Підприємці зустрілися в приміщенні українського дипломатичного представництва задля того, щоб створити потужне українське лоббі в Італії.

Для цього хочуть об’єднати українських підприємців, вчених, художників, юристів, журналістів, митців тощо. Адже саме вони і могли би займатися лобіюванням українських інтересів та кооперуватися між собою.

Ініціатором цього руху став молодий підприємець та громадський діяч Михайло Вовчик.

«Італія є дуже цікавою країною і з кожним роком приваблює до себе все більше українців. Тому для того, щоб стати впливовою діаспорою, приміром, як у Канаді, нам потрібне власне лоббі. Сподіваюсь, перші цеглини для досягнення цієї мети закладені», – зауважив Михайло Вовчик.

Зустріч відбулася у дружній невимушеній атмосфері. Підприємці познайомилися один із одним, у кожного з них була змога презентувати себе, свою компанію та вид діяльності.

Надзвичайний і повноважний посол України в Італії Євген Перелигін висунув свої пропозиції щодо подальшого розвитку цього клубу. До того ж, були запропоновані конкретні дії з боку Посольства.

Після офіційної частини учасники зустрічі продовжили спілкування у неформальній атмосфері за келихом шампанського. Впродовж усього заходу було враховано вимоги протиепідемічної безпеки у зв’язку з пандемією COVID-19.

Хоч указ і підписаний, Євген Перелигін ще продовжує працювати на своїй посаді. Ми зустрілися з ним і поговорили про його роботу в Італії, а трудився він тут понад сім років!

За такий тривалий час відбулось багато подій, в тому числі й у відносинах України та Італії. Дещо з цього зараз виглядає в іншому ракурсі, а дещо раніше було взагалі не всім відомо. Детальніше – у нашому ексклюзивному інтерв’ю з паном Перелигіним.

Пане Посол, ми з’ясували, що насправді Ви почали працювати Надзвичайним і Повноважним Послом України в Італійській Республіці не з грудня 2012 року, як це зазначено в указі президента, а трохи пізніше – з лютого 2013 року. Як це сталося?

Так, у грудні 2012 року був указ про моє призначення. Але фізично на посаді Надзвичайного і Повноважного Посла України людина починає працювати з моменту, коли вона прибуває в країну акредитації і вручає вірчі грамоти. Я приїхав до Італії в лютому 2013 року, у квітні вручив вірчі грамоти і з того періоду приступив до повного виконання  обов’язків посла.  

Тоді й посаду Надзвичайного і Повноважного Посла України в Республіці Сан-Марино обіймали теж не з грудня 2013 року, як зазначено в президентському указі?

З грудня 2013 року я не був Надзвичайним і Повноважним Послом України в Республіці Сан-Марино. Проблема була в тому, що з точки зору міжнародного права посол починає виконувати обов’язки у повному обсязі, коли вручить вірчі грамоти. Я ж був призначений в грудні 2013 року указом Віктора Януковича, але не отримав тоді вірчі грамоти і не вручив їх. І тільки навесні 2015 року, вже коли Петро Порошенко був президентом, я отримав і вручив вірчі грамоти регентам Республіки в Сан-Маріно. Тож працював Надзвичайним і Повноважним Послом України в Республіці Сан-Марино тільки з того часу.

У нас, до речі, був такий самий випадок із послом Мальти в Україні. Він був призначений своїм урядом у 2013 році й отримав вірчі грамоти на ім’я Віктора Януковича. Поки з’ясовувалася дата, коли йому треба вручити вірчі грамоти, Януковича вже не було при владі. Тож уряду Мальти довелося перепризначати свого посла і готувати йому нові вірчі грамоти.

В указі не зазначено причину Вашого звільнення, якою вона є?

Справа в тому, що в указах про призначення та звільнення послів ніколи не зазначається причина, така юридична особливість. Звісно, для пересічного громадянина це виглядає дещо незрозуміло. Зазвичай люди звикли, що коли хтось когось звільняє– це означає «за щось». Але тут все дуже просто, у нас існує практика для роботи послів – десь 5 років плюс-мінус кілька місяців. Вважаю, що такі терміни треба зберігати й надалі.

Враховуючи те, що я в Італії з лютого 2013 року, то влітку-восени 2018 року вже був готовий повертатися в Україну. Але з огляду на те, що у березні 2019 року в нас були вибори, це питання не розглядалось – було не до того.

В принципі, світова практика більшості країн також свідчить про те, що термін роботи посла не завжди співпадає з терміном каденції, або з терміном роботи президента цієї країни, або, якщо це не президентська країна, уряду. Тому моє звільнення у теперішній час було виключно через вичерпання терміну моєї каденції.

Чи зазнала змін робота спільних україно-італійських економічних міжурядових комісій з питань співробітництва за час Вашої каденції?

У нас уже є підтвердження італійської сторони про нове засідання економічної міжурядової комісії восени цього року. Там ми розглядатимемо найбільш актуальні торговельно-економічні питання співпраці між Україною та Італією. Останні мої розмови із заступником міністра закордонних справ Італії Іваном Скальфаротто налаштовують на позитив.

Для мене це дуже важливо і ось чому – за 20 років дипломатичних відносин між Україною та Італією 7 засідань міжурядових комісій з італійської сторони очолювали на рівні заступників міністра або держсекретарів. І це в той час, коли з української сторони її очолював, наприклад, навіть віце-прем’єр Сергій Тігіпко. Завдяки персональним контактам мені вдалось у 2015 році переконати італійську сторону започаткувати практику співголів комісії на рівні міністрів від двох країн. Зокрема, 8 засідання у 2015 році вже очолювали голова МЗС Італії Паоло Джентілоні та міністр закордонних справ України Павло Клімкін.

Тож мені хотілося б, щоб і надалі залишився рівень «міністр – міністр» від двох країн, і щоб під час засідання цієї комісії розглядалися важливі проєкти україно-італійського економічного співробітництва.

З огляду на тривалий досвід роботи в Італії, які головні спільності й відмінності між італійським та українським політикумом Ви можете відзначити?

Перша спільність, яку я відзначив би – багато нових облич у політиці. Це ми побачили і в Італії, і в Україні. Друга спільність – прихід до влади несистемних партій. Щодо відмінностей, сьогодні в Україні немає великої різниці між лівими і правими у політикумі. А в Італії все ж таки ми чітко відрізняємо правоцентристів і лівих демократів, а «Рух п’яти зірок» – теж несистемщики.

Також стосовно відмінностей мушу констатувати, що в Італії виборчі обіцянки, навіть якщо вони були популістичними, намагаються виконувати. Я був дуже здивований тим, що, наприклад, партія «Рух п’яти зірок» свою популістичну обіцянку щодо припинення будівництва швидкісного залізничного сполучення між Туріном і Ліоном (TAV), з якою вона йшла на вибори, намагається і зараз виконати. Те ж саме було і з будівництвом газопроводу на Апулію. Ця партія виступала проти прокладки газопроводу ТАP через входження його в порти на території регіону Апулія.

Тут можна подивитися обіцянки і правих, і лівих – у більшості своїй їх намагаються дотримуватися. В Україні, на жаль, партії не відповідають за свої не лише передвиборчі, але й будь-які свої обіцянки. Сьогодні можна сказати все, що завгодно, а завтра про це забудеться. У нас головне для політика – заявити, розтиражувати себе у соцмережах, сказати щось таке, щоб воно вибухнуло у фейсбуці чи інших мережах.

Але я думаю, що цей період все ж таки перейшов критичну точку і через декілька років і в Україні, і в інших країнах знову вимагатимуть від політиків більш серйозно ставитися до своїх висловлювань і обіцянок. Я на це дуже сподіваюсь, інакше ми не зможемо контролювати та моніторити політикум, який прийшов до влади – чи виконує він те, за що ми голосували.

Які настрої в уряді Італії щодо Росії та України?

Я думаю, що стосовно Росії настрої не змінилися. Італійські урядовці вважають Росію важливим партнером, який, на їхню думку, може допомогти у вирішенні стратегічних проблем Італії, або навпаки – не допомогти. Мова йде про військову присутність РФ у Середземномор’і  – Сирія і більшою мірою Лівія. Також ідеться про неконтрольовану, нерегульовану міграцію.

Завдяки своїм технологіям розповсюдження інформації в соціальних мережах Росія не раз маніпулювала суспільною думкою. Тому італійський політикум намагається домовлятися з Росією і прагне побудувати відносини таким чином, щоб можна було вирішити свої власні проблеми. Так було під час усієї моєї каденції.

При цьому нинішній уряд Італії постійно підкреслює необхідність дотримуватися міжнародного права – в контексті Росії. І це дуже позитивно. У минулому Італійські урядовці не завжди активно ставили питання про порушення  РФ міжнародного права в контексті окупації Криму та агресії на Донбасі. Тому постійно переважно і Україна, і Європейський союз та Вашингтон звертались до них із відповідними нагадуваннями.

Можу сказати, що як під час останніх  зустрічей  міністра закордонних справ Італії  Луїджі Ді Майо з міністром закордонних справ РФ Сергієм Лавровим, так і в розмовах італійського прем’єра Джузеппе Конте з російським президентом Володимиром Путіним від італійської сторони звучать тези про необхідність виконання Росією Мінських домовленостей і дотримання міжнародного права.

Що стосується України, настрої цього уряду в останні півтора роки, і я цим пишаюсь, демонструють відкритість до України і зацікавленість у співпраці з нею. Не в останню чергу це завдяки позиції прем’єр-міністрі Джузеппе Конте.

За час моєї роботи з першим і другим урядом Джузеппе Конте будь-які наші прохання, чи пропозиції знаходять позитивний відгук. Це ж стосується і персональних конактів  Конте з нашим керівництвом, і доручень Конте уряду опрацювати чи підготувати проєкти, посилити співпрацю тощо.

Чому так? Можливо, тут великого значення має особистість самого Конте. Можливо, загальний дух цього уряду сприяє налаштованості на співпрацю з Україною. Можливо, мали значення контакти з Луїджі Ді Майо, з яким я персонально був знайомий, коли він ще просто ішов на вибори у лютому 2013 року, а потім став віце-спікером. З 2014 року ми розвивали формальні та неформальні відносини з партією «Рух п’яти зірок», коли вона була ще в опозиції.

Тож, безумовно, стосовно України настрої в нинішньому італійському уряді є набагато позитивнішіми, ніж це було раніше.

Чи варто очікувати, що Італія буде серед головних лобістів в Європі з питання скасування антиросійських санкцій?

Я не очікую і для цього є підстави. Впродовж останніх 6-9 місяців під час моїх зустрічей із офіційними представниками як уряду, так і парламенту Італії жоден із них не дав сигнал, що хотів би активно працювати для зняття санкцій з Росії. Навпаки, Джузеппе Конте, наприклад, три тижні тому заявив про те, що Італія чітко пов’язує питання санкцій з прогресом у Мінських угодах.

Той складний період, коли віце прем’єр Маттео Сальвіні був головним промоутером цієї ідеї і нам  майже щодня доводилося спростовувати, переконувати, направляти демарші та меседжі до керівництва країни стосовно можливої ролі Італії в питанні скасування антиросійських санкцій, вже позаду. Тому зараз більш сприятливий період і я не очікую, що цей уряд змінить свою позицію та стане активним промоутером зняття антиросійських санкцій.

Чи є проблеми в роботі з українською громадою в Італії?

Мені здається, що це одне з найскладніших і одночасно найважливіших питань. Наша громада тут, як і в Іспанії та Португалії, відрізняється від українських громад країн з історичними традиціями, яким сотні років – наприклад, як Канада, США, Бразилія, навіть Угорщина.

У країнах, де українці живуть вже понад сто років, політичний вплив нашої громади набагато відчутніший, ніж в Італії, де ми маємо поки що тільки окремих членів подружжя, які займають ту чи іншу політичну посаду. Така ситуація склалася через те, що в Італії тільки пішло друге покоління українців, які закінчують школи і вступають у виші. Тому вирішити в італійській владі те чи інше питання на користь громади тут важко.

Але ми маємо можливість шукати, допомагати і просувати ідею, що українська громада  – це вже частина італійського суспільства. Та частина, яка приносить користь Італії і тому італійське суспільство мало б «віддячувати» підтримкою українства – через українську громаду.

У зв’язку зі складністю виборчого законодавства Італії ніхто з українців, які мають українське громадянство і не мають італійського, не може брати участь у виборах. А коли людина не може голосувати на виборах, її політична «вага» стає меншою, ніж у  громадянина країн ЄС. Тому я би переніс акцент розвитку проєктів в українській громаді на молодь. Йдеться про тих, хто зараз навчається в університетах і вже закінчив їх, хто працює у сімейному чи несімейному бізнесі, хто намагається створювати якісь економічні, торгові зв’язки між Україною та Італією.

Коли, на Ваш погляд, Україна стане успішною?

Я вірю в свою країну і зараз більш оптимістично налаштований, тому що до реалізації задумів має прийти покоління, яке народилося у незалежній Україні. Воно вільне від того «вантажу», який висить на моєму поколінні.

Знаєте, я не прибічник руху на кшталт «давайте шукати в історії успішних українців, які добилися цього за кордоном», хоча це і є доказом того, що ми можемо бути успішними. Але якщо історично українці ставали успішними за кордоном, це означає, що проблема – не в самих українцях, а проблема – в системі, яка не давала їм змоги стати успішними в Україні. Якщо ми зможемо зробити систему, що заохочувала б успішність, ми будемо успішними в будь-якій сфері – чи то культура, чи освіта, наука, економіка, бізнес тощо.

Тут головне, щоб українське суспільство почало думати по-європейськи. Але, на жаль, поки що в нас такого немає. Зокрема, з цим я зіткнувся і в Італії – всі ми хочемо жити по-європейськи, а коли стосується особистих питань, то починаємо шукати кума-свата-брата, аби той «допоміг».

Що вважаєте найбільшими своїми досягненнями на посаді українського посла в Італії?

Про себе дуже складно говорити, але все ж таки розкажу кілька цікавих моментів, які можна вважати досягненнями.

Мало хто пам’ятає, що в 2015 році італійський комік і лідер партії  «Беппе» Грілло заявив, що партія «Рух п’яти зірок» направляє свою делегацію в Крим. Я тоді відразу поїхав до Мілану, де зустрівся не лише з «Беппе» Грілло, а й із Джанроберто Касаледжіо, який був фундатором та ідеологом партії і реально керував нею. Після цілого дня спілкування з ними мені вдалося переконати їх не їхати до Криму. І через декілька днів була заява «Руху п’яти зірок» про те, що вони скасовують свої партійні закордонні візити, тому що хочуть зосередитися на підготовці оновленої програми партії. І до сьогоднішнього дня їхня офіційна делегація так і не поїхала до Криму. Тоді вдалося знайти аргументи, які сприйняли італійські політики.

Пригадується також, що коли в палаті депутатів італійського парламенту розглядалася ратифікація Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, більшість «Forza Italia» голосувала проти неї. Після цього в мене було дуже багато зустрічей з членами цієї партії. І коли Угоду на ратифікацію винесли на розгляд у Сенаті, представники «Forza Italia» або підтримали, або утримались, тобто не голосували проти.

Також одним із досягнень нашої посольської роботи в Італії вважаю те, що впродовж 2015-2016 років, коли в італійському парламенті 11 разів ставили питання  про скасування антиросійських санкцій, жодного разу ці проекти постанов не були підтримані. До речі, перед голосуванням за скасування санкцій ми зустрічалися з депутатами різних фракцій, надавали свої аргументи, чому вони мають не голосувати за зняття антиросійських санкцій. Якісь із цих аргументів італійські депутати приймали, а на якісь відповідали, що для них це не аргументи. І я це розумію, бо в нас різні національні інтереси.

Головне все ж таки, що нам вдалося, щоб в італійському політикумі  поважали Україну. Зокрема, цьому сприяли зустрічі українських делегацій або працівників нашого посольства з італійським істеблішментом, на яких йшлося про конкретні пропозиції щодо взаємовигідної співпраці України та Італії. Дуже важливо розуміти проблеми італійців і на цьому будувати спільні проекти, тоді все виходить.

Ви залишаєте свій пост – з  яким відчуттям це робите? Чи вже є якісь плани на подальшу роботу?

Я вже сьомий раз повертаюсь із закордонної роботи в Україну – Куба, Латинська Америка, була ще Нікарагуа, Південна Корея, Ірландія, Франція двічі, а тепер Італія. Щоразу, залишаючи країну, залишаєш частину свого життя. Перший раз після роботи на Кубі я залишав і 1,5 роки життя, а в Італії я працював 7,5 років – це вже велика частина мого життя. Звичайно я сумую, і не лише за країною, а й за італійськими та українськими друзями, колегами. Разом із тим, залишаючи цей пост, я думаю про початок іншого нового етапу своєї діяльності.

Я хочу реалізовувати свій професійний міжнародний і економічний досвід для розбудови України – чи це буде зовнішня економіка, чи зовнішня політика, чи інша робота. Після повернення в Україну в мене буде певний період  для адаптації – за цей час визначиться, де і ким я працюватиму.

Після вас буде новий посол – чи знаєте Ви, хто ним стане? І на що йому слід звертати увагу в співпраці з Італією в наступні роки?

Про прізвище нового Надзвичайного і Повноважного Посла України в Італійській Республіці, я не хотів би говорити, тому що тривають формальності з отриманням усіх дозволів. Можу лише сказати, що на даному етапі українсько-італійських відносин створена дуже міцна основа для того, щоб працювати успішно далі  в усіх сферах.

В мене є велика надія і віра, що всі домовленості та перспективні наробки будуть продовжені, а відносини між Україною та Італією будуть розвиватися тільки по висхідній.

«Звільнити Перелигіна Євгена Юрійовича з посади Надзвичайного і Повноважного Посла України в Італійській Республіці, а також з посад Надзвичайного і Повноважного Посла України в Республіці Мальта, Надзвичайного і Повноважного Посла України в Республіці Сан-Марино та Постійного представника України при Продовольчій та сільськогосподарській організації (ФАО) Організації Об’єднаних Націй за сумісництвом».

Однак, хоча цей указ і був вчора оприлюднений, Євген Перелигін залишається українським послом в Італійській Республіці до призначення на цю посаду нової людини.

Днями ми опублікуємо інтерв’ю з Євгеном Перелигіним – не пропустіть!

До речі, цього ж дня, 15 липня, міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба прокоментував ситуацію з наявністю великої кількості вакантних посад послів за кордоном.

«2020 – рік змін. Я налаштований разом з командою до кінця року здійснити ще низку трансформацій в МЗС, які зроблять дипслужбу ще сильнішою, сучаснішою, прозорішою і там, де треба, яскравішою», – написав Дмитро Кулеба вчора на своїй сторінці у Facebook.

Також регіональна влада обіцяє оплатити відпочивальникам третину вартості проживання в готелі – кожна третя ніч для буде безкоштовною. А ще подарує безкоштовні квитки до музеїв та на екскурсії до археологічних пам’яток.

У такий спосіб чиновники Сицилії хочуть врятувати туристичну галузь. На все це планується витратити 50 млн євро. Адже за період з березня по квітень туристична індустрія острова втратила близько 1 млрд євро. Про це інформує Daily Mail.

Повідомляється, що ваучери з пропозиціями для туристів будуть доступні на офіційному сайті Visit Sicily. Там же є й відповідь на питання «Навіщо їхати на Сицилію?» – бо це «незабутній відпочинок серед смачної їжі та винних турів, унікальних світових мистецьких шедеврів, діючих вулканів, засніжених гір та чудового моря».

Загалом же в Італії на індустрію туризму припадає 13% ВВП, тому країна вже активно шукає способи відновлення цієї галузі після поетапного виходу з карантину. Наразі є інформація, що цей вихід запланований на період після  4 травня.

В’їзд до Італії туристів з інших країн залежатиме від епідеміологічної ситуації та політики кожної окремої держави. Зокрема, міністр культури та туризму Італії Даріо Франческіні вважає, що міжнародного туризму в цьому році не буде. Про це інформує La Repubblica.

Як там насправді далі буде – поки що невідомо. Однак серед заходів, запропонованих різними регіональними туристичними офісами туризму, вже є соціальне дистанціювання на пляжах.

Зокрема, Посол України в Італії Євген Перелигін днями інформував на своїй сторінці у Facebook, що італійський уряд та підприємці вже шукають нові креативні інструменти для організації пляжного сезону 2020 року із забезпеченням дистанціювання відпочивальників.

«Компанія з виготовлення пластикових виробів з міста Модена в провінції Емілія-Романья Nuova Neon Group має намір почати виробництво спеціальних блоків з плексігласових плит висотою в два метри і алюмінієвих профілів. У відсіку площею 4,5 на 4,5 метра помістяться два шезлонга і «грибок» від сонця», – повідомив Євген Перелигін.

До речі, знана коломийська артистка оригінального жанру і співачка Баба Доцька презентувала нову пісню про карантин. У ній рекомендується усім не виходити з дому без зайвої потреби, а також не втрачати почуття гумору.

«Шінуйтесі і тогди ніяка слабість вас сі не вчепит», – порадила співачка.

Між тим, в Італії правоохоронці вже перевірили 840 тис. осіб, аби зміцнити дисципліну щодо дотримання положень Декрету Уряду, який встановлює заходи зі стримування коронавірусу. Про це розповів на своїй сторінці у Facebook Надзвичайний і Повноважний Посол України в Італійській Республіці Євген Перелигін.

«З них 35 506 отримали штрафи за недотримання положень Декрету, 722 – підозру у наданні неправдивих даних або декларуванні неправдивої інформації», – зазначив Євген Перелигін.

Він навів кілька прикладів з покаранням недисциплінованих громадян. Зокрема, у Генуї пару вихідців із Південної Америки вдруге штрафували за те, що вони «просто прогулювалась, бо їм набридло сидіти вдома».

В одному з віддалених районів Мілана карабінери вхопили на гарячому 40-річну жінку та 23-річного парубка – вони кохалися в автівці. За невиконання вимог Декрету Уряду з протидії поширенню епідемії ця парочка отримала штраф.

У Болоньї попри заборону Уряду продовжував працювати салон-перукарні. Карабінери навідались туди і закрили його, а працівника салону, а також чотирьох клієнтів, які там перебували на час перевірки, оштрафували і виписали їм адміністративні протоколи. До того ж, правоохоронці спрямували до префектури звернення, щоб надалі діяльність цього закладу призупинили.

Нагадаємо, що сьогодні, 17 березня, Італія відзначає День об’єднання. З цієї нагоди у центрі столиці України встановили прапори – італійський та український. У такий спосіб Київ висловив свою солідарність з Італією в боротьбі з коронавірусом.

«Сьогодні, коли увесь світ об’єднується навколо боротьби із новим коронавірусом, а найбільше від недуги у Європі страждає Італія, Київ висловлює свою підтримку Італійській Республіці», – йдеться у повідомленні прес-служби Київської міської ради.

У свою чергу Посол Італії в Україні Давіде Ла Чечіліа зазначив, що надзвичайна ситуація в його країна є особливо трагічною.

«Але відповідь установ, зокрема національної системи охорони здоров’я, та італійців – просто неймовірна, з точки зору відваги, сумління та професійності. Наша країна стала однією з перших у боротьбі з кризою, яка натомість надає нам можливість покращити наше суспільство», – зауважив Давіде Ла Чечіліа.

Вчора лише впродовж кількох годин карабінери покарали десятки людей за те, що вони не дотримувалися вимог уряду. Зокрема, один парубок заявив, що збирався піти на вечерю з друзями.

Також повідомляється про п’ятеро людей віком від 53 до 59 років – чотирьох римлян та одного громадянина Тунісу. Вони розважалися в барі, не дотримуючись застережних приписів.

Порушував нові правила і 23-річний парижанин, який зараз мешкає в Римі. Він перебував на скутері і на прохання показати самосертифікацію заявив, що добирається до друзів на вечерю.

І це лише кілька прикладів. Нагадаємо, що 10 березня, згідно з рішенням уряду Італії щодо стримування поширення коронавірусу Covid-19, вся країна перебуває на карантині. Закриті ресторани, кафе, непродовольчі магазини. Працюють лише аптеки і торговельні заклади, де продають продукти.

За словами надзвичайного і повноважного посла України в Італії Євгена Перелигіна, кожна людина, яка кудись їде або відвідує публічну установу, має заповнювати особисту декларацію. Він додав, що суворі обмежувальні заходи в Італії триватимуть до 3 квітня.

«До супермаркетів пускають не всіх одразу. Якщо супермаркет великий, пускають по 20-30 осіб. В менші – по 5-10 осіб, не більше. А решта чекають на вулиці в черзі, дисципліновано зберігаючи дистанцію один від одного не менше одного метру. Тому іноді здається, що черга дуже велика. А є такі черги, коли люди стоять один від одного на відстані 2-3 метри. В самому супермаркеті черг немає», – розповів Євген Перелигін в інтерв’ю для видання «Сьогодні».

За даними «Worldometers.info», станом на ранок 13 березня в Італії зареєстровано 15113 випадків зараження коронавірусом, з них 1258 людей одужали, 1016 випадків – з летальними наслідками (189 людей померло 12 березня), 1153 випадків – критичних.

У зв’язку зі стрімким поширенням у світі захворювання, викликаного новим типом коронавірусу, Міністерство закордонних справ рекомендує громадянам України тимчасово утриматися від поїздок до країн, найбільш уражених вірусом. Зокрема, йдеться про поїздки до Італії, яка наразі перебуває на другому місці за поширенням COVID-19.