Щорічно 21 травня й 17 вересня журналісти і небайдужі люди згадують відоме на весь світ ім’я Георгія Гонгадзе. Згадуємо в День народження (21 травня) і в день вбивства (17 вересня).
26 років тому, в ніч на 17 вересня «орли» міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка викрали і вбили Георгія Гонгадзе. Вбивство було вчинене на замовлення президента України Кучми – боса державної мафії («дніпропетровська сім’я»). Підбурив Кучму до розправи над журналістом глава його Адміністрації Володимир Литвин.
Вбивство Гонгадзе мало подвійний мотив. Кучма вирішив «закрити рота» журналісту за його гострі критичні публікації. Литвин, маючи неприязне ставлення до Георгія через ревнощі, розправився з ним руками Кучми і Кравченка.
Литвин був боягузом з дитинства. Неприязнь до Георгія у Литвина виникла через ревнощі до головної редакторки Української правди» Олени Притули. Як кажуть французи, Cherchez la femme («Шерше ля фам» – «шукайте жінку»).
Коротко викладу висновки, озвучені мною як головою парламентської ТСК (2002-2005) на сесії Верховної Ради та в ЗМІ.
Очолювана мною ТСК Верховної Ради встановила, що на державному рівні була створена організована злочинна організація (яку я назвав «державною політичною мафією») на чолі з президентом України Леонідом Кучмою…
До керівного складу «державної мафії» входили підлеглі Кучми: глава АП Володимир Литвин, голова СБУ Леонід Деркач, міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко, голова ДПА Микола Азаров і Генеральний прокуратур Михайло Потебенько.
Кучмою був розписаний жорсткий механізм розподілу державної власності України, згідно з яким найближче оточення Кучми: його зять Віктор Пінчук, Ренат Ахметов, Ігор Коломойський, Дмитро Фірташ та інші приватизували цілу країну.
Була вибудувана жорстока злочинна вертикаль державної влади (всіх її гілок), яка були повністю узурпована Кучмою. Все було підпорядковано одній меті: укріпити президентську владу Кучми і за будь-яку ціну зробити його президентом на другий строк і можливо переобрати і на третій термін шляхом юридичних маніпуляцій з Конституцією України.
Парламентська слідча комісія встановила, що замовником викрадення і вбивства журналіста Георгія Гонгадзе був президент України Леонід Кучма.
У другій половині березня 2011 року я вчергове звернувся в Генеральну прокуратуру з депутатським зверненням про порушення кримінальної справи проти Кучми, оскільки мною були встановлені додаткові докази про причетність Кучми до злочинів стосовно журналіста Георгія Гонгадзе і громадського діяча Олексія Подольського.
Через декілька днів з приводу мого звернення мене запросив перший заступник Генерального прокурора Ренат Кузьмін. Близько години ми аналізували зібрані докази, щодо злочинів, вчинених Кучмою.
21 березня 2011 року Кузьмін порушив кримінальну справу проти Кучми. На прес-конференції Кузьмін заявив: «Стосовно Кучми порушено справу. Він підозрюється у причетності до незаконних дій та вбивства Гонгадзе і злочинних дій стосовно Подольського».
Згодом справа з обвинувальним висновком щодо Кучми була направлена до Печерського районного суду Києва для розгляду по суті. Але в «хитрий» спосіб (за вказівкою генпрокурора Віктора Пшонки досудове слідство у справі було раптово поновлено, коли вона уже знаходилася в суді, а Кузьмін був у відрядженні за кордоном) суд визнав постанову про порушення справи проти Кучми незаконною і справу закрили. Кузьміна ж звільнили з займаної посади.
У грудні 2014 року Ренат Кузьмін заявив в ефірі телеканалу «1+1» заявив: «У 2013 році ми отримали інформацію про те, що за закриття карної справи проти Леоніда Кучми було сплачено безпрецедентний хабар у мільярд доларів. Стало відомо, що гроші за мовчання отримали і деякі свідки цієї справи і учасники процесу».
«У пакеті домовленостей з минулою владою входило і моє звільнення з прокуратури з притягненням до кримінальної відповідальності за сфальсифікованим звинуваченням. Ми хотіли перевірити цю інформацію слідчим шляхом, але не встигли», – сказав Кузьмін.
За висновками ТСК, підбурювачем вчинення злочину проти Георгія Гонгадзе був глава Адміністрації президента Володимир Литвин, у якого були неприязні стосунки з журналістом Гонгадзе із-за Олени Притули. Литвин помстився Гонгадзе руками Кучми і Кравченка.
Організатором викрадення і вбивства Гонгадзе був міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко, співорганізатором – керівник апарату МВС генерал-полковник Едуард Фере.
Виконавці злочину: генерал-майор Олексій Пукач і троє офіцерів міліції, його підлеглі – Валерій Костенко, Микола Протасов і Олександр Попович. Всі четверо судом визнанні винними в умисному вбивстві Георгія Гонгадзе і засуджені до позбавлення волі від 12 до 13 років, Пукач – довічно.
У Печерському районному суді Києва Пукач визнав причетність Володимира Литвина і Леоніда Кучми до вбивства журналіста Георгія Гонгадзе.
Після оголошення вироку 29 січня 2013 року, яким Пукач був засуджений до довічного ув’язнення, суддя Мельник запитав у Пукача, чи погоджується він з вироком, на що Пукач відповів: «Я погоджуся, коли у цій клітці зі мною будуть Кучма і Литвин».
«Я все розповів під час слідства і під час суду, але правду в цьому залі хотів знати один адвокат Федур», – заявив Пукач.
Адвокат потерпілої сторони Валентина Теличенко сказала: «Слава Богу, цю фразу чула не тільки я, але й журналісти. Насправді Пукач неодноразово в досудових і судових свідченнях говорив про Кучму і Литвина, про те, де і коли зустрічався з Литвином, але це не було використано в розслідуванні замовників вбивства».
Наприклад, 30 серпня 2011 року Пукач під час допиту в суді назвав замовників вбивства журналіста Гонгадзе колишнього президента Кучму і ексглаву АП Литвина.
Голова СБУ Леонід Деркач був організатором вчинення ще одного злочину проти Гонгадзе, який виразився в незаконному заведенні щодо журналіста оперативно-розшукової справи «Провокатор», веденні незаконного стеження за Гонгадзе і прослуховуванні його телефонних розмов.
Ці злочинні дії Деркач вчинив за вказівкою Кучми, який наказав Деркачу зробити Георгію Гонгадзе «пиз…ець», що на мові сленгу «блатних» злочинців означає «вмерти» або «смерть».
Очолювана мною слідча комісія встановила, що за прямою вказівкою президента Кучми голова СБУ Деркач у лютому 2000 року організував замах на вбивство народного депутата Олександра Єльяшкевича, голови парламентської ТСК, яка встановила, що на президентських виборах 1999 року Кучма повторно став президентом України шляхом масових фальсифікацій, підкупу виборців і адміністративного ресурсу.
Єльяшкевич добивався визнання президентських виборів недійсними і усунення Кучми від влади.
У червні 2000 року за наказом міністра внутрішніх справ Кравченка Олексій Пукач разом з двома своїми підлеглими, офіцерами міліції Миколою Наумцем і Олегом Мариняком викрали в Києві (так само як і Гонгадзе) громадського діяча Олексія Подольського, відвезли його в лісосмугу Прилуцького району Чернігівської області, де побили, погрожували вбивством, викопуванням власної могили, накинувши пояс на шию, душили. Подольському пощастило – залишився живим.
Виконавці злочину Пукач, Наумець і Мариняк визнані судом винними і засуджені до позбавлення волі. Сценарій викрадення Подольського до дрібниць аналогічний тому, як це сталося з Гонгадзе.
ТСК встановила, що замовником злочину проти Подольського був президент Кучма. Кравченко особисто доповів Кучмі про обставини викрадення і побиття Подольського працівниками міліції. Президент Кучма схвалив злочинні дії Кравченка і його підлеглих.
Кучма також дав доручення голові СБУ Деркачу «знищити мене і Анатолія Єрмака», коли Деркач доповів йому, що ми знайшли за кордоном валютні рахунки сімейства Кучми і його радника Волкова. Аудіо запис цієї розмови був обнародуваний Миколою Мельниченком і опублікований у ЗМІ, в тому числі в газеті Верховної Ради «Голос України».
Матеріали розслідування і висновки ТСК у вересні 2005 року я доповів народним депутатам на сесії Верховної Ради. Парламент взяв звіт до відома і зобов’язав мене направити матеріали ТСК Генеральному прокурору Святославу Піскуну, якому я пропонував висловити недовіру і відправити його у відставку. Після цього Верховна Рада в пожежному порядку 342 голосами з 383 присутніх в залі проголосувала за припинення діяльності очолюваної мною комісії.
Як народний депутат я направив Генеральному прокурору матеріали комісії разом з депутатським запитом про порушення кримінальної справи проти Кучми, Литвина, Кравченка і Деркача, притягнення їх до кримінальної відповідальності і взяття під варту, як співучасників викрадення і вбивства Георгія Гонгадзе та вчинення інших злочинів.
У грудні 2004 року замовник викрадення і вбивства журналіста Гонгадзе президент Кучма присвоїв підбурювачу до вчинення злочину Литвину звання Герой України з врученням ордена Держави…
Більше про обставини викрадення та звіриного вбивства Гонгадзе читайте у моєму дописі «Замовники вбивства журналіста Георгія Гонгадзе відомі, але не покарані й досі».
Юридичний аспект. Якщо за вчинене вбивство судом може бути призначено довічне позбавлення волі (як Пукачу – ч. 2 ст. 115 ККУ), то питання про застосування строку давності притягнення особи до кримінальної відповідальності вирішується судом.
Офіс Генерального прокурора має юридичні підстави направити кримінальну справу щодо замовника (Кучма) і підбурювача (Литвин) вбивства журналіста Георгія Гонгадзе в суд для розгляду справи по суті і винесення вироку.
Запитую всіх президентів після Кучми і генеральних прокурорів: чому ви до цього часу цього не зробили?
Розумію, що запитання риторичне, але воно повинно звучати. Кожен з читачів може мати свою точку зору на мою публікацію і відповідь на поставлене запитання…
Світла і вічна пам’ять Георгію Гонгадзе, який загинув на інформаційному фронті за демократичну незалежну Україну, свободу слова та конституційні права і свободи кожного із нас…
Також читайте: Георгій Гонгадзе – символ боротьби за демократію і свободу слова в Україні.
До теми: Замовники вбивства журналіста Георгія Гонгадзе відомі, але не покарані й досі – генерал Омельченко (2025 р.).
