Неймовірні коси цих чудових українських ляльок-мотанок зроблено з дорогих італійських ниток. Авторка цих мотанок, 25-річна киянка Яна Дереза, використовує саме італійські вовняні та лляні нитки, бо вони м’які, красиві, блискучі та приємні на дотик.
Успадкувала Яна нитковий скарб від своєї бабусі. Ці італійські нитки мають шовковисту фактуру, яка найбільш наближена до натурального волосся.
«За давньою традицією, у створенні мотанок використовуються матеріали, що якось були пов’язані з родиною. Наприклад, волосся для ляльок я роблю з італійських вовняних ниток на великих бобінах, що належали моїй бабусі», – розповіла Яна Дереза.
Також додала, що її бабуся більшість свого життя присвятила швейній справі, тож Яна мала вдома безліч бабусиних ниток, які до цього жодного разу не були у використанні, а ще фурнітуру й різні види тканин. Все це завжди було під рукою, коли майструвала свої авторські мотанки.
Однак за майже сім років мотанкарства Яни бабусині нитки майже закінчилися, проте майстриня і не думає відмовлятися робити лялькам коси з ниток італійського виробництва.
«Саме вчора я купила в магазині такі ж нитки – італійську вовну, тільки інших кольорів, бо бабусиних ниток залишилось дуже мало», – зауважила Яна.
Вишуканих рукотворних красунь Яни Дерези можна зустріти в різних країнах світу. Найчастіше їх замовляють українці в подарунок іноземцям, знайомлячи їх із традиційною українською культурою.
Також поціновувачами мотанок є ті українці, які постійно живуть закордоном – вони хочуть мати там частинку рідної Батьківщини.
Наразі мотанки киянки Яни Дерези є в Сполучених Штатах Америки, Об’єднаних Арабських Еміратах, Індії, Чилі, Китаї, В’єтнамі, Грузії, Великобританії, Канаді, Польщі, Литві, Чехії, Норвегії, Португалії, Німеччині, Іспанії, Швейцарії, Австрії, Франції тощо.
І, звісно ж, в Італії – країні походження чудових ниток, з яких українська мотанкарка робить своїм лялькам коси.
«З великої бобіни розмотувала на лікоть однією ниткою потрібну кількість пасма, зазвичай це тривало дуже довго і не за один підхід, бо руки втомлювалися. Тому три роки тому замовила в столяра механізм, що дозволяє прискорити процес розмотування нитки на пасма потрібної довжини. Він за формою чимось нагадує веретено. Вручну кручу колесо, на яке розмотую нитки», – поділилася секретами Яна.
Потім вона міцно обмотує ниткою готове пасмо по центру – це проділ. Далі обережно розчісує нитки, щоб лежали рівномірно. Використовує дерев’яний гребінець із рідкими зубцями.
Далі вибирає тоненькі пасма та одне за одним примотує їх до голови мотанки. Залишає спереду кілька вільних пасм для оздоблення й уплітає стрічки. Потім знову розчісує й заплітає косички, «риб’ячі хвости» чи інші зачіски.
Наприкінці вже додає декор – тасьму чи віночки з квітами, стрічками. Іноді для аромату натирає пасма чи тканину зі зворотного боку твердим бруском композиції з ладана.
«Звісно ж, можна було б скоротити час та купувати готові акрилові моточки на волосся, але ж я перш за все ціную якість, тому і роблю волосся з дорогих італійських ниток. Такі, зроблені з терпінням і любов’ю, технічні деталі завжди надають мотанкам особливого шарму», – переконана мотанкарка.
За професією Яна Дереза художниця, мистецьку освіту здобула в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури. Працює художницею-реставраторкою в Києво-Печерській Лаврі. А створення мотанок вважає поєднанням багатьох власних хобі одночасно.
Мотанкарство для Яни то цілий світ рукоділля – тут і власне мотання, і пошиття одягу, і вишивання, і бісероплетіння, а ще плетіння поясів та віночків, інколи ліпка, фарбування та інше.
«Творчість іноді виходить за рамки супер-традиційності та консерватизму і створюються ось такі, трохи фантазійні, лялечки. При цьому завжди зберігається техніка створення, бо як би лялька не була одягнена, в першу чергу вона – мотанка», – зазначила Яна Дереза.
До мотанок вона ставиться не просто як до ляльок чи оберегів, для неї це насамперед витвори мистецтва. І саме в мотанках дівчина знайшла себе як митця.
«Це не просто народна творчість, ця справа стала для мене повноцінним проявом себе як художника. Мій принцип по життю – рідко, але мітко. Одну ляльку я можу робити дуже довго, доки вона не стане досконалою в моєму баченні», – уточнила Яна.
З часом майстриня напрацювала власний авторський стиль. Це стало можливим тому, що в процесі роботи не прагне копіювати інших майстрів, а звертається до власного внутрішнього стану, слухає своє серце та викладається на повну в кожній ляльці.
Потяг до роботи з тканиною та нитками, а також талант у цій справі Яна отримала як сімейний «спадок» по жіночій лінії.
«Не лише бабуся, а й усі жінки в моєму роді займалися швейною справою. Мама – спеціалістка з дизайну та пошиття одягу. Прабабуся працювала на фабриці з виготовлення мережива, але і вдома в’язала гачком мережива для одягу та домашнього текстилю. Нині зберіглося від неї лише кілька мереживних стрічок, які є дуже цінними як пам’ять», – сказала наша співрозмовниця.
Ось така вона – молода, сучасна і дуже талановита мотанкарка Яна Дереза, з художньою освітою та неймовірним естетичним смаком. А надихає її природа, музика, живопис, історія костюму, старовинні речі, що збереглися до наших часів, а також нематеріальна народна спадщина – традиції та світогляд предків. І то ще не все!
«Навіть якщо просто збираю квіти в полі та починаю роздивлятися, як природа досконало поєднала кольори – це теж надихає. І навіть якщо просто дістаю всі свої тканини, мережива й нитки, розкладаю їх на столі – вже в уяві вимальовуються образи», – пояснила героїня нашої розповіді.
Детальніше ознайомитися з творчим доробком Яни Дерези можна на сторінці «Мotankadolls» в Іnstagram.
