Зокрема, серед цих мультфільмів є і Brave Bunnies / «Хоробрі Зайці» — український мультсеріал про неймовірно милих і відважних зайчиків, які подорожують світом у своєму Bunny Bus’і та пізнають різні культури, дружбу і пригоди.

Щоб подивитися, слід зайти на сайт RaiPlay.it в розділ Benvenuti Bambini, потім обрати українську версію.

«Насолоджуйтесь разом із дітьми. Це чудова можливість для родин, які живуть за кордоном, зберігати рідну мову в щоденному житті — через радість, гру та тепло знайомих героїв», — зазначили в «Українському Домі у Римі».

Раніше ми писали, що в Італії з успіхом триває кінопрокат українського мультфільму «Мавка».

Також читайте: Італійські діти заспівали українську колядку (Відео).

Запрошують усіх охочих, тому кожний має можливість поринути у світ українських традицій. Початок о 10:00, адреса: I. C. Daniеle Manin, via Nino Bixio, 83-85, ROMA. Додаткова інформація за тел.: +39 348 517 6520.

«Цей фестиваль – чудова нагода провести день у колі рідних та друзів, відчути гордість за своє коріння та подарувати дітям незабутні враження! Одягайте свої найкращі вишиванки та приходьте святкувати з нами! Разом ми покажемо, що любов до України – безмежна і живе в кожному серці», – йдеться у Facebook на сторінці Українського Дому в Римі.

Відомо, що до святкової програми увійшли:

• виставка «Вишиванка – оберіг українського народу»;
• парад традиційних костюмів;
• ярмарок солідарності;
• майстер-класи для дітей і дорослих;
• фотозона «Український стиль»;
• концерт і виступи музикантів.

«Дорогі друзі! Запрошуємо вас на свято, яке наповнить серця теплом, гордістю та радістю», – йдеться у запрошенні.

В Українському Домі у Римі нагадують, що День вишиванки весь світ відзначає кожного року в третій четвер травня. Це свято народилося у 2006 році в Україні, а сьогодні об’єднує українців у кожному куточку світу.

«Ще за часів Київської Русі вишиванка була не лише прикрасою, а й захистом, що берегла душу й тіло. У кожному стіжку, кожній нитці – наша історія, наша сила, наша нескореність», – наголошують організатори свята.

Також акцентується, що вишиванка – це не просто красивий одяг. Вона є живим символом української душі, оберегом і гордістю українців. Адже вишиті візерунки зберігають у собі мудрість поколінь, любов до рідної землі та віру в майбутнє.

«До зустрічі на нашому великому святі єдності й краси!», – йдеться на сторінці «Український Дім у Римі».

Нагадаємо, що українці готуються до Всесвітнього дня вишиванки 2025, який пройде під гаслом «Окупована спадщина».

Також читайте: У Базіано вперше влаштували традиційні українські гаївки.

«Це буде не просто виставка – це момент, який захочеться забрати з собою у серці», – обіцяють організатори.

Відомо, що авторами писанок, представлених на виставці, є учні суботньої Нової Школи, що функціонує в Українському Домі у Римі, а також учасників майстер-класів, які проходили там упродовж останніх тижнів.

«Кожна з них – це маленьке диво, створене з душею. Чиїсь перші несміливі мазки, чиїсь впевнені орнаменти, і навіть ті писанки, що вийшли «трохи не так, як планувалося» – у них теж є своя краса. Адже головне – це любов і тепло, які вкладені у кожну роботу», – зазначають в Українському Домі у Римі.

Родзинкою виставки писанок стануть неймовірні роботи відомої української мисткині, членкині Національної спілки художників України Лілії Баб‘як.

«Її писанки – це поєднання давніх символів, сучасного стилю та справжнього мистецтва. Тут і стилізовані ангели, і сакральні знаки, і ніжні гармонії кольорів… Кожна писанка – мов маленький світ», – зауважують організатори виставки.

А ще організатори пояснюють, чому варто прийти на виставку «Писанковий світ: від серця до серця, від покоління до покоління»👇

1. «Бо ви зможете не просто подивитися, а відчути, як традиція оживає тут і зараз».
2. «Бо атмосфера виставки зарядить вас натхненням і пасхальним настроєм».
3. «Бо, можливо, саме тут ви захочете створити свою першу писанку».

Також в Українському Домі у Римі не зупиняються у навчанні писанкарству всіх охочих. Майстер-класи з цього виду традиційного українського декоративно-прикладного мистецтва триватимуть і надалі.

Бо переконані, що писанка – це не лише мистецтво, а ще й терапія, медитація, можливість зупинитися, розслабитися та створити щось прекрасне власноруч.

«Пам’ятаєте відчуття з дитинства, коли ви відкривали щось чарівне вперше? Саме такий настрій буде тут. Тепло свічок, запах воску, руки, які зосереджено малюють лінію за лінією… І ось – писанка народжується, несучи у собі символи, історії, побажання», – йдеться на офіційній сторінці Українського Дому у Римі.

«Приходьте, бо такі моменти – це найкраще, що можна дарувати собі й близьким», – йдеться у запрошенні.

Контактна інформація 👇

• еmail: casaucrainaroma24@gmail.com
• телефон: +39 348 517 6520.

До теми: У Римі триває курс українського писанкарства – долучитися може кожний.

Раніше ми повідомляли, що в Італії стартував проєкт «Писанка Єдності» – запрошують всіх охочих.

Нагадаємо, що Фольклорна група «Древо» влаштує благодійні Великодні гуляння в Базіано.

Йдеться про українські веселі кулінарні вечорниці, які відбудуться на Віллі Андреа. Про це розповіли в Українському Домі у Римі.

«Відкрийте для себе шматочок України на березі мальовничого озера Альбано, де розташована українська Вілла Андреа. Це унікальне місце, яке дарує відчуття дому та є частиною нашої спільної культури», – зазначають організатори.

Кулінарні вечорниці на Віллі Андреа мають розпочатися о 16:00, вони матимуть кілька чудових частин:

• Майстер-клас для дітей – малеча ліпитиме справжні українські вареники й матиме можливість навчитися кулінарних секретів;
• Пісні та музика – учасники спільно співатимуть українських пісень, а також слухатимуть цікаві розповіді про те, як колись проводились вечорниці в Україні;
• Домашній затишок – спілкування в родинному колі, традиційні страви, відпочинок на свіжому повітрі й розваги для дітей у чудовій атмосфері Вілли Андреа (для дітей ще й можливість провести час з тваринками).

«Дрес-код вечора: хустка та вишиванка, якщо маєте! Це допоможе ще більше зануритися в атмосферу справжніх українських вечорниць», – зауважують організатори події.

Додамо: Вілла Андрея знаходиться у Кастель Гандольфо, що на березі озера Альбано. Це за 22 кілометри на південний схід від Рима. Адреса вілли: SP71b, 37, 00040 Castel Gandolfo RM.

Відомо, що для участі у вечорницях необхідно попередньо зареєструватися. Організатори просять зв’язатися з ними за номером телефону 3485176520.

«Ми з нетерпінням чекаємо на вашу участь! Приєднуйтесь до нашого родинного свята», – запрошують в Українському Домі у Римі.

Нагадаємо, що в Римі урочисто відкрився Український дім.

Раніше ми повідомляли, що восени у Римі відкриється Український дім.

«Це простір для об’єднання, розвитку та промоції українських цінностей у самому серці Вічного міста. Щиро раді, що України стало більше в Італії!», – зазначили в посольстві.

Українські дипломати побажали процвітання Українському дому в Римі, а його представникам натхнення для нових творчих здобутків та безлічі цікавих і успішних проєктів у майбутньому.

На урочистому відкритті Українського дому в Римі було велелюдно та яскраво від барвистих вишиванок, синіх і жовтих повітряних кульок, а головне. Тут зібралися діти у вишиванках та українських віночках, їхні батьки, а також італійські друзі.

Колектив цього українського культурного осередку гостинно зустрічав своїх гостей, кожен з яких зробив цей день особливим. Було чимало вітань, подарунків, сюрпризів, а головне – багато радості в очах маленьких і дорослих українців.

Хто не зміг потрапити на цю чудову святкову подію, радимо зайти на Facebook-сторінку Українського дому в Римі й побачити на світлинах атмосферу затишку та підтримки.

Також можна переглянути трансляцію святкового заходу на Facebook-сторінці Василя Пирога.

«Відкриття Українського дому та Нової школи в Римі стало справжнім святом єдності! Дякуємо кожному і кожній, хто був присутній сьогодні з нами. Дякуємо за щирість, посмішки, неймовірні подарунки та теплоту», – висловили вдячність організатори Українського дому в Римі.

Організатори свята розповіли, що на урочистому відкритті Українського дому в Римі серед присутніх були присутні другий секретар посольства України в Італії Олена Холявицька, настоятель монастиря «Студіон» о. Орест Козак, поетеса Світлана Нікітенко, поет Василь Пиріг.

«Нехай це започаткування стане важливим кроком до ще більшого зростання духовної міці українців», – прокоментувала святковий захід Світлана Нікітенко.

Відомо, що на урочистостях виступили оперна співачка Анна Ракул та скрипалька Оксана Тютюник, які завдяки своїм талантам подарували всім присутнім незабутні враження.

«Сердечно дякуємо і представникам школи з Болоньї, які приїхали з неймовірними подарунками», – розповіли в Українському домі в Римі.

Гостями свята стали представники Nova Post Italia, українського ресторану «Taverna-Shynok», магазину «Традиційні слов’янські товари» та інші.

«Особливо нас вразила присутність пані Тамари Sytuk-kosak, яка приїхала аж з Венеції, щоб привезти нам на відкриття коровай і заспівати гарних пісень, одну з яких написала Світлана Нікітенко», – поділилися організатори свята.

Звісно, що це не всі яскраві та важливі моменти святкового відкриття Українського дому в Римі, на якому вирувала неповторна атмосфера українського єднання. У цьому культурному осередку пообіцяли згодом розповісти докладніше про цю подію, тож слідкуйте за їхніми публікаціями в соцмережі.

«Сподіваємося, що з такими людьми та підтримкою будемо жити й розвиватися, бо Україна – там, де ми, а Український Дім – це кожен з нас!», – зазначили організатори свята.

Раніше ми розповідали про Український дім в Римі: де відкриється, як працюватиме, що пропонуватиме.

До теми: В Турині відкрилася перша українська суботня школа.

Недавно організатори Українського дому опубліковали в Facebook вірш, присвячений цьому осередку української культури, мистецтва та освіти. Автором вірша є Василь Пиріг, який живе у Римі.

Ми вирішили розпитати Василя про те, як народився цей поетичний твір, а також про його поетичну творчість і життя в Італії.

Як народилась ідея написання вірша, присвяченого Українському дому в Римі?

Василь Пиріг: – Щоб сказати як народжується якийсь твір, варто знати таємницю того, як і звідки приходять ідеї. Як правило, в мене це відбувається спонтанно. Так само вийшло і з віршем-присвятою для Українського дому. У цей проєкт мене запросили організатори, в якому я, серед іншого, викладатиму театральне мистецтво. До речі, 21 вересня планується День відкритих дверей (презентація) Українського дому в Римі. Це буде осередок українства в Римі, в якому також працюватимуть суботня школа для дітей з вивченням української мови й інших предметів, різноманітні творчі гуртки, спрямовані на те, щоб українці, які зараз тимчасово або постійно проживають в Італії, мали змогу підживлювати свій зв’язок з Україною. Адже рано чи пізно багато з нас все-таки повернеться до рідного дому і паросток того справжнього українського цвіту, що був тут виплеканий в душі, зможе згодом дати вдалі плоди.

Вірш-присвята Українському дому в Римі схожий на гімн. Напевно це не перший такий твір, написаний тобою? Принаймні нам відомий неофіційний гімн Гніздичева, автором його слів є ти. І чому саме Гніздичів?

Василь Пиріг: – Гніздичів – моє рідне містечко, з яким я дихаю в унісон. Тут проживає багато ініціативних і творчих людей, які рухають його вперед. Наприклад, Гніздичівська територіальна громада була однією з перших створених громад в Україні. Свого часу я мав деякий стосунок до реалізації певних творчих проєктів у своєму селищі. Ідея написання пісні-гімну Гніздичева виникла в мене в 2016 році. Хотілося, щоб це було щось більше, аніж просто пісня. Щоб це стало певним орієнтиром для людей, які проживали, проживають і будуть проживати на цій території, для яких є пахучим якісний розквіт цього мальовничого містечка та й України загалом. Чи стане згодом ця пісня офіційним гімном, покаже час… Користуючись нагодою, хочу подякувати всім причетним до створення цієї пісні: автору музики – чудовому композитору Володимиру Кузишину, автору сольного виконання – талановитому співаку (його називають соловейком Гніздичева) та моєму другу Володимиру Сушку, аранжувальнику Сергію Стародубу, Церковному хору селища Гніздичева (багаторічному керівнику хору Олегу Сушку) та всім жителям Гніздичева, яким припав до душі цей твір.

Наразі ти проживаєш в Італії – чи має вплив на твою творчість інше культурне середовище?

Василь Пиріг: – Напевне скрізь, де людина мандрує, вона бере з собою… себе. Новий досвід в житті, як правило, може бути вартим уваги, оскільки він додає свіжості, розкриває різні прояви людини в нових для неї місцях і ситуаціях. У плані побуту життя в Україні та Італії в даний період суттєво відрізняється. Московія продовжує вбивати українців, знищуючи цілі міста в Україні, енергетичну й іншу цивільну інфраструктуру. Через це в житті пересічного українця в Україні додалося значного клопоту. На тлі цього ще й поглиблюється певний розкол між українцями, які проживають в Україні і тими, які проживають за кордоном. Ворог (кацапія) часто навмисне підливає масла у вогонь, намагаючись хитро маніпулювати емоціями UA-людей і посилювати цей розбрат між нами як всередині країни, так і ззовні. Я досі емоційно і думками в Україні. Навіть фізично – буває, коли зранку встаю, то потрібен деякий час, щоб зрозуміти, де знаходжуся, оскільки часто стежу за новинами в Україні, співпереживаю…

Чи виграють поезії війну? Як для кого. Без продовження розвитку української культури, навіть у часи війни, перемога матиме лише символічне значення. Насправді за цей рік я написав всього кілька нових віршів. Більшість з тих, які іноді публікую, були написані ще задовго до повномасштабної війни московії проти України. В цей час моя зосередженість є доволі іншою: як думати, що і як робити, щоб допомогти Україні у відстоюванні власної Суверенності?

Маєш багато віршів про війну, що найголовніше хочеш донести у такий спосіб?  

Василь Пиріг: – Окрім війни з зовнішнім проявленим загарбником – московією, більшість з нас всередині переживає свою власну внутрішню «війну»: різні елементи нашого внутрішнього «я» інколи  борються між собою, тим самим можуть зсувати нас з дороги пізнання себе. Глузд і тупість, щирість і лукавство, відкритість і замкненість і так далі можуть перебувати у напруженій взаємодії. І якщо в людини стрижень її уважності й усвідомленості ще хиткий, нею доволі легко маніпулювати, перевертаючи багато що з ніг на голову – Суть замінюючи формою, зло подаючи як Добро, брехню – як Правду. Цим підходом дуже багато років користувалася московія крізь свої фсб-шні впливи в Україні, навіть вже в часи UA-Суверенності. Зокрема, хитро і ницо висміювалося все, що пов’язане з українством: мова, культура, традиції, церква, українські митці… Це призвело до збільшення кількості зростання населення, для якого принцип «какая разніца» (озвучений в тому числі відомим коміком) став чи не основною ідейною структурою їхнього життя. Тому варто намагатися щиро придивлятися до себе, пробувати дивитися в корінь, пробувати відчувати себе з собою, тим самим збільшуючи рівень усвідомленості та зрілості в собі. І в цьому плані вірші можуть також виступати як легка пропозиція до таких спроб придивлянь до себе. Навівши лад з своїми внутрішніми «війнами» і збільшенням притомності в собі (в доповнення до збільшення української військової міці) ми здатні насправді перемогти московію.       

У тебе є вірш, присвячений військовому Тарасу Матвіїву, нагородженому відзнакою «Герой України» (посмертно). Чому саме йому?

Василь Пиріг: – З Тарасом я був знайомий, переписувалися в інтернеті. Він проживав у сусідньому місті Жидачеві. Я захоплювався його відкритістю, справжністю, працелюбністю, талантом, відданістю ідеям, сміливістю і надзвичайною любов’ю до України. Окрім професіоналізму, патріотизму і військовому героїзму, на мою думку, Тарас був одним з геніїв, який випередив свій час. Праці Тараса, зокрема творчі роздуми, які після його загибелі батьки опублікували у двох томах книги «Мої думки», будуть актуальними і через багато років. Тому що він писав про вічне і прожив життя «гідне ранкового Сонця», і так хотів, щоб українці були такими ж…

Які ще теми та мотиви переважають у твоїй поезії? Як ти їх розвиваєш?

Василь Пиріг: – Насправді поезію я сприймаю для себе як одну з гілок можливого самовираження свого творчого дерева. Для мене одним з основних критеріїв росту цього дерева є підживлювати корінь, а його гілки здатні бути довільними. Суть може бути першоважливою, а форма, однією з якої є також вірші, може проявитися у найрізноманітніший спосіб. Тому мені складно сказати про якісь впорядковані теми у своїй поезії. Коли з’являється внутрішній відгук написати щось, я просто пробую це написати. Мотив мабуть такий – підживлювати корінь свого дерева з легкою пропозицією для читачів спробувати придивлятися кожному до кореня свого дерева. Краса лісу може пізнатися крізь взаємодію всіх окремих дерев, що є у ньому, і в такий спосіб ці дерева (кожен по-своєму), і ліс зокрема, можуть стати красивішими й досконалішими.

Чи виступав ти зі своїми віршами в Італії та Україні? Чи відрізняється аудиторія слухачів в обох країнах?

Василь Пиріг: – У жовтні минулого року в Італії я виступив зі своїми віршами на Фестивалі української кухні і культури, що проходив у Римі, ініціаторкою проведення й організаторкою якого є українка Ксенія Шаленко. Також у травні цього року в якості гостя позаконкурсної програми брав участь у Фестивалі української культури «UKRO 2024» в місті Болонья. Його на високому рівні організувала Культурна асоціація «Італія-Україна» (м. Болонья) / Associazione Italia-Ucraina (Bologna). Якщо говорити про свій виступ, на мою думку, кожен глядач сприймає-відчуває по-своєму згідно того, що відгукується в ньому самому. Загалом справжні українці в Україні і в Італії – це ті самі українці, оскільки «бути українцем» – це, в першу чергу, мати український склад і стан душі, мати ген-свідомість UA, тобто відданість українській ідеї, шанування своїх Героїв і митців, плекання своїх звичаїв та мови, гідність і гордість у відстоюванні правдивої української історії, збереженні й примноженні її творчих і духовних цінностей.

Досвід виступу зі своєю авторською поезією в Україні в мене, поки що, відсутній. Але, наприклад, у складі народного драматичного театрального колективу «Сучасник» під керівництвом бадьорої і талановитої Олександри Максимів мені доводилось виступати на різних сценах. Декламував вірші відомих українських поетів або брав участь у виставах. До речі, всі народні мистецькі колективи, яких є кілька в нашому Центрі культури і дозвілля Гніздичівської громади (директорка Центру культури Ярослава Сушко) є напрочуд професійними. Свого часу вони брали участь і навіть були переможцями багатьох всеукраїнських і міжнародних фестивалів й конкурсів як в Україні, так і за кордоном.

Чи є в Італії українські літературні спільноти, якщо так, то чи взаємодієш ти з ними?

Василь Пиріг: – Радує те, що загалом українських асоціацій в Італії, які в тій чи іншій мірі мають дотичність до мистецько-культурних спрямувань, є доволі багато. Час від часу вони організовують українські заходи, фестивалі або запрошують на літературні вечори різних відомих українських митців і  поетів, щоб вкотре нагадати Італії та Європі загалом, що в Україні ще триває війна, провести благодійні збори на допомогу українській армії чи підтримати Україну в річницю важливих для нас історичних подій. Доволі часто долучається до організації і сприяння подібних українських заходів також Посольство України в Італії, український бізнес, який тут працює і церковні українські парафії. Багатьом зрозуміло, який зараз для України найважливіший пріоритет, тому стараються допомогти у міру своїх сил. По можливості, я також відвідую такі заходи і підтримую різноманітні українські ініціативи.

У вірші «Вечірня сповідь…» у тебе є рядки про свій стиль. Як би ти сам охарактеризував його?

Василь Пиріг: – Індивідуальність… Скільки людей, стільки і стилів. Часто багато що зводиться до специфіки конкретної людини. Важливою є мета у написанні якогось вірша, а також те, для кого він призначений. Це може бути, наприклад, як для окремої людини, так і для певної групи людей. З огляду на це в кожному конкретному випадку з’являється і певний стиль, який є найбільш доречним для тієї людини чи групи читачів, для якої він написаний.    

Цікаві твої поетичні «діалоги» з Ліною Костенко. Чи впливає її поезія на твою творчість? Чи має вплив творчість інших авторів?

Василь Пиріг: – З «діалогів» з Ліною Костенко, власне, й починалося моє знайомство з собою у здатності до написання віршів. Це почалося у 2016 році, коли у моєму особистому житті був доволі складний для мене період. Певні типи віршів, як самовираження, буває, найактивніше приходять тоді, коли людині душевно важко, коли в неї є ще свіжі емоції (які активно зачіпають). Можливо, це якісь почуття до іншої людини або стан турбулентності (невизначеності) і в такий спосіб людина може спробувати якось втамувати свій біль, трансформувавши її в творчість, якщо має до неї схильність. На фан-сторінці Ліни Костенко у Facebook, де публікується її поезія, одного разу я спробував в коментарях написати свої «вірші-відповіді» до тих віршів, які мені найбільше сподобалися. Це якби продовження її вірша – в тому ж ритмі, стилі, але з доповненим поглядом. По відгуках підписників тієї сторінки я почав розуміти, що ці «вірші-відповіді» знаходять своє схвалення у доволі великої кількості людей. Деякі з них навіть припускали, що я надрукував ще один подібний вірш Ліни Костенко, який їм просто був досі мало відомий, бо зазвичай я утримувався від підписання цих своїх віршів. Бувало, що вже і на мої віршовані коментарі інші поети також одразу писали свої віршовані доповнення-відповіді, на які я також у римований спосіб відповідав. Інколи виходили такі доволі цікаві «діалоги», немов розмова в якійсь віршованій виставі.

«Вірші-відповіді» мені подобаються ще й тому, що є вже певний готовий матеріал – наприклад, пластилін який можна спробувати якось доопрацьовувати. Тобто, у тебе вже є одна віршована думка-погляд когось на якусь життєву тему й одразу є можливість у такий спосіб посприяти-додати читачам свіжих акцентів з іншого боку своєї ситуації і, можливо, побачити в ній якісь нові ясніші елементи, що стануть їм в нагоді. Оскільки в чужих віршах кожен бачить свою ситуацію і приміряє вірш на себе, то в тебе є можливість посприяти одразу багатьом людям, в яких є подібні історії. Словом, згодом, коли цих «діалогів» вже назбиралося більше 50-ти, я перестав публікувати свої «вірші-відповіді». Мені стало цікаво і в інших нових темах проводити свої дослідження самого себе. Окрім Ліни Костенко, прекрасних і вартих уваги українських поетів і письменників є дуже багато. Але, мабуть, на мою творчість найбільше впливаю, передусім, я сам. Кожна людина є по-своєму унікальною, і саме від неї (якості її зусиль в першу чергу) залежить те, в який спосіб вона здатна себе реалізовувати.   

Як відбувається процес народження віршів? Як муза приходить?

Василь Пиріг: – Напевно, в кожного по-різному. Можливо, якщо ти посилаєш у Всесвіт якийсь запит, то Він за певних таємних умов, може тобі відповісти. У мене є припущення, що людина і Всесвіт – це в певній мірі одне і те саме, і наша взаємодія з Ним відбувається за принципом «з’єднаних посудин». І це вже доведений наукою факт (у квантовій механіці є праці на цю тему). У створенні такого запиту важливим є уважність, стан дозрівання, оскільки від цього у великій мірі залежить якість протікання і результат. Коли приходить якась ідея в контексті вірша, я пробую її записати. Якщо протягом 15 хвилин виникають якісь складнощі, припиняю роботу. Через деякий час, як правило в найнепередбачуваніший момент, приходить інша порція відповіді. Буває так, що вірш я можу написати протягом 7 хвилин, а буває і протягом 7 років. Тут мова про те, коли саме я приймаю для себе рішення вважати цей твір завершеним без подальших його доопрацювань. 

Хто вони – читачі твоєї поезії?

Василь Пиріг: – Це люди, для яких є важливим ріст їхнього щирого пізнання себе, глибше розпізнання своїх мотивацій, шукання себе, мети свого втілення… В мене є припущення, що ми приходимо сюди з конкретною метою і нам би її розпізнавати і зосереджуватися на цій роботі. Поезія в тому й універсальна, оскільки вона в формі обгортки здатна сприяти читачу в спрямуванні його уваги в себе та віднаходженню потрібного Ключа (цукерки), що відкриє йому Двері до знаходження відповідей щодо власних питань.  

Де черпаєш натхнення?

Василь Пиріг: – Натхнення буває ніби поруч. Напевне воно обирає тих і в ті моменти, хто готовий його прийняти. Є шанси, що з ним можна пробувати подружитися і навчитися співпрацювати, тоді воно приходитиме частіше, коли буде в ньому потреба. Коли в мене є відповідний стан-настрій, натхнення приходить само, спонтанно. Може завітати на 20 хвилин протягом доби, а якщо потрібно, я можу попросити його затриматися і на 20 годин. В такі моменти мені подобається співпраця з ним, бо народжуються доволі цікаві творчі плоди.

Які найближчі творчі плани, ідеї?

Василь Пиріг: – Ідеї, якщо вони поки що відсутні, то можуть народитися… Наразі, мало з цих моїх ідей пов’язані з поезією. Мабуть, я утримаюсь від їх озвучення, оскільки для ідеї може бути доцільним пройти певний час дозрівання, щоб стати реальною. Часто на цьому шляху дозрівання, до певного моменту, є доречним, щоб її супроводжувала мовчазливість.

Чим, на твою думку, Україна відрізняється або не відрізняється від Італії?  

Василь Пиріг: – На мою думку, між Україною та Італією є певний зв’язок і спорідненість в декількох планах. І тут справа не тільки в історичних паралелях, мелодійності і глибині  наших мов, творінь наших митців, схожості краси природи чи деякої архітектури або смачної кухні. Справа ще й в акценті сприйняття важливості історичної місії наших націй у співіснуванні в Новій Епосі, яка вже настала. Нова Епоха, в моєму розумінні, це період розширення вектору сприйняття людьми Світобудови. Це сприятливий час для привідкриття завіс, збору жнив своїх «посівів», розвитку екологічних, медичних та інших технологій з врахуванням цих знань… Схожий Вітер Справжності дме в наших країнах. В якомусь плані, я почуваюся тут, як вдома.     

Чим є для тебе Україна?

Василь Пиріг: – Багато чим. Це гарна Богом обрана земля, яка в даний період перебуває в своєму важливому історичному процесі, що відіграє ключове значення для себе і для всього людства. Руками України Бог показує, що Він тут головний, а для Нього – все можливе. І хай зараз у нас доволі жорсткі часи, але пройде певний період… і після найтемнішої ночі настане Світанок, після зими прийде Весна, після смерті – Воскресіння… Народитися в цей час і бути українцем – це особлива Божа благодать і місія, яку варто розпізнавати в собі багатьом, для кого є пахучою його власна внутрішня еволюція і розквіт України.      

Про що мрієш?

Василь Пиріг: – Про зустріч з Світанком і Справжньою українською весною… А також, про примноження зрілості поглядів в деяких впливових осіб цього світу стосовно того, що зараз коїться між московією та Україною. Оскільки публічні заклики й намагання до примирення з тим, хто агресивно і дуже зло нападає, щоб обікрасти і вбити – чи є в такому намаганні (я про намагання помиритися) якийсь глузд і притомність? Може значно тверезішим було б шукати ефективніші способи, як допомогти Україні себе відстояти і видворити нападника з її території ?

Що побажаєш українцям в Україні та українцям в Італії?

Василь Пиріг: – Бути сповненими мудрого оптимізму і на крилах працелюбності продовжувати боротьбу як у напрямку внутрішнього розквіту, так і в напрямку відстоювання й відродження Українського Сонця. Пам’ятаймо, що спокуса здатися буде особливо сильною незадовго до перемоги. В одному з віршів мені прийшли такі рядки:

Коли ж дійдем – зустрінем ранок,

Що прийде на святі руїни…

Де була ніч – зійде Світанок

У славі про Героїв України!

Тому на завершення, я б хотів звернутися до всіх українців словами Героя України Тараса Матвіїва, про якого ми з вами вже згадували: «Будьте гідними ранкового Сонця!».

Слава Героям України!

«Ми довго чекали на цю подію і нарешті мрія багатьох співвітчизників здійснилася! У вересні цього року відбудеться  відкриття Українського  дому  в Римі. Він стане місцем єднання та підтримки  української громади в Італії», – розповіли в Українському домі в Римі.

Український дім у Римі функціонуватиме за підтримки Посольства України в Італії. Українці, які тимчасово або постійно проживають в Італії, у цьому закладі зможуть зустрічатися, обмінюватися досвідом, брати участь у різних заходах і програмах, а ще навчатися, зберігати свої традиції та доповнювати їх новими.

Зокрема, тут працюватиме суботня школа для дітей та дорослих, де можна буде поглибити власні знання з української мови, народознавства, а також навчатися музики та іншим цікавим предметам.

Щодо навчання дітей в суботній школі Українського дому – воно здійснюватиметься за стандартами української навчальної програми «Нова українська школа» (НУШ). Завдяки інноваційним методам навчання діти зможуть легко і цікаво вивчати українську мову, зростати свідомими й вільнодумними особистостями. Водночас вони матимуть змогу проводити час в україномовному середовищі, розвиватися, спілкуватися, ставати учасниками різних проєктів і міжнародних фестивалів тощо.

За словами творців Українського дому в Римі, у планах – співпраця з українськими та італійськими організаціями для популяризації української культури та мови, а також різноманітні культурні заходи. Йдеться про театральні вистави, концерти, фестивалі, екскурсії та багато іншого.

«Ідея створення закладу такого типу спрямована на об’єднання української діаспори, збагачення її духовності, підтримку та розвиток української мови й традицій в італомовному середовищі. Тож запрошуємо до нашої родини всіх співвітчизників: давніх і нових переселенців, а також асоціації, які бажають співпрацювати з нами, та всіх небайдужих до долі української культури», – зазначають організатори.

Засновники Українського дому в Римі закликають українців будувати цей осередок українства разом, тим самим стати творцями нової сторінки культурного життя українських емігрантів у Римі.

«Тільки разом ми зможемо створити міцний фундамент для подальшого розвитку нашого дому. Наскільки успішним буде наш задум, залежить від вашої участі, креативності та підтримки, бо Український дім – це всі  ми», – наголосили в Українському домі в Римі.

Раніше ми повідомляли, що в Турині відкрилася перша українська суботня школа.

До теми: Українська суботня школа в Мілані одержала нове приміщення.

Нагадаємо, що Україна для своїх дітей за кордоном скоротила освітні програми.

Про це йдеться на Facebook-сторінці Українського дому в Римі. Крім цього, зазначається, що його відкриття відбудеться за підтримки посольства України в Італії.

«Щасливі повідомити, що у вересні він нарешті відкриє свої двері для всіх нас у Римі. І нехай це лише перший маленький камінчик у фундаменті великої ідеї, але він має величезне значення для всіх нас», – зазначають творці Українського дому.

Також інформують, що цей осередок української культури, мистецтва та освіти стане символом єдності, культури та сили українців. Тому розвиток Українського дому залежить від кожного з українців, які тимчасово або постійно проживають в Італії.

«Ви відчуваєте себе частиною славного українського роду? Ви, як і ми, зацікавлені в розвитку української ідентичності та культури? Ви також хочете підтримувати зв’язок з Україною, попри відстань?  Тоді ласкаво просимо в наш Український дім! Україна – там, де ми є, бо вона у наших серцях», – йдеться у запрошенні до українців в Італії.

Організатори переконані, що Український дім у Римі — це насамперед українці. Разом вони зможуть зробити його місцем, де всі відчуватимуть себе в єдиній родині, об’єднаними і міцними.

Більше конкретної інформації обіцяють надати пізніше. А поки що на сторінці організаторів Українського дому запровадили низку інформаційних рубрик:

• «А ви знали що…?» (по понеділках)
• «Нашого цвіту по всьому світу» (по вівторках)
• «Оберіг, або Скринька цікавинок» (по середах)
• «У нашій родині» (по четвергах)
• «Зв’язок України та Італії» (по п’ятницях)
• «Емоційний інтелект» (по вихідних)

Раніше ми розповідали, що у Мілані влаштують надзвичайну театральну оперу-шоу, запрошують усіх українців.

Нагадаємо, що українська асоціація «La Rondine APS» запрошує всіх на конференцію до міста Сан-Дона-ді-П’яве.