У жовтні 2025 року ряд видань опублікували мою рецензію (відгук) на книжку журналістів подружжя Світлани і Леоніда Фросевичів під заголовком «27 днів між життям і смертю. Воєнні злочини російських окупантів у селі Ягідному».

Переданий мною зміст книги викликав велику зацікавленість до книги і схвальні відгуки на неї. Читайте за посиланням:

1. «Книжка «27 днів між життям і смертю” є обвинувальним актом злочину агресії фашистської росії проти України – генерал Омельченко».

2. «Смертники підвального концтабору в селі Ягідному…».

Подаровану авторами книгу мої друзі читають у переривах між боями на передовій. Водночас читачі просили мене як правника і колишнього слідчого дати відповіді на ряд запитань. Зокрема, їх цікавить:

• Чи може зазначена книга бути визнана Міжнародним кримінальним судом (куди її направили автори) доказом вчинення воєнних злочинів російськими окупантами?
• Чи були прецеденти розгляду МКС матеріалів про воєнні злочини (фото, відео, статті, книги), опубліковані журналістами (репортерами)?
• Чи передбачає Римський статут МКС і судова практика Суду, що подібні книги, статті, репортажі про воєнні злочини можуть бути доказами у справі?
• Яка судова процедура їх розгляду і чи долучаються ці матеріали (статті, репортажі, фото, відео журналістів) до матеріалів справи як докази?
• Які справи розглядав МКС або Міжнародний трибунал і які їх результати?

Відповіді на поставлені запитання👇

Згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду ДОКАЗАМИ можуть бути будь-які фактичні дані, що стосуються злочинів, які відносяться до компетенції МКС, а саме: геноцид, злочини проти людяності та воєнні злочини.

Це — свідчення свідків, потерпілих, експертні висновки, матеріали з місць подій, а також документи та інформація, яка може бути отримана з різних джерел, в тому числі журналістських.

Свідчення свідків: свідчення як очевидців, так і інших осіб, які мають інформацію про злочин. Свідчення потерпілих.

Документи: офіційні документи, записи, листування, які мають відношення до справи, в тому числі, опубліковані ЗМІ та інтернет виданнями.

Матеріали з місць подій: фото-відео-та аудіозаписи, документальні фільми, а також фізичні докази з місць злочину, виявлені слідчими органами або журналістами (репортерами).

Експретні висновки: висновки, надані експертами в різних галузях (наприклад, судмедекспертиза, криміналістична та інші).

Інформація, отримана Прокурором МКС (ст. 15 Римського статуту): Прокурор може розпочати розслідування за власною ініціативою на основі інформації, отриманої з різних джерел, в тому числі, опублікованих журналістами статей, фото, відео, виданих документальних книг і фільмів, фото і відео репортажів, у яких зафіксовані злочини геноциду, проти людяності та воєнні злочини.

Згідно зі ст. 69 Римського статуту (докази) МКС правомочний вимагати надання всіх доказів, які він вважає необхідними для встановлення істини. Суд може відповідно до Правил процедури і доказування ухвалити рішення про належність або допустимість будь-яких доказів, враховуючи при цьому, inter alia, їхню силу, а також будь-яку шкоду, яку такі докази можуть завдати проведенню справедливого судового розгляду або справедливій оцінці показань свідка.

У справах про геноцид, воєнні злочини, злочини проти людяності, які розглядав МКС або спеціально створений Міжнародний трибунал в Гаазі, вивчалися публікації, фото, відео матеріали, які були обнародувані журналістами (репортерами).

Якщо Суд вважав за необхідне, він може допитати журналістів (репортерів) як свідків у справі. Після вивчення і оцінки отриманих публікацій, фото, відео, Суд дає їм оцінку і приймає рішення про долучення їх до справи як докази або відхиляє їх як непридатні.

Як правило, статті, відео репортажі та інші публікації, у яких наведені факти про вчинення геноциду, воєнних злочинів, злочинів проти людяності, опубліковані журналістами (репортерами) Суд визнавав доказами і долучав їх до матеріалів справи. Разом з іншими доказами вони лягали в основу винесення обвинувального вироку.  

Наприклад, у справі президента Югославії Слободана Мілошевича щодо його арешту і передачі Міжнародному трибуналу (повна назва — Міжнародний трибунал для судового переслідування осіб, відповідальних за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, здійснені на території колишньої Югославії з 1991 року) є багато статей, фото, відео, які були обнародувані журналістами або репортерами.

Трибунал був створений Радою Безпеки ООН 25 травня 1993 року на основі резолюції № 827 Ради Безпеки ООН. Ініціатором резолюції виступила Франція. Припинив діяльність Міжнародний трибунал 31 грудня 2017 року.

Трибунал мав мандат Ради Безпеки ООН. Цим він відрізняється від класичних міжнародних кримінальних судів, які створюються міжнародним договором.

Метою Трибуналу було — переслідування осіб, відповідальних за тяжкі порушення міжнародного гуманітарного права (грубе знехтування Женевських конвенцій 1949 року, порушення законів і звичаїв війни, геноцид і злочини проти людяності) на території колишньої Югославії в період з 1991 року.

Трибунал розглядав такі тяжкі злочини, як умисні вбивства, тортури, незаконна депортація і захоплення заручників. Передбачено було і судове переслідування за застосування отруйних речовин, безглузде руйнування міст або сіл, історичних пам’ятників.

Мілошевич був заарештований сербською владою у 2001 році та переданий до Гааги. Суд над ним розпочався в лютому 2002 року, де йому було пред’явлено 66 звинувачень, включаючи геноцид, злочини проти людяності та воєнні злочини, скоєні в Хорватії, Боснії та Герцеговині, і Косово.

11 березня 2006 року Мілошевич був знайдений мертвим у своїй тюремній камері в Гаазі. Офіційна судова експертиза встановила, що він помер від природних причин — серцевого нападу. Суд припинив провадження справи через його смерть. 

Всього за час існування Трибуналу було проведено 142 судових процеси (в тому числі 92 проти сербів, 33 проти хорватів, 8 проти косових албанців, 7 проти боснійських мусульман і 2 проти македонців).

Останньою гучною справою трибуналу став вирок колишньому командувачеві сил боснійських хорватів Слободанові Праляку. Трибунал визнав його винним у воєнних злочинах і засудив до 20 років в’язниці. У кінці листопада 2017 року вирок залишили в силі, після чого Праляк заявив, що відкидає рішення суду, і випив смертельну отруту.

Міжнародний трибунал завершив свою роботу 31 грудня 2017 року. За час роботи Міжнародного кримінального трибуналу у справах колишньої Югославії були висунуті звинувачення щодо 161 особи, 90 з них засуджені.

Розгляд справ тривав понад двадцять років, за час судових процесів допитали близько п’яти тисяч людей, серед яких були журналісти і репортери. Міжнародний трибунал дослідив десятки матеріалів, статей, розслідувань, фото і відео, опублікованих журналістами (репортерами), створених документальних фільмів, які були долучені до матеріалів справ як докази, в тому числі, і у справі по обвинуваченню Мілошевича і Праляку. Трибунал також вивчав публікації журналістів, які їх виправдовували.  

МКС у Гаазі з початку свого існування звинуватив у геноциді, воєнних злочинах, злочинах проти людяності та правосуддя понад півсотні осіб. Майже у кожній з цих справ до них були долучені як докази статті, фото і відео репортажі журналістів.

Хто ці обвинувачені, з яких вони країн дивіться на інфографіці «Слово і діло»:              

Справи 17 обвинувачених МКС були закриті через їхню смерть або через відсутність достатніх для засудження доказів.

Зокрема, через недостатні докази припинили справу стосовно керівника поліції Кенії Мохаммеда Хусейна Алі, секретаря уряду Френсіса Мутаура, міністра промисловості Генрі Косгея, міністра освіти Вільяма Руто, місцевого радіоведучого Джошуа Санга, віцепрем’єра Ухуру Кеніаті та адвоката Пола Гічеру. Усі вони були фігурантами справи, пов’язаної з міжетнічними зіткненнями у Кенії у 2007-2008 роках.

На волі перебувають 14 обвинувачених МКС. Серед них президент Судану Омар Аль Башир, міністр оборони та голова МВС країни Мухаммед Хусейн та Мухаммед Харун, лідер повстанців Абдала Банда. Вони звинувачуються у злочинах проти людяності, воєнних злочинах та геноциді, скоєних між 2003 та 2008 роками в Дарфурі.

На волі також троє звинувачених у воєнних злочинах, скоєних під час вторгнення росії у Грузію: колишній начальник СІЗО у Цхінвалі Гамлет Гучмазов, омбудсмен Давид Санакоєв та голова МВС Південної Осетії Михайло Міндзаєв.

Під вартою Міжнародного кримінального суду перебувають 6 осіб. Більшість із них громадяни Центральної Африканської Республіки, які у 2013-2014 роках вчинили там воєнні злочини та злочини проти людяності: лідери повстанців Альфред Екатом, Махамат Саїд Абдель Кані та Патріс-Едуар Нгаїсона, а також міністр Максим Моком.

Крім того, під вартою знаходяться лідер повстанців із Судану Алі Мухаммед Абд-Аль-Рахман та повстанець із Малі Аль Хасан Аг Абдул-Азіз.

Виправдано на сьогодні 4 особи, яким суд у Гаазі висував звинувачення. Це президент Кот-д’Івуару Лоран Гбагбо та політичний лідер країни Чарльз Бле Гуде, яких звинувачували у воєнних злочинах та злочинах проти людяності, скоєних у 2010-2011 роках під час політичної кризи.

Також виправдані лідер повстанців ДР Конго Жан-П’єр Бемба (звинувачували у злочинах проти людяності, скоєних у 2002-2003 роках у ЦАР) та військовий командир Матьє Нгуджоло (звинувачували у злочинах проти людяності та воєнних злочинах під час нападу на село Богоро).

Засуджено 10 обвинувачених Міжнародним кримінальним судом. Серед них лідери повстанців з ДР Конго Жермен Катанга, Томас Лубанга та Жан-П’єр Бемба (його засудили за іншим звинуваченням — злочин проти правосуддя), два адвокати Еме Кілоло та Жан-Жак Мангенда, депутат парламенту Фідель Бабала Ванду та керівник військового штабу Боско Нтаганда.

Крім того, засуджено повстанця з Малі Ахмада Аль Факі Аль-Махді та громадянина ЦАР Нарциса Арідо.

На багатьох цих процесах МКС заслуховував свідчення журналістів, а опубліковані ними матеріали (фото, відео) про злочини проти людяності були долучені до справ як докази.  

Читайте за посиланням статтю «Кого Міжнародний кримінальний суд звинувачував у злочинах і на якій стадії перебувають справи».

За повідомленням пресслужби МКС, 17 березня 2023 року Палата досудового провадження II видала ордери на арешт президента рф владіміра путіна та Марії Львової-Бєлової, яка є уповноваженою президента рф з прав дитини.

Львову-Бєлову і путіна підозрюють у скоєнні воєнного злочину — незаконній депортації та переміщенні дітей з окупованих районів України до росії.

“Палата досудового провадження ІІ на підставі клопотань Прокуратури від 22 лютого 2023 року постановила, що існують достатні підстави вважати, що кожен з підозрюваних несе відповідальність за воєнний злочин незаконної депортації населення та незаконного переміщення населення з окупованих районів України до російської федерації, що завдало шкоди українським дітям”, —підкреслюють у повідомленні пресслужби МКС.

Одним із доказів про викрадення українських дітей (незаконне переміщення дітей з окупованих територій України до росії), після обнародування якого були видані ордери на арешт путіна і Львову-Бєлову, було відео на російському телебаченні, на якому Львова-Білова доповідає путіну про вивезених дітей з України в росію.

ВИСНОВОК

Книга авторів С. Фросевич і Л. Фросевич «27 днів між життям і смертю: Воєнні злочини російських окупантів у селі Ягідному» повинна бути долучена МКС і ОГП України до матеріалів справ про воєнні злочини рф проти України як доказ. Викладені у книзі фактичні дані є доказами вчинення російськими окупаційними військами воєнних злочинів проти України.

У випадку необхідності С. Фросевич і Л. Фросевич повинні дати свідчення у МКС як свідки про обставини встановлення ними фактичних даних про злочини, вчинені російськими військовими під час окупації села Ягідне.

Користуючись нагодою ще раз висловлюю подяку Світлані і Леоніду Фросевичам за видання книги-обвинувачення і всім тим, хто поширює інформацію про неї.

Контактні дані авторів👇

• pressafr@ukr.net
• https://www.facebook.com/pressa.fr

Слава Нації! Смерть путіну і всім ворогам України!

Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО,
Герой України, лицар ордену ООН «Діяння на благо народів», медалі ЄС «Європа — союз цінностей», відзнаки Канадського королівського легіону Хрест «Вікторія», народний депутат України ІІ-VІ скликань, член ПАРЄ (2006-2010), генерал-лейтенант СБУ, почесний голова Спілки офіцерів України, кандидат юридичних наук, доцент

Від редакції. Зі статтями і розслідуваннями генерала Григорія Омельченка читачі можуть ознайомитися, підписавшись на його ютуб канал @general.g.omelchenko, а також за цим посиланням.

Виступали на презентації безпосередні учасники подій: діти, що провели майже місяць у підвалі школи, командир підрозділу, який визволяв село, шкільна вчителька, яка опинилася в подібній ситуації в іншому селі в Київській області, науковці, журналісти та ін.

Книга складається переважно з оповідань у формі інтерв’ю (свідчень), які автори взяли у бранців російських загарбників. Є також бесіди з вченими та юристом. Згадані й загиблі мешканці села.

Більшість розповідей закінчується QR-кодом, під яким є посилання на короткі відеосюжети, що знаходяться на ютуб-каналі авторів книги “Український репортер”.

Зауважу, що інтернет видання подружжя журналістів Фросевичів «Український репортер» («УР») — одне з найкращих національно-патріотичних видань в Україні. Леонід і Світлана героїчно тримають свою ділянку інформаційного фронту у боротьбі з рашистською пропагандою. Сайт неодноразово піддавався атакам хакерів російських спецслужб. Проте «УР» як Птах Фенікс відновлювався і продовжує свою боротьбу за вільну, суверенну, незалежну Україну.

Черговим підтвердженням цього стала документальна книжка подружжя Фросевичів про воєнні злочини, вчиненні московськими звірино-подібними істотами у маленькому селі Ягідне, що на Чернігівщині.

На жаль, я не зміг бути на презентації. В цей час находився з членами нашої організації «Караючий Меч Арея» («КАРМА») в районі Покровська. Книжку отримав «Новою поштою» в обласному центрі. Прочитав її на одному диханні. Окремі сторінки перечитував декілька раз. Скажу відверто — серцебиття прискорювалося і не раз. Військові, які читали книжку зі мною, висловлювалися на адресу москалів «дуже пекуче»! Попадися хто-небудь з них в цей момент, москальські звірино подібні істоти вимолювали б не пощаду, а смерть…

Якщо коротко сказати, що собою являє книжка «27 ДНІВ МІЖ ЖИТТЯМ І СМЕРТЮ…», — це готовий обвинувальний висновок про один з епізодів воєнних злочинів, вчинених російськими загарбниками на окупованій території України, в маленькому селі Ягідне, що на Чернігівщині. Стверджую це як слідчий МВС і начальник відділу військової контррозвідки СБУ в минулому. Мій висновок підтвердив Чернігівський районний суд.

Важко повірити, що в 21-му столітті можуть бути організовані фашистські концентраційні табори за зразком нацистських у Німеччині — «Бухенвальд», «Майданик», «Освенціум» («Аушвіц») та радянських ГУЛАГів — соловецький («Слон»), колимський «Бутугичаг», катівень НКВС, створених рашистами на окупованих територіях України.

Москальські нелюди-звірі влаштували сучасний концтабір в селі Ягідне у підвалі школи, де закрили 368 людей, 69 з яких — діти. Закрили без світла, свіжого повітря, майже без їжі, води і медикаментів. У підвалі тхнуло сирістю, цвіллю, затхлістю. Це був «підвал смерті», на кожного ув’язненого припадало 50 квадратних сантиметрів площі…

Хворі і слабші задихалися, божеволіли, помирали. Інших — розстрілювали… 27 днів і ночей невільники села Ягідне були смертниками, в очікуванні своєї загибелі від кулі або недостачі повітря, ліків… На стінах відмічали дні — вели свій підвальний календар (на світлинах), писали прізвища, імена живих, померлих, розстріляних…

Від виснаження дні стали губитися: чи то субота, чи то неділя, чи то день, чи то ніч — все плуталося в голові. Якщо день прожили, то вважали за щастя, — згадують «смертники» підвалу…

Кого виводили з підвалу, як правило, на розстріл, повільно рахували бетонні східці між життям і смертю, що вели вгору на вулицю. Їх було 17, — казали ті, яким пощастило вижити…

Заручники підвалу не відали, що робилося в Україні. Москалі радісно повідомляли, що їхні війська взяли Чернігів і Київ, а влада втекла. Дуже важко було зберегти віру, що це не так. Ми гнали від себе погані думки. Якщо Чернігів захопили, то чому вони нас тримають у підвалі? Значить, брешуть, москальські вилупки, — розповідали звільнені полонені…

Читати і слухати їх свідчення дуже болячи. Вони розривають серце… Розповіді розкривають страшну картину страждань, знущань і катувань мирних українців, залякування дітей, що з особливою жорстокістю і садизмом вчиняли рашистські варвари.

Військовослужбовці, яких я знайомив з книжкою на Запоріжжі і Дніпропетровщині казали: ніякого прощення варварам-москалям не повинно бути! Ніколи!!! Вони заслуговують лише ЛЮТУ СМЕРТЬ!!!

У книзі описана історія, яка має Небесний слід, він задокументований фотознімком (світлина внизу). Історія про українського воїна-визволителя, що побачив Ікону на дереві як знак Божої присутності і Божої милості від почутих молитов з «підвалу смерті» — це був промінчик останньої надії для в’язнів ягіднянського концтабору серед темряви пекельного зла «русского міра»…

Все, що описане у книжці «27 ДНІВ МІЖ ЖИТТЯМ І СМЕРТЮ…», повинно лунати набатом по всьому світу і обов’язково у Міжнародному трибуналі над воєнними злочинцями фашистської Московії на чолі з кривавим фюрером, вбивцею путіним!

За скоєні злочини у Ягідному слідчим вже вдалося ідентифікувати 15 військових з російської Туви. У квітні 2023 року Чернігівська обласна прокуратура розпочала кримінальне провадження щодо п’ятнадцятьох російських військових за статтею “Порушення законів та звичаїв ведення війни”. Зі світлин можна зробити висновок, що це – 14 тувинців та один військовий слов’янської зовнішності. Усі вони – з військової частини №55115 (55-та мотострілецька бригада (гірська). Дислокується в місті Кизил, республіка Тува.

Обвинувачення висунуті: Суван Сиин-оол, Монгуш Айгарим, Монгуш Назити, Ооржак Ерес, Хертек Аріан, Хомушку Саян, Олексій Борисов, Дадар-оол Буян, Дамбар-оол Шолбан, Демір-оол Доржу, Кенден Сайн, Монгуш Віталій, Саая Аржаан, Доржу Буян, Кенденов Амір.

Деяких катів уже заочно засуджено. У 2022 році Чернігівський районний суд оголосив вирок трьом російським військовим із Туви – Івану Ооржаку, Шактар-оол Кежік-оол та Чаян Чинану (на світлині внизу). Їх засудили до 12 років позбавлення волі.

Того ж року суд виніс заочний вердикт ще одному російському військовому — Шолбану Куулару — за злочини у Ягідному: 10 років в’язниці.

В окреме кримінальне провадження було виділено матеріали досудового розслідування щодо невстановлених російських військовослужбовців, які перебували в Ягідному, а також їхніх начальників. Це військові з позивними «Клен», «Павук», «Глухий». При їх затриманні — знищити як скажених собак!!!

Ніколи не пробачимо їм ці злочини, ніколи, – промовляє Іван Петрович, який вижив у підвальному концтаборі. – І кари такої не придумати за скоєне. Нехай би вони відчули те, що ми відчули й пережили у підвалі.

Обов’язок українських спецслужб знайти зазначених воєнних злочинців і ЗНИЩИТИ! Знищувати так, щоб вони благали смерті. Завдання нашої організації — допомогти в розшуку і знищенні москальських виродків-вбивць. В полон не брати!

Українці, наш обов’язок — максимально поширити матеріали книжки і відео про воєнні злочини російських окупантів у селі Ягідному. Книжка повинна буди долучена до кримінального провадження в Міжнародному суді як ДОКАЗ цих злочинів!

У зв’язку з матеріальною скрутою видання «УР», книжка «27 ДНІВ МІЖ ЖИТТЯМ І СМЕРТЮ: Воєнні злочини російських окупантів у селі Ягідному» була надрукована лише накладом в 300 примірників.

Бажано, щоб книжка була видана хоча би накладом в 100 тисяч примірників і стала народною книжкою — обвинувальним актом злочину агресії фашистської росії проти України. Книжка повинна бути у бібліотеках всіх учбових закладів, у кожній військовій частині, СБУ, ОГП, МВС, НП. Її повинні вивчати школярі старших класів, всі українці…

Лише ми, українці-патріоти, зможемо фінансово допомогти «УР» у виданні і поширенні цієї книжки, зібравши необхідні кошти.

Контактні дані авторів:

📌pressafr@ukr.net

📌 https://www.facebook.com/pressa.fr

Про презентацію книжки, свідчення очевидців, фото-докази читайте, дивіться і слухайте за посиланням:

1) https://ukrreporter.com.ua/war/27-dniv-mizh-zhyttyam-i-smertyu-voyenni-zlochyny-okupantiv-u-seli-yagidne.html

2) https://ukrreporter.com.ua/videogalereya/prezentatsiya-knyzhky-pro-yagidne-bula-zvorushlyvoyu-i-teployu-yak-u-rodynnomu-koli-video.html

3) https://ukrreporter.com.ua/war/cherez-sud-pam-yati-do-spetsialnogo-mizhnarodnogo-trybunalu.html

Ми повинні поширити ці матеріали максимально, щоб з ними ознайомилися мільйони українців і наші захисники на фронті.

Пам’ятаємо про злочини московських рашистів! Розповідаємо про них рідним, близьким, знайомим. Поширюємо на інформаційних платформах в соціальних мережах.

Ніякого прощення москалям-садистам-вбивцям-звірино подібним істотам!  

Лише ЛЮТА СМЕРТЬ! Їхнім вилупкам-нащадкам — ВІЧНЕ ПРОКЛЯТТЯ!

Слава Україні, її захисникам і захисницям! Слава Нації!

Смерть путіну і москальській федерації!

Від імені організації «Караючий Меч Арея» («КАРМА»)

Про організацію «КАРМА» читайте: «Український «Моссад» — це «Караючий Меч Арея» («КарМА»).

Від редакції. Зі статтями і розслідуваннями генерала Григорія Омельченка читачі можуть ознайомитися, підписавшись на його ютуб канал @general.g.omelchenko і за посиланням https://ukrreporter.com.ua/author/omelchenko