Минулого разу ми обіцяли розповісти про шість «статуй, які розмовляють», що прикрашають вулиці Риму. Обіцянку виконуємо – сьогодні йтиметься саме про ці статуї, адже не всі туристи знають про них. Хоч автори більшості цих вуличних скульптур невідомі, проте довідатися про них можна чимало цікавого.
Пасквіно, Марфоріо, Факіно, Мадам Лукреція, Бабуїне та Абат Луїжді – так називаються римські «статуї, що розмовляють». Свого часу вони були народною зброєю проти несправедливості та корупції панівних класів, засобами публічного висміювання їхніх вчинків і зарозумілої поведінки.
Ще в XVI столітті ці статуї «висловлювали» думку простих римлян, які вночі чіпляли до постаментів записки та плакати з критикою влади, часто в сатиричній формі. Ці послання городяни складали у вигляді невеликих віршів, а іноді й сатиричних діалогів. Автори цих послань зазвичай залишалися невідомими.
Пасквіно / Pasquino
Ця антична скульптура під назвою Пасквіно має вигляд чоловічого торса й відноситься до ІІ-ІІІ століття до н.е. Скульптура перебуває у досить поганому стані, щоб визначити, кого саме вона зображує. За найпоширенішою гіпотезою, це статуя спартанського царя Менелайя з грецької міфології. Згідно з легендою, цю скульптуру було виявлено під час реставраційних робіт біля будинку, що начебто належав чи то шевцю, чи то вчителю на ім’я Пасквіно. Він писав свої критичні записки про папський режим і вночі чіпляв їх до статуї. Цю практику підтримали інші жителі Риму. Недивно, що пізніше статую перейменували на Пасквіно, а критична карикатурна писанина отримала назву «пасквіль». Статуя знаходиться на розі via di San Pantaleo і via di Pasquino.
Марфоріо / Marforio
Така назва у статуї, яка «заговорила» наступною після Пасквіно. Антична скульптурна фігура Марфоріо має вигляд бороданя й уособлює собою чи то Тібр, чи то Нептуна. Датується І століттям н.е. З кінця XVI століття вона прикрашає внутрішній двір Палаццо Нуово, що входить до комплексу Капітолійських музеїв, а спершу знаходилася на Римському форумі. На цю статую люди теж чіпляли критичні записки. Причому часто Марфоріо «взаємодіяв» із Пасквіно – одна статуя «запитувала» про соціальні проблеми, політику та інше, а друга статуя «відповідала» на ці питання в жартівливій формі.
Факіно / Facchino
Статуя Епохи Відродження під назвою Факіно (з італійської «носій») – це невеликий пристінний фонтан, верхня частина якого має вигляд чоловічої фігури. Обличчя її, на жаль, практично повністю знищене. Скульптурна фігура тримає в руках невелику бочку, з якої виливається вода. Свою назву статуя отримала завдяки зображенню одягу, що є типовим для носіїв. Датується статуя 1580 роком, знаходиться в стіні Римського банку (Палаццо Лівіо де Каролиса). Раніше навколо цієї статуї-фонтану також можна було побачити значну кількість сатиричних записок.
Мадам Лукреція / Madame Lucrezia
На П’яцца Сан Марко можна знайти єдину жіночу «статую, яка розмовляє» в Римі. Пліткують, що її прототип реальний – це Лукреція д’Аланьо, яка жила в ХV столітті. Вона була представницею знатного роду й водночас коханкою короля Неаполя Альфонсо V Арагонського. Будинок цієї мадам Лукреції стояв якраз поблизу місця, де зараз знаходиться статуя. А може все не так, і статуя зображує жрицю Ісіди або навіть саму богиню Ісіду, а люди назвали її Мадам Лукрецією. Натомість точно відомо, що свого часу на цьому колосальному мармуровому бюсті римляни також клеїли критичні послання для влади.
Бабуїн / Babuino
На фонтані, притуленому до Палаццо Гранді, спочиває покрита мохом наступна «статуя, яка говорить». Її називають Бабуїно – можливо, ця назва пов’язана з терміном «babbione» (від лат. «bambalio»: старий негідник). Ймовірно це через гротескний вигляд цієї статуї, що датується Епохою Відродження. Проте існує й інша гіпотеза – сатири, які люди клеїли біля Бабуїно, були настільки ефективними, що відібрали пальму першості у записок біля Пасквіно, отримавши назву «babbuinate».
Абат Луїжді / Abate Luigi
Безголова статуя, що зображує невідомого римлянина з сувоєм у руці, одягненого в тогу, знаходиться на П’яцца Відоні. Можливо це був римський магістрат чи оратор із пізньої імперської епохи. В народі його назвали абатом Луїджі. На п’єдесталі статуї є надпис: «Я був громадянином Стародавнього Риму | Тепер абат Луїджі всі називають мене | Я переміг з Марфоріо і з Пасквіно | У сатирах вічна слава | Мені були образи, нещастя і похорон | Але тут нове й остаточно безпечне життя».
Додамо, що наразі майже всі «статуї, які розмовляють» у Римі, схоже, втратили «дар мови». На них вже не побачиш ніяких записок чи оголошень. І лише Пасквіно продовжує старі традиції – і досі доносить до народу жартівливі записки, спрямованих на представників влади.
Тому римляни не втомлюються приходити до Пасквіно, щоб прочитати їх. При цьому, автори цих «пасквілей» часто, як і раніше, вважають за краще залишатися невідомими.
Раніше ми розповідали про Базиліку Санта Марія Маджоре в Римі.
Також читайте про один із семи пагорбів Риму – Пагорб Палатин.
