В ній ідеться про історію власної сім’ї авторки, яка описує тяжкість життя під сталінськими репресіями і страждання жертв Голодомору в Україні у 1931-1933 роках.

8 квітня, у понеділок, відбудеться презентація книги Тамари Сенчук (Позднякової). Подія пройде в італійському місті Сереньо (регіон Ломбардія, провінція Монца і Бріанца).

Її влаштують у Громадській залі монсеньйора Гандіні / Monsignor Gandini Civic Hall. Початок о 16:00, вхід вільний. Про це повідомляють в асоціації «La Rondine APS» (ex Ucraina Più).

За словами пані Тамари, книга «Коза і дві буханки хліба. Історії української пам’яті про Голодомор, геноцид за наказом Сталіна» – це маленька частинка української історії крізь повсякденне життя її рідного села.

«Мій батько міг розказати ці історії нам, дітям, лише після стількох років мовчання і страху, тиші і недоуменості. Роки сумнівів, пошуку правди, принаймні для себе; пошуку відповідей, щоб зрозуміти, що сталося, чому так сталося. Він, в свою чергу, чув, як їх розповідав батько, незважаючи на те, що проживав їх безпосередньо. Йому був один рік. Дідусь Іван ніколи не хотів розповідати історії свого життя нам, онукам. Може через сором, що прожили ті часи, або заради нашої власної безпеки. Я не знаю! Це був 1931 рік», – розповіла авторка книги.

До теми: «Роби Україну там, де ти є» – Тамара Позднякова з Італії.

Раніше ми повідомляли, що мер італійського міста Сан-Дона-ді-П’яве вручив подяку українській асоціації «La Rondine APS».

В Італію майстринь з України запросила Асоціація соціальних промоцій «La Rondine APS» (ex Ucraina Più). Вона ж займалася й організацією, розселенням і проведенням екскурсії для майстринь. Про це вчора повідомила директорка Житомирського обласного центру народної творчості Альона Сердечна.

Відомо, що крім українок, учасниками фестивалю стали представники Італії, Нігерії, Марокко, Бангладеш, Кенії, Індії. А ось і список представниць України:

1. Оксана Дедюль (Житомир) – вишивка та народна лялька;
2. Марина Василенко (Житомир) – українські прикраси в етностилі;
3. Наталія Морозюк (Житомир) – натуральна косметика;
4. Ольга Качур (Житомир) – бісерне ткацтво;
5. Олена Сіра (Львів) – ремізне ткацтво;
6. Галина Олійник (Івано-Франківськ) – вироби з дерева.

«Щиро дякуємо майстриням за сприяння розвитку національної культури України на світовому рівні!», – висловила вдячність Альона Сердечна.

Одна з майстринь-українок, львів’янка Олена Сіра, поділилася в соцмережах враженнями від поїздки в Італію та участі в фестивалі.

«Кожна з нас проводила майстер-класи, щоб кожен учасник і відвідувач міг відчути нашу культуру «на дотик». Час проведений в Італії, пройшов як один день, а емоції, враження залишаться на довго», – написала Олена Сіра.

Два дні фестивалю «Ритми і танці світу» були неймовірно насичені щирими емоціями, новими знайомствами, новими людьми, несподіванками та сюрпризами.

Про це розповіла Тамара Позднякова, очільниця Асоціації соціальних промоцій «Lа Rondine APS» (ex Ucraina Più), яка стала організатором поїздки українських майстринь.

За словами пані Тамари Позднякової, Україна на фестивалі презентувала височезний рівень декоративно-прикладного та ужиткового мистецтва. Серед українських учасниць були молоді науковиці, історикині, дослідниці, які привезли в Італію на міжнародний захід не лише свої творчі вироби – неймовірні за красою, якістю та історією відродження.

Пані Тамара зауважила, що майстрині привезли ще й харизму України, молодий запал, щирий ентузіазм і бажання відродити все те, що було втрачене та знищене за роки «совєтщини».

«Два дні пролетіли як одна мить. Злагоджено, весело і достойно. Щира подяка нашим бджілкам, нашій команді, дякуючи якій це дійство було організоване та достойно проведене», – написала в соцмережі керівниця «Lа Rondine APS» (ex Ucraina Più).

Раніше ми повідомляли, що мер італійського міста вручив подяку асоціації українців «Lа Rondine APS» (ex Ucraina Più).

Відомо, що подяку за роботу на благо міста та української громади представницям «La Rondine APS» вручав особисто мер Сан-Дона-ді-П’яве Ендрю Сересер. Цим у соцмережі поділилися самі члени асоціації.

«Дякуємо за цей знак солідарності з Україною та підтвердження, що наша з вами робота є потрібною, почесною й оціненою. Україна була, є і буде», – йдеться в Facebook на сторінці «La Rondine APS».

Зазначимо, що волонтери цієї асоціації, як і українці в багатьох італійських містах, збирають і пакують гуманітарні вантажі для відправлення до України. Керує цією діяльністю разом із іншими голова асоціації Тамара Позднякова.

«28 лютого перша вантажівка виїхала з Сан-Дона-ді-П’яве. За рік ми відправили 30 вантажівок, кожна з яких перевозила 15-18 тонн допомоги завдяки громадам Сан-Дона-ді-П’яве, Портогруаро, Тревізо та Скорце, де ми присутні», – розповіла пані Тамара італійським ЗМІ в березні 2023 року.

Крім цього, «La Rondine APS» організовує роботу двох українських суботніх шкіл в містах Тревізо та Сан Дона ді П’яве. Асоціація співпрацює з міністерством освіти Італії, а також міністерством освіти України, яке раз на рік надсилає з Києва викладацьку комісію для складання іспитів.

«Ми вже 19 років у Сан-Дона-ді-П’яве. Спочатку як «Україна плюс», а тепер, змінивши статус і назву, асоціація «La Rondine». Наша мета представляти та популяризувати українську культуру та традиції в Італії», – пояснила Тамара Позднякова.

Додамо, що «La Rondine APS» – по суті є добровільною організацією для українців в Італії. Впродовж багатьох років вона веде активну культурну, освітню та гуманітарну діяльність. Зокрема, організовує мітинги в підтримку України, а також різноманітні заходи для української громади.

Серед них багато соціальних: бізнес-курси для українських жінок, майстер-класи та навчальні курси для дітей та дорослих, екскурсії, концерти тощо.

Наприклад, найближчими днями «La Rondine APS» планує організувати профорієнтаційну зустріч, учасником якої стане Михайло Максимов – голова Наукового товариства студентів, аспірантів, докторантів та молодих вчених Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.

Ще відомо, що в кінці квітня планується екскурсія до Градо, а також до Аквілеї, де розташована базиліка, що є одним із перших християнських храмів на півночі Італії.

До теми 👉 Тамара Позднякова з Італії: «Роби Україну там, де ти є».

Нагадаємо, що в Неаполі нагороду «Mela d’Oro 2023» вручили українській громаді.

Раніше ми повідомляли, що в Італії українці вручили нагороду за соціальний і моральний вплив.

Про це сьогодні повідомила Валентина Вождаєнко, очільниця комітету з питань туризму культури та інновацій Полтавської ТПП.

«Щиро дякуємо Євгену Пілюгіну, Наталії Свиридюк за особисті твори мистецтв, виготовлені для музею. Із моєї власної колекції приємно було презентувати вишукані роботи Ірини Борщової,  Віри Забори,  Валентини Ануарової-Лісоколенко», – написала у Facebook Валентина Вождаєнко.

Вона також передала народним митцям слова подяки від директорки музею «Україна» в місті Болоньї Любові Сандулович, яка зауважила, що Полтавщина славна своєю нематеріальною культурною спадщиною та наголосила, що такі витвори українського народного мистецтва має споглядати якомога більше світової спільноти, бо вони того варті.

«Ось така подяка від голови Асоціації Італія-Україна (Болонія) пані Любові Сандулович на вашу адресу, панове. Ви заслуговуєте пошанування та визнання, славні наші краяни!», – звернулася до авторів подарованих експонатів.

У самому ж українському музеї міста Болоньї днями вже похвалилися, що, зокрема, мають вузлову ляльку «Птахи світ заснували», подаровану майстринею Наталією Свиридюк з Полтавщини.

В оформлені цієї ляльки використано різні види народних ремесел: традиційні рушникові шви, малюнки з давніх полтавських рушників, домоткане полотно, керамічне намисто тощо.

«Ми гордимося, що в нашому музеї є робота такої талановитої та душевної майстрині України – написала директорка українського музею в Болоньї Любов Сандулович на сторінці Наталії Свиридюк.

Директорка музею та очільниця Асоціації Україна-Італія в Болоньї Любов Сандулович підтвердила, що ця подія стала можливою завдяки активній співпраці та ініціативній пропозиції з боку Тамари Позднякової, яка й привезла багато експонатів.

«Так будемо йти вперед, щоб за кордонами України впізнавали багатогранність народного мистецтва нашої країни!», – зазначила Любов Сандулович.

До теми: Тамара Позднякова з Італії: «Роби Україну там, де ти є».

Раніше ми повідомляли, що в Італії відкрився перший український музей.

Про таке інформує директорка департаменту культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації Валентина Вождаєнко, яка очолює комітет з питань туризму культури та інновацій при Полтавській ТПП.

Тамара Позднякова – знана волонтерка з багаторічним досвідом діяльності у сфері соціальної роботи та в сфері пропаганди історії, культури і традицій рідної України. Вона є головою асоціації соціальних промоцій «Ластівка» в Італії (в минулому асоціації «Україна плюс»).

Родом пані Тамара з Полтавщини, тож цілком зрозуміло, що вона переймається не лише проблемами України в цілому, а й проблемами своєї малої батьківщини. Вона залишається глибоко інтегрованою в українську дійсність.

Днями Тамара Позднякова стала однією з учасниць онлайн-зустрічі «Синергія таланту і патріотизму – платформа для культурної дипломатії успішних жінок полтавського краю», що відбулася в студії Полтавської ТПП.

«Так багато вже спільно з пані Тамарою зроблено для промоції полтавського краю у Північній Італії. Та пані Тамара не зупиняється, її енергія направлена на нові проєкти», – розповіла Валентина Вождаєнко.

За її словами, життєве кредо Тамари Олексіївни полягає в наступному – «роби Україну там, де ти є».

Під час онлайн-зустрічі Тамара Позднякова порушила проблему з вивченням української мови в закордонних українських громадах. Про це інформує українське видання «Новини Полтавщини».

Пані Тамара вважає, що українські трудові мігранти не надто охоче віддають дітей в школи при товариствах українців, відтак, втрачається коріння й ідентичність.

«Хоча лише в північній Італії в нашій асоціації маємо дві таких школи – і готові співпрацювати й залучати якомога більше діток і молодих людей», – зауважила Тамара Позднякова.

Учасники онлайн-зустрічі заспокоїли пані Тамару, наголосивши, що мовою найчастіше починає цікавитися лише друге покоління мігрантів. Принаймні це доводить досвід Канади, США й Австралії, де міграція українців триває вже понад 100 років.

«І ось якраз друге покоління не тільки вчить мову, а й глибоко цікавиться історією – найбільшою мрією для них є бачити Україну заможною й успішною, тоді як їхніх батьків більше турбувало виживання в новій для них країні», – вважають учасники зустрічі в студії Полтавської ТПП.