Я неодноразово застерігав тебе, що путін, враховуючи твою некомпетентність в оборонній, безпековій, військовій, дипломатичній, міжнародній сферах і управлінні державою, розпочне повномасштабну воєнну агресію проти України і окупує південно-східні регіони України.

Читай, наприклад, «І це — не жарти: відкритий лист-2 Президенту України Володимиру Зеленському з приводу порушень Конституції та законів» (28.05.2019).

Вказував на твої помилки в кадровій політиці, які призведуть до катастрофічних наслідків. Називав конкретні прізвища народних депутатів, посадових осіб, представників сатанинської церкви московського патріархату, які є агентами спецслужб росії і агентами політичного впливу путіна.

Володимире, я неодноразово пропонував тобі офіційно звернутися з заявою про порушення кримінального провадження проти організатора воєнної агресії президента росії путіна. Рекомендував оголосити йому підозру, обрати міру запобіжного заходу тримання під вартою і оголосити путіна  в міжнародний розшук. 

Ти і підконтрольні тобі правоохоронні органи не реагували на мої заяви про злочини, вчинені вбивцею путіним. По суті, ти покривав злочинну діяльність диктатора путіна.

За вас справу зробив Міжнародний кримінальний суд, який видав щодо воєнного злочинця путіна ордер на його арешт за вчинення злочинів проти людяності.

Володимире, напередодні візиту до США твій викладач кримінального права, кандидат юридичних наук, доцент Анатолій Тарасенко звернувся до тебе з відкритим листом. Сподіваюся, що свого викладача ти пам’ятаєш, якщо не прогулював лекції.

У листі Анатолій Тарасенко зазначив (цитую): «Пане Володимире, пишу тобі як своєму колишньому студенту. Саме книги, написані за моєї участі, навчили тебе кримінального права. Звертаюсь з цим листом у переддень зустрічі у Америці.

Якщо так, як і я вважаєш путіна злочинцем — дай команду 18 серпня  2025 року відкрити кримінальне провадження і висунути йому підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 та 2 ст. 437 ККУ — злочин агресії.

Зустріч з президентом США повинна розпочатися з повідомлення йому про номер кримінального провадження і вручення паперового витягу з ЄРДР англійською мовою з прізвищем підозрюваного мовою оригіналу».

У кінці листа твій вчитель написав: «Навіть думати не хочу, що ти не вважаєш, так як вважає доцент Тарасенко».

Щиро дякую колезі Анатолію Тарасенку за його лист. Повний текст листа читай тут.

Володимире, судячи з твоєї поведінки під час зустрічі з Трампом, ти його не читав або проігнорував, як і мої відкриті звернення.

Володимире, своїм зверненням я хочу привернути твою увагу до заяви президента США Трампа, який уві сні і наяву марить Нобелівською премією миру. Щоб її отримати він і путін приготували для тебе небезпечну пастку, яка матиме трагічні наслідки не лише для тебе, а для всієї України і Європи.

Зверни увагу, заради телефонної розмови з воєнним злочинцем путіним Трамп перервав переговори з європейськими лідерами, де ти був присутнім. Після неї він заявив: «Я зателефонував путіну та почав підготовку зустрічі путіна і Зеленського, після якої відбудеться тристороння зустріч за участю обох президентів і мене».

Московський фюрер путін підтвердив Трампу «про готовність зустрітися з Зеленським в Москві». Ти відповів: «Ні». І поступив правильно.

Володимире, ти усвідомлюєш, що буде означати твоя зустріч з воєнним злочинцем путіним, руки якого по лікті в крові? Трамп примусить тебе потиснути руку путіну і візьме ваші руки у свої, символізуючи, що він вас примирив. Йому це необхідно лише для піару, щоб отримати Нобелівську премію миру. Трамп поспішає. У вересні Нобелівський Комітет визначить лауреата премії миру.

В черговий раз наголошую, що путіна може зупинити лише сила.

Володимире, прислухайся до порад покійного сенатора-республіканця Джо Маккейна, якого я добре знав (світла йому пам’ять).

Ще у січні 2017 року Маккейн в ексклюзивному інтерв’ю програмі російської редакції DW у Вашингтоні заявив: «Вже три попередники Трампа — Білл Клінтон, Джордж Буш та Барак Обама — намагалися досягти «перезавантаження» відносин між Вашингтоном та Кремлем та «вихваляли путіна» (як зараз це робить Трамп — Авт.). Але з того нічого не вийшло. Єдиною можливою стратегією у відносинах з путіним є «повернення до принципів Рональда Рейгана», тобто «досягнення миру через силу», – наголосив Маккейн.

«Єдине, що в змозі зрозуміти путін, — це сила. Що ціна агресії може виявитися вищою, ніж та, яку він готовий заплатити», – підкреслив сенатор і назвав путіна «вбивцею, бандитом та продуктом КДБ».

Переговори із путіним треба вести, але «лише з позиції сили», – не раз зазначав Маккейн. Окрім того, він заявив, що сумнівається в тому, чи зможе Трамп вести з путіним діалог з позиції сили.

Твердження Джо Маккейна щодо Трампа і його друга вбивці путіна виявилися пророчими…

Трамп називає воєнного злочинця путіна своїм «другом» і «цілує його в дупу», – заявили родичі загиблих пасажирів малайзійського літака, збитого російськими військовими в небі над Донбасом.

Режим путіна за час його правління вбив понад 2,5 мільйона людей (росіян, чеченців, грузинів, сирійців та представників інших народів). Українців серед них майже мільйон (військових і цивільних)!

Володимире, як твій друг, експрем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон оцінив зустріч путіна і Трампа на Алясці, прочитай у статті «Найблювотніший епізод за всю бридку історію міжнародної дипломатії — побачити, як Путіна вітають на американській землі».

Рекомендую також ознайомитися з моїм дописом «Як Трамп опустив велич Америки, а чекіст путін витер об неї ноги».

Володимире, нагадаю, що в перші тижні повномасштабної агресії росії, я публічно застеріг тебе щодо особистих зустрічей з путіним і переговорів з ним. Не знаю, що вплинуло, але РНБО прийняла рішення, яке ти ввів у дію своїм указом, що ніяких переговорів з воєнним злочинцем путіним. Це було одне з небагатьох вірних твоїх рішень.

Тепер ти плануєш особисто зустрітися з вбивцею майже мільйон українців, серед яких сотні дітей, заявивши, що «питання територій — це питання, яке ми залишимо між мною і путіним».  

Пригадую, як у грудні 2018 року, не будучи президентом, ти заявив, що заради збереження людей, готовий хоч з чортом лисим домовитися, аби не вмирала жодна людина і повністю виключив варіант військового звільнення окупованих територій Донбасу. Для прийняття рішень щодо Донбасу ти не виключав проведення референдуму, за що я тебе гостро критикував…

Чим завершилися твої домовленості особисто з путіним в Парижі, потім з Патрушевим в Омані і після початку великої війни у Стамбулі — загально відомо…

Володимире, ти можеш собі уявити, щоб на  Тегеранській конференції 1943 року, яка була першою зустріччю “Великої трійки” — лідерів СРСР, США та Великої Британії: Йосипа Сталіна, Франкліна Рузвельта та Вінстона Черчилля був запрошений Гітлер і брав участь у переговорах як рівноправний учасник мирних переговорів?

Нагадаю, що Конференція була присвячена розробці стратегії завершення Другої світової війни, зокрема, відкриття другого фронту в Західній Європі і розгрому нацистської Німеччини.

Володимире, я вперше не рекомендую, а ПРОШУ тебе: не зустрічайся і не веди ніяких мирних переговорів з воєнним злочинцем, вбивцею українців, диктатором путіним! Не ганьби Україну, її захисників і пам’ять загиблих.

Не підігруй аморальним забаганкам Трампа, який став політичним співучасником злочинів путіна. Трамп опустив світовий авторитет Америки до рівня плінтуса. Він перетворив Департамент США, який був головним союзником України при президенті Джо Байдені, у посібника агресора, заохочуючи воєнного злочинця путіна до нових злочинів проти українців.

«Огидно бачити, як американський президент ополчився проти одного з наших друзів і відкрито став на бік такого головоріза, як владімір путін», – зазначив лідер демократів у Сенаті Чак Шумер на заяву Трампа, що «Україна розпочала війну проти росії».

Прочитай статтю «Брати по крові — путін і Трамп проти українців».

Кадебіст путін перетворив Трампа — агента КДБ-ФСБ «Краснова» в агента геополітичного впливу на побігеньках. Вирватися з його обіймів Трампу не під силу. Спробує вийти з під контролю — отримає з Москви «смаколики» з «новічоком», «полонієм» або діоксином…

Ознайомся зі статтями:

1. «Чи приведуть американці до влади свого «фашиста Гітлера»?

2. «Як КДБ завербувало Трампа. Подробиці справи агента “Краснова”.

Володимире, у твоїй присутності з журналістами Трамп витирав ноги об Байдена, звинувачуючи його у всіх смертних гріхах і розв’язанні війни проти України. Ти не заперечив брехливим заявам Трампа ні словом, мовчав як риба…

Замість зустрічі з кривавим злочинцем путіним, куди тебе як на мотузці тягне Трамп, може краще напишеш у Комітет по Нобелівським преміям прохання присудити йому цю премію? А то він точно з’їде з глузду, якщо не отримає її.

Чорна заздрість лауреату Нобелівської премії Обамі і ненависть до Байдена у «короля Нью-Йорка» Доні уже носять патологічний характер і мають ознаки обсесивно-компульсивного розладу психіки (що це таке — читай у Вікіпедії).

Володимире, пам’ятай, що Трамп офіційно визнаний американським судом присяжних кримінальним злочинцем. Покарання у вигляді позбавлення волі Трампу відстрочено у зв’язку з обранням його президентом США.

Московський фюрер путін (президент росії) є воєнним злочинцем, щодо якого Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт. 

Будучи «адвокатом диявола», Трамп докладає максимум зусиль, щоб уберегти життя терористу-вбивці путіну і не допустити притягнення його до кримінальної відповідальності Спеціальним трибуналом, створеним Радою Європи 25 червня, для розслідування злочинів агресії проти України і розслідування воєнних злочинів, вчинених найвищими військово-політичними посадовими особами росії.

Володимире, наголошую, що президенти путін і Трамп — психопати-фашисти-нарциси за стилем правління, раби свого марнославства. Обидва психічно хворі манією величі і «місією», покладеною на них «вищими силами». У них відсутні почуття совісті, духовності, людяності, співчуття до горя. Життя людей для путіна і Трампа — ніщо!

Що потрібно було робити для перемоги над рашистським режимом путіна я постійно тобі рекомендую, починаючи з 2023 року. Ти і Єрмак ігнорували мої пропозиції, як і пропозиції головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, якого ти безпідставно і незаконно звільнив з займаної посади і відправив послом до Великої Британії у забуття…

Ознайомся, якщо не читав, з моїм дописом «ПЛАН ПЕРЕМОГИ УКРАЇНИ, Або під лежачий камінь вода не тече».

Ти ще маєш шанс реалізувати цей план. Щоб допомогти тобі, я навіть звертався до твоїх батьків з відкритим листом, текст якого можеш прочитати тут.

НА ЗАВЕРШЕННЯ. Володимире, прислухайся до порад двох юристів — свого викладача Анатолія Тарасенка і мене, якщо як і ми, вважаєш, що путін воєнний злочинець і вчинив проти України злочин воєнної агресії (ст. 437 ККУ).

Дай доручення СБУ: порушити проти президента росії путіна кримінальне провадження, як організатора воєнної агресії проти України, голосити йому підозру у вчиненні злочину, передбаченого ст. 437 ККУ, обрати міру запобіжного заходу тримання під вартою і оголосити путіна в міжнародний розшук.

Володимире, нагадую про відкритий лист до тебе «Україна — держава українців, а не москалів», надрукованого в газеті Україна молода за 14 липня 2020 року.

Знайди час ознайомитися:

1. Відкритий лист генерала Омельченка Трампу — «королю» Мангеттена і всього Нью-Йорка з нагоди його стоденного безумного правління Америкою.

2. «Спаси мир — убей Путина!» Обращение Григория Омельченко к офицерам-россиянам (26.02.2022).

Володимире, щоб знати більше підпишись на мій ютуб канал @general.g.omelchenko.

Слава Україні і її захисникам! Смерть ворогам України!

Честь маю.

Публікуємо повний текст звернення до українських громад у світі напередодні 8 травня:

«Дорогі українці та українки за кордоном! Невдовзі Україна та світ відзначатимуть 80-річчя завершення Другої світової війни в Європі та перемоги над нацизмом. Маємо не дати Росії вкрасти нашу пам’ять, привласнити колективну перемогу чи зманіпулювати історією заради виправдання агресії та злочинів проти нашої держави та людей.

Для України та українського народу ця дата надзвичайно важлива. Друга світова зачепила кожну українську сімʼю, кожне місто, село та громаду. Кожна наша родина береже памʼять про героїв і жертв того страшного часу. Фронт прокотився всією територією України двічі. Щонайменше вісім мільйонів українців загинули, серед яких 5 мільйонів цивільних і 3 мільйони військових. Серед жертв на українській землі — півтора мільйона євреїв, убитих під час Голокосту, що складає біля чверті всіх євреїв Європи, вбитих нацистами у роки Шоа.

Внесок України в розгром нацизму беззаперечний і ніким не може ставитися під сумнів чи применшуватися. Понад шість мільйонів українців воювали в лавах Червоної Армії, сотні тисяч — в рухах опору та арміях союзників антигітлерівської коаліції.

Ця велика перемога, мир та свобода Європи здобуті й великою українською кровʼю. Саме тому ми категорично відкидаємо цинізм Москви, яка сьогодні намагається привласнити цей подвиг і використовувати його заради виправдання агресії проти нашої держави та звірств проти наших людей.

Закликаю всі наші громади, всіх українців за кордоном у ці памʼятні дати не брати участі в жодних заходах, організованих сучасними агресорами — Росією та її спільницею в злочині агресії, Білоруссю. Не варто відзначати цю річницю поряд з росіянами чи білорусами або легітимізувати символи агресії, такі як «георгіївська стрічка» та інші. Закликаю ігнорувати такі заходи, не надавати їм уваги, якої вони не заслуговують. Уникайте дій, які можуть створити додаткову «рекламу» для російських пропагандистів.

У ці дні краще привертайте увагу до України, до нашої памʼяті, нашої ролі в перемозі над нацизмом. Наголошуйте, що Україна захищає мир і свободу в Європі й просто зараз, коли російська агресія знову поставила їх під загрозу. Орієнтуйтеся на поради посольств і консульств України у ваших країнах щодо того, як відзначати ці памʼятні дні та протидіяти пропаганді РФ. Закликаю всіх бути активними, брати участь в українських заходах, доносити іноземцям правду про роль України в перемозі над нацизмом і сучасні маніпуляції Росії.

Ми також закликаємо партнерів не підтримувати проведення в їхніх країнах інспірованих Росією пропагандистських акцій і адекватно на них реагувати.

Памʼять – це насамперед не про цифри. Мільйони жертв і героїв – це не статистичні дані. Йдеться про людей. Про людей, у яких були імена та життя. Памʼять бережуть насамперед у собі та для себе, доводячи це конкретними діями сьогодні. Не варто її паплюжити, толеруючи радянсько-російську «велику вітчизняну брехню». Нам ідеться не про паради, а про людей. Про памʼять, а не маніпуляції. Про мир, а не війну».

Нагадаємо, що недавно в Римі пройшла зустріч глави МЗС України з представниками української громади в Італії.

Також українські діаспоряни, які живуть в Італії багато часу, дуже допомагають вимушеним мігрантам з України, які через війну знайшли тут прихисток. Водночас у цій царині є деякі проблеми, на яких звертає увагу Михайло Вовчик, голова волонтерської організації «Quasar» і президент «Ukraine Lobby and Busines Club».

Цей молодий політичний діяч та громадський активіст, який сам виріс в Італії, має тут сім’ю та бізнес, звернувся через соцмережі до діаспори.

Наша редакція вважає важливим меседж Михайла Вовчика, тому наводимо його звернення повністю 👇

«Україна сьогодні стикнулася з багатьма викликами. Насамперед, це довготривала та кровопролитна війна, що не тільки забирає життя найкращих людей, а й водночас руйнує життя мільйонів українців, які були вимушені тікати з рідних домівок, де вони народились і виросли. Де більшість життя присвятили своїй кар’єрі та самореалізації. Де отримали омріяну роботу, запустили власний бізнес, побудували будинок. І в один день ці люди втратили все. Абсолютно все. Спілкуючись із переселенцями, я неодноразово чув історії людей, які залишилися тільки з документами на руках. А все майно, все надбання – назавжди зникло в умовному Маріуполі.

Цим людям доводиться непросто. Хтось із них переїжджає у безпечні регіони України та старається почати все з нуля. Комусь вдається розпочати нове життя за кордоном. І якщо хтось раптом думає, що якщо там не прилітають ракети, то життя там, як у казці – я вас розчарую. Пройшовши сам шлях емігранта, я не з розповідей знаю наскільки важко інколи буває. Особливо, коли ти у новому для себе суспільстві. Без знання мови та розуміння європейського чи заокеанського менталітету.

У час, коли наша країна настільки об’єднана, здавалося б, хто як не українці попередніх хвиль еміграції допомагатимуть своїм землякам за кордоном?! Втім, спілкуючись із представниками діаспори та емігрантами у різних країнах світу, я помічаю просто шокуючу для мене тенденцію. Багато хто не надто задоволений тим, що такий довгий час українські біженці отримують соціальне страхування та виплати. Що вони не проходять надто складний бюрократичний процес.

Більше того, чимало українців попередніх хвиль еміграції, дивуються що дехто приїхав закордон на своєму автомобілі і не готовий влаштовуватися на абияку роботу, щоб просто заробляти кошти. Від декого з українців я взагалі чув фразу: «А чому італійці з своїх податків мають платити допомогу українським біженцям?».

Українець, який в більшості, не сплачує податки, цікавиться, чому допомагають його землякам? Тим, хто приїхав до Європи не тому, що хотів заробити, а тому що тікав від війни. І дехто з цих людей пережив страшний період у своєму житті.

Для мене дико чути, що коли у людини є новий Iphone чи автомобіль, то це говорить про її соціальний статус… Виходить, людина, яка заробила на щось у своєму житті, повинна соромитися цього? Одягати рваний одяг та не виглядати добре, тільки тому що вона біженець?!

Повірте, мільйони українських біженців радо б приїздили закордон тільки для відпочинку, втім «русский мир» зіпсував їхні плани. І ми повинні поставитися до цього з розумінням. Повинні допомагати один одному.

Мені дивно бачити, коли італієць набагато більше готовий допомогти українцю, аніж його земляк, який давно пройшов період адаптації. Звісно, я не пишу зараз про представників «батальйону Монако» чи Відня. Я говорю про простих людей, які справді тікали від війни. І вони потребують нашої підтримки, допомоги та банального спілкування.

Я розумію, що багатьом людям попередніх хвиль еміграції, особливо в Італії, десь затьмарює розум заздрість. Адже українські біженці не чекають роками на отримання документів і дозволу на роботу. Ніхто з них не платить 100-200 євро на місяць «фіктивного податку» та не проходить етап найважчих робіт. Багатьом не подобається той факт, що приїжджають і такі люди, які можуть дозволити собі орендувати пристойне житло й мають час на пошуки чогось кращого, тому що в Україні вони довго вчилися, побудували успішну кар’єру та змогли відкласти певну суму грошей для таких ситуацій, як зараз.

Українці – розумна та старанна нація, ми повинні цінувати один одного, а не ставитися з презирством до людей, які отримали статус «біженця». Все це тимчасово. Тому хочу попросити усіх емігрантів, які вже давно закордоном, будьте людьми!

Я розумію, бувають різні ситуації, різні люди, але вони приїхали сьогодні не від хорошого життя. І я впевнений, що після нашої перемоги більшість з цих людей ПОВЕРНЕТЬСЯ ДОДОМУ. Пам’ятайте про доброту, людяність, чуйність. Про Слово Боже. Про все те, що відрізняє нас від росіян. Тільки об’єднані разом ми сильні!»

Оголосила про збір підписів під цим зверненням волонтерська організація «Громада» / Gromada-Organizzazione Di Volontariato. Підписати звернення потрібно в Генеральному консульстві України в Мілані в середу та п’ятницю з 14.00 до 17.00.

Адреса Генконсульства в Мілані: вул. Ludovico di Breme, 11, 20156. При собі слід мати документ, який посвідчує особу. Про це на своїй сторінці в Facebook повідомляє українська волонтерка Леся Цибак.

«Громади з інших  міст всієї Італії можуть надсилати підписи по пошті (poste italiane ) на адресу Генерального консульства України в Мілані. Просимо всіх долучитися до підписання нашого звернення», – йдеться в повідомленні волонтерки.

За детальнішою інформацією звертайтеся по тел. 3292727803 (Цибак Леся) Gromada-Organizzazione Di Volontariato.

Пані Леся акцентує увагу на тому, що в Україні геноцид 90-річної давнини повторюється і сьогодні. Тому що росія продовжує вбивати українських громадян лише тому, що вони українці.

Нижче наводимо текст  звернення до Парламенту Італії про визнання Голодомору 1932-1933 років геноцидом українського народу 👇

APPELLO DELL’ASSOCIAZIONE DI VOLONTARIATO GROMADA ODV AL PARLAMENTO ITALIANO SUL RICONOSCIMENTO DI HOLODOMOR COME GENOCIDIO DEL POPOLO UCRAINO

Sen. Ignazio La Russa

Presidentedel Senato della Repubblica

 On. Lorenzo Fontana

 Presidente della Camera dei

 Deputati

 Lettera aperta

Quest’anno  cade  la  90° ricorrenza  di  Holodomor,  ovvero:  sterminio  per  la  fame,  la  carestia provocata  dall’URSS  di  Stalin  che  colpì  l’Ucraina  tra  il  1932  e  il  1933,  causando  6  milioni  di morti.

 La tragedia ebbe inizio quando Stalin, tra l’autunno del 1932 e la primavera del 1933, decise la collettivizzazione agraria, costringendo i contadini agiati (coltivatori diretti o piccoli proprietari terrieri), a aderirvi contro la loro volontà.

Stalin  e  compagni  erano  ben  consapevoli  del  pericolo  di  rivolte  e  ribellioni  e,  non  volendo perdere  l’Ucraina  (il “granaio  sovietico”),  nel 1932  il regime  penso  a uno  stratagemma  per sterminare (o quantomeno mettere a tacere) la nazione ucraina. 

In  Ucraina fu  collettivizzato  il 70%  delle fattorie.  In  molti  si opposero  alle requisizioni,  si rifiutarono di cedere i raccolti, nascosero le derrate alimentari e uccisero il bestiame piuttosto che darlo  ai kolchozy  sovietici.  Questo atteggiamento  degli  ucraini  fu considerato dal  Politburo sovietico un gravissimo atto di ribellione e, per questo motivo agenti e attivisti locali del partito furono mandati a fare requisizioni e confiscare derrate nelle case e nelle fattorie.

 E come  se non  bastasse promulgo  leggi draconiane che non  fecero altro che aumentare  la tensione, il terrore e il numero di vittime: chiunque fosse stato trovato a nascondere qualcosa da mangiare, anche solo delle bucce di patata, sarebbe stato fucilato.

 La carestia non fu causata dalla collettivizzazione, ma fu il risultato della confisca del cibo, dei blocchi  stradali  che  impedirono  alla  popolazione  di  spostarsi,  delle  feroci  liste  di  proscrizione imposte a fattorie e villaggi.

 Furono proprio i diplomatici italiani degli anni ’30 ad avere il coraggio di svelare al mondo questi grandi crimini, come fece il Console italiano a Kharkiv, Sergio Gradenigo. Egli, tra i primi, raccontò all’Occidente ciò che il Cremlino stava causando in Ucraina: l’atroce morte per fame di milioni di contadini ucraini.

Mosca  soffoco  qualsiasi  forma  di  dissenso  e  non  riconobbe  mai  questo  spaventoso  crimine: manipolando i dati demografici riuscì  a nascondere l’improvvisa scomparsa di milioni di esseri umani.  L’insabbiamento  delle  responsabilità  fu  totale  non  solo  all’epoca  dei  fatti  ma  anche  in seguito.

La verità su quanto accadde in quegli anni, tuttavia, iniziò a diffondersi su vasta scala soltanto dopo la dichiarazione di indipendenza dell’Ucraina (1991) e l’apertura degli archivi sovietici. Nel 2003 le Nazioni Unite hanno stabilito che l’Holodomor è stato “il risultato di politiche e azioni crudeli che provocarono la morte di milioni di persone”.

Il Cremlino ha sempre negato il suo coinvolgimento nella storia dell’Holodomor, definendolo “oggetto di speculazione politica moderna”.

La Russia non solo nega categoricamente che l’Holodomor sia stato un genocidio, ma si oppone anche attivamente al riconoscimento di esso da parte di altri paesi: la leadership russa ha fatto pressione a livello internazionale affinché non si appoggiassero gli appelli dell’Ucraina a riconoscere l’Holodomor come genocidio, utilizzando la tesi secondo cui lo sterminio e stato semplicemente “una carestia causata da fattori naturali che ha travolto molte repubbliche dell’ex- URSS”.

La menzogna era il modus operandi dell’Unione Sovietica, uno stato criminale, e esattamente questo metodo viene usato oggi dalla Russia di Putin.

Puniti, condannati a morte, perché erano ucraini. Come quelli di oggi che vengono uccisi per lo stesso motivo: perché sono ucraini. Un genocidio di 90 anni fa trova la sua riconferma oggi. Un filo spinato che collega il passato con il presente che dobbiamo spezzare per evitare di trascinarlo nel nostro futuro. La storia e ciclica, la storia si ripete. La Russia, un degno erede del suo passato sovietico sanguinario, continua a uccidere.

Considerando che i molti Parlamenti dell’Occidente hanno riconosciuto l’Holodomor degli anni 1932-1933 come genocidio, le associazioni ucraine, i cittadini ucraini residenti in Italia e i cittadini italiani firmano questa lettera aperta e chiedono al Parlamento italiano:

– di riconoscere la carestia artificiale (l’Holodomor) degli anni 1932-1933 in Ucraina come “Genocidio del popolo ucraino”,

-condannare il regime sovietico stalinista, responsabile di genocidio.

Vicepresidente dell’Organizzazione di volontariato Gromada ODV

Lesya Tsybak.

Раніше ми повідомляли, що українці в Італії поширюють правду про Голодомор.

У своєму зверненні глава держави зазначив, що наразі, за 17 днів війни, російські окупанти вбили 79 українських дітей і тисячі дорослих українців. Зеленський закликав жителів Італії та всієї Європи, щоб вони тиснули на своїх політиків, аби ті закрили небо над Україною від російських ракет та літаків.

Нижче наводимо повністю текст звернення президента України Володимира Зеленського, яке опубліковане на сайті офіційного представництва президента України.

«Вітаю всіх друзів України!

Вітаю всіх друзів Європи, усіх друзів свободи!

Я знаю, що сьогодні вас у всьому світі – понад сто тисяч. Понад сто тисяч на площах різних міст. Ми, українці, вдячні за це. І я прошу зараз кожного з вас, на кожній площі запам’ятати одне число… 79.

Ви зрозумієте, що це означає. Я розкажу вам зараз, що це означає для нашого життя, для кожного з нас. Розкажу всім ста тисячам. І мільйонам, які нас іще почують.

Ми в Україні переживаємо страшну війну. Європа не бачила такої війни з часів Другої світової. Ми цю війну не починали. Це жорстоке й цинічне вторгнення Росії на українську землю. Це війна проти українського народу – проти мирних і щирих людей, яких ви, я впевнений, дуже добре взнали за роки нашої незалежності.

Взнали й побачили, що ми з вами дуже схожі. Однаково цінуємо свободу. Однаково цінуємо рівність. Однаково хочемо жити. Просто хочемо жити.

Однаково хочемо тільки найкращого, найсвітлішого для наших дітей, для наших родин. Але зараз ми з вами живемо неоднаково.

Зараз, коли триває війна і коли в ній загинули тисячі людей! І коли в ній загинули вже 79 дітей. 79 дітей!

Я впевнений, у кожного й кожної з вас є фотографії ваших рідних. Вдома або просто в телефоні, щоб можна було подивитися, коли серце цього просить. Фотографії дітей, фотографії батьків. Фотографії ваших коханих.

Ми навіть цього не усвідомлюємо, але завжди знаємо, що ці фотографії – вони не останні.

Бо ми віримо, що ще побачимо, як житимуть ті, хто нам найдорожчі. Побачимо, як наші кохані щасливі. Як ростуть наші діти, як вони дорослішають, як підуть в університет, як працюватимуть. Як у них будуть свої діти. А потім ми будемо гратися з нашими онуками. Як будемо зустрічати їх зі школи, вечеряти разом.

Кожна людина з мільйонів живе такою надією. Надією справді на мирне життя.

На нові й нові фотографії, нові й нові спогади, нові й нові миттєвості щастя. Яких зараз позбавлена наша держава, позбавлена Україна.

Ми з вами, поки триває війна, – у принципово різних умовах. Коли ви можете бути впевнені, що на вас і ваших близьких чекає ще довге майбутнє, нормальне майбутнє. І ми цього хочемо. І ми за вас щасливі.

А для нас те, що в нас є, може бути востаннє. Просто востаннє. Сьогодні й більше ніколи. Як у 79 українських дітей. 79 українських родин. Зруйнованих цією ганебною війною –вторгненням Росії. 79 родин, які втратили найцінніше, але які все ще змушені боротися. Змушені зібратися й вижити. І воювати. Воювати за майбутнє, яке для них уже закінчилося. У тих фотографіях. 79 вбитих війною дітей.

І що ми повинні зробити.. Ми всі – український народ, ви, європейці – щоб це число 79 не змінилося, не зростало. І щоб Європа не забула Україну-79.

Російські війська тримають в облозі українські міста. Вони намагаються знищити їх. Уявіть це! Цілі міста! У 2022 році! У Європі.

Наш Маріуполь, найбільше українське місто на узбережжі Азовського моря, у повній блокаді. Його обстрілюють цілодобово. Російські війська скидають на нього авіабомби, бʼють ракетами. Вони розбомбили в Маріуполі навіть пологовий будинок і дитячу лікарню…

Це ненависть до всього живого. Вони вбивають дітей і руйнують пологові будинки, дитячі лікарні. Навіщо? Щоб українки навіть не народжували?

І це – по всій нашій державі, по всій Україні, яка страждає від російського вторгнення.

Вони зруйнували вже десятки лікарень, сотні шкіл, дитячих садочків. Вони руйнують університети. Повністю знищують житлові квартали – килимовим бомбардуванням. Уявіть, що це таке! І як у цьому вижити? Що це означає для українців, для наших родин, для наших дітей?.. Що означає, коли не можеш знайти спокій навіть у церкві. Бо авіація бомбардує навіть церкви!

Навіть площі… Такі ж площі, як ваші… Де ви мене зараз слухаєте і бачите. Як бомбили площу в нашому місті Харкові – Площу Свободи. Це найбільша площа Європи, яка нічим не відрізняється від ваших площ. Окрім того, що вона зруйнована. Зруйнована російським ракетним ударом.

У мене постійно запитують в інтервʼю: як Європа може допомогти Україні?

Я формулюю питання інакше, а саме: як Європа може допомогти собі?

Бо це війна не тільки проти нашого народу, не тільки проти українців. Це війна проти цінностей, які нас із вами обʼєднують. Проти нашого уміння жити. Жити, а не вбивати, як російські військові на нашій землі.

Ви відчуваєте, чому ми з ними різні? Ми живемо. А вони убивають. Ми – це 79 життів. А вони – 79 смертей.

Я впевнений, що ви прагнете зупинити війну так само, як кожен українець.

І тому моя відповідь про допомогу для України, яка необхідна, звучить логічно, природно для мільйонів людей у демократичних країнах. Потрібно тиснути.

Потрібні такі санкції проти Росії, щоб кожен російський солдат знав ціну кожного пострілу в мирних людей. Потрібна така принциповість європейського бізнесу, щоб у російської держави не було грошей руйнувати життя.

Тисніть на компанії у своїх країнах, щоб вони виходили з Росії, щоб ви опосередковано не були спонсорами цієї війни і трагедії.

Говоріть своїм політикам, щоб закрили небо над Україною від російських ракет та літаків. Від тих, хто вбив 79 дітей і тисячі дорослих! Тисячі за 17 днів…

Це все захистить нас. Таких самих, як ви. Абсолютно таких самих! Ви знаєте це. Ви це відчуваєте. Ви бачите мене і все це розумієте.

І ви знаєте, що ми разом повинні бути у європейській спільноті. Це надважливо для України. І це надважливо для вас, для Європи. Бо це посилить Європу. Це захистить Європу. Це зупинить війну назавжди. Це доведе, що 79 життів, які були забрані у війні за свободу, не втрачені марно. Що вони живі. Живі серед нас. І серед інших дітей України та Європи, які зможуть бути вільними, зможуть мріяти, зможуть просто жити, як вони того хочуть. У мирі. І не боятися, що їх можуть убити. І не шукати, де найближче укриття від авіабомб. Як не шукаєте ви – кожен зі ста тисяч на площах європейських міст, які мене зараз слухають. І як мільйони, які, впевнений, почують.

Почують про Україну-79. Про Україну-2022. Про Україну, яка прагне миру. І про Європу, якій час обирати.

Обирати Україну.

Заради миру!

Заради всіх нас.

Слава Україні!»