«Мета цього заходу полягає в тому, щоб дозволити в’їзд до Італії робочої сили, яка є важливою для національної економічної та виробничої системи й в іншому випадку була б недоступною», – зазначається у пресрелізі італійського уряду.

Також повідомляється, що завдяки стабільному легальному та контрольованому механізму імміграції, активуються основні канали зв’язку в діалозі з країнами походження міграційних потоків.

Водночас створюється інструмент для боротьби з незаконними явищами у в’їзді та постійному перебуванні в Італії, у боротьбі з незадекларованою працею та експлуатацією працівників.

Відомо, що на 2026 рік Указ передбачає 164 850 авторизованих записів. Протягом трирічного періоду 2026-2028 років кількість авторизованих одиниць становитиме 497 550 з таким розподілом:

• несезонна та самозайнята підлегла робота – 230 550 одиниць;
• сезонна робота в сільськогосподарському та туристичному секторах – 267 000 одиниць.

«Квоти були визначені з урахуванням потреб, висловлених соціальними партнерами, та запитів на дозволи на роботу, фактично поданих у попередні роки, з метою планування, яке враховує потреби компаній та є реалістичним», – йдеться у пресрелізі.

Також читайте: Після закінчення тимчасового захисту в ЄС українці зможуть перейти на інші правові статуси.

Нагадаємо, що скоро в Римі відбудеться форум українських громад Італії.

Про це заявляє президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник. За його словами, питання трудових ресурсів стає питанням виживання України в найближчому майбутньому.

Пан Воскобойник прогнозує, що після закінчення російсько-української війни половина українців, які знайшли прихисток в Європі, не повернуться додому. Тому Всеукраїнська асоціація компаній з міжнародного працевлаштування ініціювала проєкт «Візія-2033»: збереження та розвиток трудових ресурсів України в найближче десятиріччя».

Презентація проєкту «Візія-2033», покликаного надати експертну оцінку ситуації, що склалася з трудовими ресурсами в Україні, відбулася у вересні. Керівником проєкту є Василь Воскобойник.

Раніше трудова міграція в Україні охоплювала до 5 мільйонів українців, але наразі ця цифра вже неактуальна. Адже з початком широкомасштабної агресії рф, цей процес суттєво прискорився. І чим довше триватиме гаряча фаза війни, тим менше українців повертатимуться додому.

«Це загрожує довготривалою втратою працездатного населення, що призведе до серйозних проблем, коли прийде час відновлювати країну після війни», – зазначає Воскобойник.

Також керівник проєкту «Візія-2033» зауважує, що виїзд для чоловіків з України фактично закритий, серед виїхавших за кордон після початку повномасштабного вторгнення, 40% –  жінки, ще 40% – діти, а решта – люди літнього віку або чоловіки, які мали можливість виїхати з України.

«Давайте будемо реалістами – в найближчій перспективі повернення українців додому не відбудеться», – закликає Василь Воскобойник.

Він сумнівається, що жінки, в яких вже діти пішли до місцевих шкіл або вишів, повертатимуться до України, поки їхні діти не закінчать там навчання. А за той період  часу, поки це станеться, ці жінки вже побудують якусь власну маленьку кар’єру чи власний маленький бізнес.

«І ми, на моє переконання, втратимо кожного другого, хто зараз знаходиться у Європі», – впевнений президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування.

Воскобойник пояснює, що українці, які заїхали до Європи, не є біженцями юридично, тому що вони мають статус тимчасового захисту. І саме тому в європейських країнах вони мають доступ як до ринку праці, так і до соціального та медичного захисту.

«Це не біженство. І ті гроші, які виплачують зараз українцям, це фактично виплачують на рівні з тими виплатами, які отримують місцеві громадяни. Це фактично не пільги, а доступ до соціального захисту», – наголошує Василь Воскобойник.

На його думку, наші люди дивитимуться, чи є в них житло, чи в них є високооплачувана робота для забезпечення комфортного існування тощо.

У Всеукраїнській асоціації компаній з міжнародного працевлаштування акцентують на тому, що без робочих рук, без великої кількості наявних професіоналів та кваліфікованих кадрів в України нічого не вийде.

«Розв’язання цієї проблеми повинно йти по трьох напрямках – повертати українців з-за кордону додому, скорочення обсягів трудової міграції з України в закордонні країни та залучення іноземної робочої сили. Для розв’язання трьох питань був започаткований проєкт «Візія-2033», мета якого – збереження та розвиток трудових ресурсів України», – розповіли в асоціації.

До теми: Міграція українців за кордон є найбільшим викликом для держави – Воскобойник.

Читайте також: Чи всі українські біженці після війни повернуться з інших країн?

Також українські діаспоряни, які живуть в Італії багато часу, дуже допомагають вимушеним мігрантам з України, які через війну знайшли тут прихисток. Водночас у цій царині є деякі проблеми, на яких звертає увагу Михайло Вовчик, голова волонтерської організації «Quasar» і президент «Ukraine Lobby and Busines Club».

Цей молодий політичний діяч та громадський активіст, який сам виріс в Італії, має тут сім’ю та бізнес, звернувся через соцмережі до діаспори.

Наша редакція вважає важливим меседж Михайла Вовчика, тому наводимо його звернення повністю 👇

«Україна сьогодні стикнулася з багатьма викликами. Насамперед, це довготривала та кровопролитна війна, що не тільки забирає життя найкращих людей, а й водночас руйнує життя мільйонів українців, які були вимушені тікати з рідних домівок, де вони народились і виросли. Де більшість життя присвятили своїй кар’єрі та самореалізації. Де отримали омріяну роботу, запустили власний бізнес, побудували будинок. І в один день ці люди втратили все. Абсолютно все. Спілкуючись із переселенцями, я неодноразово чув історії людей, які залишилися тільки з документами на руках. А все майно, все надбання – назавжди зникло в умовному Маріуполі.

Цим людям доводиться непросто. Хтось із них переїжджає у безпечні регіони України та старається почати все з нуля. Комусь вдається розпочати нове життя за кордоном. І якщо хтось раптом думає, що якщо там не прилітають ракети, то життя там, як у казці – я вас розчарую. Пройшовши сам шлях емігранта, я не з розповідей знаю наскільки важко інколи буває. Особливо, коли ти у новому для себе суспільстві. Без знання мови та розуміння європейського чи заокеанського менталітету.

У час, коли наша країна настільки об’єднана, здавалося б, хто як не українці попередніх хвиль еміграції допомагатимуть своїм землякам за кордоном?! Втім, спілкуючись із представниками діаспори та емігрантами у різних країнах світу, я помічаю просто шокуючу для мене тенденцію. Багато хто не надто задоволений тим, що такий довгий час українські біженці отримують соціальне страхування та виплати. Що вони не проходять надто складний бюрократичний процес.

Більше того, чимало українців попередніх хвиль еміграції, дивуються що дехто приїхав закордон на своєму автомобілі і не готовий влаштовуватися на абияку роботу, щоб просто заробляти кошти. Від декого з українців я взагалі чув фразу: «А чому італійці з своїх податків мають платити допомогу українським біженцям?».

Українець, який в більшості, не сплачує податки, цікавиться, чому допомагають його землякам? Тим, хто приїхав до Європи не тому, що хотів заробити, а тому що тікав від війни. І дехто з цих людей пережив страшний період у своєму житті.

Для мене дико чути, що коли у людини є новий Iphone чи автомобіль, то це говорить про її соціальний статус… Виходить, людина, яка заробила на щось у своєму житті, повинна соромитися цього? Одягати рваний одяг та не виглядати добре, тільки тому що вона біженець?!

Повірте, мільйони українських біженців радо б приїздили закордон тільки для відпочинку, втім «русский мир» зіпсував їхні плани. І ми повинні поставитися до цього з розумінням. Повинні допомагати один одному.

Мені дивно бачити, коли італієць набагато більше готовий допомогти українцю, аніж його земляк, який давно пройшов період адаптації. Звісно, я не пишу зараз про представників «батальйону Монако» чи Відня. Я говорю про простих людей, які справді тікали від війни. І вони потребують нашої підтримки, допомоги та банального спілкування.

Я розумію, що багатьом людям попередніх хвиль еміграції, особливо в Італії, десь затьмарює розум заздрість. Адже українські біженці не чекають роками на отримання документів і дозволу на роботу. Ніхто з них не платить 100-200 євро на місяць «фіктивного податку» та не проходить етап найважчих робіт. Багатьом не подобається той факт, що приїжджають і такі люди, які можуть дозволити собі орендувати пристойне житло й мають час на пошуки чогось кращого, тому що в Україні вони довго вчилися, побудували успішну кар’єру та змогли відкласти певну суму грошей для таких ситуацій, як зараз.

Українці – розумна та старанна нація, ми повинні цінувати один одного, а не ставитися з презирством до людей, які отримали статус «біженця». Все це тимчасово. Тому хочу попросити усіх емігрантів, які вже давно закордоном, будьте людьми!

Я розумію, бувають різні ситуації, різні люди, але вони приїхали сьогодні не від хорошого життя. І я впевнений, що після нашої перемоги більшість з цих людей ПОВЕРНЕТЬСЯ ДОДОМУ. Пам’ятайте про доброту, людяність, чуйність. Про Слово Боже. Про все те, що відрізняє нас від росіян. Тільки об’єднані разом ми сильні!»

Він нагадав, що згідно з Біблією, пророк Мойсей вивів євреїв з єгипетського полону до Палестини та водив їх пустелею сорок років, аби вмерли ті, хто пам’ятав принижене становище в Єгипті.

«Український вихід відбувається зворотним чином – наші громадяни активно виходять з батьківщини», – зауважив Василь Воскобойник.

За його словами, «пророки», які кличуть українців іти за кордон, це стабільність і заможність. А «живуть» ці пророки в країнах Західного світу – в Європі та Сполучених Штатах Америки.

Найгіршим пан Воскобойник вважає те, що активна частина українського суспільства не бачить майбутнього в себе вдома. Тому значна частина батьків мріє, щоб їхні діти виїхали за кордон та влаштовували своє життя в успішніших країнах.

Наслідком цього є стрімке зменшення чисельності населення України.

«Залишаються на місці старі люди та неактивна частина населення з корумпованою верхівкою влади зверху. Народжуваність продовжує падати а найкращі та найперспективніші їдуть за кордон, де швидко розчиняються, перетворюючись у другому поколінні на «поляків», «італійців», «німців», «британців», «канадців» тощо», – наголосив Василь Воскобойник.

Такий поступовий вихід населення президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування назвав найбільшим викликом для існування України, на який в українських еліт поки що немає відповіді. 

Нагадаємо, що Василь Воскобойник закликав усіх українців не ображати людей, які їдуть працювати за кордон, і називати їх не заробітчанами, а трудовими мігрантами.

До теми: За кодоном працює від трьох до п’яти мільйонів українців.

Раніше ми повідомляли, що Василь Воскобойник виступив проти подвійного оподаткування грошей трудових мігрантів.

Про таке йдеться у повідомленні прес-служби ПриватБанку.

З огляду на оприлюднені показники грошових переказів, можна скласти своєрідний рейтинг країн-донорів.

На першому місці Сполучені Штати Америки – звідти українці отримали $71,2 млн доларів США, що становить понад 19% від загального обсягу переказів. На другому місці – Італія, про неї ми вже написали вище. А от третю сходинку займає Ізраїль – 40,1 млн доларів США, а це 10% від загального обсягу переказів.

Водночас до списку країн-лідерів з відправки до України грошових переказів також увійшли Росія (7%, $27,1 млн), Німеччина (6%, $23,2 млн) та Польща (5%, $19,7 млн).

Загалом же від початку 2021 року з-за кордону українці отримали грошей на 30% більше, ніж торік – на суму $386 млн.

«Кількість закордонних переказів у порівнянні з минулим роком зросла на 21% до 1 мільйона», – констатують у ПриватБанку.

Також повідомляється, що з України за кордон упродовж першого кварталу через ПриватБанк відправлено 79,7 млн доларів США. Це теж перевищує торішні показники – на 20%.

«При цьому, кількість відправлених за кордон переказів за цей період збільшилася лише на 7% до $155 тисяч», – інформують у ПриватБанку.

Між тим, у 2020 році обсяг грошових переказів трудових мігрантів в Україну становив $12,121 мільярдів. Згідно зі звітом Національного банку України, це на $200 мільйонів більше, ніж у 2019 році.

Нагадаємо, що в Україні обіцяють навести лад із подвійним громадянством.

Раніше ми повідомляли, що українські підприємці в Італії та українська дипмісія готуються до співпраці між двома державами.

Про це повідомили у прес-службі Львівської обласної прокуратури.

Усім учасникам групи повідомили про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 187 Кримінального Кодексу України. Йдеться про відкрите викрадення чужого майна.

Правоохоронці встановили, що члени злочинної групи знайомилися з українцями, які повернулися із заробітків.

Щоб викликати довіру до себе, підозрювані пропонували цим людям безкоштовно підвезти туди, куди їм треба. Водночас по дорозі пригощали алкогольними напоями, в які попередньо підмішували лікарський препарат.

Коли потерпілий непритомнів після вживання такого алкоголю, фігуранти відбирали в нього особисті речі. Саму ж людину залишали на узбіччі дороги. За даними правоохоронців, жертвами цієї злочинної «четвірки» стало щонайменше 4 особи.

Справа в тому, що лікарський препарат, який використовували підозрювані, за безконтрольного вживання викликає у людини отруєння, затуманюючи свідомість. Окрім цього, при передозуванні може призвести до розвитку небезпечних патологій, асфіксії, коми та навіть смерті.

Під час обшуків за місцем проживання членів злочинної групи поліція вилучила автомобіль, мобільні телефони, сім-карти, а також гроші у різних валютах, у тому числі євро.

Окрім цього, вилучені алкогольні напої, флакони з лікарським препаратом та інші речі, які використовувалися для злочинів.

Наразі триває досудове розслідування. Підозрюваним загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років із конфіскацією майна.

Трудові мігранти – це активні громадяни, які не сидять вдома і не чекають, поки їм хтось створить чергові 500 тисяч робочих місць, або черговий мільйон робочих місць, а їдуть шукати заробітків за кордон. Про таке днями заявив президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник.

«Це люди, які беруть долю в свої руки, які їдуть за кордон, які заробляють там важкою працею, але заробляють набагато більше, аніж заробляли б тут, в Україні. Вони допомагають своїм дітям, сплачують навчання, вони допомагають своїм батькам», – зазначив Воскобойник.

Він закликав усіх українців не ображати людей, які їдуть працювати за кордон, а ставитися до них із повагою – називати їх не заробітчанами, а трудовими мігрантами.

«Я вважаю, що це не заробітчани, а трудові мігранти, які в дійсності з часом, все ж таки повернуться остаточно в Україну. Вони будуть тією м’якою силою, яка змінить нашу країну на краще», – сказав Василь Воскобойник.

Спираючись на дані Державної служби статистики України, він розповів, що в березні цього року майже 43% українців отримували заробітну платню в розмірі 7 тис. грн – це ще до вирахування податків.

«Іншими словами, на руки громадяни отримували приблизно $200-220», – пояснив президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування.

А в Італії, приміром, за інформацією Migrant.Biz.ua, місячна заробітна платня іммігрантів є більшою в три, а то й чотири рази:

• прибиральниці, різноробочі, санітари – до 600 євро;
• допомога по господарству – 600-800 євро (з проживанням у будинку);
• догляд за літніми людьми чи дітьми – 1000-1500 євро;
• у сільському господарстві (сезонна робота) – 700-800 євро;
• туризм – до 1000 євро;
• бухгалтери – до 1500 євро;
• автомобілебудування, фінансовий сектор – 3500 євро;
• легка промисловість – 2500 євро;
• медперсонал у державних лікарнях – 1000 євро, у приватних – до 3000 євро;
• програмісти – до 3500 євро;
• спеціалісти з будівництва – від 1400 до 2500 євро;
• робочі спеціальності (сантехнік, електрик, зварювальник) – до 2000 євро.

У контексті пандемії COVID-19 президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування зауважив, що в Італії, де раніше працювали українці, обмежувальні карантинні заходи все ж таки стримують потік трудових мігрантів.

«Потрібно дивитися на те, як буде розвиватися загальна ситуація з розповсюдженням COVID-19. Якщо ситуація буде потроху налагоджуватися, це призведе до того, що потреба в українських трудових мігрантах буде тільки збільшуватися. Це свідчить, що в Європі, так само як і в Україні, вирує демографічна криза. Їм фізично не вистачає робочих рук», – пояснив Василь Воскобойник.

Однак легалізувати своє перебування у цій країні зможуть не всі нелегальні працівники. Це стосується лише окремих категорій трудових мігрантів, які в’їхали в Італію до 8 березня 2020 року і після цього не залишали територію країни.

Запит для отримання permesso di soggiorno (тимчасового дозволу на проживання) зможуть подати працівники лише двох категорій:

• задіяні у сільськогосподарському секторі;
• задіяні у сфері домашніх послуг – доглядальниці, прибиральниці, няні.

За словами міністра сільського господарства Італії Терези Белланової, ці мігранти є просто незамінними для роботи на полях, а також вони піклуються про людей похилого віку під час пандемії.

Такі нелегальні мігранти можуть отримати тимчасовий дозвіл на проживання з терміном дії шість місяців. Необхідні для цього документи вони (або їхні роботодавці) зможуть подати до місцевого правоохоронного органу впродовж півтора місяця, починаючи від 1 червня і завершуючи 15 липня 2020 року.

При цьому заявникам необхідно буде довести наявність досвіду роботи у секторі домашніх послуг чи сільському господарстві. 

Маючи такий дозвіл на проживання легалізовані мігранти отримають право жити та працювати в Італії на законних підставах, а це означає і доступ до державних послуг, включаючи охорону здоров’я. Тимчасовий дозвіл на проживання по завершенні шести місяців за бажанням можна буде подовжувати самостійно.

А ми нагадуємо, що в столиці Італії працює україномовний центр, який допомагає громадянам не лише отримати бонуси, а й скористатися щойноприйнятим законом про легалізацію нелегальних мігрантів – «Перший офіційний україномовний CAF / PATRONATO у Римі».

«Всю необхідну та вичерпну інформацію ми опублікуємо з 18 травня, а також розпочнемо надавати вичерпну інформацію з цього приводу та проводити записи на прийом для підготовки практики. Деякі попередні уточнення: подача документів – від 1 червня до 15 липня; підпадають COLF, BADANTI, сільськогосподарський сектор», – повідомив Володимир Боровик, акредитований фахівець центру «CAF».

Записи та довідки за телефонами: 067824583, 3885762587. 3887536100. Е-mail: slsi.filp@gmail.com

CAf, Patronato, Centro Assistenza Fiscale, Immigrazione.

Metro “A” – Furio Camillo.

Stz.: Tuscolana.

Via Suor Maria Mazzarello, 5, 00181 Roma RM.

«Ми встигнемо подати заявки всім бажаючим, поспішати записатися першим не потрібно. Телефонувати, записуватися та консультуватися можливо не раніше 10:00 18 травня», – наголосив Володимир Боровик.