з Анатолієм Єрмаком заклали такі принципи підбору кадрів: національний ПАТРІОТИЗМ, ПРОФЕСІОНАЛІЗМ, ПОРЯДНІСТЬ — принцип трьох «П».

Якщо ви відвідаєте Дипломатичну академію України імені Геннадія Удовенка (академія носить його ім’я з 2017 року), в холі ви побачите девіз академії: «Патріотизм, Порядність, Професіоналізм» (Геннадій Удовенко). У своїй діяльності мій багаторічний друг і колега по парламенту Геннадій Удовенко взяв на озброєння наш принцип «три П», який став загальнонародним, за що я йому вдячний.

У 1996 році, будучи народним депутатом, головою парламентського Комітету з питань боротьби з корупцією і організованою злочинністю, я брав участь у Міжнародній конференції по боротьбі з організованою злочинністю і відмиванням «брудних грошей», яка проходила в одній із столиць Західної Європи. У конференції брали участь представники правоохоронних органів всієї Європи.

В розмові за кавою і бокалом вина з учасниками конференції я розповів про діяльність очолюваної мною офіцерської організації «Антимафія».  Закріпили знайомство, обмінялися телефонами, адресами, умовними паролями для зв’язку, домовилися неофіційно обмінюватися інформацією, допомагати один одному у боротьбі з міжнародною  злочинністю й корупцією і створили негласне європейське об’єднання «Антимафія».

З того часу минуло майже тридцять років. Учасники тієї конференції, як і я, уже на пенсії, виховуємо онуків (у мене їх четверо, старший — на фронті). На жаль, деякі з моїх колег-побратимів відійшли в інший світ (світла їм пам’ять). Але до цього часу ми, ветерани, підтримуємо зв’язки, обмінюємося інформацією…

Наведу приклади перших успішних «операцій» (в тому числі і за кордоном) офіцерської організації «Антимафія».

«Олігархія»

5 березня 1993 року я та Анатолій Єрмак (як члени СОУ, а не як посадові особи СБУ) опублікували в газеті «Независимость» статтю під заголовком «Олігархія». Газета виходила понад мільйонним накладом.

Який резонанс викликала ця публікація, народні депутати першого скликання пам’ятають й досі. Це була інформаційна атомна бомба, окремі фрагменти якої передрукували зарубіжні газети.

Був сесійний день, п’ятниця. Майже кожен депутат, який виступав на сесії парламенту, тримав у руках цей номер газети і вимагав створення слідчої комісії для розслідування фактів, наведених у нашій публікації.

У статті було зазначено, що члени Спілки офіцерів України на чолі зі мною створили конспіративну організацію «Антимафія» для боротьби з мафією і корупцією у вищих ешелонах влади. Це, мабуть, найбільше і злякало багатьох народних депутатів і урядових можновладців. Лунали пропозиції заслухати мене на сесії Верховної Ради. Я був готовий до зустрічі з корумпованими депутатами і міністрами…

Ознайомитися з публікацією можна в бібліотеці, замовивши газету «Независимость» або книгу відомого парламентського журналіста і письменника Анатолія Беня «Синдикат. Володимир Следнєв: Кучма, мафія і я» (Київ, 2004).

Коротко про суть публікації. Нами були добуті документи (в тому числі і за кордоном), які засвідчили, що таємно від народу за покровительства прем’єр-міністра України Л. Кучми та сприяння віцепрем’єр-міністра В. Євтухова, міністра промисловості А. Голубченка, народного депутата, радника президента України Кравчука О. Ємельянова, голови Державного комітету України з хімічної, нафтохімічної промисловості і медичних препаратів Б. Коробка, за підтримки («оперативного супроводу») керівництва СБУ, за участі восьми генеральних директорів металургійних і хімічних підприємств південно-східного регіону України, троє з яких народні депутати (В. Следнєв, В. Сацький, Б. Лищина), в грудні 1992 року був створений міжнародний фінансово-економічний мафіозний спрут — закрита акціонерна група «Україна».

Головним ініціатором і співзасновником бізнесової структури був міжнародний аферист, президент швейцарсько-канадської фірми «СІАБЕКО груп» Борис Бирштейн, який мав право на отримання 35% прибутку у вигляді дивідендів за маркетингові послуги.

Довідка: Борис Йосипович Бирштейн, 1947 р. н., уродженець Вільнюса, директор вільнюської текстильної фабрики (з 1972 р.), агент зовнішньої розвідки КДБ СРСР,  «емігрував» за дорученням КДБ в Ізраїль в 1977 році, став громадянином Ізраїлю, Канади, Швейцарії (більше про нього тут).

Українські ж підприємства, які були співзасновниками (акціонерами) АГ «Україна» і поставляли свою сировину і товари, отримували лише 8,13% прибутку.

Члени правління АГ «Україна», до якого ввійшли вісім генеральних директорів підприємств і державні мужі (Коробко, Горбатко, Ємельянов, Железняк, Левченко, Лищина, Носов, Райков, Сацький, Следнєв, Янковський, Голубченко і ще один «впливовий бізнесмен» — керівник апарату голови СБУ, полковник Олександр Нездоля (закінчив службу генералом), на правах  заступника голови правління АГ), згідно з договором і статутом, мали право на отримання акцій і найголовніше — отримання прибутків у валюті, яка зачислялася на їхні закордонні рахунки.

Нагадаю, на той час відкриття і використання банківських рахунків в іноземних банках без дозволу НБУ було злочином. Мафіозі на закон уваги не звертали — вони відчували себе господарями України, захищеними депутатською недоторканністю, урядовими посадами і генеральськими погонами…

«Закордон» у правлінні АГ «Україна» представляли Бирштейн і його партнери Гут, Співак і Шнайдер.

«Антимафії» удалося добути у Цюріхі (Швейцарії) протокол № 1 установчих зборів засновників АГ «Україна» і протокол № 2 загальних зборів про затвердження Правління АГ «Україна», а також фотокопії фінансово-банківської документації і договорів про обсяги отриманої з українських заводів сировини і товарів.

Якби не ці документи, важко було б повірити, в яких масштабах грабують Україну державні можновладці з депутатськими, урядовими мандатами і з  великими зірками на погонах СБУ та ділять мільйонні «бариші», а в цей час гірники, металурги, робітники хімічної промисловості місяцями не отримують зарплату, а їхні сім’ї голодують…

Країна перебувала у глибокій економічний депресії: відсутність повноцінної національної грошової одиниці (були сурогатні гроші — купоно-карбованці), крах економіки і гіперінфляція (понад 10 000%) призвели до катастрофічного скорочення ВВП, високого рівня безробіття, масової заборгованості по заробітній платі, щоденного зростання цін більш як на 30%.

У статті ми попередили: якщо на державному рівні не будуть вжиті необхідні жорсткі заходи економічного і юридичного характеру (і пропонували, які саме, — див. статтю), то владу в Україні захопить олігархія і політична мафія, що і сталося під час президентства Кучми (1994-2004 рр.), виборчу компанії якого у 1994 році  фінансував  Бирштейн.

«Хрещеними батьками» олігархії, політичної мафії і корупції в Україні стали члени «Дніпропетровської сім’ї-2» — глава держави Леонід Кучма, прем’єр-міністр Павло Лазаренко і президент промислово-фінансової корпорації ЄЕСУ Юлія Тимошенко (до «першої дніпропетровської сім’ї» входила компартійна еліта часів СРСР — Брежнєв, Кириленко, Тихонов, Чебриков, Щолоков, Щербицький, Ватченко, Шевченко та інші).

Бурхливе обговорення статті «Олігархія» у Верховній Раді завершилося тим, що головуючий Іван Плющ дав протокольне доручення Генеральному прокурору перевірити викладенні у ній факти. На тому все і закінчилося. Генпрокуратура виявилася безсилою проти міжнародного мафіозного спруту, який був під «політичним дахом» прем’єр-міністра Кучми і так званим «оперативним супроводом» і «контролем» керівництва СБУ…

Лише згодом, ставши народними депутатами, я й Анатолій Єрмак, працюючи в парламентській тимчасовій слідчій комісії (ТСК), виявимо закордонні рахунки, а також суми валюти, які були перераховані їхнім власникам — членам правління АГ «Україна» і змусимо деяких з них купити ліки та інвалідні візки для чорнобильців.

Через одинадцять років після публікації статті «Олігархія» Анатолій Бень у зазначеній книзі «Синдикат» (на фото) напише: «Нагадаємо, це був початок 1993 року, коли такі слова, як «акція», «дивіденди», «офшори», «олігархія» і «білокомірцева мафія» ще мало хто чув і дуже не хотілося вірити, що через кілька років усе це ввійде до нашого лексикону так впевнено, що дехто з нинішніх політиків і державних мужів з удаваною гордістю битиме себе в груди: так, я олігарх, і що ви мені зробите?».

 «Урядова мафія» Кучми

Восени 1995 року «Антимафія» добула копії документів, які вказували, що весною 1993-го прем’єр-міністр України Леонід Кучма за попередньою змовою з міністром Кабінету міністрів Анатолієм Лобовим, головою Донецького міськвиконкому, народним депутатом Юхимом Звягільським, в. о. генерального директора СП «Донкавамет» Валерієм Гольдіним (бізнес-партнер Звягільського), генеральним директором Київського НВО «Реле і автоматики» В. Пономарьовим, його заступником І. Хелемським та іншими особами (їхні прізвища і посади встановлені) шляхом зловживання службовим  становищем у складі організованої злочинної групи під виглядом викупу частки статутного капіталу в німецької фірми «VAREX» на користь Донецької міськради викрали і привласнили 12 млн нім. марок з Державного валютного фонду. Кошти спочатку були перераховані на рахунок фірми, а потім — на їхні закордонні рахунки.

За висновками очолюваної мною ТСК, Кучма, Звягільський, Лобов та їхні співучасники вчинили злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України (привласнення державних коштів в особливо великих розмірах, вчинених організованою злочинною групою).

З цих коштів директор фірми «VAREX» Норберт Петерс перерахував:

• Олександру Кравчуку (сину президента Леоніда Кравчука) 600 тис. марок на  його банківський рахунок «457 Марія» у Швейцарському банку; 
• офшорній компанії «OlimpiaLtd», яка належала Юхиму Звягільському, 1 млн. нім. марок;
• В. Пономарьову — 670 тис. нім. марок, І. Хелемському — 2 млн. 790 тис. нім. марок;
• В. Капустіну — 2 млн. 160 тис. нім. марок;
• Ользі Лобовій (дружині міністра Кабінету міністрів Лобова при прем’єрі Кучмі)  у різній валюті: 1 млн. 300  тис. нім. марок (банк Мюнхена), 541 250 французьких франків на рахунок у французькому банку (еквівалент 160 480 нім марок на той час), 2 млн. доларах США (еквів. — 3 млн. 300 тис. нім. марок) у Женевський банк (Швейцарія).

Всього на рахунки Лобової було перераховано іноземної валюти на загальну суму 7 345 000 нім. марок.

Згідно з оперативною інформацією «Антимафії», з суми, отриманої Ольгою Лобовою, її чоловік Анатолій Лобов передав Кучмі готівкою 3 млн. або перерахував на контрольовані ним закордонні рахунки, які належали раніше судимому, подвійному агенту  КДБ і МВС Олександру Волкову, який на той час був членом Ради промисловців і підприємців при прем’єр-міністрі Кучмі.

В одній із розмов, записаних у кабінеті президента його охоронцем майором Миколою Мельниченком (загальновідомі як «плівки Мельниченка»), голова СБУ Деркач доповів Кучмі що Волков був агентом КДБ і міліції одночасно. Особова справа міліцейського агента Волкова знаходиться на зберіганні у міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка.

Ці кошти Кучмою були використані на президентських виборах 1994 року. Ставши президентом, Кучма відразу призначив Волкова своїм помічником.

«Антимафія» змогла отримати номера банківських рахунків, назви банків, фотокопії копії платіжок про перерахування валюти, листів Звягільського, письмових  розпоряджень Кучми, банківських платіжок про перерахування 12 млн. нім. марок на рахунок фірми «VAREX» (на фото).

Ми навіть змогли добути фотокопію бланку мюнхенського готелю, де проживав Лобов, на якому він власноручно написав номери валютних  рахунків своєї дружини Ольги Лобової в іноземних банках та суми коштів, які фірма «VAREX» повинна їй перерахувати з отриманих 12 млн. нім. марок і поставив свій підпис (копію бланку з текстом та копії інших документів з депутатським зверненням я надіслав Генпрокурору).

Спільними зусиллями з членами наших європейських осередків «Антимафії» я добув копії документів, які свідчили, що Олександр Волков впродовж 1993-1995 років зареєстрував за кордоном понад десять різних фірм, в тому числі п’ять в офшорах (дві із яких на ім’я своєї дружини), відкрив близько сорока рахунків в банках Бельгії, Швейцарії, Великої Британії, США на інших країнах. На рахунках були акумульовані десятки мільйонів доларів. Для відкриття цих рахунків Волков використав п’ять закордонних паспортів, два з яких були службові і два дипломатичні.

З 1993-го по 1997 рік на особисті рахунки Волкова і рахунки його фірм лише у бельгійських банках надійшли кошти на загальну суму 15 млн. 831 тис. доларів  США і 7 млн. 994 тис. бельгійських франків. За цей період Волков зняв готівкою майже півтора мільйони доларів і оплатив кредитними картками різноманітні покупки (ювелірні вироби, одяг, взуття та ін.) на загальну суму 1 млн. 77 тис. доларів.

Ми з Анатолієм Єрмаком встановили, що Олександр Волков здійснював великі фінансові оборудки через уже згадувану фірму «СІАБЕКО груп» Бориса Бирштейна, який був засновником АГ «Україна». Цей міжнародний мафіозний спрут фінансував президентську виборчу компанію Кучми в 1994 році.

На початку 1997 році фінансова поліція Бельгії порушила кримінальну справу проти помічника президента України Волкова за підозрою у відмиванні грошей. У розслідуванні справи щодо Волкова бельгійським колегам допомогла наша філія «Антимафії» в  Європі.

18 березня 1997 року суд Бельгії арештував кошти Волкова на загальну суму 3,5 млн. дол. США і 3,6 млн. бельгійських франків.

9 жовтня того ж року бельгійська газета «De Standard» повідомила про порушення справи проти Волкова у статті під заголовком «Особистий помічник президента України підозрюється у відмиванні грошей».

Добуті документи (а це — десятки аркушів!) разом з моїм депутатським запитом, який був оголошений на сесії Верховної Ради, були направлені Генеральному прокуратуру для порушення кримінальної справи проти помічника президента Волкова і взяття його під варту. Проте, хто ж міг його «посадити», він же майже як «пам’ятник» — помічник і «гаманець» «хрещеного батька» української  «кримінально-політичної мафії», президента Кучми, який удостоїв Волкова двома орденами «За заслуги» ІІІ і ІІ ступенів у 1998 і 2000 роках.

Орденом «За заслуги» І ст. Волкова удостоїв у 2013 році президент-втікач, зрадник Янукович (раніше тричі судимий за корисливі і насильницькі злочини).

Про ці фінансові афери щодо розкрадання коштів з валютного фонду України мафіозною організацією на чолі з Кучмою і Кравчуком, знайдені закордонні валютні рахунки, офшорні компанії я доповів на одному з пленарних засідань Верховної Ради, яка дала доручення Генпрокуратурі провести розслідування наведених мною фактів і проінформувати парламент.

В процесі досудового слідства прокуратура у своїй письмовій відповіді підтвердила наведені мною факти злочинної діяльності Звягільського, Кучми, Кравчука, Волкова та інших, але до кримінальної відповідальності вони так і не були притягнуті…

Ліквідація співучасників і свідків злочинів Кучми та Кравчука

Декілька учасників мафіозно-олігархічних бізнесових структур Кравчука і Кучми, які були виконавцями зазначених фінансових афер або їх свідками, були вбиті.

У Донецьку трьома пострілами із пістолета був застрелений в. о. генерального директора СП «Донкавамет» Валерій Гольдін (бізнес-партнер Звягільського),  якому фірма «VAREX»  перерахувала 9 950 000 нім. марок, а його дружині — 150 тис. марок.

Була вбита головний бухгалтер цієї фірми Беата Шмальцль, яка перераховувала валютні кошти «українським мафіозі». Її знайшли в Туреччині, де вона була на відпочинку, з відрізаною головою як журналіста Георгія Гонгадзе.

Вбили перекладача на переговорах з фірмою «VAREX» Євгена Гомелька. 

Олександр Лазебний (як і Гольдін) був застрелений трьома пострілами з пістолета, коли Генпрокуратура зняла з нього охорону. Він допоміг сину президента  Кравчука Олександру відкрити рахунок «457 Марія» і потім перерахував на нього 790 000 нім. марок, а фірма «VAREX» — 600 000 нім. марок.

Ще один свідок цієї фінансової афери Едуард Кармелицький «раптово помер» від серцевого нападу…

Політична мафія «зачищала» свідків своєї злочинної діяльності. «Хрещені батьки» української мафії керувалися принципом сицилійської мафії «коза ностра»: «надійний свідок — мертвий свідок».

Київська «чудова сімка»

Приблизно через два місяці після опублікування статті «Олігархія» мені та Єрмаку вдалося отримати оперативні довідки МВС, ксерокопії  бухгалтерських і фінансових документів, копії статутних документів про створення СП «Динамо-Атлантик» при футбольному клубі «Динамо» (Київ), співзасновниками якого були брати Ігор і Григорій Суркіси, Віктор Медведчук, Юхим Островський, який проживав у США та інші особи. 

«Антимафія» добула також  документи про заволодіння Григорієм Суркісом страховою компанію «Омета-Інстер».

Юридичний «дах» братам Суркісам надавав їхній бізнес-партнер адвокат Медведчук, а політичний «дах»-прикриття — президент України Леонід Кравчук.

Отримані нами матеріали засвідчували про «плачевний» фінансовий стан клубу «Динамо», невиплату футболістам зарплати за декілька місяців, привласнення керівниками клубу коштів, у тому числі і валюти, борги, які виникли у «Динамо» перед банками, на суму понад мільярд карбованців і декілька мільйонів доларів.

Наприклад, у червні 1992 року отримані клубом «Динамо» у банку «Україна» 500 тис. доларів на буцімто закупівлю медичного обладнання, були перераховані на рахунок «Динамо-Атлантик» у берлінському відділені Deutsche Bank.

У серпні того ж року клуб «Динамо» знову звернувся по кредит у банк для купівлі обладнання, але уже для іншого спільного підприємства, створеного Суркісами і Медведчуком при «Динамо», й отримав 1,2 млн доларів, з яких 1 170 000 доларів тут же перераховують на той самий рахунок «Динамо-Атлантик» у німецькому банку.

В оперативній довідці зазначалося, що за створенням інтриг і фінансових проблем у «Динамо» стоїть «адвокат Віктор Медведчук, агент КДБ (псевдонім «Соколовський»), якого покриває керівництво СБУ і президент Кравчук».

Вказувалося також, що він фальшує з клубною документацією, щоб приватизувати клуб «Динамо» шляхом доведення його до банкрутства і перетворення на ЗАТ «Футбольний клуб Динамо-Київ». Для цього Медведчук використовує створену ним міжнародну адвокатську компанію «Бі.Ай.Ем.», співзасновниками якої є він (президент компанії), брати Суркіси, Юрій Лях, Валентин Згурський, Богдан Губський, Юрій Карпенко («ми — чудова сімка», за висловлюванням Григорія Суркіса) та ізраїльська адвокатська контора «Бен-Ісраель і К°».

 «Чудова сімка» створила концерн АТ «Національний інвестиційний фонд «Омета ХХІ вік», в який увійшли раніше створені нею «Омета-траст», «Омета-інвест», «Омета-інстер» та декілька фірм, зареєстрованих за кордоном, незадовго до заснування фонду «Омета ХХІ вік».

Так відбулось злиття вищого політичного керівництва держави на чолі з президентом Кравчуком та мафіозних бізнесових  угрупувань «чудової сімки», яку очолював агент КДБ Медведчук (псевдонім  «Соколовський»), для яких не існувало ніяких норм моралі і закону. Всі питання і проблеми вирішувалися грошима і зв’язками у владі, яку очолював Кравчук.

Як тут не згадати покійного міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка, який, доповідаючи президенту Кучмі про Медведчука, так охарактеризував його: «Я думаю, що небезпечно допускати Медведчука до влади. Він характеризується як найжорстокіший. Особа, яка не має абсолютно ніяких перешкод, абсолютно безжалісний у проявах до життя і смерті. В кримінальному світі таких називають «відморозками». Це вбивства, кров на руках…».

У довідці зазначалося, що адвокатська компанія «Бі.Ай.Ем.» відкрила за кордоном офшорні підприємства, на рахунки яких перераховували валютні кошти київського «Динамо». У відмиванні коштів і конвертації їх у валюту брав участь «Український кредитний банк», співзасновниками і співвласниками якого були Григорій Суркіс і Віктор Медведчук, а головою правління банку — їхній бізнес-партнер Юрій Лях, який входив до складу біржового комітету Української міжбанківської біржі, через яку вони контролювали операції з купівлі-продажу валюти і мали доступ до фінансових потоків державного бюджету.

Приватизації футбольного клубу «Динамо» Медведчуком і братами Суркісами та розвитку їхньої фінансово-бізнесової імперії сприяв сам президент України Леонід Кравчук, у якого Григорій Суркіс (агент КДБ) був радником з економічних питань.

До афер з приватизацією та фінансами «Динамо» були причетні окремі керівники МВС, прізвища декількох генералів міліції були вказані в оперативній довідці, яку змогла добути «Антимафія».

Замовні вбивства

Окрім того, в довідці була інформація кривавого характеру, буцімто брати Суркіси з метою заволодіння СП «Динамо-Атлантик» і футбольним клубом «Динамо» (Київ) замовили вбивство Юхима Островського, який був співвласником компанії «Динамо-Атлантик» і проживав у США. Островський був застрелений 22 квітня 1992 року в Нью-Йорку. 

Через 22 роки виходець з України, який відбув покарання за спробу вбити братів В’ячеслава й Олександра Константиновських у США, де зараз і проживає, один з колишніх лідерів злочинного угруповання Леонід Ройтман, на російському ТБ у Нью-Йорку в Севи Каплана дав відверте інтерв’ю, в якому стверджує, що «брати Суркіси замовили вбивство Юхима Островського» (співзасновника СП «Динамо-Атланти. — Авт.)».

Замовлення на вбивство, за його словами, привіз киянин Юхимович Семен Давидович, кримінальна кличка «Бик» (нині покійний), а виконав замовлення В’ячеслав Константиновський (кличка «Карамаз»), який з братом Олександром входив до злочинного угруповання, членом якого був і він.

Ройтман заявив, що 29 березня 1999 року в Києві «Карамаз» також застрелив «кримінального авторитета», кілера Олега Асмакова (кличка «Магадан») на замовлення Семена Могилевича. Ббільше про нього читайте у статтях:

1) «Вони і досі серед нас».  

2) «Диверсант-шпигун чекіста Путіна в Єворосоюзі і НАТО».

У своїх інтерв’ю (їх можна подивитися на YouТube)  Ройтман розповідає, як на сповіді, про десятки замовних убивств, до яких причетні українські політики та державні діячі.

Наприклад, він стверджує, що в 1997 році Кучма через Суркіса замовив їхньому угрупованню вбивство небажаного свідка злочинів президента України Кучми — Вадима Рабіновича, який був його «фінансовим гаманцем».

Нагадаю, у 1984 році Рабінович був засуджений за розкрадання державних коштів до 14 років позбавлення волі. Під час ув’язнення був завербований КДБ як агент-інформатор під псевдонімом «Жолудь». У листопаді 2022 року Верховна Рада достроково припинила повноваження народного депутата Рабіновича. У липні 2023 року йому офіційно оголошена підозра у державній зраді (ст. 111 ККУ) й обрана міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Знаходиться у міжнародному розшуку. Переховується в Ізраїлі.

Думаю, що зрадники України незабаром будуть на концерті у Кобзона або на лекціях Жириновського. «КАРМА» забезпечить їх безкоштовними квитками…

Правоохоронні органи України не реагували на неодноразові публічні заяви Ройтмана про вбивства, навіть коли я направляв депутатські звернення з вимогою перевірити ці заяви.

Нагадаю, в липні 2012-го тодішній перший заступник Генпрокурора Ренат Кузьмін заявив, що Генеральна прокуратура має свідчення того, що Тимошенко, Лазаренко і Кучма мають пряме відношення до вбивств.

«Зараз ми працюємо над тим, щоб зібрати достатньо доказів, які дозволять пред’явити їм звинувачення», — заявив Кузьмін. На цій заяві все і закінчилося…

Дуже цінною, серед отриманих документів, була копія ще однієї аналітичної довідки УБОЗ МВС України, складена на основі агентурних донесень, в якій була розписана схема і способи відмивання злочинних коштів, отриманих через казино, які контролювали лідери злочинного світу Києва (їхні прізвища були названі. Це були приятелі і друзі Григорія Суркіса, нині всі вони покійні).

Потім ці кошти перерахували за фіктивними договорами на фірми, які також були під контролем київських «мафіозі». Після цього підконтрольні 5-6 фірм (їхні назви були вказані) робили заявки в контрольовані бандитами банки (перелік банків був зазначений) на закупку валюти.

Наведу цитату з цієї довідки (мовою оригіналу): «Контроль осуществляется в этой операции неким Гришей Суркисом».

Загадкове самогубство

3 грудня 2004 року о 9-й годині ранку в своєму робочому кабінеті був знайдений мертвим голова правління ЗАТ «Український кредитний банк» Юрій Лях (бізнес-партнер Медведчука і братів Суркісів), смерть якого, на думку експертів, настала приблизно о 7-й годині ранку. Поряд з тілом була знайдена записка, в якій Лях просив прощення у своїх близьких і пояснив, що, мовляв, вимушений вчинити так через проблеми, але які саме — не уточнив. Смерть настала в результаті багатьох ран в області шиї і порізу артерії, завданих канцелярським ножем.

На думку криміналістів, наявність таких ран в області шиї ставить під великий сумнів версію про самогубство.

ЗМІ стверджували, що Лях був носієм небезпечної інформації для Медведчука і братів Суркісів, які були співвласниками банку, через який відмивали «брудні гроші» і виводили їх за кордон.

Рівень посадових осіб (у тому числі й у міліцейських генеральських мундирах), причетних до приватизації клубу «Динамо», виведення його валютних коштів в офшори, фінансові афери, які відбувалися в ньому, покровительство президента України Кравчука злочинної бізнесової діяльності Медведчука і братів Суркісів дуже нагадувало ситуацію, яка була з закритим мафіозним акціонерним товариством АГ «Україна», за якою стояв прем’єр-міністр Кучма (опублікованій нами у статті «Олігархія»).

Криміногенна обстановка в країні була відповідна: рекет, бандитизм, замовні вбивства майже щодня, кримінальні розборки, автоматні черги, вибухи й підриви.

Країна була поділена на зони впливу між організованими злочинними угрупованнями, яких «кришувала» корумпована до самого верху міліція, авторитети злочинного світу відкривали фіктивні фірми, казино, через які відмивали «чорний нал», конвертували його у валюту в підконтрольних їм приватних банках, яку виводили за кордон, де купували нерухомість або вкладали в бізнес в офшорах, ставали депутатами місцевих рад і отримували депутатську недоторканість. Сотні злочинців — «злодіїв у законі» — не можна було притягти до кримінальної відповідальності через наявність депутатського мандату. Місцеві ради, особливо в південно-східних регіонах, були під контролем «королів» злочинного світу…

За кримінальними фінансово-бізнесовими структурами президентів Кравчука і Кучми, а також прем’єрів Лазаренка і Януковича «Антимафія» виявила не один труп, які були співучасниками або свідками їхніх злочинних афер і кривавих злочинів. Про це мною було описано у депутатських зверненнях і запитах до керівників правоохоронних органів. Вбивства так і залишилися нерозкритими. Матеріали я опублікував у ЗМІ. Ви їх можете знайти в інтернеті.

Зауважу, що на дочасних президентських виборах 1994 року Медведчук, брати Суркіс і їхня мафіозна бізнес-імперія підтримали Кравчука.

Перемогу Кучмі на президентських виборах 1994 року забезпечив  фінансово-промисловий мафіозний спрут «червоних» південно-східних директорів — закрита акціонерна група «Україна» і «СІАБЕКО» на чолі з міжнародним аферистом, агентом КДБ Борисом Бирштейном, який фінансував вибори Кучми.

Над Україною на повний зріст піднялася Дніпропетровська кланова олігархія, яку Леонід Кучма за час свого президенства (1994 – 2004) перетворив у кримінально-політичну мафію на державному рівні і встановив проросійський жорсткий авторитарний режим.

Кучма став «хрещеним батьком» української мафії, вибудувавши вертикаль влади як у сицилійській мафії «коза ностра» («наша справа»).

Йому були підпорядковані всі гілки державної влади (законодавча, виконавча, судова) і органи місцевого самоврядування. На відповідальні посади призначалися особи, які були віддані Кучмі, клялися йому у вірності й були готові виконати будь-який його наказ.

Розподіл державної власності відбувався лише за згодою Кучми серед осіб з його близького оточення.

Свобода слова була придушена. Багато газет змушені були друкуватися підпільно. Були вбиті відомі журналісти (Гонгадзе, Александров). Десятки журналістів були залякані або куплені.

Політична опозиція жорстко переслідувалася. Щодо активних її членів вчинялося фізичне насильство, лунали погрози фізичного знищення, готувалися вбивства (Єльяшкевич, Подольський, Омельченко). Україна була занурена у пітьму страху і насильства.

Шляхом конституційних маніпуляцій «хрещений батько» української мафії Кучма готувався стати президентом на третій строк. Україна опинилася на краю прірви білоруського або московського фашистського тоталітаризму…

Наступним «хрещеним батьком» мафії в Україні став тричі судимий за корисливі і насильницькі злочини, агент КДБ Віктор Янукович, який був «коронований» злодіями в законі Донеччини. Після «коронації» президент Кучма призначив Януковича главою Донецької державної обласної адміністрації, а згодом — прем’єр-міністром. У 2010 році «коронований злодій в законі» Янукович став президентом України.

Подальші події за участі зрадника-втікача Януковича — загально відомі…

***

На превеликий жаль, оперативний відділ військової контррозвідки СБУ, який я очолював у 1992-1995 роках, не мав повноважень органу дізнання або досудового слідства і, згідно з КПК, я НЕ МАВ права порушувати кримінальні справи, проводити арешти, невідкладні слідчі дії, а після їхнього проведення — направити справу по підслідності в Генеральну прокуратуру або в суд для розгляду по суті.

Якби я (як начальник відділу) мав таке право, то невідкладно порушив би кримінальну справу проти Медведчука, братів Суркісів та інших членів їхньої «сімки». Вони були б затримані й арештовані (санкцію на арешт тоді давав прокурор), а на їхніх фірмах були б проведені обшуки і виїмки. І ніхто мені не завадив би це зробити — ні керівництво СБУ, ні сам президент Кравчук.

Аналогічно вчинив би і з членами міжнародної мафіозно-фінансової політичної структури АГ «Україна», «дахом» якої був прем’єр-міністр Кучма. Вони були б арештовані.

Але проводити такі слідчі дії я не мав права. Це була виключна компетенція Генерального прокурора, який був підзвітний і підконтрольний Верховній Раді та президенту України. В той час президентом був Кравчук, а прем’єром — Кучма…

Добуті «Антимафією» матеріали я офіційно направив до Генпрокуратури для порушення кримінальних справ щодо Кравчука, Кучми, групи народних депутатів, Медведчука та їхніх «подільників». Справи не відкрили, а матеріали про їхню злочинну діяльність — тихо «похоронили»…

У мене з Анатолієм Єрмаком залишився єдиний вихід — обнародувати ці матеріали у ЗМІ і надати їм максимальної огласки. Та виявилося, що після їх публікацій українські таргани-корупціонери-мафіозі світла не бояться.

Деякі невігласи нам дорікали, чого ви нікого з них не посадили… Ці зауваження лише засвідчували юридичну безграмотність таких крикунів. Народний депутат «не саджає». Він має право лише на депутатське звернення або запит до правоохоронного органу. Навіть, висновки і пропозиції парламентської ТСК, згідно ст. 89 Конституції України, не є вирішальними для слідства і суду.

Ми з Анатолієм Єрмаком не мовчали. Ми говорили правду. Проте «мудрий» народ наступав на одні і ті ж граблі й обирав президентами і депутатами корупціонерів, мафіозі та агентів Москви. Дообиралися…

Після вбивства журналіста Георгія Гонгадзе, замаху на життя народного депутата Олександра Єльяшкевича і громадського діяча Олексія Подольського, підготовки замаху на мене і спроби  викрадення молодшого сина, з’явилися навіть думки, чи не створити в «Антимафії» бойову групу «Біла стріла» або «Меч» для фізичної ліквідації державних мафіозі на найвищому політичному рівні.

Президент Кучма віддав наказ голові СБУ Деркачу знищити мене і Анатолія Єрмака. Коли нам про це стало відомо, ми обмежилися особистим і публічним попередженням Кучмі в присутності групи народних депутатів. Деркачу сказали у вічі, що у випадку чого…, він і Кучма будуть ліквідовані впродовж доби. Коли ми з Єрмаком про це говорили Деркачу в присутності його заступника, у нього чуть не трапився серцевий напад… Подіяло. Кучма заборонив охороні пускати мене в Адміністрацію президента і відмовив мені в прийомах як народному депутату.

За нашими оперативними матеріалами Генпрокуратура порушила кримінальні справи проти нардепів генерал-лейтенанта Володимира Толубка (секретаря Комітету Верховної Ради з питань оборони і державної безпеки), Юрія Гайсинського (тоді — першого заступника Генерального прокурора), а також були арештовані декілька старших офіцерів, високопосадовців Київського військового округу (які потім будуть засуджені до багатьох років позбавлення волі Верховним Судом України як судом першої інстанції).

Окрім того, я направив у ГПУ матеріали для порушення кримінальних справ ще приблизно на три десятки народних депутатів, членів уряду, армійських і міліцейських генералів, оприлюднив інформацію про їхню злочинну діяльність на телебаченні, радіо та опублікував у пресі. Зокрема, у найбільш тиражній російськомовній газеті «Независимость»:

• «Что урвал генерал?» 18.07.1992;
• «В Украине господствует политическая мафия», 09.04.1993;
• «Мафия Внутренних Дел», 16.04.1993;
• «Номенклатура построила нам коррумпированно-мафиозную Украину», 16.07.1993.).

Про корумпованих народних депутатів і державних чиновників мої статті й інтерв’ю були також надруковані в газетах «Україна молода», «Сільські вісті», «Вечірній Київ», «Молода гвардія», «Молодь України», «Народна армія».

Про  корупціонерів, назвавши їхні прізвища і посади, я розповів на українському радіо і телебаченні.

Користуючись нагодою, хочу подякувати головним редакторам цих видань і журналістам, які не побоялися оприлюднити такі матеріали. Тоді дійсно в Україні були незалежна преса і свобода слова, а не сьогоднішній «єдиний телемарафон» — піар агенція влади.

У відповідь генерал Толубко в газеті МО України «Народна армія» надрукував статтю під заголовком «37-й рік полковника Омельченка» і вимагав мого звільнення з органів СБУ. Обламався…

Спроба арештувати Чечеватова і Касатонова

Окрім того, я офіційно звернувся до генпрокурора Віктора Шишкіна і президента України Кравчука (звернення було опубліковане в пресі) з клопотанням про арешт командувача КВО генерал-полковника Віктора Чечеватова, який активно підтримав серпневий путч в 1991 році (так звана «ГКЧП»), відмовився прийняти українську присягу і вчинив корисливі злочини (розкрадання державного майна), командувача ЧФ РФ адмірала Ігоря Касатонова (привласнення державного майна і зловживання службовим становищем) і народного депутата України, члена Комісії з питань оборони і державної безпеки Верховної Ради, генерал-майора, начальника політуправління КВО, помічника президента Кравчука (1991—1992 рр.) Бориса Шарикова (зловживання службовим становищем у корисливих цілях), опублікувавши в пресі документальні матеріали, які підтверджували вчинення ними злочинів. 

Президент Кравчук сказав Генпрокурору, що нехай Чечеватов і Касатонов їдуть у росію, щоб не сваритися через їхній арешт iз президентом росії Єльциним (вбивці першого президента незалежної Ічкерії Джохара Дудаєва). 

Кримінальні справи щодо Толубка і Гайсинського, а також матеріали перевірки щодо Шарикова та декількох десятків народних депутатів і членів уряду «без шуму і пилу» були «поховані» після звільнення Віктора Шишкіна з посади генпрокурора. Разом iз ним були зняті з займаних посад (мабуть, для рівноваги) Гайсинський і Шариков, яких треба було судити…

Рахунок «457 Марія» для сина і «Chevrolet Lumina» для батька

«Антимафія» змогла добути документа про відкриття сином президента Кравчука Олександром банківського рахунку «457-Марія» на своє ім’я у Швейцарському банку «Volksbank» у м. Сант-Моріс та копії банківських платіжок про перерахування на цей рахунок сотні тисяч іноземної валюти (німецькі марки, швейцарські франки, американські долари) на загальну суму понад 1 млн. 300 тис. доларів США.  Дочку О. Кравчука (внучка президента Л. Кравчука) звати Марія, 1988 р. н.

Здобутком «Антимафії» став таємний указ президента Л. Кравчука № 482/92 від 23 вересня 1992 року, яким він створив громадський координаційний центр сприяння президентові України при дирекції Українського фонду «Нове покоління». У кінці січня 1993 року за вказівкою президента Кравчука Міністерство оборони України перерахувало 1 млн. доларів США (які призначалися на будівництво житла для безквартирних офіцерів ЗСУ) на рахунок фонду як «добровільний внесок для статутної діяльності фонду». 

У лютому і березні 1993 року валюта трьома траншами на загальну суму 840 000 доларів була перерахована в США на рахунок корпорації, створеної колишніми жителями України — сім’єю Злобінських.

У березні і липні того ж року на рахунок «Марія-457», який належав сину  президента Олександру Кравчуку, поступили відповідно 25 000 і 195 000 доларів США. У січні 1994 року президент Кравчук отримав у подарунок від американської корпорації, якій було перераховано 840 000 доларів, автомобіль «Chevrolet Lumina» (1993 року випуску), який зареєстрував на себе. «Антимафія» отримала копії банківських платіжок на зазначені перерахування валюти і копії реєстраційних документів на автомобіль, подарований Кравчуку.

Про валютні оборудки під егідою президента Кравчука і прем’єра Кучми я оголосив на сесії Верховної Ради у березні 1998 року. Згідно постанови парламенту моя інформація як голови Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією і члена ТСК у справі «Бласко» була направлена Генеральному прокурору для проведення розслідування і опублікована у газетах «Голос України» і «Сільські вісті» (на фото).

Добуті мною, Анатолієм Єрмаком і нашою організацією  «Антимафія» документи в черговий раз були «похоронені»  в Генеральній  прокуратурі. Кравчук і Кучма залишилися «білими і пухнастими»…

Наступного року (1999) Кучма шляхом масових  фальсифікацій, підкупу виборців і за допомогою адміністративного ресурсу вдруге став президентом України. Свій новий президентський, а не тюремний термін, він почав із замовлення керівникам СБУ і МВС Деркачу і Кравченку викрасти журналіста Георгія Гонгадзе і зробити йому «П*ЗДЕЦЬ», що на злочинному сленгу означає «СМЕРТЬ», «ВБИТИ». 

Про викрадення і вбивство журналіста Георгія Гонгадзе читайте за посиланням.

«Їх потрібно знищити!»

Коли ми з Анатолієм Єрмаком за допомогою нашої організації «Антимафія» знайшли за кордоном нерухомість, валютні рахунки на десятки мільйонів іноземної валюти сімейства президента Кучми, його зятя Віктора Пінчука, помічника президента Олександра Волкова, прем’єр-міністра Павла Лазаренка і його бізнес-партнерів, Кучма дав доручення генеральному прокурору Григорію Ворсінову, очільнику МВС Юрію Кравченку і голові СБУ Леоніду Деркачу виявити і знешкодити нашу організацію «Антимафія», а Деркачу — додатково доручив знищити мене і Анатолія Єрмака (це зафіксовано на аудіозаписах майора Мельниченка). Дослівно (мовою оригіналу) звучить так: «Их нужно уничтожить! Они зверье!».

Деркач запевнив Кучму, що дасть відповідні розпорядження щодо мене і Єрмака…

Це було однією із самих «веселих» історій нашої депутатської діяльності — трьох керівників-правоохоронців (Деркача, Кравченка і Ворсінова — нині покійні) ми розводили як кошенят…

Члени нашої організації були в органах державної влади і правоохоронних органах на всіх рівнях. Осередок «Антимафії» складався максимум з трьох осіб, які добре знали  один одного і довіряли один одному.

«Антимафія» була побудована так чином, що виявити її мережу по всій Україні та за кордоном було НЕМОЖЛИВО. У випадку провалу когось із членів організації, встановити можна було лише  одну її ланку у складі не більше 2-3 членів «Антимафії». Інших осередків організації, які окрім них могли були в місті, вони просто НЕ ЗНАЛИ.  

Створювати осередок більше трьох осіб було ЗАБОРОНЕНО! З іншими осередками «Антимафії», які були в кожному районному і обласному центі вони НЕ були ЗНАЙОМІ і про їхнє існування НЕ ЗНАЛИ. Будь які контакти або знайомства між ними були ЗАБОРОНЕНІ. 

Це деякі із основних принципів роботи таємної офіцерської  організації «Антимафія», які одночасно були і запобіжником, щоб НЕ виявити всю мережу організації. Були й інші, але про них говорити не можна. Вони ще нам станть у нагоді… 

Загально відомим було лише те, що я і Анатолій Єрмак є її організаторами і керівниками «Антимафії». 

Будучи народними депутатами другого і третього скликань (1994-2002), ми створили у Верховній Раді  депутатське об’єднання «Антимафія», до складу якого ввійшли представники всіх політичних сил парламенту. Про це я заявив на одному із пленарних засідань Верховної Ради. Співголовами об’єднання був я і Єрмак, склад об’єднання названий не був. Прізвища членів депутатського об’єднання «Антимафія, окрім мене і Єрмака, ніхто не знав. 

За роки своєї діяльності (1992–2012) організація «Антимафія» та її відділення за кордоном не мали жодного проколу, провалу чи розшифровки своїх членів при проведенні операцій.

Цих операцій були десятки і нерідко з ризиком для життя. Наш девіз: «ЧЕСТЬ–ВІРНІСТЬ–БРАТЕРСТВО» існує й понині… 

З урахуванням власного досвіду конспіративної, оперативної та агентурної роботи нашої організації «Антимафія» я запропонував президенту Зеленському, як потрібно створювати українську таємну Службу для знищення зрадників і воєнних злочинців, взявши краще у ізраїльського «Моссаду», радянського «СМЕРШУ» і аналогічних структур США і Великої Британії. 

«Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь», – заповідав нам наш духовний батько Тарас Шевченко.

Більше на цю тему у моїй статті «Ліквідація зрадників народу, або Про український «Моссад» — «Караючий Меч Арея».

У статті названі прізвища воєнних злочинців росії та зрадників України, які підлягають фізичному знищенню. Рішення прийняте організацією «КАРМА» й оскарженню не підлягає. Врятувати злочинців від смерті може лише одне — добровільна здача Міжнародному або українському правосуддю.

Викладені мною в зазначеній статті принципи і засади, на яких повинна бути створена і діяти зазначена спецслужба, — не є державною таємницею, вони для публічного загалу, щоб люди мали  елементарне уявлення про роботу цих спецслужб. 

Найважливіші таємні методи і способи агентурної та оперативної роботи такої  спецслужби, а також як необхідно підбирати кандидатів для Служби, як проводити спеціальні перевірки на їхню профпридатність, як використовувати новітні технології для ідентифікації розшукуваних осіб та виявлення агентів (шпигунів) іноземних спецслужб, як співпрацювати з національними розвідслужбами і закордонними партнерами і т. д., вибачте — НЕ ДЛЯ ПРЕСИ.

Якою НАСПРАВДІ повинна бути українська Служба «ВІДПЛАТИ» — це уже для новообраного президента України, яким повинен бути бойовий генерал. З ним і поспілкуємося на цю тему за закритими дверима віч-на-віч.       

Колеги ізраїльських спецслужб не раз мені говорили, що без вирішення національного кадрового питання за їхнім зразком незалежність, суверенітет і територіальна цілісність України будуть під постійною  загрозою з боку росії, а органи державної влади, оборонних і безпекових відомств будуть «зарибнені» ворожою агентурою спецслужб іноземних держав, в першу чергу російської федерації. 

У спецслужбах Ізраїлю, а також на генеральських, офіцерських і сержантських посадах в поліції і армії служать виключно євреї. Президентом, прем’єр-міністром, членом уряду, керівниками органів влади Держави Ізраїль може бути лише єврей. Ізраїльський Кнесет, який складається із 120 депутатів, представлений на 75% євреями (в пропорції до національного складу населення країни). Так повинно бути і в Україні, наголошували мої колеги з Ізраїлю.   

Життя підтвердило їхню правоту, за що їм вдячний. Нам потрібно будувати національну українську Державу на зразок Держави Ізраїль.

Киянка за народженням, прем’єр-міністр Ізраїлю Голда Меїр дала рецепт, як зробити країну великою і процвітаючою: 

«Якщо ви хочете побудувати ту країну, в яку будуть повертатися її сини і доньки, якщо ви хочете побудувати ту країну, з якої будуть виїжджати тільки в сезон відпусток, якщо ви хочете побудувати ту  країну, в якій не буде відчуття страху за майбутнє, то зробіть всього лиш два кроки:

1. Прирівняйте корупцію до зради Батьківщини, а корупціонерів — до зрадників, аж до сьомого коліна.

2. Зробіть три професії найбільш високооплачуваними і престижними. Це — військові, лікарі та вчителі».

І найголовніше — працюйте, працюйте і працюйте. Тому що ніхто крім вас не захистить вас, не нагодує вас, крім вас самих, і ваша країна потрібна тільки вам і більше нікому.

Коли це стане не просто словами і простим лозунгом, а стане способом вашого життя — значить ви добилися свого», – наголосила Меїр.

Українці, хто і що заважає вам побудувати таку національну Державу Україна як Ізраїль? Прислів’я про «поганого танцюриста» і що йому заважає танцювати, сподіваюся знаєте…

Внутрішні вороги (зрадники, колаборанти, хабарники, корупціонери, мародери державного бюджету) стали небезпечнішими, ніж зовнішній агресор. Якщо ворог не здається, його ЗНИЩУЮТЬ у будь-який доступний спосіб, де б він не знаходився. І немає значення, кому «КАРМА» вручає «караючий меч правосуддя» і «чим» повертається «Бумеранг». Вороги України повинні пам’ятати, що від «Карми» не втечеш, не сховаєшся і не відкупишся, а «Бумеранг» — завжди повертається…

Наші пращури арії залишили своїм нащадкам українцям священну заповідь: «Ворога Роду твого знищуй без пощади і жалю!», «Не вір раненому ворогу і вбивці брата твого». За цими заповідями ми повинні жити, боротись, боронити свій Рід, стояти за землю свою і перемагати ворогів наших…   

Слава захисникам України! Смерть ворогам!

Також читайте: Замовники вбивства журналіста Георгія Гонгадзе відомі, але не покарані й досі – генерал Омельченко.

У статті зазначив, що доки ЗСУ, хоча й важко, але доволі успішно блокують атаки російських військ, угорська армія нагнітає обстановку і чинить провокації вздовж лінії кордону, а спецслужби Угорщини проводять розвідку і вербування на території Закарпатської області.

Ще до початку повномасштабного вторгнення росії уряд Угорщини вирішив виставити війська вздовж кордону з Україною. Офіційно це подавалося як «захист від неконтрольованого напливу біженців та спроб перетнути кордон збройним формуванням».

Насправді ж у прем’єр-міністра Орбана була зовсім інша мета. Я отримав конфіденційну інформацію про те, що в разі успішного наступу російських військ і захоплення Києва, армія Угорщини мала завдання окупувати наше Закарпаття, провести фейковий референдум і оголосити про приєднання Закарпатської області до Угорщини (за кремлівським сценарієм анексії Криму й Донецької та Луганської областей). Звісно, що про це ніхто в уряді Орбана вголос не говорив. Проте розвідувальна інформація свідчила саме про це. Отримані дані я передав в РНБО і СБУ, а також оприлюднив у інтернет-виданнях.

Розвідувальні дані підтверджувалися політичною позицією Орбана, який блокував вступ України в НАТО та ЄС, категорично відмовився постачати зброю в Україну і підписувати санкції проти росії щодо накладення ембарго на її енергоносії (газ і нафту).

За московським сценарієм Орбан навмисно нагнітав  ситуацію довкола угорської спільноти в Україні, зокрема щодо нібито утисків на право спілкування угорською мовою. Одночасно у двох генеральних консульствах Угорщини на Закарпатті (м. Ужгород і м. Берегово) було організоване масове таємне надання місцевим жителям угорського громадянства. При отриманні угорських паспортів громадяни України урочисто приймали присягу на вірність Угорщині й ставили свій підпис під текстом присяги: «Присягаю, що вважаю Угорщину своєю батьківщиною. Буду вірним громадянином, захищатиму і служитиму Угорщині. Хай допоможе мені Бог».

Співробітники консульства зобов’язували українців не розповідати про це владі. Їх попереджали, що в протилежному разі паспорти Угорщини будуть анульовані, а самі вони автоматично будуть позбавлені угорського громадянства. Відео про це див. тут👇

Станом на початок 2022 року угорське громадянство отримали понад 150 тисяч мешканців Закарпаття. Таким чином були створені ідеальні умови для їх вербовки угорськими спецслужбами. Важко навіть уявити, скільки серед жителів Закарпаття з подвійним громадянством може бути агентурних мереж і агентів спецслужб Угорщини. Роботи для української контррозвідки на угорському напрямку — не початий край!

Ще у 2022 році я рекомендував політичному керівництву України позбутися всіх ілюзій щодо Орбана, оскільки він є особистим агентом політичного впливу путіна і зайняти стосовно угорського прем’єр-міністра жорстку позицію. Інформацію передав до РНБО і СБ України та запропонував вжити невідкладних заходів контррозвідувального характеру для виявлення і припинення діяльності агентури Угорщини на Закарпатті.

Одночасно я розумів, що голова СБУ Баканов, який є «другом дитинства» президента Зеленського, не буде займатися цим питанням. Тому отримані дані обнародував у ЗМІ, щоб вони набули розголосу і у такий спосіб привернути увагу влади та суспільства до цієї серйозної проблеми, яка реально загрожує національній безпеці України.

На службі ФСБ росії

«Лейтенант» Баканов перетворив СБУ на СЛУЖБУ НЕБЕЗПЕКИ для України — у філію (резидентуру) ФСБ росії, що призвело до повного провалу контррозвідувальної діяльності, загибелі людей і тяжких наслідків для України. За поданням Баканова президент Зеленський призначив на керівні посади в СБУ агентів ФСБ і присвоював їм генеральські звання.

За час керівництва Службою безпеки Бакановим московський фюрер путін через агентуру ФСБ, ГРУ і СЗР взяв під свій контроль всі сфери життєдіяльності України.

Реалізуючи свої плани з ліквідації української державності, Кремль постійно, системно і цілеспрямовано проводив свою підривну діяльність проти України на всіх фронтах: дипломатичному, економічному, інформаційному, політичному, релігійному, воєнному та інших з використанням різноманітних сил і засобів, основними з яких є таємна агентурна мережа й агенти політичного впливу Москви. Російська агентурна мережа повністю опутала Україну невидимим павутинням.

На цю тему читайте:

1. «Офіс Зеленського – резидентура спецслужб росії».
2. «РПЦ в Україні: під рясами погони ФСБ росії».

Чекіст Баканов «реформував» СБУ на свій розсуд. Одна її частина була перетворена на “комерційно-корупційну” складову, яка “мародерила” і “кошмарила” бізнесменів, банкірів, отримувала від них хабарі й неправомірну вигоду, за які “спецслужбісти” скуповували елітну нерухомість і автомобілі, записуючи їх на родичів і ховали готівкою мільйони доларів та євро. Діяти безкарно “комерційні-чекісти” Баканова могли лише за умови, що частину своїх “прибутків” передавали “нагору”.

Так влаштована корумпована державна система в Україні ще з часів Кучми. При Зеленському вона лише зміцніла. Прикладів хабарництва, корупції в державних і правоохоронних органах, судах, розкрадання бюджетних коштів в оборонній сфері за участі найвищих посадових осіб — безліч. Про це ви можете прочитати в інтернеті. Майже щотижня лунали скандали про «комерсантів» Баканова.   

Другу «складову СБУ» Баканов перетворив на «радянський КДБ». «Чекісти» лейтенанта Баканова «пресували» журналістів-розслідувачів, які викривали факти корупції і хабарництва в органах СБУ та ОП, жорстко переслідували опозиційних політиків і громадських діячів за критику президента Зеленського і глави його офісу Єрмака.

Лише офіцери-патріоти героїчно воювали з окупантами, проводили успішні бойові операції (“Альфа”) і борилися з ворожою агентурою (Департамент контррозвідки). Кращі сини України гинули на війні, інші — погрузли в болоті корупції й незаконному збагаченні.

17 липня 2022 року Зеленський змушений був усунути Баканова з займаної посади з жорстким формулюванням, відповідно до статті 47 Дисциплінарного статуту Збройних сил України — за “невиконання службових обов’язків, що призвело до людських жертв та інших тяжких наслідків”.

Верховна Рада дала згоду на його звільнення з посади голови СБУ із зазначеним формулюванням.

У своєму зверненні президент Зеленський пояснив, що питання до Баканова постало через зрадництво і колабораціонізм його підлеглих. Повторю, що підлеглих Баканова призначав Зеленський і присвоював їм генеральські звання.

«Такий масив злочинів проти основ національної безпеки держави та зв’язки, які зафіксовані між працівниками силових структур України та спецслужбами росії, ставлять дуже серйозні запитання до відповідних керівників. Кожне з таких питань отримає належну відповідь», — заявив президент.

У своєму зверненні Зеленський згадав про 651 кримінальне провадження про державну зраду та колабораційну діяльність працівників прокуратури, СБУ й інших правоохоронних органів. За його даними, 60 працівників прокуратури і СБУ залишилися на окупованій території та працюють з росіянами проти України.

Нагадаю, що президент Зеленський у травні 2020 року запевняв українців, що «такого чесного голови СБУ, як його друг дитинства Баканов, в Україні ніколи не було».

Зеленський як президент і верховний головнокомандувач ЗСУ повинен нести солідарну відповідальність зі своїм другом Бакановим за злочинну кадрову політику — «неналежне виконання (невиконання) службових обов’язків, що призвело до людських жертв чи інших тяжких наслідків» (ст. 47 Дисциплінарного статуту ЗСУ).

Зеленський, який має диплом про вищу юридичну освіту, має знати, що діяння, за які він звільнив Баканова, є злочином, передбаченим ч. 4 ст. 425 КК України — недбале ставлення до військової служби, що спричинило тяжкі наслідки, вчинені в умовах воєнного стану, – карається позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

Запитання до Зеленського: чому за наявності таких обставин і фактичних даних Баканову до цього часу не оголошена підозра у вчинені злочину, передбаченого ч.4 ст.425 КК, він не взятий під варту і не притягнутий до кримінальної відповідальності?

Відповідь очевидна: «Хто ж його посадить, він же друг дитинства президента Зеленського!».

А якщо в суді Баканов почне говорити про те, як його друг Зеленський здав путіну південь України, про таємні домовленості в Омані, про провал операції «Авеню» по затриманню бойовиків-«вагнерівців» та інші неприглядні діяння, які мають ознаки державної зради. Тоді із «друзів дитинства» вони юридично перетворяться у «співучасників» тяжких злочинів, вчинених спільно проти українського народу.

Свідчення Баканова про злочинну діяльність Зеленського і його «менеджерів» можуть вивести на таке кримінально-правове поняття як «організоване стійке злочинне угрупування» на державному рівні (ст. ст. 28 і 255 ККУ).  

Нагадаю, ще у травні 2019 року у відкритому листі «І — це не жарти» я попереджав президента Зеленського про недопустимість призначення Баканова керівником СБУ через його непрофесіоналізм, великі ризики вербовки і проникнення спецслужб росії в державні органи України, що призведе до тяжких наслідків. Зеленський проігнорував ці застереження…

Патріоти-контррозвідники

Я міг сподіватися лише на контррозвідників-патріотів України і нового керівника СБУ Василя Малюка, який був призначений після усунення Баканова із займаної посади.

Я не помилився. Контррозвідники, очолювані Василем Малюком, викрили агентурну мережу воєнної розвідки Угорщини, затримали її агентів і встановили їхнього куратора — угорського офіцера, кадрового співробітника розвідки.

Агентами виявилися колишні військові ЗСУ. Один з них був завербований ще в 2021 році. Восени минулого року він був «активований» і отримав від куратора завдання вивчити настрої місцевого населення та надати воєнній розвідці Угорщини таку інформацію:

• яка буде реакція військових і цивільного населення Закарпаття, якщо в область увійдуть угорські військові під виглядом «миротворчого контингенту»;
• яке військове спорядження та озброєння можна придбати на чорному ринку Закарпаття;
• яка ситуація з міграцією угорського населення в регіоні;
• які військові сили розташовані на Закарпатті, чи багато транспорту, бойових машин, літаків, гелікоптерів та іншої військової техніки;
• наскільки укомплектовані правоохоронні органи, особливо Управління СБУ Закарпатської області, яка їхня чисельність, номери їх автомобілів, адреси проживання.

Про шпигунську діяльність воєнної розвідки Угорщини, її агентів (зрадників України), як вони працювали і коли були затримані читайте у повідомленні пресслужби СБУ.

Дивіться також відео «Збирав дані для вторгнення Угорщини на Закарпаття»👇

Міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто заявив, що Будапешт поки не отримував від Києва офіційних повідомлень про викриту мережу угорських шпигунів, але при цьому нагадав про начебто “антиугорську пропаганду” в Україні.

“Ми зможемо щось сказати, лише якщо отримаємо якісь деталі чи офіційну інформацію. До того часу це слід розглядати як пропаганду, до якої варто ставитися з обережністю. В Україні часто лунає антиугорська пропаганда, і в багатьох випадках вона виявлялась абсолютно необґрунтованою”, — заявив Сійятро.

Нагадаю, що лідер угорської ультраправої партії “Наша Батьківщина” Ласло Тороцкаї 28 січня 2024 року на конференції, у якій, серед інших брали участь лідери ультраправих “Альтернативи для Німеччини” та нідерландського “Форуму за демократію”, прямо заявив про претензії на українське Закарпаття. 

“Якщо ця війна закінчиться втратою Україною своєї державності, то як єдина угорська партія, яка займає таку позицію, дозвольте мені дати сигнал, що ми претендуємо на Закарпаття”, — заявив Тороцкаї.

У путінського агента Орбана після викриття його шпигунів в Україні почалася істерика. В угорському уряді верещать, що заява про викриття розвідувальної діяльності Угорщини в Україні — «це явна ознака посилення координації між українськими спецслужбами та угорською опозиційною партією «Тиса».

“Угорський уряд вважає таку позицію глибоко тривожним явищем. У новітній історії країни не було прецедентів, коли внутрішній політичний актор працював у тандемі з розвідувальними службами сусідньої держави”, — бідкається влада Орбана.

Через затримання двох українських зрадників-угорських шпигунів через кілька годин Будапешт заявив, що видворяє двох українських дипломатів, звинувативши їх у шпигунстві.

У відповідь на дії Угорщини, виходячи з принципу взаємності та національних інтересів, Україна видворила двох угорських послів — офіцерів спецслужб Угорщини під прикриттям. На мою думку, зробити це треба було відразу після повномасштабного вторгнення росії.

У особистого агента путіна, фашиста Орбана «дах» зовсім поїхав. Ввечері 9 травня у центрі Будапешта був безпідставно і жорстко затриманий колишній перший секретар посольства України в Угорщині Сергій Александров, який не має дипломатичного імунітету і перебував в Угорщині як приватна особа.

На сторінці уряду Угорщини у Facebook було сказано, що Національне управління імміграції заборонило громадянину України в’їзд і перебування в країні через підозри у шпигунській діяльності. За твердженням влади, тієї ж ночі його було депортовано. Його звинуватили в тому, що він “виконував свою роботу під дипломатичним прикриттям, але його офіційний статус зараз припинено”.

Відео затримання Сергія Александрова див. тут.

Якщо Александров займався «шпигунською діяльністю», як це стверджує угорський уряд, то чому він не був арештований і чому йому офіційно не висунуто обвинувачення у «шпигунстві»?

Александров не мав статусу дипломата, на території Угорщини перебував як приватна особа і мав дозвіл на постійне проживання та роботу. Його дружина є співвласницею українського ресторану в Будапешті. Про все це угорським правоохоронним було добре відомо!

Зазначені обставини однозначно вказують на те, що у контррозвідки Угорщини не має ніяких доказів про «шпигунську діяльність» українця Сергія Александрова! Якби вони були, то він був би взятий під варту, а справу з обвинувачення у «шпигунстві» направили б до суду для публічного розгляду. Орбан не впустив би такої можливості, щоб роздути міжнародний скандал.

Викладене дає підстави зробити однозначний висновок. Незаконне затримання і депортація Александрова вчинені за прямою вказівкою Орбана як дипломатична істерія і помста Україні. Для мене (як ексначальника військової контррозвідки СБУ) це очевидно! 

Речник Міністерства закордонних справ України Георгій Тихий прокоментував затримання ексдипломата: “Коли закінчуються докази, починається полювання на відьом. Угорській владі давно пора покласти край безглуздій антиукраїнській істерії”.

На мою думку, як правника, дії угорського уряду є диким свавіллям і беззаконням по відношенню до українця. Згідно з нормами міжнародного права, режим Орбана має явні ознаки фашистської диктатури і терористичної держави. Прем’єр-міністр Угорщини Орбан є фашистським диктатором, схожого на італійського фашиста дуче Муссоліні.

Агентам москви Орбану і Сіятру зауважу: «КАРМА» має всі дані на кадрового угорського розвідника, який був куратором агентурної мережі на Закарпатті й вербував українських зрадників. Якщо буде потрібно, Орбан отримає його голову на таці…

Угорський неофашизм

У мадярів Орбана, Сіятру, Кевера і Тороцкаї, які розкрили свої вонючі чорні роти на Україну, путінський нацизм на генетичному рівні пробудив ДНК угорського фашизму часів Другої світової війни, коли їх співвітчизники вірою і правдою служили Гітлеру, а тепер вони прислужують такому ж самому фюреру путіну.

Сенатор США Джон Маккейн (світла йому пам’ять) був абсолютно правий, коли стверджував, що Орбан через його близькість до путіна і на фоні погіршення відносин Угорщини з США за часів президента Байдена є «неофашистським диктатором»!

Нагадаю неофашистам Орбану, Сіятру, Кеверу і Тороцкаї (осла взнаєш по вухам, а дурня — по балачкам) лише один приклад з історії фашистської Угорщини. На початку березня 1943 року в селі Корюківка Чернігівської області угорська військова жандармерія разом з німецькими загонами СС масово спалили живцем 6700 мешканців села. Звірства, які вчиняли угорські фашисти, лякали навіть німецьких солдатів. Масштаби Корюківської трагедії за кількістю жертв перевищили у 45 разів білоруську Хатинь, у 41 — чеське Лідице, у 12 — французький Орадур, де гітлерівці спалили людей живцем…

Після того, як російські нацисти-окупанти втекли з Київщини й весь світ жахнувся від звірств, які вони там вчинили, Орбан засумнівався у їхній правдивості, повторюючи риторику Кремля, що це постановочні кадри.

Орбану, Сійятро, Кеверу і Тороцкаї раджу пам’ятати, що від «КАРМИ» не втечеш, не сховаєшся і не відкупишся, а Бумеранг завжди повертається. Вони уже в дорозі до них…

На цю тему читайте статтю «Прем’єр Словаччини, президент і міністр закордонних справ Ірану – лише початок. «Карма» наздожене всюди ворогів України».

Контррозвідка — основа діяльності СБУ

Хочу привернути вашу увагу до глобального питання боротьби зі зрадництвом українців (шпигунством, терористичними актами, диверсіями) і міжнародно-правових стосунків з країнами, які є відкритими ворогами України.

Зауважу, що СБУ (за час керівництва нею Василем Малюком з 18 липня 2022 року) викрила понад 100 агентурних мереж російських спецслужб. Деякі з них готували замахи на керівників держави та її силових органів. Більш, ніж трьом тисячам агентів слідчі СБУ повідомили підозри у вчиненні державної зради — вони перебувають під вартою і очікують рішень суду. Понад 1300 зрадників вже отримали вироки суду. Зазвичай це 12-15 років позбавлення волі або довічне ув’язнення.

Серед зрадників України державні чиновники, працівники правоохоронних органів (в тому числі й СБУ), військові, звичайні громадяни і навіть неповнолітні. Україна кишить «московськими вошами» та «українськими гнидами».

Під безпосереднім керівництвом Малюка контррозвідка викрила й арештувала агентів ФСБ росії, які займали одні з найвищих посад в СБУ — начальника Управління СБУ АРК, помічника екс-голови СБУ Баканова Олега Кулініча і начальника штабу АТЦ СБУ «Альфа» Дмитра Козюру. У 2023 році за державну зраду засуджений генерал СБУ Валерій Шайтанов.

Викриття такого рівня агентури ФСБ росії — це ознака системної роботи з очищення СБУ від зрадників, яка розпочалася з призначенням Василя Малюка керівником СБУ.

Вдумайтеся в наведені цифри виявлених і арештованих агентів ФСБ, посади, які вони займали у владі та якої шкоди зрадники встигли завдати або могли нанести Україні. Масштаби проникнення агентури російський спецслужб в органи української влади шокуючі.

Виникає закономірне запитання: як посилити кримінальну відповідальність для зрадників України, покращити роботу Департаменту контррозвідки і допомогти контррозвідникам у виявленні ворожих агентів під час війни?

Суспільство має чимало справедливих нарікань на діяльність СБУ. Я неодноразово публічно висловлював конкретні гострі критичні зауваження по окремим питанням її роботи, в тому числі й на адресу Василя Малюка, якого знаю ще з часів його навчання в Національній академії СБУ, де читав лекції.

На цю тему див. статтю «Язик мій — ворог мій: владі не варто вихвалятися спецопераціями до кінця війни».

Будемо відвертими, окремі працівники СБУ своїми злочинними діями (більшість із яких корупція, хабарництво, незаконне збагачення) паплюжать чесних офіцерів-патріотів, яких абсолютна більшість. Особливо боляче це відчувають на собі працівники обох контррозвідок і бойових підрозділів СБУ, які постійно ризикують своїм життям.

Про результати контррозвідок СБУ я уже сказав. Щодо бойових операцій СБУ зауважу, що за час великої війни її спецпідрозділи знищили понад 1000 танків. Про інші операції, які нанесли колосальні втрати ворогу, будете знати після перемоги над фашистською росією.

Ветерани спецслужб розуміють, як доводиться працювати контррозвідникам в умовах воєнного стану при масовому засиллі ворожої агентури. У міру сил і можливостей допомагаємо їм, адже «колишніми» ми не буваємо. Сьогодні наші сини і онуки на передовій невидимого фронту, де можна отримати кулю в спину від зрадника…

Нагадую, що СБУ створила в Telegram новий чатбот «”Спали” ФСБешника». Він призначений для збору інформації про спроби вербування українців російськими спецслужбами.

Користуючись нагодою, вітаю Василя Малюка з присвоєнням звання Героя України! Бажаю здоров’я, многая літа і нашої спільної Перемоги над ворогами!

Знаю його ще як випускника Коростишівської середньої школи, курсанта і випускника Національної академії СБУ,  потім як працівника по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю та учасника АТО на Донбасі в 2014 році. 

Раджу завжди пам’ятати мудрості, яким ми навчали курсантів Академії СБУ з її першим ректором, генерал-лейтенантом, членом-кореспондентом НАПН України, моїм другом Володимиром Сідаком (світла йому пам’ять, відійшов у вічність 5 грудня 2019 року).

Сподіваюся, що Василь Малюк перепросить вибачення у свого колеги, випускника Академії СБУ, бойового полковника Романа Червінського за несправедливу образу…

За зраду — розстріл або штрафбат!

Вкотре звертаюся до колег по парламенту. Доповніть статтю 111 ККУ положенням, що вчинення державної зради в умовах воєнного стану з тяжкими наслідками карається вищою мірою покарання — розстрілом.

Виконання вироку (розстрілу) необхідно показувати по телебаченню як профілактичний засіб. Думаю, що багато передумають зраджувати Україні та йти на співпрацю з ворогом.

Смертна кара може бути замінена (за згодою засудженого) відправкою на фронт, на передню лінію у спеціально створені підрозділи (взвод, рота, батальйон) для спокути кров’ю своєї провини перед українським народом і пам’яттю загиблих захисників України. Думаю, так буде справедливо за законами воєнного часу.

Маю і практичні рекомендації для колег-контррозвідників. Але вони не для загалу. Поділюся з ними окремо, конфіденційно. Думаю, що мої пропозиції будуть апробовані на практиці і за результатами можна буде судити про їхню ефективність…

Вісь зла

Коротко про міжнародні стосунки з керівниками країн, які вороже ставляться до України і як застосовувати норми міжнародного права та національного законодавства щодо них.  

Треба чітко та однозначно визначити на вищому політичному рівні, які країни є союзниками росії як країни агресора. Нагадаю, що Верховна Рада України, ГА ООН, ПАРЄ, ГА НАТО, Європарламент і ряд країн визнали росію країною агресором, а режим путіна — терористичним. МКС видав ордер на арешт президента путіна і вище воєнне командування росії як воєнних злочинців (прізвища див. в Інтернеті).

Хто є союзниками країни агресора росії і співучасниками ЗЛОЧИНУ АГРЕСІЇ проти України, відповідь дає Статут ООН, Резолюція ГА ООН від 14 грудня 1974 року про «Визначення агресії», Загальна Декларацію прав людини, прийнята ГА ООН 10 грудня 1948 року, Гельсінські угоди 1975 року, Будапештський меморандум 1994 року, Конституція і Кримінальний кодекс України.

Згідно з міжнародним правом і КК України, будь-яка підтримка (політична, дипломатична, фінансова, матеріальна, військова) керівників іноземних держав, яка надається країні агресору росії і воєнному злочинцю путіну, є співучастю у ЗЛОЧИНІ АГРЕСІЇ проти України.

Тимчасово окуповані Донецька, Луганська, Запорізька, Херсонська області та Автономна республіка Крим, згідно міжнародного права, є законними територіями України і визнані такими ООН (Україна є засновницею ООН).

Незаконне приєднання цих територій до складу російської федерації згідно зі Статутом ООН, Резолюцією ГА ООН про «Визначення агресії» і Кримінальним кодексом України є ЗЛОЧИНОМ АГРЕСІЇ проти України, вчинений росією — країною агресором.

Політичне керівництво інших країн (президент, парламент, уряд), які визнають тимчасово окуповані території України російськими є співучасниками ЗЛОЧИНУ АГРЕСІЇ проти України. Вони підлягають судовому покаранню або фізичному знищенню за законами воєнного часу як воєнні злочинці.

Пропозиції «мир в обмін на окуповані путіним українські території» є такими, що суперечать міжнародному праву та Конституції Україні й повинні розглядатися як ЗЛОЧИН АГРЕСІЇ проти України.

Країни, які, згідно міжнародного права, є співучасниками ЗЛОЧИНУ АГРЕСІЇ росії проти України — Китай, Північна Корея, Іран, Білорусь, Угорщина, так звана вісь зла.

Військовий парад «побєдобєсія» 9 травня в москві показав істинні обличчя іноземних лідерів, які своїм візитом морально і політично підтримали воєнного злочинця путіна. Серед тих, хто прибув на парад були: голова КНР і прем’єр-міністр Словаччини та президенти Сербії, Бразилії, Білорусі, Буркіна-Фасо, Венесуелі, Єгипту, Казахстану, Куби й невизнаної Палестини. Вони повинні розглядатися як  співучасники воєнних злочинів, вчинених росією проти України.

Як поступають з воєнними злочинцями від час війни — загально відомо!

Заради порятунку земної Цивілізації російський фюрер путін, створений ним фашистський режим і ті, хто його підтримують повинні бути фізично знищені.

Слава Україні та її захисникам! Слава нації! Смерть ворогам!

Також читайте: Відкритий лист генерала Омельченка Дональду Трампу з нагоди 100 днів його правління США.