Олена Парфенюк, 38 років, родом із Рівненщини, сьогодні живе в Італії, у місті Коллеферро. Вона — мама півторарічної доньки Клари, підприємиця та фахівчиня у сфері комунікацій, яка поєднала досвід роботи в Україні та Італії з активною громадською позицією.
У 2010 році вона закінчила Рівненський державний гуманітарний університет за напрямом документальних комунікацій та менеджменту. Професійний шлях розпочався ще під час навчання — з роботи секретарем у будівельній компанії MSBUD у Києві. Згодом вона продовжила кар’єру в банківській сфері, працюючи в «Брокбізнесбанку».
У 2014 році життя Олени кардинально змінилося: вона переїхала до Мілана, де почала працювати в приватній стоматологічній клініці як SMM-спеціаліст та асистент. Саме цей період став для неї точкою входу в цифрові комунікації та нове професійне середовище.
«Імміграція дозволила мені подивитися на себе по-іншому, спробувати нові ролі та відкрити можливості, про які раніше навіть не думала», — розповідає вона.
У 2016 році Олена переїхала до регіону Лаціо, до Коллеферро, де почала новий етап життя разом із майбутнім чоловіком. Вже за рік вона відкрила свій перший B&B — невеликий готель формату «ліжко та сніданок». У 2025 році з’явився ще один заклад.
Підприємницький досвід став для неї логічним продовженням попередньої кар’єри. В управлінні бізнесом їй допомогли організованість, комунікаційні навички та особисті якості — емпатія, відкритість і вміння працювати з людьми з різних культур.
Окреме місце в її житті займає Україна.
«Україна — це мій дім і моя ідентичність. Там моя родина, хоч і розділена обставинами. І це місце, куди я завжди хочу повертатися», — говорить Олена.
У 2026 році її життєвий шлях отримав новий вимір — політичний. Міський голова Коллеферро запропонував їй долучитися до Демократичної партії (PD) та балотуватися до місцевої ради. Для Олени це стало продовженням її громадської позиції та досвіду життя в італійському суспільстві.
Своє рішення вона пояснює ціннісним вибором:
«Я знайшла в Демократичній партії підтримку України та її боротьби за свободу і демократію. Для мене важливо бути частиною політичної сили, яка послідовно виступає за права людини та європейські цінності. Рішення приєднатися до Демократичної партії (PD) у Коллеферро не було для мене формальністю чи випадковим кроком. Це було внутрішнє рішення, яке визрівало поступово — через мій досвід життя, імміграції та глибоке відчуття відповідальності за громаду, в якій я живу.
Коли ти залишаєш свою країну і починаєш будувати життя заново, ти інакше дивишся на слово «громада». Воно перестає бути абстракцією. Це люди, вулиці, школи, лікарні, сусіди, з якими ти щодня перетинаєшся. І з часом ти або залишаєшся осторонь, або стаєш частиною цього життя по-справжньому. Для мене важливо саме друге.
Я обрала Демократичну партію, тому що знайшла в ній цінності, які мені близькі: повагу до людини, захист прав, солідарність і відкритість. Але є ще один дуже особистий аспект — ставлення до України. У момент, коли моя країна переживає війну, я відчуваю, наскільки важливо бачити політичні сили, які не залишаються байдужими, а чітко підтримують Україну на європейському рівні. Це для мене має не політичне, а людське значення.
У Коллеферро я також побачила, що ці цінності не залишаються лише словами. Я зустріла людей, які реально допомагали українським жінкам і дітям, які були змушені покинути свої домівки. Допомагали не тільки речами чи організаційно, а й людяністю — увагою, підтримкою, відчуттям, що ти не одна. І в цей момент я зрозуміла: я не хочу бути просто спостерігачем. Я хочу бути частиною цього процесу».
Вона також підкреслює важливість інтеграції та участі мігрантів у житті громади:
«Люди іноземного походження — це не проблема, а ресурс. Я хочу показати, що ми можемо бути активною частиною суспільства і робити внесок у його розвиток».
Сьогодні Олена бачить свою місію у створенні мостів між культурами та посиленні соціальної згуртованості. Серед її пріоритетів — підтримка українських сімей в Італії, полегшення доступу до освіти, медицини та працевлаштування, а також допомога в бюрократичних процесах, пов’язаних із тимчасовим захистом.
«Політика — це участь. І якщо ти живеш у громаді, ти не можеш бути осторонь її проблем. Окремо для мене дуже важливо питання людей іноземного походження. Часто нас сприймають як «гостей» або як тимчасовий елемент суспільства. Але роки життя тут показали мені інше: ми вже є частиною цієї країни, її економіки, її повсякденного життя, її майбутнього. І я хочу, щоб цей внесок був визнаний і почутий. Саме тому я вступила до PD — не лише як до політичної сили, а як до простору, де можна діяти, пропонувати, змінювати. Для мене це спосіб перетворити мій досвід — як українки, як матері, як підприємниці — на конкретні ініціативи для громади. Я не вірю в політику на відстані. Я вірю в політику участі. І сьогодні, живучи в Коллеферро, я відчуваю, що це також моє місто. Його проблеми — це мої проблеми. Його майбутнє — це частково і моє майбутнє», — підсумовує вона.
