У межах заходу «Мислити локально, діяти разом! Сила громадянського суспільства та партнерства для відновлення України», що відбувся під час Ukraine Recovery Conference-2025 у Римі, 11 липня пройшла знакова мистецька подія — виставка українських митців Un ponte di colori / «Міст кольорів». Вона засвідчила, що українське мистецтво знаходиться на перетині культури, ідентичності та відновлення.
Виставку, що відбулась у межах цього заходу в рамках URC 2025, організувала українська громадська організація «Агенція відновлення та розвитку» (АВР) у партнерстві з Міжнародним фондом «Відродження» за підтримки Національного конгресу українських асоціацій Італії (президентка Лариса Левчун).
Про це розповіла Ірина Микулич, членкиня Виконавчого комітету та керівниця міжнародного відділу Агенції відновлення та розвитку (АВР), а також представниця Європи і Центральної Азії у Civil Society Policy Forum при Світовому банку.
«Виставка стала не лише художнім, а й суспільно-політичним висловлюванням про стійкість, культурну ідентичність та силу жінок у часи війни», – зазначила Ірина Микулич.
Мистецтво як міст між Україною та світом
Проєкт Un ponte di colori об’єднав десятки українських художниць — вимушених переселенок, які нині живуть в Італії. Через мистецтво вони висловлюють свій досвід, біль, надію та силу — говорять до світу мовою кольору, форми й символу.
«Цей проєкт — це не просто виставка. Це доказ того, що навіть у вигнанні ми можемо говорити, творити й впливати. Через красу ми будуємо міст людяності», – розповіла кураторка виставки Яна Козловська, художниця, дизайнерка та стратег культурних ініціатив.
У діджитал-експозиції, яку представила митчиня Людмила Горбачик, було презентовано понад 150 робіт, створених учасницями проєкту. Живе представлення включало твори Дар’ї Лазаренко, Олени Громової, Людмили Горбачик, Марини Куровської, Анни Теслі, Юлії Фаччін та Галії Михальченко. Попри виклики війни та переїзду ці митчині не зупинили свого творчого шляху.
На своїй сторінці у соцмережі Ірина Микулич акцентувала, що цей проєкт став запрошенням не мовчати, не ховатися, а ділитися власним баченням, своїми барвами, своїм голосом. Адже в цих історіях є не лише особиста хоробрість, а й глибокий зв’язок із українською традицією. Ще за часів козацької барокової ікони чи петриківського розпису наші предки розуміли, що мистецтво — це не просто декор, а код, молитва, символ, які промовляють крізь відстань і час.
«Сьогодні ці коди оживають в італійському контексті, на землі, що подарувала світу Леонардо, Мікеланджело, Караваджо… В Італії нас щодня оточує краса: світло, архітектура, кольори моря і неба. Тут особливо відчуваєш, чому ця країна стала батьківщиною стількох геніїв мистецтва. Її естетика в повітрі, вона природна, як дихання. І тут відбувається дивовижний діалог: між трипільськими спіралями й флорентійськими фресками, між українськими орнаментами та римськими мозаїками», – йдеться у розповіді.
Також на сторінці Ірини Микулич є нагадування, що історія мистецьких зв’язків між Україною та Європою – давня. Вона відома, наприклад, з часів княжни Анни Ярославни, що правила у Франції, або з доби бароко, коли українські митці навчалися в Римі й привозили додому нові стилі, перетворюючи їх на щось справді українське. Сьогодні цей процес триває, вже у формі нової, вимушеної війною еміграції.
«Ми часто кажемо, що мистецтво єднає, ніби міст. Але тут воно робить ще більше. Воно дає нове коріння тим, кого вирвали з рідної землі. Дає гідність, силу, віру та особисту відвагу. І через мистецтво наші художниці ніби говорять світові: Ми тут. Ми пам’ятаємо, хто ми. І хочемо поділитися цим з Італією та світом», – читаємо на сторінці Ірини Микулич.
Художниця й мистецтвознавиця Юлія Фаччін, одна з учасниць виставки, поділилася своїм глибоким баченням проєкту Un ponte di colori, який реалізує НКУАІ.
«Проєкт «Міст кольорів» об’єднує митців, для яких мистецтво стало порятунком, мостом між Україною та Італією, а водночас — між втраченим і знайденим. Італія подарувала їм нову сцену для самовираження, але голос, яким вони звертаються до світу, залишився українським», – вважає Юлія Фаччін.
В АВР дякують учасницям виставки — українським митчиням, мамам, вимушеним переселенкам, які продовжують творити, відчувати і представляти Україну: Дар’ї Лазаренко, Олені Громовій, Людмилі Горбачик, Марині Куровській, Анні Теслі, Юлії Фаччін, Наталі Гурʼєвій, Софії Мазурець, Галії Михальченко, Тетяні Івановій.
«Вдячна за натхнення, силу і глибину. Мистецтво — це також відновлення. Це про гідність, пам’ять і голос, який не мовчить», – переконана Ірина Микулич.
Також вона висловила особливу вдячність українській діаспорі в Італії, зокрема НКУАІ та Михайлу Вовчику.
«Саме завдяки їхній енергії та спільним зусиллям подія стала можливою», – подякувала пані Микулич.
Відновлення через мистецтво, громади й партнерство
Керівниця команди фандрейзингу та взаємовідносин з партнерами АВР Ірина Микулич зауважила, що виставка українських митців Un ponte di colori стала частиною ширшого заходу, присвяченого ролі громадянського суспільства у відбудові України.
«Основна увага була приділена малим громадам, локальним громадським організаціям і жінкам із числа ВПО в Італії, які залишаються потужною рушійною силою змін на місцях. Захід мав на меті посилити їхній голос, сприяти пошуку нових партнерств і розширити доступ до міжнародних можливостей», – наголосила Ірина Микулич.
🔹 Для довідки: Агенція відновлення та розвитку — громадська організація, що працює з українськими громадами над стратегіями відновлення, культурною дипломатією та міжнародними партнерствами. Організація виступає активним учасником Ukraine Recovery Conferences (URC) та ініціює діалоги на перетині культури, політики та стійкості.
Також читайте: У межах конференції URC 2025 ініційовано п’ять нових культурних партнерств – АВР.
До теми: Підготовка до URC 2025 – Громадянське суспільство України як завжди попереду – Ірина Микулич.
