В Італію майстринь з України запросила Асоціація соціальних промоцій «La Rondine APS» (ex Ucraina Più). Вона ж займалася й організацією, розселенням і проведенням екскурсії для майстринь. Про це вчора повідомила директорка Житомирського обласного центру народної творчості Альона Сердечна.

Відомо, що крім українок, учасниками фестивалю стали представники Італії, Нігерії, Марокко, Бангладеш, Кенії, Індії. А ось і список представниць України:

1. Оксана Дедюль (Житомир) – вишивка та народна лялька;
2. Марина Василенко (Житомир) – українські прикраси в етностилі;
3. Наталія Морозюк (Житомир) – натуральна косметика;
4. Ольга Качур (Житомир) – бісерне ткацтво;
5. Олена Сіра (Львів) – ремізне ткацтво;
6. Галина Олійник (Івано-Франківськ) – вироби з дерева.

«Щиро дякуємо майстриням за сприяння розвитку національної культури України на світовому рівні!», – висловила вдячність Альона Сердечна.

Одна з майстринь-українок, львів’янка Олена Сіра, поділилася в соцмережах враженнями від поїздки в Італію та участі в фестивалі.

«Кожна з нас проводила майстер-класи, щоб кожен учасник і відвідувач міг відчути нашу культуру «на дотик». Час проведений в Італії, пройшов як один день, а емоції, враження залишаться на довго», – написала Олена Сіра.

Два дні фестивалю «Ритми і танці світу» були неймовірно насичені щирими емоціями, новими знайомствами, новими людьми, несподіванками та сюрпризами.

Про це розповіла Тамара Позднякова, очільниця Асоціації соціальних промоцій «Lа Rondine APS» (ex Ucraina Più), яка стала організатором поїздки українських майстринь.

За словами пані Тамари Позднякової, Україна на фестивалі презентувала височезний рівень декоративно-прикладного та ужиткового мистецтва. Серед українських учасниць були молоді науковиці, історикині, дослідниці, які привезли в Італію на міжнародний захід не лише свої творчі вироби – неймовірні за красою, якістю та історією відродження.

Пані Тамара зауважила, що майстрині привезли ще й харизму України, молодий запал, щирий ентузіазм і бажання відродити все те, що було втрачене та знищене за роки «совєтщини».

«Два дні пролетіли як одна мить. Злагоджено, весело і достойно. Щира подяка нашим бджілкам, нашій команді, дякуючи якій це дійство було організоване та достойно проведене», – написала в соцмережі керівниця «Lа Rondine APS» (ex Ucraina Più).

Раніше ми повідомляли, що мер італійського міста вручив подяку асоціації українців «Lа Rondine APS» (ex Ucraina Più).

Наша сьогоднішня розповідь про те, як зустріли українців і чим допомогли їм на півночі Італії – в місті Вальдобб’ядене (регіон Венето, провінція Тревізо). Для біженців з України там створили гідні умови для перебування – в закладі Гвічардіні / Guicciardini.

Це екс-лікарня, в якій попередні два роки функціонувало відділення, створене спеціально для хворих на Covid. Але від початку березня 2022 року заклад перетворився на центр забезпечення українцям прихистку.

Перші українські біженці прибули до Гвічардіні 1 березня. Від того часу через центр пройшло понад 300 українців. Кількість людей постійно змінювалася – інколи тут жили до 100 осіб одночасно, а бувало й 30-40.

Про це розповів керівник цього закладу Мауро Бізетто, якого самі українці дуже люблять і називають «крутим дядьком». Бо він дуже людяний, розумний і мудрий – як батько, а ще опікується кожним, наче своїм родичем.

«Не думали, що буде стільки людей і такий об’єм роботи. Італійці не знали, куди їх поселити, бо ніхто не був готовий до цього. Але міністерство закордонних справ дало вказівку і ми цим займалися. Навантаження було великим, бо наш регіон є прикордонним», – пояснив Мауро Бізетто.

Він зазначив, що це був перший досвід Служби цивільного захисту. Її представники комунікували з місцевою владою та владою регіону і вже разом вирішували всі питання організації. Префектура, квестура контактували між собою з усіх питань у кожному секторі роботи (документи, медицина, санітарні норми тощо), орієнтуючись на директиви згори.

«Насправді необхідно було вирішувати набагато більше задач, ніж це значилося в паперах. Потрібно було вчитися новому. Українці, дорослі і діти, прибували і вдень, і вночі – налякані і хворі. Обов’язкові тести на Covid усім, поселення й вирішення безлічі побутових проблем. Все слід було робити швидко та якісно – організувати харчування (у тому числі дитяче), іграшки, книжки, засоби гігієни, пральні машини, холодильники, меблі та інше», – поділився Мауро Бізетто.

За словами Мауро Бізетто, меблі для їдальні забезпечив заклад Гвічардіні, побутову техніку закуповували через комунальне господарство та волонтерські організації.

Міська влада й волонтери організували збір коштів і речей – їх приносили люди й привозили приватні організації. За тиждень було зроблено основне, решту доробляли поступово.

«Регіональні та міські структури – квестура, карабінери, поліція – кожен зі свого боку зробив багато для спільної справи допомоги українцям», – зауважив керівник Гвічардіні.

Загалом у місті Вальдобб’ядене організацією прийому біженців із України займалися місцеве соціально-санітарне об’єднання ULSS 2, місцевий орган самоврядування на чолі з мером Лучано Фрегонезе, префектури регіону Венето, Служба національного цивільного захисту (регіон Венето, провінція Тревізо), а також структура Fir SER у Тревізо, яка скоординовувала низку асоціацій:

• Radio Club Quinto Miglio;
• Advanced Technology Rescue;
• Cavalieri dell’Etere;
• Асоціація цивільного захисту в Орсаго;
• Radio Club città di Treviso;
• Nucleo Volontari Montello;
• AVAB з Педероббі;
• Спортивні та культурні асоціації комуни Вальдобб’ядене та сусідніх комун.

«Люди, не маючи грошей, планували кудись переїжджати, тому через різні асоціації організовували збір коштів на квитки, а також на хірургічні операції тим, хто їх конче потребував. Це було не легко, не просто», – додав пан Бізетто.

Також керівник Гвічардіні відзначив злагоджену роботу з лікарнями регіону. Насамперед, йдеться про огляди українських біженців педіатрами та дантистами (їх потребували найбільше) – заради цього застосовували навіть особисті зв’язки.

«Лікарі йшли назустріч, приїжджали навіть уночі. А молоді лікарі-початківці з міста Монтебеллуна запропонували себе в якості як волонтерів», – додав Мауро Бізетто.

За відгуками українців, які перебувають у центрі Гвічардіні, все там влаштовано з розумом і душею – продумано всі деталі побуту й безпеки.

Кожен поверх будівлі обладнаний зручною побутовою технікою. Персонал своєчасно влаштовує прибирання, заміну рушників і постільної білизни тощо.

Є велика ігрова кімната, оснащена розвивальними іграми та іграшками, дитячими комп’ютерами, канцелярським приладдям. Також є багато книжок, серед них і українські, а російськомовних – жодної.

Мауро Бізетто акцентував увагу на тому, що персонал центру намагався задовольнити не лише медичні та побутові потреби українських біженців. Тому дбав про насичення культурного та інтелектуального простору.

«Різні організації пропонували українцям участь у різноманітних цікавих заходах. Зокрема, в міжнародному фестивалі джазу в Вальдобб’ядене, у волонтерській екскурсії до Венеції, у майстер-класі з розпису великодніх писанок тощо. Для команди хлопців-футболістів домовилися про футбольне поле для тренувань», – розповів пан Бізетто.

Окрім персоналу, в центрі Гвічардіні працюють волонтери Служби цивільного захисту. Всі вони мають інші професії та місце роботи, також серед них є пенсіонери. Кожен із них має високі моральні принципи і вважає своїм обов’язком допомагати іншим.

В усіх є посвідчення волонтера, вони проходять навчання. Їхня задача допомагати в різних складних ситуаціях – під час землетрусу, повені тощо. Але зараз вони допомагають біженцям із України, працюючи по змінах 24 години на добу.

Спочатку волонтери ходили в формі, одначе біженці на форму реагують болісно. Тож волонтери врахували це й змінили форму на цивільний одяг.

«Усі вони доброзичливі та чуйні, викладаються по максимуму», – похвалив роботу волонтерів Мауро Бізетто.

Нам стало відомо, що в центрі Гвічардіні приходять волонтерити і студенти. Один із них Алекс – син пана Мауро. До речі, дружина керівника закладу, Сабріна, теж волонтерка.

«Члени родин інших працівників теж допомагають. Настрій, емоції – вони теж лікують ментально», – посміхаючись, сказав Мауро Бізетто.

Про волонтерів центру Гвічардіні ми плануємо розповісти окремо, тому слідкуйте за публікаціями.

А на завершення цієї статті повідомимо, що чудовий гостинний заклад прихистку для українських біженців у Вальдобб’ядене невдовзі має закритися. Адже потік нових біженців з України припинився, а тих, хто тут проживав, майже всіх уже розселили в італійських сім’ях – з урахуванням характерів, професій і потреб.

«Для Служби цивільного захисту такий підхід є інноваційним – професійним і гуманним. Недарма його відзначило регіональне керівництво, бо це може слугувати за взірець для інших структур. А ми зробили все, що змогли. Бажаємо всім українцям миру та щасливого життя», – сказав Мауро Бізетто.