Про цю гарну новину повідомила директорка цієї соціально-медичної установи Алла Гнатюк.

«І коровай місили, потім його вбирали, і косу заплітали, і весільних пісень співали, і житом обсівали, і танцювали, і хустку в’язали – все в українських традиціях, все від щирого серця, все – на щастя, на долю нашим молодятам! Дякуємо нашим ЗСУ за можливість порадіти людському щастю», – написала в Facebook Алла Гнатюк.

Також пані Алла розповіла, що музичної окраси подвійному весіллю додали музиканти духового оркестру Волинського фахового коледжу культури та мистецтв ім. І. Стравінського на чолі з керівником Миколою Чорним.

У цій історії цікавим виявилося ще й те, що обидві пари перед шлюбом проживали в цьому ж пансіонаті понад 10 років, тому були знайомі і навіть спілкувалися.

Але закохалися – аж в Італії, де разом з іншими підопічними пансіонату перебували впродовж півтора року через повномасштабну війну в Україні. Про це інформує видання «Суспільне Новини».

Перша пара молодят – 43-річна Валентина та 52-річний Віктор. Обоє пересуваються на колісних кріслах. Зустрічатися почали в Італії, проте одружитися там не змогли через відсутність усіх необхідних документів. Тож поєднати долі вирішили в Луцьку, куди повернулися два місяці тому.

Зі слів Віктора, з Валентиною він був знайомий давно, раніше кидали один на одного погляди, а коли поїхали до Італії, там зійшлися більше. Чоловік розповів, що особливо цінує в дружині розсудливість.

«Про весілля ми, тим більше таке, навіть не мріяли. Я перший раз заміж виходжу, і Вітя перший раз одружується. Вдячні Італії, що за те, що ми тепер разом. Він добрий, завжди допомагає всім, щирий», – розповіла Валентина.

Друга пара молодят – 51-річна Ольга та 38-річний Микола. Їхні стосунки, розповідає Ольга, теж зародилися в Італії, хоча знайомі були раніше й навіть час від часу спілкувалися.

«Він мене багато в чому підтримував. Якби не він, повірте, мені було б дуже важко в чужій країні. Я дякую йому і Богу за те, що він в мене є», – поділилася Ольга.

Микола ж пояснив, чому за дружину обрав саме Ольгу – бо вона розуміє його з пів слова. Чоловік повідав, що тепер вони підтримуватимуть одне одного, а мріють про одне – щоб закінчилася війна і мир був.

За словами Тетяни Саламан, організаторки культурно-дозвіллєвої діяльності Луцького геріатричного пансіонату, це перші весілля в закладі від початку повномасштабної війни.

Пані Тетяна також розповіла, що підготовка цих двох весіль тривала близько місяця. Її учасниками став практично весь персонал пансіонату, а кошти на святкування зібрали не лише працівники, а й підопічні.

Після весілля обидві пари продовжують жити в пансіонаті, але вже у спільних кімнатах.

«У соцмережах люблять «ганяти» одну вже добре відому фотографію з великою кількістю лелечих гнізд вздовж вулиці. При цьому ті, хто її коментує, захоплено пишуть: «Ах, як добре, що в Україні багато лелек». Ага, багато. Тільки проілюструвати це можна й не польськими знімками, видаючи їх за наші. Ось так виглядає українська лелеча вулиця. Гнізда теж на кожному стовпі, щоправда, сама вона не асфальтована. 14.07.2021 року, село Острови, колишній Маневицький район Волинської області», – повідомив пан Віталій.

На фото видно, що лелечі гнізда вимощені на спеціальних підставках.

«Це запозичений нашими енергетиками у поляків спосіб підняти гніздо над дротами. У Польщі так у всіх випадках, а у нас тільки в деяких західних областях (найбільше на Волині і Львівщині)», – прокоментував Віталій Грищенко.

За його словами, виводки білого лелеки почали залишати гнізда. Зокрема, 13 липня під час науково-дослідницької експедиції  на Волині вдалося помітити найранній виліт.

«Після вильоту лелечата ще деякий час можуть повертатися у гніздо, ночувати в ньому», – пояснив науковець.

Додамо, що місяць тому відбулася перша експедиція з моніторингу популяції білого лелеки в цьому сезоні.

«Проїхали 1320 км по чотирьох областях – Черкаській, Київській, Вінницькій, Кіровоградський. Обстежено 11 моніторингових ділянок, більше сотні заселених гнізд білого лелеки. І багато інших цікавих спостережень», – розповів Віталій Грищенко.

Він поділився в соцмережі своїми враженнями, отриманими під час моніторингу.

«Посуха відступає і в українській популяції білого лелеки справи пішли на краще. Найголовніше – йде відновлення чисельності. Ті лелеки, які не розмножувалися минулого року, повернулися до гнізд», – констатував заступник директора з наукової роботи Канівського природного заповідника.

Також зазначив, що продуктивність розмноження цього птаха в Україні на середньому рівні, але в порівнянні з провалами попередніх років це вже неабиякий прогрес.

«Погода бузьків не балує – часті і тривалі дощі у травні й червні призвели в деяких гніздах до загибелі пташенят. Є випадки падіння гнізд через буревії. Але такі проблеми локальні, в цілому ж є надія на суттєве покращення», – підсумував пан Грищенко.