Острів Тиберіна розташований на південь від Ватикану, а своїми обрисами нагадує форму човна. Цей шматочок суші посеред великої ріки за розмірами становить всього 270 метрів завдовжки та 67 метрів завширшки.

Хоч він і невеликий, проте великою є кількість легенд та історій, пов’язаних з його виникненням.

Згідно з однією із легенд, острів Тиберія виник з мулу і бруду, які прилипли до трупу тирана Тарквинія Гордого після того, як римські повстанці скинули його в річку Тибр. Ймовірно з цієї самої причини острів користувався серед римлян не дуже доброю репутацією, тому залишався незаселеним до 293 року до н. е. Кажуть, що так тривало до того часу, доки в розпал чуми за рішенням сенату на цьому острові було влаштовано святилище бога лікування Ескулапа.

Інша легенда пояснює форму човна, яку має острів Тиберія. Начебто раніше він був іншої форми, але після того, як зі справжнього човна, що причалив до острова, виповзла змія – символ бога лікування Ескулапа, йому  надали саме таку форму. Тоді ж береги облицювали травертином, замість щогли встановили обеліск, який нині замінює колона з фігурами святих.

Існує ще одна легенда про форму острова. Нібито це не острів, а човен, на якому римляни плавали до давньогрецького міста  Епідавр, щоб урятувати Рим від чуми. Там знаходився храм бога лікування Ескулапа. З того храму виповзла величезна змія, яку римляни привезли до Вічного міста. Тут вона зіслизнула у воду, а човен перетворився на острів.

Відомо, що на Тиберіні здавна існує храм Ескулапа. Також відомо, що в VII столітті на острові заснували чумний лазарет, а потім його змінила лікарня, яка працює нині. Вона називається Госпіталь Фатебенефрателлі (Fatebenefratelli Hospital), або «Брати, робіть добро!». Саме такі слова колись промовляли ченці, які доглядали присмертних у чумному лазареті, коли виходили в місто за пожертвами.

Додамо, що свого часу імператор Оттон III, прагнучи увічнити пам’ять святого Адальберта Празького, заснував на острові Тиберіна церкву. Тепер це титулярна церква Сан-Бартоломео / Sancti Bartholomaei in Insula, де зберігаються мощі апостола Варфоломія.

Церкву кілька разів реставрували – у 1583 році, а також у 1624-му. Після цього вона набула свого нинішнього вигляду. Всередині церкви реставраційні роботи проводили в 1720-1739 роках, відтоді там запанував бароковий стиль. А в 1852-1865 роках внутрішнє оздоблення переробили в стилі історизму. Серед колон розташовані чотири скульптури – Спасителя, св. Адальберта Празького, ймовірно апостола св. Варфоломія та Оттона III. З 1993 року церквою опікується Товариство святого Еджідіо. У 2002 році папа Іван Павло II присвятив церкву Сан-Бартоломео новим мученикам XX століття.

Отже, кожен камінь острова Тиберія – свідок багатовікової історії. Вдень тут тихо й відносно не багатолюдно, тому можна спокійно прогулятися і трохи відпочити від насиченого пам’ятними місцями Риму. До речі, вночі це місце не впізнати через гарне підсвічення мостів – ніби якась давня магія пронизує весь острів.

Минулого разу ми розповідали про «Серце Нерона» на площі Святого Петра в Римі.

Також читайте: Площа Кампо Марціо в Римі.