Представлення книги пройшло 6 липня у в Сенаті Італії, а презентував – Посол України в Італійській Республіці Ігор Брусило за сприяння сенатора Філіппо Сенсі.

«Подяка йому за цю важливу ініціативу, за незмінну підтримку України та за слова солідарності, висловлені сьогодні (6 липня – прим. ред.) після чергового масованого російського удару по Києву та Київській області, який забрав життя щонайменше 15 людей», – зазначив Ігор Брусило у соцмережі.

Додамо, що переклав книгу Артема Чапая італійський професор і відомий перекладач Алессандро Акіллі, а оригінальний український варіант її назви – «Не народжені для війни».

Посол України в Італії Ігор Брусило зауважив, що назва цієї книги влучно передає те, що сьогодні відчувають мільйони українців. Адже українці не обирали цю війну, вони хочуть жити, працювати, виховувати дітей, писати книги, будувати своє майбутнє.

«Але коли країну атакують, а саме право на її існування ставлять під сумнів, захист власного дому і свободи перестає бути вибором між війною і миром. Це стає вибором на користь свободи, суверенітету та майбутнього власної держави. Саме такий вибір щодня роблять українці. Саме тому книга Артема Чапая – значно більше, ніж особиста історія», – наголосив Ігор Брусило.

За словами Посла України в Італії, це особиста історія кожного українця і кожної українки, бо вона допомагає зрозуміти, чому Україна продовжує боротися і чинити опір жорстокій російській агресії.

«Коли сьогодні подекуди чуєш питання, чим Україна готова поступитися заради миру, варто нарешті усвідомити, що це питання про відмову Європи від власної безпеки, а отже і майбутнього», – акцентував пан Посол.

Очільник української дипломатичної місії в Італії підкреслив, що Україна сьогодні є основою майбутньої геополітичної безпеки і суверенітету всього європейського континенту.

І саме сьогодні Україні потрібне невідкладне прискорення виробництва всіх антибалістичних засобів, що Європа зробити може – заради геополітичної безпеки і збереження життів українців.

Також додамо, що книга Артема Чапая «La gente normale non va in giro armata» була видана у межах спільного проєкту між видавництвом Iperborea та виданням Il Post, присвяченого книжкам, що описують та пояснюють події у світі.

«Це не книга політичного аналізу, а свідчення про життя під час війни зсередини: повсякденне життя на фронті, історії людей, яких він зустрів, несподівана дружба, стосунки на відстані з дружиною та дітьми. Це також роздуми про те, як війна змушує нас переосмислити деякі ідеї, які колись здавалися простішими, як-от пацифізм чи патріотизм», – зазначається на сайті Il Post.

Також читайте: Посол України Ігор Брусило виступив на спецслуханнях у Сенаті Італії.

Ярина Груша розповіла про те, як народжувався цей літературний твір. Зокрема, стало відомо, що робота над романом тривала вісім місяців. Авторка напружено працювала впродовж літа і осені, щоб роман вийшов друком у лютому 2026 року. 

Про зміст роману можна прочитати на сайті видавництва Bompiani за цим посиланням.

Ярина Груша повідомила, що для цього видання спеціально були намальовані мапи: України (з українським Кримом) та Київської області, щоб читачеві було зручніше орієнтуватися в географії.

Крім цього, в кінці книги вміщено глосарій українських слів – «рішення, яке зробило сторінку елегантнішою і не переобтяжило її вигляд: кутя, узвар, паляниця, тато, візерунок, скриня, красуня».

«В кінці також є список цитованих мною імен українських діячів культури – аж сорок – політики та спорту (ну куди ж я без футболу та Шеви): Левко Лукʼяненко, Віктор Ющенко, Олег Лужний, Василь Симоненко, Петро Сагайдачний, Святослав Вакарчук, Валерʼян Підмогильний», – зазначила Ярина Груша.

Водночас виявилося, що видання містить лінгвістичну аргументацію написання імен і топонімів, в тому числі Kyiv. А ще в кінці книги є звернення до читачів з поясненням вибору сюжетних ліній та зауваженням, що роман не автобіографічний, але десь лежить на межі. Є подяки і перелік жінок-авторок, які надихали і надихають Ярину Грушу.

«Тепер це все належить читачеві, йде у світ як окреме тіло, яке жило в моїй голові і серці, а тепер на полицях книгарень або ваших полицях. Гарного читання! Я вклала в цей текст багато любові до рідної землі, до Києва, до людей, до пошуків свого коріння і до Італії. Писати нерідною мовою в нерідній країні, говорити до іноземної аудиторії, зайняти відповідне місце у книгарні, в газетах –  це виявилося непростим завданням, тому я щиро дякую за всю підтримку, яку  отримую у ці дні, за ваші відгуки і теплі слова. Мені б дуже хотілося, щоб ця книга допомогла українцям знайти правильні слова і відповідь на те, як не дати українським голосам затихнути на новинному фоні», – поділилася Ярина Груша.

Разом з тим письменниця повідала, хто написав blurb – рекомендацію, яка красується жовтою стрічкою на обкладинці. Це відомий італійський письменник Італії Паоло Джордано.

Своєю чергою президентка асоціації Ucraina Più – Milano Ірина Луць закликала українців прийти разом з італійськими друзями на презентації роману L’Album Blu Ярини Груші.

Наразі відомі такі дати і місця презентацій:

• 21 лютого о 16:00 – Падова (Palazzo Monte di Pietà, Sala Conferenze, Via Arco Valaresso).
• 26 лютого о 18:30 — Мілан (Libreria Rizzoli, Galleria Vittorio Emanuele II).
• 28 лютого о 17:00 – Палермо (Sala Bonocore, piazza Pretoria 2).
• 12 березня о 18:30 — Турин (Circolo dei lettori di Torino, Sala Biblioteca).
• 22 березня – Рим (Auditorium Parco della Musica per Libri Come).

Також Ірина Луць наголосила на важливості поширення між італійцями статті Ярини Груші, недавно опублікованої в la Lettura, що є літературним додатком до газети Corriere della Sera.

Стаття присвячена четвертій річниці повномасштабного вторгнення росії в Україну та приурочена до виходу дебютного роману Ярини Груші.

Авторка описує реалії життя українців в умовах війни, зокрема тактику росії щодо знищення енергетичної інфраструктури, використання холоду проти цивільних. А ще розповідає про стійкість Києва та його мешканців, які попри зимовий холод та чотири роки війни, продовжують жити та чекають на весну.

До теми: В Італії вийде друком роман L’Album Blu Ярини Груші.

Також читайте: Ярина Груша закликала українців перепрочитати українську класичну літературу.

Раніше ми повідомляли, що Міноборони України нагородило Ярину Грушу відзнакою «За сприяння обороні».

У жовтні 2025 року ряд видань опублікували мою рецензію (відгук) на книжку журналістів подружжя Світлани і Леоніда Фросевичів під заголовком «27 днів між життям і смертю. Воєнні злочини російських окупантів у селі Ягідному».

Переданий мною зміст книги викликав велику зацікавленість до книги і схвальні відгуки на неї. Читайте за посиланням:

1. «Книжка «27 днів між життям і смертю” є обвинувальним актом злочину агресії фашистської росії проти України – генерал Омельченко».

2. «Смертники підвального концтабору в селі Ягідному…».

Подаровану авторами книгу мої друзі читають у переривах між боями на передовій. Водночас читачі просили мене як правника і колишнього слідчого дати відповіді на ряд запитань. Зокрема, їх цікавить:

• Чи може зазначена книга бути визнана Міжнародним кримінальним судом (куди її направили автори) доказом вчинення воєнних злочинів російськими окупантами?
• Чи були прецеденти розгляду МКС матеріалів про воєнні злочини (фото, відео, статті, книги), опубліковані журналістами (репортерами)?
• Чи передбачає Римський статут МКС і судова практика Суду, що подібні книги, статті, репортажі про воєнні злочини можуть бути доказами у справі?
• Яка судова процедура їх розгляду і чи долучаються ці матеріали (статті, репортажі, фото, відео журналістів) до матеріалів справи як докази?
• Які справи розглядав МКС або Міжнародний трибунал і які їх результати?

Відповіді на поставлені запитання👇

Згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду ДОКАЗАМИ можуть бути будь-які фактичні дані, що стосуються злочинів, які відносяться до компетенції МКС, а саме: геноцид, злочини проти людяності та воєнні злочини.

Це — свідчення свідків, потерпілих, експертні висновки, матеріали з місць подій, а також документи та інформація, яка може бути отримана з різних джерел, в тому числі журналістських.

Свідчення свідків: свідчення як очевидців, так і інших осіб, які мають інформацію про злочин. Свідчення потерпілих.

Документи: офіційні документи, записи, листування, які мають відношення до справи, в тому числі, опубліковані ЗМІ та інтернет виданнями.

Матеріали з місць подій: фото-відео-та аудіозаписи, документальні фільми, а також фізичні докази з місць злочину, виявлені слідчими органами або журналістами (репортерами).

Експретні висновки: висновки, надані експертами в різних галузях (наприклад, судмедекспертиза, криміналістична та інші).

Інформація, отримана Прокурором МКС (ст. 15 Римського статуту): Прокурор може розпочати розслідування за власною ініціативою на основі інформації, отриманої з різних джерел, в тому числі, опублікованих журналістами статей, фото, відео, виданих документальних книг і фільмів, фото і відео репортажів, у яких зафіксовані злочини геноциду, проти людяності та воєнні злочини.

Згідно зі ст. 69 Римського статуту (докази) МКС правомочний вимагати надання всіх доказів, які він вважає необхідними для встановлення істини. Суд може відповідно до Правил процедури і доказування ухвалити рішення про належність або допустимість будь-яких доказів, враховуючи при цьому, inter alia, їхню силу, а також будь-яку шкоду, яку такі докази можуть завдати проведенню справедливого судового розгляду або справедливій оцінці показань свідка.

У справах про геноцид, воєнні злочини, злочини проти людяності, які розглядав МКС або спеціально створений Міжнародний трибунал в Гаазі, вивчалися публікації, фото, відео матеріали, які були обнародувані журналістами (репортерами).

Якщо Суд вважав за необхідне, він може допитати журналістів (репортерів) як свідків у справі. Після вивчення і оцінки отриманих публікацій, фото, відео, Суд дає їм оцінку і приймає рішення про долучення їх до справи як докази або відхиляє їх як непридатні.

Як правило, статті, відео репортажі та інші публікації, у яких наведені факти про вчинення геноциду, воєнних злочинів, злочинів проти людяності, опубліковані журналістами (репортерами) Суд визнавав доказами і долучав їх до матеріалів справи. Разом з іншими доказами вони лягали в основу винесення обвинувального вироку.  

Наприклад, у справі президента Югославії Слободана Мілошевича щодо його арешту і передачі Міжнародному трибуналу (повна назва — Міжнародний трибунал для судового переслідування осіб, відповідальних за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, здійснені на території колишньої Югославії з 1991 року) є багато статей, фото, відео, які були обнародувані журналістами або репортерами.

Трибунал був створений Радою Безпеки ООН 25 травня 1993 року на основі резолюції № 827 Ради Безпеки ООН. Ініціатором резолюції виступила Франція. Припинив діяльність Міжнародний трибунал 31 грудня 2017 року.

Трибунал мав мандат Ради Безпеки ООН. Цим він відрізняється від класичних міжнародних кримінальних судів, які створюються міжнародним договором.

Метою Трибуналу було — переслідування осіб, відповідальних за тяжкі порушення міжнародного гуманітарного права (грубе знехтування Женевських конвенцій 1949 року, порушення законів і звичаїв війни, геноцид і злочини проти людяності) на території колишньої Югославії в період з 1991 року.

Трибунал розглядав такі тяжкі злочини, як умисні вбивства, тортури, незаконна депортація і захоплення заручників. Передбачено було і судове переслідування за застосування отруйних речовин, безглузде руйнування міст або сіл, історичних пам’ятників.

Мілошевич був заарештований сербською владою у 2001 році та переданий до Гааги. Суд над ним розпочався в лютому 2002 року, де йому було пред’явлено 66 звинувачень, включаючи геноцид, злочини проти людяності та воєнні злочини, скоєні в Хорватії, Боснії та Герцеговині, і Косово.

11 березня 2006 року Мілошевич був знайдений мертвим у своїй тюремній камері в Гаазі. Офіційна судова експертиза встановила, що він помер від природних причин — серцевого нападу. Суд припинив провадження справи через його смерть. 

Всього за час існування Трибуналу було проведено 142 судових процеси (в тому числі 92 проти сербів, 33 проти хорватів, 8 проти косових албанців, 7 проти боснійських мусульман і 2 проти македонців).

Останньою гучною справою трибуналу став вирок колишньому командувачеві сил боснійських хорватів Слободанові Праляку. Трибунал визнав його винним у воєнних злочинах і засудив до 20 років в’язниці. У кінці листопада 2017 року вирок залишили в силі, після чого Праляк заявив, що відкидає рішення суду, і випив смертельну отруту.

Міжнародний трибунал завершив свою роботу 31 грудня 2017 року. За час роботи Міжнародного кримінального трибуналу у справах колишньої Югославії були висунуті звинувачення щодо 161 особи, 90 з них засуджені.

Розгляд справ тривав понад двадцять років, за час судових процесів допитали близько п’яти тисяч людей, серед яких були журналісти і репортери. Міжнародний трибунал дослідив десятки матеріалів, статей, розслідувань, фото і відео, опублікованих журналістами (репортерами), створених документальних фільмів, які були долучені до матеріалів справ як докази, в тому числі, і у справі по обвинуваченню Мілошевича і Праляку. Трибунал також вивчав публікації журналістів, які їх виправдовували.  

МКС у Гаазі з початку свого існування звинуватив у геноциді, воєнних злочинах, злочинах проти людяності та правосуддя понад півсотні осіб. Майже у кожній з цих справ до них були долучені як докази статті, фото і відео репортажі журналістів.

Хто ці обвинувачені, з яких вони країн дивіться на інфографіці «Слово і діло»:              

Справи 17 обвинувачених МКС були закриті через їхню смерть або через відсутність достатніх для засудження доказів.

Зокрема, через недостатні докази припинили справу стосовно керівника поліції Кенії Мохаммеда Хусейна Алі, секретаря уряду Френсіса Мутаура, міністра промисловості Генрі Косгея, міністра освіти Вільяма Руто, місцевого радіоведучого Джошуа Санга, віцепрем’єра Ухуру Кеніаті та адвоката Пола Гічеру. Усі вони були фігурантами справи, пов’язаної з міжетнічними зіткненнями у Кенії у 2007-2008 роках.

На волі перебувають 14 обвинувачених МКС. Серед них президент Судану Омар Аль Башир, міністр оборони та голова МВС країни Мухаммед Хусейн та Мухаммед Харун, лідер повстанців Абдала Банда. Вони звинувачуються у злочинах проти людяності, воєнних злочинах та геноциді, скоєних між 2003 та 2008 роками в Дарфурі.

На волі також троє звинувачених у воєнних злочинах, скоєних під час вторгнення росії у Грузію: колишній начальник СІЗО у Цхінвалі Гамлет Гучмазов, омбудсмен Давид Санакоєв та голова МВС Південної Осетії Михайло Міндзаєв.

Під вартою Міжнародного кримінального суду перебувають 6 осіб. Більшість із них громадяни Центральної Африканської Республіки, які у 2013-2014 роках вчинили там воєнні злочини та злочини проти людяності: лідери повстанців Альфред Екатом, Махамат Саїд Абдель Кані та Патріс-Едуар Нгаїсона, а також міністр Максим Моком.

Крім того, під вартою знаходяться лідер повстанців із Судану Алі Мухаммед Абд-Аль-Рахман та повстанець із Малі Аль Хасан Аг Абдул-Азіз.

Виправдано на сьогодні 4 особи, яким суд у Гаазі висував звинувачення. Це президент Кот-д’Івуару Лоран Гбагбо та політичний лідер країни Чарльз Бле Гуде, яких звинувачували у воєнних злочинах та злочинах проти людяності, скоєних у 2010-2011 роках під час політичної кризи.

Також виправдані лідер повстанців ДР Конго Жан-П’єр Бемба (звинувачували у злочинах проти людяності, скоєних у 2002-2003 роках у ЦАР) та військовий командир Матьє Нгуджоло (звинувачували у злочинах проти людяності та воєнних злочинах під час нападу на село Богоро).

Засуджено 10 обвинувачених Міжнародним кримінальним судом. Серед них лідери повстанців з ДР Конго Жермен Катанга, Томас Лубанга та Жан-П’єр Бемба (його засудили за іншим звинуваченням — злочин проти правосуддя), два адвокати Еме Кілоло та Жан-Жак Мангенда, депутат парламенту Фідель Бабала Ванду та керівник військового штабу Боско Нтаганда.

Крім того, засуджено повстанця з Малі Ахмада Аль Факі Аль-Махді та громадянина ЦАР Нарциса Арідо.

На багатьох цих процесах МКС заслуховував свідчення журналістів, а опубліковані ними матеріали (фото, відео) про злочини проти людяності були долучені до справ як докази.  

Читайте за посиланням статтю «Кого Міжнародний кримінальний суд звинувачував у злочинах і на якій стадії перебувають справи».

За повідомленням пресслужби МКС, 17 березня 2023 року Палата досудового провадження II видала ордери на арешт президента рф владіміра путіна та Марії Львової-Бєлової, яка є уповноваженою президента рф з прав дитини.

Львову-Бєлову і путіна підозрюють у скоєнні воєнного злочину — незаконній депортації та переміщенні дітей з окупованих районів України до росії.

“Палата досудового провадження ІІ на підставі клопотань Прокуратури від 22 лютого 2023 року постановила, що існують достатні підстави вважати, що кожен з підозрюваних несе відповідальність за воєнний злочин незаконної депортації населення та незаконного переміщення населення з окупованих районів України до російської федерації, що завдало шкоди українським дітям”, —підкреслюють у повідомленні пресслужби МКС.

Одним із доказів про викрадення українських дітей (незаконне переміщення дітей з окупованих територій України до росії), після обнародування якого були видані ордери на арешт путіна і Львову-Бєлову, було відео на російському телебаченні, на якому Львова-Білова доповідає путіну про вивезених дітей з України в росію.

ВИСНОВОК

Книга авторів С. Фросевич і Л. Фросевич «27 днів між життям і смертю: Воєнні злочини російських окупантів у селі Ягідному» повинна бути долучена МКС і ОГП України до матеріалів справ про воєнні злочини рф проти України як доказ. Викладені у книзі фактичні дані є доказами вчинення російськими окупаційними військами воєнних злочинів проти України.

У випадку необхідності С. Фросевич і Л. Фросевич повинні дати свідчення у МКС як свідки про обставини встановлення ними фактичних даних про злочини, вчинені російськими військовими під час окупації села Ягідне.

Користуючись нагодою ще раз висловлюю подяку Світлані і Леоніду Фросевичам за видання книги-обвинувачення і всім тим, хто поширює інформацію про неї.

Контактні дані авторів👇

• pressafr@ukr.net
• https://www.facebook.com/pressa.fr

Слава Нації! Смерть путіну і всім ворогам України!

Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО,
Герой України, лицар ордену ООН «Діяння на благо народів», медалі ЄС «Європа — союз цінностей», відзнаки Канадського королівського легіону Хрест «Вікторія», народний депутат України ІІ-VІ скликань, член ПАРЄ (2006-2010), генерал-лейтенант СБУ, почесний голова Спілки офіцерів України, кандидат юридичних наук, доцент

Від редакції. Зі статтями і розслідуваннями генерала Григорія Омельченка читачі можуть ознайомитися, підписавшись на його ютуб канал @general.g.omelchenko, а також за цим посиланням.

«Українські Щоденники» – це зворушлива ілюстрована книга, яка розповідає справжні історії українських військових і цивільних, які боронять свою країну.

«Книга поєднує справжні історії українських військових і цивільних, замальовки та короткі роздуми автора про мужність і людяність у час війни. Усі кошти від продажу книги спрямовуються на підтримку України через платформу UNITED24», – йдеться у пресрелізі заходу.

Презентація у Флоренції стане унікальною можливістю для публіки зустрітися з режисером і побачити війну в Україні через мову мистецтва, емпатії та людяності.

Це буде відкрита подія, її влаштують у Sala Giordano, Palazzo Medici Riccardi, Via Camillo Cavour 3. Початок о 17:00, вхід вільний.

Відомо, що книга «Українські Щоденники» Мішеля Азанавічуса створена ним під час його поїздок в Україну у 2023 році.

Під час цих подорожей Азанавічус зустрів багатьох людей, чиї долі змінила війна, серед них – актора Василя Кухарського, який згодом загинув від отриманих на фронті поранень, а також співака-військового Колю Серьгу, який познайомив режисера з життям українських захисників на Донбасі в межах ініціативи «Культурний десант».

Через малюнки та короткі роздуми Азанавічус передає біль, людяність і незламність українців, які живуть у реаліях війни.

«Більшість людей, яких я зустрів – це звичайні чоловіки та жінки, які ніколи не уявляли, що опиняться на війні. Я не знаю, хто з них сьогодні ще живий, але знаю, що ми всі їм багато чим завдячуємо», – говорить Мішель Азанавічус.

Видана у Франції у лютому 2025 року, книга написана французькою мовою та ілюстрована самим автором. Усі кошти від продажу книги спрямовуються на підтримку України через платформу UNITED24.

Про автора: Мішель Азанавічус — французький режисер, сценарист і продюсер, лауреат премії «Оскар» за фільм The Artist (2011), який отримав п’ять статуеток, зокрема за «Найкращий фільм» і «Найкращу режисуру». Його творчість відзначається візуальною майстерністю, дотепністю та глибоким гуманізмом. Окрім The Artist, він також відомий фільмами The Search і Redoubtable.

Поза кінематографом Азанавічус активно підтримує культурні та гуманітарні ініціативи, використовуючи мистецтво, щоб розповідати історії про стійкість і надію — зокрема через свою нову книгу, присвячену Україні.

Додамо, що Мішель Азанавічус є амбасадором UNITED24 – благодійної організації, яка працює над захистом та відбудовою України.

Раніше ми повідомляли, що Українську стрічку «2000 метрів до Андріївки» покажуть на Римському кінофестивалі

Виступали на презентації безпосередні учасники подій: діти, що провели майже місяць у підвалі школи, командир підрозділу, який визволяв село, шкільна вчителька, яка опинилася в подібній ситуації в іншому селі в Київській області, науковці, журналісти та ін.

Книга складається переважно з оповідань у формі інтерв’ю (свідчень), які автори взяли у бранців російських загарбників. Є також бесіди з вченими та юристом. Згадані й загиблі мешканці села.

Більшість розповідей закінчується QR-кодом, під яким є посилання на короткі відеосюжети, що знаходяться на ютуб-каналі авторів книги “Український репортер”.

Зауважу, що інтернет видання подружжя журналістів Фросевичів «Український репортер» («УР») — одне з найкращих національно-патріотичних видань в Україні. Леонід і Світлана героїчно тримають свою ділянку інформаційного фронту у боротьбі з рашистською пропагандою. Сайт неодноразово піддавався атакам хакерів російських спецслужб. Проте «УР» як Птах Фенікс відновлювався і продовжує свою боротьбу за вільну, суверенну, незалежну Україну.

Черговим підтвердженням цього стала документальна книжка подружжя Фросевичів про воєнні злочини, вчиненні московськими звірино-подібними істотами у маленькому селі Ягідне, що на Чернігівщині.

На жаль, я не зміг бути на презентації. В цей час находився з членами нашої організації «Караючий Меч Арея» («КАРМА») в районі Покровська. Книжку отримав «Новою поштою» в обласному центрі. Прочитав її на одному диханні. Окремі сторінки перечитував декілька раз. Скажу відверто — серцебиття прискорювалося і не раз. Військові, які читали книжку зі мною, висловлювалися на адресу москалів «дуже пекуче»! Попадися хто-небудь з них в цей момент, москальські звірино подібні істоти вимолювали б не пощаду, а смерть…

Якщо коротко сказати, що собою являє книжка «27 ДНІВ МІЖ ЖИТТЯМ І СМЕРТЮ…», — це готовий обвинувальний висновок про один з епізодів воєнних злочинів, вчинених російськими загарбниками на окупованій території України, в маленькому селі Ягідне, що на Чернігівщині. Стверджую це як слідчий МВС і начальник відділу військової контррозвідки СБУ в минулому. Мій висновок підтвердив Чернігівський районний суд.

Важко повірити, що в 21-му столітті можуть бути організовані фашистські концентраційні табори за зразком нацистських у Німеччині — «Бухенвальд», «Майданик», «Освенціум» («Аушвіц») та радянських ГУЛАГів — соловецький («Слон»), колимський «Бутугичаг», катівень НКВС, створених рашистами на окупованих територіях України.

Москальські нелюди-звірі влаштували сучасний концтабір в селі Ягідне у підвалі школи, де закрили 368 людей, 69 з яких — діти. Закрили без світла, свіжого повітря, майже без їжі, води і медикаментів. У підвалі тхнуло сирістю, цвіллю, затхлістю. Це був «підвал смерті», на кожного ув’язненого припадало 50 квадратних сантиметрів площі…

Хворі і слабші задихалися, божеволіли, помирали. Інших — розстрілювали… 27 днів і ночей невільники села Ягідне були смертниками, в очікуванні своєї загибелі від кулі або недостачі повітря, ліків… На стінах відмічали дні — вели свій підвальний календар (на світлинах), писали прізвища, імена живих, померлих, розстріляних…

Від виснаження дні стали губитися: чи то субота, чи то неділя, чи то день, чи то ніч — все плуталося в голові. Якщо день прожили, то вважали за щастя, — згадують «смертники» підвалу…

Кого виводили з підвалу, як правило, на розстріл, повільно рахували бетонні східці між життям і смертю, що вели вгору на вулицю. Їх було 17, — казали ті, яким пощастило вижити…

Заручники підвалу не відали, що робилося в Україні. Москалі радісно повідомляли, що їхні війська взяли Чернігів і Київ, а влада втекла. Дуже важко було зберегти віру, що це не так. Ми гнали від себе погані думки. Якщо Чернігів захопили, то чому вони нас тримають у підвалі? Значить, брешуть, москальські вилупки, — розповідали звільнені полонені…

Читати і слухати їх свідчення дуже болячи. Вони розривають серце… Розповіді розкривають страшну картину страждань, знущань і катувань мирних українців, залякування дітей, що з особливою жорстокістю і садизмом вчиняли рашистські варвари.

Військовослужбовці, яких я знайомив з книжкою на Запоріжжі і Дніпропетровщині казали: ніякого прощення варварам-москалям не повинно бути! Ніколи!!! Вони заслуговують лише ЛЮТУ СМЕРТЬ!!!

У книзі описана історія, яка має Небесний слід, він задокументований фотознімком (світлина внизу). Історія про українського воїна-визволителя, що побачив Ікону на дереві як знак Божої присутності і Божої милості від почутих молитов з «підвалу смерті» — це був промінчик останньої надії для в’язнів ягіднянського концтабору серед темряви пекельного зла «русского міра»…

Все, що описане у книжці «27 ДНІВ МІЖ ЖИТТЯМ І СМЕРТЮ…», повинно лунати набатом по всьому світу і обов’язково у Міжнародному трибуналі над воєнними злочинцями фашистської Московії на чолі з кривавим фюрером, вбивцею путіним!

За скоєні злочини у Ягідному слідчим вже вдалося ідентифікувати 15 військових з російської Туви. У квітні 2023 року Чернігівська обласна прокуратура розпочала кримінальне провадження щодо п’ятнадцятьох російських військових за статтею “Порушення законів та звичаїв ведення війни”. Зі світлин можна зробити висновок, що це – 14 тувинців та один військовий слов’янської зовнішності. Усі вони – з військової частини №55115 (55-та мотострілецька бригада (гірська). Дислокується в місті Кизил, республіка Тува.

Обвинувачення висунуті: Суван Сиин-оол, Монгуш Айгарим, Монгуш Назити, Ооржак Ерес, Хертек Аріан, Хомушку Саян, Олексій Борисов, Дадар-оол Буян, Дамбар-оол Шолбан, Демір-оол Доржу, Кенден Сайн, Монгуш Віталій, Саая Аржаан, Доржу Буян, Кенденов Амір.

Деяких катів уже заочно засуджено. У 2022 році Чернігівський районний суд оголосив вирок трьом російським військовим із Туви – Івану Ооржаку, Шактар-оол Кежік-оол та Чаян Чинану (на світлині внизу). Їх засудили до 12 років позбавлення волі.

Того ж року суд виніс заочний вердикт ще одному російському військовому — Шолбану Куулару — за злочини у Ягідному: 10 років в’язниці.

В окреме кримінальне провадження було виділено матеріали досудового розслідування щодо невстановлених російських військовослужбовців, які перебували в Ягідному, а також їхніх начальників. Це військові з позивними «Клен», «Павук», «Глухий». При їх затриманні — знищити як скажених собак!!!

Ніколи не пробачимо їм ці злочини, ніколи, – промовляє Іван Петрович, який вижив у підвальному концтаборі. – І кари такої не придумати за скоєне. Нехай би вони відчули те, що ми відчули й пережили у підвалі.

Обов’язок українських спецслужб знайти зазначених воєнних злочинців і ЗНИЩИТИ! Знищувати так, щоб вони благали смерті. Завдання нашої організації — допомогти в розшуку і знищенні москальських виродків-вбивць. В полон не брати!

Українці, наш обов’язок — максимально поширити матеріали книжки і відео про воєнні злочини російських окупантів у селі Ягідному. Книжка повинна буди долучена до кримінального провадження в Міжнародному суді як ДОКАЗ цих злочинів!

У зв’язку з матеріальною скрутою видання «УР», книжка «27 ДНІВ МІЖ ЖИТТЯМ І СМЕРТЮ: Воєнні злочини російських окупантів у селі Ягідному» була надрукована лише накладом в 300 примірників.

Бажано, щоб книжка була видана хоча би накладом в 100 тисяч примірників і стала народною книжкою — обвинувальним актом злочину агресії фашистської росії проти України. Книжка повинна бути у бібліотеках всіх учбових закладів, у кожній військовій частині, СБУ, ОГП, МВС, НП. Її повинні вивчати школярі старших класів, всі українці…

Лише ми, українці-патріоти, зможемо фінансово допомогти «УР» у виданні і поширенні цієї книжки, зібравши необхідні кошти.

Контактні дані авторів:

📌pressafr@ukr.net

📌 https://www.facebook.com/pressa.fr

Про презентацію книжки, свідчення очевидців, фото-докази читайте, дивіться і слухайте за посиланням:

1) https://ukrreporter.com.ua/war/27-dniv-mizh-zhyttyam-i-smertyu-voyenni-zlochyny-okupantiv-u-seli-yagidne.html

2) https://ukrreporter.com.ua/videogalereya/prezentatsiya-knyzhky-pro-yagidne-bula-zvorushlyvoyu-i-teployu-yak-u-rodynnomu-koli-video.html

3) https://ukrreporter.com.ua/war/cherez-sud-pam-yati-do-spetsialnogo-mizhnarodnogo-trybunalu.html

Ми повинні поширити ці матеріали максимально, щоб з ними ознайомилися мільйони українців і наші захисники на фронті.

Пам’ятаємо про злочини московських рашистів! Розповідаємо про них рідним, близьким, знайомим. Поширюємо на інформаційних платформах в соціальних мережах.

Ніякого прощення москалям-садистам-вбивцям-звірино подібним істотам!  

Лише ЛЮТА СМЕРТЬ! Їхнім вилупкам-нащадкам — ВІЧНЕ ПРОКЛЯТТЯ!

Слава Україні, її захисникам і захисницям! Слава Нації!

Смерть путіну і москальській федерації!

Від імені організації «Караючий Меч Арея» («КАРМА»)

Про організацію «КАРМА» читайте: «Український «Моссад» — це «Караючий Меч Арея» («КарМА»).

Від редакції. Зі статтями і розслідуваннями генерала Григорія Омельченка читачі можуть ознайомитися, підписавшись на його ютуб канал @general.g.omelchenko і за посиланням https://ukrreporter.com.ua/author/omelchenko

Про це інформують організатори заходу: українська культурна асоціація «Ukraina Più – Milano APS», Бібліотека «Ukraina Più – Milano».

«Це не просто книжкова виставка, це живий простір, де народжуються діалоги, ідеї, зустрічі, і де українська культура голосно, впевнено та жваво резонує в серці Європи», – зазначають організатори.

Фестиваль триватиме з 14:00  до 19:00 за адресою: Villa Scheibler, Via Felice Orsini 21, Milano. Вхід вільний.

Ця унікальна культурна подія орієнтована насамперед на українську громаду в Італії, а також на італійських читачів, які хочуть відкрити для себе культуру України. Водночас фестиваль буде цікавим і корисним для бібліотек, видавництв, журналістів, вчителів і всіх книголюбів.

«Наша мета – підтримати українське видавництво у воєнний час, ознайомити європейську громадськість з багатою та неосяжною українською літературою. Створити живу платформу для культурного діалогу», – пояснили в асоціації «Ukraina Più – Milano APS».

Відомо, що фестивальна програма охоплює цілу низку культурних заходів:

• виставка сучасної української літератури;
• зустрічі з авторами та презентації книг;
• публічні читання, круглі столи, майстер-класи;
• дитячий простір з читаннями;
• художня зона, де слово поєднується з візуальним мистецтвом;
• живі зв’язки з Україною;
• кавова зона та неформальні зустрічі.

Додамо, що на facebook-сторінці Бібліотеки «Ukraina Più – Milano» можна довідатися, хто буде гостями фестивалю та іншу важливу інформацію.

Про те, як просувається підготовка до першого Фестивалю української книги в Мілані, сьогодні розповіла президентка асоціації «Ucraina Più – Milano APS» Ірина Луць.

ДОВІДКОВО:

Культурна асоціація «Ucraina Più – Milano APS» – це асоціація соціального просування, пов’язана з ARCI, яка підтримує українську громаду та сприяє культурній інтеграції в Мілані. За допомогою заходів, освітніх проєктів та конкретної допомоги асоціація зміцнює інтерес до української культури та історії, будуючи мости з італійським суспільством.

Раніше ми повідомляли, що в Мілані у 2022 році з’явилась бібліотека для української громади.

Нагадаємо, що 28 вересня у Тренто пройде фестиваль «UKRO 2025», заявки на участь приймають до 30 серпня.

«На початку квітня ми будемо в Болоньї, Флоренції та Мілані!», – повідомила в соцмережі Тетяна Виговська.

Уже відомо, що в Болоньї Костянтин Климчук виступатиме 1 квітня, у вівторок, в музеї «Україна». Як інформують в Associazione Italia-Ucraina (Bologna), зустріч з письменником і видавцем розпочнеться о 19:00 за адресою:  Via San Donato, 149 40127 Bologna.  

«На зустрічі буде присутня видавчиня, головна редакторка видавництва «Час Змін Інформ» Тетяна Виговська, яка розповість про видавничий процес, труднощі та особливості підготовки книжок до друку під час війни», – розповіли музейники.

А ще додали, що гості з України привезуть понад 20 позицій різножанрових книжок для дітей і дорослих. Учасники цього культурного заходу зможуть придбати їх за цінами видавництва.

«Не пропустіть нагоду поспілкуватися з автором і видавцем та першими отримати новинку», – закликали представники музею «Україна» в Болоньї.

Також відомо, що в Мілані такий же захід відбудеться в неділю, 6 квітня, о 16:00 у Biblioteca Ukraina Più – Milano за адресою: via Maria Drago, 3, Milano. Конт. тел.: +39 320 908 5710.

«До нашої бібліотеки завітає український письменник Костянтин Климчук із презентацією своїх книжок!», – оголосили в Biblioteca Ukraina Più – Milano.

Це захоплива історія кохання, що розгортається на тлі останніх місяців довоєнного Києва та першого року повномасштабного вторгнення. Інтриги, пригоди, колоритні персонажі та несподівана розв’язка – усе, що потрібно для книжки, яка зачепить за живе та змусить задуматися над вибором, випробуванням і справжніми почуттями.

«У книзі багато правдивих свідчень від самого автора, який з 2014 року є фронтовим волонтером. Також ви знайдете унікальну розповідь про подорож на передову у волонтерському екіпажі разом з італійцем. І це теж реальна історія з життя! Хто став прототипом загадкового Сільвіо? Дізнаєтесь під час зустрічі!», – пообіцяли організатори заходу в Мілані.

Крім цього, є попередня інформація про зустріч з Костянтином Климчуком і Тетяною Виговською у місті Флоренція. Це буде наступний четвер, 3 квітня, о 16:30 в Oratory біля церкви за адресою: via San Simone 2, Firenze. Про таке розповіла Надія Семеген, віцепрезидентка Associazione Ucraina – Firenze «Lilea» та керівниця проєкту «Українська бібліотека у Флоренції».

Раніше ми повідомляли, що Українська бібліотека у Флоренції запрошує долучитися до акції «Подаруй бібліотеці книгу».

Нагадаємо, що недавно в Мілані презентували незавершену книгу Вікторії Амеліної.

Також читайте: У Мілані презентують новий роман українського письменника Макса Кідрука.

Перший тираж, а це чотири тисячі примірників уже розпродано, наразі пішов  у друк другий тираж. Про це інформує відома українська публіцистка і перекладачка Ярина Груша, яка живе в Італії та працює в державних університетах Мілана й Турина, викладаючи курс української мови та літератури.

Також цього тижня, 19 березня, у Мілані відбулась презентація книги «Looking at Women, Looking at War» («Guardando le donne guardare la guerra»). Її влаштували  у театрі Паренті, де знаходиться читальна зала імені Вікторії Амеліної.

«Перед початком презентації ми відкрили поличку з книжками Вікторії Амеліної в її читальній залі. Попереду інші презентації, але ця була особливою, бо театр Паренті – це Дім для Дома», – написала Ярина Груша на своїй сторінці у Facebook.

Ярина Груша під час презентації книги Вікторії Амеліної виступала разом з директором Linkiesta Крістіаном Рокка, який взяв на себе роль модератора, а також із журналісткою Стефанією Баттістіні та письменницею Хеленою Янешек.

«Книга, зібрана після її смерті чоловіком Вікторії та трьома її друзями, виходить одночасно в кількох країнах, включаючи Великобританію, США, Францію, Німеччину, Швецію та Італію. Італійське видання опубліковано з моїм перекладом після того, як я взяла участь у складанні оригінальної версії», – розповіла Ярина Груша.

Додамо, що організатором події виступило італійське видавництво «Guanda Editore», яке й видало незавершену книгу Вікторії Амеліної.

«Не втрачаючи погляду оповідача, Вікторія Амеліна залишила нам яскравий і оригінальний портрет руйнування війни та ціни спротиву, розповідаючи наживо серед завалів шкіл, театрів та культурних центрів драматичні події свого народу», – зазначили у видавництві.

Раніше ми повідомляли, що в 2025 році в Італії відкриють видавничий дім імені Вікторії Амеліної.

Також розповідали про журнал в Італії у пам’ять загиблої української письменниці Вікторії Амеліної.

Зустріч з Яриною Грушею влаштують за допомогою програми Zoom Workplace, долучитися можна буде за цим посиланням.

В Італійському інституті культури в Києві, який є організатором, оголосили, що захід розпочнеться о 13:00 (за київським часом).

«Народжена в Україні, Ярина живе в Італії з 2015 року та викладає українську мову та літературу в Міланському університеті. Вона відома своїми перекладами українських класиків і сучасних авторів. Серед її робіт – переклад Лесі Українки «Лісова пісня» (Mondadori, 2024) та книги «Донбас – це Україна» (Linkiesta Books, 2023), яка розкриває правдиву історію регіонів Донецька і Луганська та міфи, створені Радянським Союзом», – розповіли організатори.

«Книга: будувати мости за допомогою перекладу» –  такою буде тема зустрічі з Яніною Грушею 18 жовтня. Вона розповість про роботу сучасних українських перекладачів, які не лише перекладають тексти, але й пояснюють українську реальність.

А ще учасники зустрічі з пані Яриною дізнаються, чому до 2022 року було майже неможливо запропонувати італійським видавцям українську літературу, і скільки проєктів вдалося реалізувати після 2022 року.

«Також обговоримо важливість перекладу класичної та сучасної української літератури для світової аудиторії», – уточнили в Італійському інституті культури.

Додамо, що повну програму заходів з нагоди XXIV Тижня італійської мови у світі, яку підготував Італійський інститут культури в Києві у співпраці з українськими університетами, де викладається італійська мова, можна побачити за цим посиланням.

До теми: В Італії видали «Лісову пісню» Лесі Українки італійською мовою.

Раніше ми повідомляли, що в Італії видали дитячу книжку про Мавку, яку переклала українка.

Нагадаємо, що Ярина Груша закликала українців перепрочитати українську класичну літературу.

Назва книги є промовистою й маленькі читачі одразу розуміють, про що йтиметься – «Alla scoperta dell’Ucraina. Un viaggio attraverso i secoli» / «Відкриваючи Україну. Подорож крізь століття».

За словами творців книги, це емоційна подорож історією, культурою та традиціями України, розказана очима двох українських  дітей – Андрійка та Марійки, які були змушені переїхати до Італії через російсько-українську війну. А розповідають вони про чудеса своєї країни своїм двом новим італійським друзям – Луці та Моніці.

«Через свої розповіді вони досліджують свою країну походження, пропонуючи глибокий погляд на її історію та культуру. Ця літературна подорож є запрошенням для юних читачів відкрити для себе найнезвичайніші нюанси України та зрозуміти її еволюцію до наших днів», – пояснили в асоціації «24 лютого».

Якщо коротко, то ця дитяча книга прославляє українську історію та культуру та підтримує дітей, які постраждали від війни.

Над книгою трудилися багато людей. Спочатку вона була написана українською, її авторами стали Тетяна Голдак-Горбачевська, Тарас Горбачевський, Оксана Горда та Ірина Ключковська зі Львівської політехніки. Потім Марія Христина Ільницька з асоціації «24 лютого» зробила переклад італійською. Ілюстрації створила Еліза Річчі з Академії образотворчих мистецтв Л’Аквіли, а її колега Антонелло Сантареллі – верстку та обкладинку. У світ книга вийшла у видавництві «Michele Biallo Editore».

В української асоціації «24 лютого» зазначили, що спонсорську допомогу надали Посольство України в Італії, муніципалітет міста Л’Аквіла та регіональна рада Абруццо.

Відомо, що дитячу книгу про історію Україну продаватимуть у різних книгарнях Італії. Також відомо, що під час її продажу відбуватиметься збір коштів для допомоги українським дітям, які постраждали від війни.

З кожного проданого примірника буде передано 6 євро на три благодійні проєкти:

• 2 євро педіатричному відділенню лікарні в місті Тростянець на Сумщині;
• 2 євро дитячому центру «Ukrainian Future Hub» в Одесі, який допомагає дітям біженцям інтегруватися в школі;
• 2 євро харківському проєкту «Долоньки щастя і добра», який підтримує дітей з фізичними та психічними патологіями.

Більше інформації про презентацію дитячої книги «Alla scoperta dell’Ucraina. Un viaggio attraverso i secoli» / «Відкриваючи Україну. Подорож крізь століття», що відбулась у ЛʼАквілі, в цьому відео👇

Раніше ми розповідали, що в Італії вийшла друком книга про українську етнографію та антропологію.

Нагадаємо, що українці в Римі видали книгу з писанкарства двома мовами.

Також читайте: У Римі урочисто відкрили «Українську книжкову поличку».