Україну знову потрясли корупційні скандали на самих високих рівнях. Один із них пов’язаний з лідеркою парламентської фракції «Батьківщина» Юлією Тимошенко. З цього приводу на ютуб каналі «Генерал Григорій Омельченко» та інших я дав коментар. Відео за цим посиланням.
Після його перегляду підписники попросили мене зробити узагальнену публікацію про діяльність Юлії Тимошенко з електронними посилання на статті і відео про неї, щоб краще розуміти її особистість як людини і політика.
Виконую прохання підписників. Ця стаття є посвятою моєму побратиму Анатолію Єрмаку — офіцеру честі, підполковнику військової контррозвідки СБУ, учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, члену Спілки офіцерів України, народному депутата України 2 і 3 скликань, з яким у вересні 1992 року ми створили таємну офіцерську організацію «Антимафія», а в 1998 році — депутатську групу «Антимафія».
Ви вперше дізнаєтеся про таємну політично-контррозвідувальну операцію, як невелика група контррозвідників і розвідників на чолі зі мною не допустила обрання агентеси Москви Юлії Тимошенко Президентом України, коли вона тричі балотувалася в 2010, 2014 і 2019 роках. Сьогодні про це уже можна розповісти і ще раз ствердно заявити, що вона ніколи не буде главою Держави Україна!
Про діяльність очолюваного мною відділу військової контррозвідки СБУ, нашої офіцерської організації і депутатської групи «Антимафія» ви можете прочитати у документальному нарисі відомого українського письменника Олександра Михайлюти «Воїни Антимафії» (видавництво «Журналіст України, Київ, 2021).
Книга присвячена діяльності офіцерів спецслужб, народних депутатів Григорія Омельченка і Анатолія Єрмака, яких у 1990-х роках називали українськими «комісарами Катані» за їхню боротьбу з корупцією та організованою злочинністю.
За книгу «Воїни Антимафії» Михайлюта удостоєний Мистецької премії «Київ» імені Анатолія Москаленка (у номінації «Журналістика») і премії імені Івана Франк у галузі інформаційної діяльності.
Відгуки на книгу читайте тут:
1. Олег К. Романчук. «Воїни «Антимафії»
11 лютого 2026 року виповниться 23 роки з дня трагічної загибелі в ДТП мого побратима Анатолія Єрмака, якого друзі поміж собою називали «Єрмаче». Світла йому пам’ять…
Зауважу, що Анатолій Єрмак немає ніякого відношення до нинішнього ексглави ОП Андрія Єрмака, вони лише однофамільці.
«Баронеса брехні»
Аналітична довідка про Юлію Тимошенко зроблена з метою, щоб ви знали про неї правду і не вірили жодному її слову.
Юлія Тимошенко є патологічною брехухою. Її патологічна брехливість має явно виражені психічні ознаки міфоманії, що нерідко, за висновками психологів і психіатрів, закінчується тяжкими психічними розладами.
Це такий психічний стан, у якому суб’єкт схильний говорити часто і докладно неправду про себе при збереженні пам’яті та достатньому рівні інтелекту, що підвищує його значущість та цікавість до нього з боку оточення. У такому стані людину важко змусити визнати себе брехуном оскільки цей стан звичайно сполучений з некритичною вірою в реальність вигаданого. У разі викриття особи у брехні, вона змінює тему, проявляє агресію до викривальника тощо. Притаманна особам з асоціальним розладом особистості, часто супроводжує важкі хвороби, такі як шизофренія. Близька за змістом до міфоманії, але на відміну від останньої має мотив для обману.
Патологічну брехню можна охарактеризувати як звикання до брехні. Це коли людина постійно бреше, навіть без особистої вигоди. Бути патологічним брехуном має багато наслідків. Через брак довіри більшість патологічних брехунів терпить крах. Якщо це продовжиться, брехня може стати настільки серйозною, що спричинить юридичні проблеми і наслідки, включаючи, але не обмежуючись, шахрайство та інші кримінальні правопорушення.
Борець за волю і незалежність України, довголітній політв’язень радянських концтаборів, народний депутат України трьох скликань, Герой України Степан Хмара, характеризуючи Тимошенко наголосив: «Пані Юлія неухильно дотримується принципу: нахабніше брехатимеш і гучніше галасуватимеш — більше повірять. Вона вважає нас, українців, примітивними дурнями, якими можна так легко маніпулювати за допомогою безпардонної брехні. Але немає нічого дивного, адже Юлія Володимирівна неперевершений майстер брехні і талановита акторка…».
Михайло Бродський (народний депутат 3-го скликання від блоку Юлії Тимошенко, радник прем’єр-міністра Юлії Тимошенко і член Політради партії «Батьківщина» в 2005 році) в липні 2007 року відзначив: «Тимошенко завжди бреше, вона нікого не любить, окрім себе і свого крісла, а всі решта для неї — біомаса».
Моральний авторитет, публіцист і громадський діяч Євген Сверстюк у червні 2012 року дав таку характеристику Тимошенко: «Блискуча міська школярка, на якій і трималася та гіпнотична філософія популізму, з якої нічого не виросло. Лише будяки та кропива…».
Протягом 2018 року проект VoxCheck, до складу якого входять провідні фахівці, аналізували заяви українських політиків. Результат — лідер партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко отримала звання «баронеса брехні». Про це йдеться у матеріалі популярного німецького журналіста Матіаса Брюггманна, що вийшла на шпальтах видання Handelsblatt.
Юлія Тимошенко отримала звання «баронеси брехні» через невідповідність її заяв і дій. Повідомляється, що зі 248 заяв Тимошенко лише 31% були правдивими, 27% — маніпулятивними, 33% — явно брехливими і 8% — перебільшеними (тобто, можна стверджувати, що і ці 8% є також брехливими).
Юлія Володимирівна стала лідером рейтингу брехунів і маніпуляторів за 2018 рік і згідно з висновками аналітичної платформи VoxUkraine і журналу «Новий час», оприлюднених 7 лютого 2019 року на пресконференції.
Свій титул «баронеси брехні», кандидат у президенти України Юлія Тимошенко ще раз підтвердила 18 березня 2019 року в ефірі «Радіо «Свобода» заявивши, що ані вона, ані компанії, які вона очолювала понад 20 років тому, не мають жодного стосунку до Павла Лазаренка. Після такої чергової відвертої брехливої заяви Тимошенко головний пропагандист нацистської Німеччини Йозеф Геббельс і кремлівський «геббельсьонок» Дмитро Кисельов відпочивають!
Ну що ж, нагадаю «баронесі брехні» про її «корупційні-комерційні» стосунки з Павлом Лазаренком, якщо в неї коротка пам’ять або амнезія.За свою довгу політичну кар’єру Юлія Тимошенко була удостоєна назв «газова принцеса», «мама української корупції», «Юля золота ручка», «московська зозуля», що відповідало суті її діяльності.
Мільйонні хабарі Лазаренку
Після відставки в липні 1997 року прем’єр міністра Павла Лазаренка Генпрокуратура України на підставі зібраних мною і Анатолієм Єрмаком матеріалів порушила проти нього кримінальну справу за розкрадання і відмивання коштів за кордоном. Зауважу, що наші депутатські звернення про порушення справи щодо Лазаренка були направлені Президенту Кучмі і Генпрокурору Ворсінову ще в 1995-1996 роках.
В ході досудового слідства прокуратура порушила ще одну справу щодо Павла Лазаренка про одержання ним від президента корпорації «ЄЕСУ» Юлії Тимошенко та її чоловіка Олександра Тимошенка (члена правління «ЄЕСУ») хабарів на загальну суму 86 мільйонів 880 тисяч доларів США, а також справу і проти подружжя Тимошенків за неодноразове давання хабарів Лазаренку.
Коли, за що і за яких обставин Юлія та Олександр Тимошенко давали хабарі Лазаренку, зазначено в обвинувальному акті прокуратури США Північного округу Каліфорнії та у поданні Генерального прокурора України про дачу згоди на арешт і притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України Юлії Тимошенко.
За сприяння комерційній діяльності корпорації «ЄЕСУ» в квітні-травні 1996 року Юлія Тимошенко та Олександр Тимошенко перерахували як хабар Лазаренку з рахунку компанії Somolli Enterprises Limited в кіпрському банку Bank of Cyprus Ltd (Нікосія) 39 мільйонів 610 тисяч доларів США через банківський рахунок багамської офшорної компанії Orphin S.A. у польському банку American Bankin Poland (м. Варшава) і кодовий рахунок 21383 ORPHIN у швейцарському банку Bangue Populaire Suisse (м. Женева) та рахунки зареєстрованої на Британських Віргінських островах офшорної компанії Bainfield Co LTD у швейцарському банку SCS Alliance S.A. (м. Женева), розпорядником яких був Кириченко, на особисті кодовані рахунки Павла Лазаренка 21678 NIHPRO в банку Bangue Populaire Suisse та СARPО-53 в банку SCS Alliance S.A. (м. Женева).
У травні-липні 1996 року подружжя Тимошенко перерахувало як хабар Лазаренку з рахунку компанії Somolli Enterprises Limited в кіпрському банку Bankof Cyprus Ltd 17 мільйонів 370 тисяч доларів США через рахунок компанії ORPHINS.A. у польському банку American Bankin Poland (м. Варшава) і кодовий рахунок 21383 ORPHIN у швейцарському банку Bangue Populaire Suisse (м. Женева) та рахунки панамської офшорної компанії GHP Corporation у цьому ж швейцарському банку, розпорядником яких був Кириченко, на особовий кодовий рахунок Лазаренка 21678 NIHPRO в банку Bangue Populaire Suisse.
У липні-вересні 1996 року Юлія та Олександр Тимошенко перерахували як хабар Лазаренку з рахунку компанії Somolli Enterprises Limited у кіпрському банку Bank of Cuprus Ltd 29 мільйонів 900 тисяч доларів США через рахунок компанії ORPHINS.A. у банку American Bankin Poland (м. Варшава) і кодовий рахунок 21383 ORPHIN у швейцарському банку Bangue Populaire Suisse (м. Женева), рахунки панамських офшорних компаній Wilnorth, Inc і GHP Corporation і у швейцарському банку SCS Alliance S.A. (м. Женева), рахунок зареєстрованої на Британських Віргінських островах офшорної компанії Paddox Industries Limited у швейцарському банку Credit Suisse (м. Женева), розпорядником яких був Кириченко, на особисті кодовані рахунки Лазаренка 21678 NIHPRO в банку Bangue Populaire Suisse та CARPO-53 у банку SCS Alliance S.A. (м. Женева).
За допомогою Лазаренка Юлія Тимошенко залучила свою корпорацію «ЄЕСУ» до міждержавних розрахунків за природний газ з МО Росії. Але замість здійснення цих розрахунків з російською стороною корпорація «ЄЕСУ» (президентом якої була Тимошенко) перерахувала понад 1 мільярд доларів США на рахунок британської компанії «Юнайтед Енерджі Інтернаціонал Лтд», яка була створена за її участі.
У подальшому Тимошенко організувала перерахування зазначених коштів на рахунки заснованої нею офшорної компанії Somolli Enterprises Limited та на особисті кодові рахунки Лазаренка. Значну частину цих коштів Тимошенко перерахувала на свій картковий рахунок.
В рішенні окружного суду Округу Колумбія (США) вказано, що в 1995 – 1997 роках Юлія Тимошенко вивела через рахунки, очолюваної нею корпорації ЄЕСУ, на рахунки в офшорах, підконтрольних экспрем’єр-міністру Павлу Лазаренко, понад $160 млн.
Американський суд встановив, що Тимошенко і Лазаренко всього вивели за кордон майже $250 млн.
У 1995-1996 роках «ЄЕСУ» досягла річного обсягу продажів у 11 мільярдів доларів і, користуючись підтримкою Лазаренка, мала майже повну монополію на торгівлю російським природнім газом в Україні. В одному з інтерв’ю Лазаренко заявив, що за ним стояла наймогутніша фінансово-промислова корпорація, яка була в Україні — «ЄЕСУ».
Читайте «Жодної копійки не повернуто: Україна має шанси отримати частину мільйонів Лазаренка» (28.09.2016).
Про інші зв’язки Юлії Тимошенко з Павлом Лазаренком дивіться розповідь полковника військової розвідки.
Одержимість владою
Окрім патологічної брехні для Юлії Тимошенко притаманна й така риса характеру як патологічна жадоба грошей, яка у психології має поняття, як-от «хризоманія» (нав’язливе бажання таємно накопичувати гроші) або «мамоніст» (той, хто поклоняється матеріальним благам як божеству).
Що характерно, свої багато мільйонні статки (елітна нерухомість за кордоном і в Україні, валютні збереження в офшорах) «баронеса брехні» Тимошенко зареєструвала на рідних. Згідно декларації про доходи «Юлька золота ручка» і «хрещена мама» української корупції, (так Юлю Тимошенко охрестили ЗМІ) є «бідною» як «церковна миша», бомжихою.
На цю тему рекомендую прочитати і послухати інтерв’ю Віктора Ющенка, яке він дав у листопаді 2009 року.
Та найбільш яскраво вираженою рисою характеру Юлії Тимошенко є її політична одержимість, хвороблива жадоба до абсолютної влади (партійної, політичної, державної).
Ця риса її характеру має явно виражені ознаки манії величі і нарцисизму. Юлія Тимошенко майже 30 років у великій політиці: народний депутат 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9 скликань, незмінний лідер партії «Батьківщина», виборчого блоку, який мав її ім’я БЮТ (блок Юлії Тимошенко), парламентської фракції, яка раніше називалася БЮТ, а нині — «Батьківщина», віце-прем’єр міністр, двічі прем’єр-міністр, тричі кандидат в президенти.
Юлія Тимошенко психологічно одержима мрією стати Президентом України як Дональд Трамп — лауреатом Нобелівської премії миру…
Патологічна жадоба до влади означає деструктивні, психологічні та моральні відхилення, які виникають у людей, що прагнуть або перебувають при владі, коли бажання влади стає самоціллю, замість служіння суспільству. Це бажання призводить до стійкої появи нарцисизму, маніпулятивності, відчуття вседозволеності та ігнорування реальних потреб людей.
«Хвороба владою» часто проявляється у формі фанатизму (як, наприклад, у авторитарних правителів Леніна, Троцького, Сталіна, путіна, Трампа, Лукашенка, Ердогана, Орбана, Януковича та інших, які ділять світ і людей на «своїх» і «чужих»), а також зловживанням ресурсами і контролем задля задоволення власних амбіцій, а не загального блага.
Основними проявами патології до влади є:
- Влада як самоціль: правителі починають цінувати саму владу більше, ніж її інструменти чи користь для людей, що призводить до самозвеличення та нестримного бажання її утримувати.
- Нарцисизм і грандіозність: впевненість у власній винятковості, нездатність сприймати критику, відчуття безкарності.
- Маніпуляції, брехня і фанатизм: використання ідеологій і популістських ідей для приходу до влади, виправдання насильства, поділу світу і людей на «добрих» і «злих», та досягнення цілей будь-якою ціною.
- Відрив від реальності: ігнорування проблем народу, зосередження на власних інтересах, а не на потребах суспільства.
- Психологічні спотворення: зловживання статусом, відчуття всемогутності, що може переходити у деструктивну поведінку та рішення, які шкодять державі і людям.
Таким чином, патологія до влади — це стан, коли влада стає джерелом хворобливої одержимості, спотворюючи особистість правителя і перетворюючи його на інструмент власних патологічних амбіцій, а не на захисника інтересів суспільства.
Контрабанда, арешт, вербовка ФСБ РФ
Юлія Тимошенко зацікавила мене і Анатолія понад 30 років потому (у вересні 1995 року), коли вона ще не була широко відома в Україні. Вона була бізнесменом у Дніпропетровську (нині Дніпро) і привернула нашу увагу (як військових контррозвідників) не як корупціонерка-контрабандистка-аферистка, а як особа, яка могла бути завербованою ФСБ РФ, коли була затримана в московському аеропорту «Внуково» 10 липня 1995 року при спробі приховано вивезти незадекларовані 100 тис доларів США, які були замасковані під продукти харчування і загорнуті у фольгу.
Своїми діями Тимошенко вчинила злочин, передбачений ст.15, ч. 1 ст. 160-1 КК РФ, який передбачав покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п’яти років із конфіскацією майна.
Зауважу, що трьома місяцями раніше — 27 березня 1995 року — Тимошенко була затримана в аеропорту Запоріжжя при спробі вивезти в Москву контрабандою 26 тисяч доларів США, які мали стати хабарами для високопосадових військових чиновників МО росії для підтримки її бізнесу.
Управління СБУ Запорізької області порушило проти Юлії Тимошенко кримінальну справу про «замах на контрабанду валюти у великих розмірах» (ст. 17, ч. ст. 70 ККУ). Вона була арештована і поміщена у слідчий ізолятор УМВС Запорізької області, де відчула всі запахи тюремного життя. Для успішної бізнес-леді, яка привикла до масажних салонів, соляріїв, французьких парфум, відчувати себе «зіркою» серед бізнесового бомонду, мала зв’язки з місцевою політичною елітою, — це був психологічний шок на межі нервового зриву. Вона не могла повірити, що її, Юлію Тимошенко, можуть арештувати як звичайну злодійку…
Проте справа до суду не дійшла. На підставі клопотань впливових осіб Павла Лазаренка (представник президента Кучми в Дніпропетровській області), Валерія Пустовойтенка (міністр кабінету міністрів) та інших, які звернулися до Генерального прокурора Владислава Дацюка, Юлія Тимошенко була звільнена з під варти на підписку про невиїзд. Справу передали для подальшого розслідування в прокуратуру Дніпропетровської області, яку очолював Григорій Ворсінов, де її тихо «похоронили». У жовтні 1995 року Ворсінов став Генеральним прокурором.
З урахуванням того, що у Тимошенко лікарі виявили «хронічну хворобу» (подібне повториться з нею, коли вона відбуватиме покарання у Качанівській виправній колонії), враховуючи, що вона має на вихованні неповнолітню доньку, кримінальну справу проти неї закрили за нереабілітуючими обставинам, визнавши, що Юлія Тимошенко, хоч і вчинила злочин, який передбачав покарання позбавлення волі на строк від 3 до 5 років із конфіскацією майна, але вона «перестала бути суспільно небезпечною особою» (ст. 7 КПК України).
Щоб не бути арештованою в Москві, уникнути суду і відбування покарання у виправній колонії росії, пам’ятаючи пережитий страх від недавнього арешту й умов перебування у слідчому ізолятору Запоріжжя, Юлія Тимошенко вимушена була погодитись на таємну співпрацю з ФСБ РФ. Вербовку Тимошенко підтвердили результати перевірки, яку восени 2004 року, за доручення президента Кучми, проводила СБУ. Я був ознайомлений з цими матеріалами.
Зауважу, що «московську зозулю» від тюрми врятувала перемога Помаранчевої революції і обрання Віктора Ющенка Президентом України.
Нагадаю, що окремі матеріали перевірки СБУ були опубліковані у ЗМІ. Зокрема, у аналітичній довідці ФСБ, складеної щодо Юлії Тимошенко зазначається про її «тісну співпрацю зі спецслужбами росії», яка виявилася «продуктивною» і написані рекомендації як «більш активно співпрацювати з Тимошенко Ю. В.», та як використовувати її в подальшому, оскільки «можливості співпраці з Тимошенко Ю. В. до кінця не вичерпані».
Зауважу, що фрагменти зазначеної довідки ФСБ РФ я виклав у своєму депутатському запиті (лютий 2012 року) до Генерального прокурора України з вимогою порушити кримінальну справу щодо прем’єр-міністра росії путіна.
Думаю, що матеріали перевірки про вербовку Юлії Тимошенко, швидше за все, знищили, коли головою СБУ, на її вимогу, був призначений Олександр Турчинов.
Нагадаю, що Турчинов знищив «Досьє» міжнародного злочинця, агента КДБ-ФСБ Семена Могилевича, який мав кримінальні зв’язки з Тимошенко, коли вона була президентом компанії ЄЕСУ і за сприяння Лазаренка стала монополістом на газову ринку.
В інтерв’ю виданню «Главред» 7 грудня 2010 року ексголова СБУ Валентин Наливайченко заявив: «Я можу відкрити одну таємницю. В кінці травня 2006 року Президент Ющенко поставив завдання з’ясувати і доповісти про зв’язки Могилевича в українському політикумі і бізнесі. Підтверджую, що всі документи, які торкалися виведення з бюджету України мільярдних коштів за тіньовими схемами, в яких брали участь злочинні угрупування, до яких причетні Могилевич і президент ЄЕСУ Юлія Тимошенко, були знищені ще в 2005 році, коли головою СБУ був Турчинов».
Додам, що перевірка проводилася на підставі мого депутатського звернення, направленого президенту Ющенку, а зазначені Наливайченком документи, були знищені за добу до відставки Тимошенко. Зараз Наливайченко — народний депутат, обраний у серпні 2019 року по списку партії Юлії Тимошенко «Батьківщина».
Зазначу, що задовго до перевірки СБУ щодо можливої вербовки Юлії Тимошенко ФСБ РФ, ще у вересні 1995 року Анатолій Єрмак отримав по своїм каналам копії документів і інформацію про обставини затримання Юлії Тимошенко в аеропорту «Внуково» у липні 1995 року. Серед копій документів були: протокол огляду ручної поклажі Тимошенко, у якій виявили замасковані у фользі під продукти харчування 100 000 доларів США; її пояснення; паспорт; квиток на літак і рапорт митника аеропорту.
Аналіз наявної конфіденційної інформації і зазначених копій документів давав нам (як військовим контррозвідникам) підстави зробити висновок: Юлія Тимошенко була завербована ФСБ РФ під страхом бути арештованою і засудженою до позбавлення волі.
Одним із самих дієвих способів вербовки, який використовується спецслужбами, є шантаж і залякування особи, яку необхідно завербувати, на підставі її кримінального компромату.
У нас з Анатолієм Єрмаком не було сумнівів щодо зробленого висновку. Не завербувати Юлію Тимошенко за таких обставин (затримана при спробі вчинити явний злочину, її контакти з генералами і офіцерами МО росії, успішна бізнес-леді, яка має тісні зв’язки з впливовими посадовими особами в Україні) ФСБ просто не могла. Якби цього не було зроблено — це свідчило б не лише про непрофесіоналізм російської контррозвідки, а й про службову халатність її працівників, що мало б для них дисциплінарні наслідки.
Про обставини можливої вербовки Юлії Тимошенко ми проінформували голову СБУ Володимира Радченка, вручивши йому особисто наше спільне депутатське звернення з копіями зазначених документів. Наше звернення для перевірки було відправлено в Управління СБУ Дніпропетровської області, де воно лежало «мертвим вантажем».
Працівники і експерти спецслужб знають і розуміють, що таке вербовка на перспективу студента, бізнесмена, громадського діяча, артиста, письменника, журналіста і т. д.
Прикладів можна навести достатньо: Медведчук, Пінчук, Рабінович, Деркач, Табачник, Азаров, Кучма, Янукович, Лавринович, Тимошенко, Трамп, Лукашенко, Меркель, Орбан, Фіцо та багато інших. Спочатку вони були агентами КДБ-ФСБ росії. Ставши президентами, прем’єр-міністрами, міністрами, політичними і державними діячами у своїх країнах, ці особи перейшли в категорію агентів внутрішньо-політичного і геополітичного впливу Москви і особисто путіна…
Мета — захоплення України
Коли в січні 1997 року Юлія Тимошенко пішла у велику політику (стала народним депутатом на довиборах у Кіровоградській області), ми з Анатолієм Єрмаком, добре розуміли, як в перспективі Москва може її використовувати у своїх інтересах проти України. Депутатський мандат їй був необхідний, щоб мати депутатську недоторканість і уникнути кримінального переслідування. Ми не помилилися…
Із Юлією Тимошенко, на її прохання, мене познайомив народний депутат Олександр Єльяшкевич, запросивши до неї в кабінет у Верховній Раді. Це було у лютому 1997 року.
До першої нашої особистої зустрічі я заочно знав про неї майже все. Мені було важливо подивитися їй у вічі, відчути потиск руки, яку вона подала, коли віталася, побачити її рухи, міміку обличчя. Через декілька перших секунд знайомства я уже відчував її психологічний стан душі. Вона, нахилившись до мене, тихим голосом сказала (пригадую майже дослівно): «Я побоююсь вас… Ви такий суровий… Вас з Єрмаком, борців з мафією, всі бояться…».
Єльяшкевич, на прохання Юлії, залишив нас наодинці. Розмова за чаєм відбувалася майже годину. Я в основному слухав її байки як вона була затримана з валютою в аеропорту Запоріжжя, що їй довелося пережити в слідчому ізолятору, що вона ні в чому не винувата, що трапилася прикра помилка — водій переплутав її сумку, в якій митники виявили долари.
Під час її «сповіді» я ставив Юлі несподівані питання про її «специфічні» бізнесові зв’язки з Павлом Лазаренком, про затримання в аеропорту «Внуково» з прихованими доларами і спостерігав за її реакцією. Почувши про затримання в Москві, вона схвильовано і навіть з острахом перепитала: «Звідки я про це знаю?» і почала пояснювати, що вона «щось підписала» представнику правоохоронного органу, щоб її не арештували і відпустили додому.
Я посміхнувся і сказав: «Юля, ти підписала не «щось», а підписку про таємну співпрацю з ФСБ росії» і додав, що подібне запитання мені ставив і президент Кучма в присутності Генпрокурора Ворсінова і голови СБУ Радченка, коли я показав копії банківських платіжок, номера рахунків Лазаренка за кордоном і сказав про наявність у нього панамського паспорту.
Кучма запитав мене: «Звідки це у мене?». Я відповів: «Ви вчилися на ракетника, а я на контррозвідника». Пізніше одне з видань опублікувало зі мною велике інтерв’ю (російською) під заголовком «Вы учились на ракетчика, а я — на контрразведчика».
Спілкуючись з Юлію Тимошенко, було видно по ній, що вона більше, ніж стурбована моєю обізнаністю про неї і Лазаренка, виглядала наляканою. Перше спілкування з Юлією дало можливість встановити її основні риси характеру (психологічний портрет) і психотип.
Висновки, які я зробив для себе після першої зустрічі з Юлією Тимошенко:
- вона була завербована ФСБ РФ як таємний агент для оперативної розробки високопосадових осіб МО росії, яким неодноразово давала хабарі.
- Тимошенко — брехуха, жадна до грошей, ніколи публічно не визнає себе винуватою у вчинених злочинах, навіть, якщо її зловлять за руку на «гарячому».
- Для досягнення свої мети Тимошенко переступить через друзів. Моральних обмежень немає.
- Тимошенко одержима владою. Влада для неї — це засіб безмежного збагачення і уникнення кримінальної відповідальності.
Після виборів до парламенту у 1998 році, коли вона і Павло Лазаренко завели у Верховну Раду фракцію партії «Громада» (її головою був Лазаренко, а його заступником — Тимошенко), сумнівів уже не було — мета цього корумпованого кримінального дуету захоплення України: Лазаренко — президент, а Тимошенко — прем’єр-міністр.
Після втечі Лазаренка в лютому 1999 року до США, де він був арештований, і відставки Тимошенко в січні 2001 року з посади віце-прем’єр-міністра в Уряді Віктора Ющенка, ми з Анатолієм розуміли, що Юлія Тимошенко, за сприятливої політичної ситуації, при підтримці Москви, буде боротися за пост президента України в 2004 році.
Я, Анатолій Єрмак і декілька наших довірених офіцерів контррозвідки прийняли рішення не допустити обрання Юлії Тимошенко Президентом України.
Так почалася таємна політично-контррозвідувальна операція під умовною назвою «Газова принцеса на повинна стати Королевою» (цю назву вона мала і під час президентських виборів 2010 року). У 2014 році — «Московська зозуля» не повинна бути Президентом України». У 2019 році нашу операцію ми назвали «Баронеса брехні — не наш президент».
Щоб Юлія Тимошенко була під постійним нашим контррозвідувальним контролем я погодився на її прохання увійти до списку БЮТ у першій п’ятірці на парламентських виборах 2002 року. Балотуватися у цьому блоці мене переконали досвідченні політики, борці за незалежність України Левко Лук’яненко, Степан Хмара і відомий вчений, академік НАН Костянтин Ситник (світла їм пам’ять), які були у цьому списку і були обрані народними депутатами.
Вони говорили: «Ми знаємо, що Тимошенко і Лазаренко злодії, які відмили сотні мільйонів американських доларів в офшорах, але вона менше зло, ніж бандит Кучма. Нам треба максимально використати Тимошенко і її гроші у боротьбі проти злочинного режиму Кучми, на руках якого кров Георгія Гонгадзе. Ти повинен створити і очолити парламентську ТСК у справі вбивства Гонгадзе» (у липні 2002 року я добився створення цієї ТСК і очолив її).
Матеріали ТСК Верховної Ради і мого приватного розслідування читайте за посиланням у статті «Замовники вбивства журналіста Георгія Гонгадзе відомі, але не покарані й досі».
Переконував мене балотуватися по списку БЮТ і побратим, професійний контррозвідник Анатолій Єрмак. Його постулат пам’ятаю й досі: «Заглядаючи через паркан нічого не побачиш і не почуєш. Треба бути там, де знаходиться підконтрольний об’єкт…».
Буду відвертим. Погоджуючись балотуватися до парламенту під третім номером у списку БЮТ, я знав, що не раз доведеться почути на свою адресу, що мене (відомого борця з мафією) Юлія Тимошенко використовуватиме, щоб «відбілитися» від спільної злочинної діяльності з Лазаренком, який в цей час перебував під вартою в США по обвинуваченню у відмиванні брудних грошей.
Свою присутність у списку БЮТ я пояснював жартівливо: «Юлю взяв на перевиховання, щоб посадити Кучму».
Істинну мету мого перебування у фракції Юлієї Тимошенко знали лише Анатолій Єрмак і пара наших вірних друзів з контррозвідки.
Зауважу, що офіцери нашої професії повинні завжди тримати себе в руках, мати витримку і вміння мовчати заради успішного виконання завдання, навіть тоді, коли на їх адресу лунають образливі слова і незаслужена критика…
Як проходили президентські вибори 2004 року загально відомо, повторювати не буду. Кому цікаво, можете прочитати в інтернеті.
Скажу лише про таємну сторону цих виборів. Юлія Тимошенко умовила (примусила) Віктора Ющенка підписати письмовий угоду, що за підтримку на президентських виборах і обрання його Президентом України, вона буде прем’єр-міністром, а Олександр Турчинов — головою СБУ. Обох турбувало їхнє минуле — зв’язки з КДБ і ФСБ росії. Треба було знищити компрометуючі матеріали, які зберігалися в архівах Центрального апарату СБУ і Управлінні СБУ Дніпропетровської області.
На початку лютого 2005 року парламент за поданням президента Ющенка дав згоду на призначення Юлії Тимошенко прем’єр-міністром. Вона добилася, щоб Ющенко призначив її праву руку Турчинова головою СБУ.
У цей час вона перебувала у міжнародному розшуку, оголошеному Головною військовою прокуратурою РФ. Їй була обрана міра запобіжного тримання під вартою і висунуто обвинувачення в організації давання неодноразових хабарів високопосадовим особам МО росії.
Цікавим, з точки зору контррозвідки, був один момент. 19 березня 2005 року в Київ з офіційним візитом прибув президент росії путін. Після зустрічі з президентом Ющенком путін прийняв у своїй гостьовій резиденції на Липках прем’єр-міністра Юлію Тимошенко і мав з нею розмову тет-а-тет більше години, замість запланованих 30 хвилин. Перед зустріччю вони влаштували для журналістів 20-ти хвилинне театральне протокольне дійство.
Постають логічні запитання: про що могли говорити кадровий офіцер КДБ, екскерівник ФСБ росії путін з Тимошенко, яка була агентом ФСБ, перебувала в міжнародному розшуку і на неї був виданий ордер на арешт?
Чи користувався путін під час розмови з нею тими рекомендаціями, які викладені у вище зазначеній довідці ФСБ, як використовувати Тимошенко для «більш активної співпраці» і в якому саме напрямку, враховуючи, що вона стала прем’єр-міністром, а її «можливості до кінця не вичерпані»?
Професіонали спецслужб знають відповіді на ці та інші запитання контррозвідувального характеру в подібних ситуаціях. Офіційна зустріч путіна з Тимошенко (куратора з агентом) при зазначених обставинах та ще й на території України — це вищий пілотаж в роботі спецслужб (в нашому випадку — росії).
Після «теплої і дружньої» зустрічі з путіним Юлія Тимошенко запропонувала президенту Віктору Ющенку призначити Віктора Медведчука віце-прем’єром.
Для мене це був шок, – зазначив Ющенко. «Коли я категорично сказав, що цьому не бути, у Тимошенко виникла друга пропозиція — призначити Медведчука послом у росії». Я відмовив їй і в цьому, – заявив Віктор Ющенко в інтерв’ю «Українській правді».
Подібне путін повторив на Алясці 15 серпня 2025 року під час зустрічі з президентом США Дональдом Трампом, агентом КДБ-ФСБ під псевдонімом «Краснов».
Порушуючи протокол, Трамп і путін їхали в автомобілі президента США, де спілкувалися один на один (путін добре володіє англійською). Салон автомобіля, де розмовляли президенти, відділений від водія і охоронця склом, яке не пропускає звук.
Під час 10-ти хвилинної поїздки московський чекіст-куратор дав настанови своєму агенту «Краснову» і мав можливість передати йому флешку з вбивчими компрометуючими матеріалами, якими путін жорстко тримає Трампа на гачку як агента КДБ=ФСБ і особистого агента геополітичного впливу Москви. Детально про це я розповів на ютуб каналі «Генерал Григорій Омельченко».
Через декілька місяців після зустрічі з путіним і відмови призначити Медведчука віце-прем’єром або послом Юлія Тимошенко влаштовує інформаційні провокації, політичні скандали та розбірки з Віктором Ющенком, звинувачує його оточення в корупції. Це призвело до розколу «помаранчевої команди» влітку 2005 року, підриву довіри до влади, отриманої на Майданні, і значно вплинуло на подальшу політичну кризу в Україні. Саме це і було потрібно президенту росії путіну.
8 вересня 2005 року президент Ющенко змушений був відправити у відставку весь уряд Тимошенко та звільнив низку інших високопосадовців, включаючи Петра Порошенка з посади Секретаря РНБО. У відставку подав і голова СБУ Турчинов, який знищив перед цим документи про виведення мільярдних бюджетних коштів злочинним угрупуванням Могилевича і Тимошенко, про що вище розповів ексголова СБУ Наливайченко.
Представники «помаранчевої» влади не розуміли, що президент-кагебіст путін і його спецслужби за допомогою своїх агентів у політичних колах Києва стукнули їх лобами і розвели як сліпих кошенят. Для цього були використані політичні амбіції «газової принцеси» Юлії Тимошенко і її залежність від Москви.
ВИСНОВОК. Юлія Тимошенко як агент ФСБ РФ і агент політичного впливу путіна успішно виконала завдання Москви по розвалу національно-демократичних сил України, що призвело до трагічних наслідків в майбутньому.
Подяка путіна
Перебуваючи у міжнародному розшуку з санкцією на арешт російських правоохоронних органів, Юлія Тимошенко через 17 днів після відставки, в ніч на 25 вересня 2005 року (вихідний день — субота) прилетіла в Москву.
Спочатку вона зустрілася з президентом путіним, а після нічної розмови з ним добровільно тієї ж ночі з’явилася в Головну військову прокуратуру росії, яка мала ордер на її арешт. Там Тимошенко дала покази у своїй справі, визнала себе винною в організації і даванні неодноразово хабарів посадовим особам МО РФ і дала письмову згоду на закриття кримінальної справи за нереабілітуючих обставин без направлення її до суду.
Наступного дня (після нічного спілкування з путіним) Головна військова прокуратура росії припинила міжнародний розшук Юлії Тимошенко та скасувала обраний для неї запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, хоча сама кримінальна справа була закрита лише через три місяці (26.12.2005), коли закінчився термін притягнення Тимошенко до кримінальної відповідальності.
Повернувшись до Києва, Юлія Тимошенко заявила журналістам, що її візит в Москву був «приватним», і не повідомила про нічну зустріч з путіним та представниками військової прокуратури.
У розмові зі мною Тимошенко ділилася, що зустріч з путіним їй допоміг організувати його кум Віктор Медведчук, який також консультував її у «московській справі». На одній із зустрічей Медведчук підтвердив слова Тимошенко і додав, що він «врятував її від Сибіру».
З того часу можна вважати, що Юлія Тимошенко з «таємного агента ФСБ» перейшла в елітний статус «особистого агента політичного впливу» президента росії путіна, який з урахуванням його багаторічного досвіду роботи в КДБ-ФСБ, використовував і продовжує використовувати Тимошенко й по нині для досягнення своїх політичних цілей в Україні і на міжнародній арені.
Це підтверджується не лише постійною і системною діяльністю Юлії Тимошенко на користь росії, що по суті, є зрадою національних інтересів України, а й бажаннями, які були у путіна — «зробити» Тимошенко президентом нашої країни, щоб Україну повернути в орбіту жорсткого впливу росії і назавжди «закрити українське питання». І хоча з президенством Тимошенко в 2010, 2014 і 2019 роках у путіна вийшов облом, Москва використала її по повній програмі в геополітичних і економічних інтересах росії.
Газова кабала
Переконайтеся в цьому самі. 19 січня 2009 року НАК «Нафтогаз Україна» за усною вказівкою і особистою директивою прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко були підписані газові контракти з ВАТ «Газпром» (РФ), які увійшли в новітню історію, як угоди «путіна—Тимошенко».
Основними наслідками цих контрактів стали: повна енергетична і фінансова залежність України та її економіки від росії. Накопичення зовнішнього боргу України. Уряд був змушений шукати кошти на оплату газового контракту в умовах зростання збитковості «Нафтогазу». Таким чином Тимошенко допомогла путіну загнати Україну в непід’ємні борги.
В контракті на купівлю-продаж газу сторони прямо прописали кабальне для України правило «бери або плати», чим зобов’язали нашу країну з 2010 року купувати 52 млрд. куб. м. російського газу.
При закупівлі меншого обсягу Україна повинна все одно щорічно оплачувати не менше 41,6 млрд. куб. м.
Реекспорт газу був заборонений. Це призвело до підписання Харківських угод про продовження перебування ЧФ РФ у Севастополі, «інтеграції» газових галузей України та росії, відмови від асоціації України з ЄС і зрештою до початку Революції гідності, а згодом — до воєнної агресії росії проти України: анексії Криму і окупації частин Донбасу, багатотисячних людських жертв та матеріальних втрат України на суму понад 100 млрд. доларів (на кінець 2014 року).
Рішення Стокгольмського арбітражного суду в грудні 2017 року врятувало Україну від повного банкрутства. До його винесення Україна вже понесла незворотні втрати на 32,1 млрд. доларів.
Якби не рішення арбітражного суду, то Україна зазнала б збитків ще на 94,7 млрд. доларів більше.
Окрім того, Україна недоотримала від «Газпрому» за транзит російського газу майже 17 млрд. доларів. Починаючи з 2010 року українські споживачі отримали ціну за газ на рівні, значно вищому за європейський.
Як результат Україна переплатила «Газпрому» за поставлений газ від 16,8 до 28,8 млрд. доларів.
Через «недобір газу» за 2012—2017 роки фінансові претензії російської сторони до України, згідно з правилом «бери або плати», прописаним у контракті «путіна—Тимошенко», сягали понад 56 млрд. доларі.
За оцінками зарубіжних і вітчизняних експертів, газові контракти «Тимошенко—путіна» завдали такої шкоди економічній і національній безпеці України, що створили реальну загрозу державному суверенітету України!
В інтерв’ю видавництву «Главком» (13 липня 2012 року) кум президента росії Віктор Медведчук зазначив, що на прохання прем’єр-міністра Юлії Тимошенко він брав участь у переговорах із путіним при обговоренні питання ціни на газ.
«В якості кого я вів переговори, це не важливо», – заявив Медведчук і додав, що «за підписані газові контракти Тимошенко засуджена несправедливо».
Уявляєте: підполковник КДБ, директор ФСБ росії путін (в студентські роки — агент КДБ) веде переговори з кумом Медведчуком (агент КДБ під псевдонімом «Соколовський») і агентом ФСБ Тимошенко — особистими агентами політичного впливу в Україні — щодо ціни на газ для України?
Це ще один наочний приклад вищого пілотажу вербовки агентів на перспективу, скажуть професіонали спецслужб.
Зауважу, що президент України Леонід Кучма (який, за твердженням Євгена Марчука, був також агентом КДБ) знав від голови СБУ Леоніда Деркача, що Медведчук (який був главою адміністрації президента Кучми) є агентом КДБ-ФСБ під псевдонімом «Соколовський». Розмова між Кучмою і Деркачам на цю тему була записана на аудіо охоронцем президента майором Миколою Мельниченком і мною опублікована у ЗМІ.
Степан Хмара справедливо зауважив, що, підписавши газову угоду, Тимошенко «здала Україну росії з «бебехами», у неї «була змова з путіним», в її діях є «ознаки державної зради», «вона поставила Україну на коліна!». «Юлія Тимошенко — дуже небезпечна фігура для України», — робить висновок Степан Хмара, з яким важко не погодитися.
Які мотиви спонукали Тимошенко погодитися з путіним на такі умови газових контрактів для України — мені (з урахуванням мого професійного досвіду) зрозуміти було не важко, як і побачити майбутні масштаби катастрофи для нашої країни після їх підписання.
Коли Тимошенко повернулася до Києва, в присутності депутатів, у її службовому кабінеті, перед від’їздом на сесію ПАРЄ, я сказав їй у вічі: «Юля, якби я зараз був Генпрокурором, а не депутатом, то вивів би тебе з кабінету у кайданках. Запам’ятай, ти ніколи не будеш Президентом України. Даю слово!».
Прем’єр-міністр Володимир Гройсман заявив, що нинішня ціна на газ — ринкова, тоді як у 2009 році Юлія Тимошенко уклала угоди на 10 років, у яких була закладена необґрунтована ціна і ті, хто підписав ці угоди, мали від того дивіденди.
На думку експертів, за підписання газових угод із російським «Газпромом» Юлія Тимошенко отримувала на офшорні рахунки щорічний «відкат» не менше 3-4 мільярдів доларів.
Знаючи, на яких принципах Тимошенко і Лазаренко раніше працювали на газовому ринку, зауважу, що вказана річна сума «відкату», на мою думку, є реальною. Яка частка Медведчука за його участь в переговорах щодо ціни на газ, можна лише здогадуватися. Думаю, що він не продешевив, судячи з того, який родинний бізнес він потім розвинув.
За підписання газових угод на умовах путіна він пообіцяв Тимошенко підтримку на президентських виборах у 2010 році, знищити весь кримінальний компромат на неї, який зберігався в архівах Слідчого комітету і ФСБ Росії, в тому числі документи, які підтверджували, що вона була завербована ФСБ у липні 1995 року, коли була затримана в аеропорту «Внуково» в Москві при спробі контрабандним шляхом вивезти 100 тис. доларів, та її таємну співпрацю зі спецслужбами РФ упродовж багатьох років.
Переконаний, що під час нічних переговорів 19 січня 2009 рок віч-на-віч путін також нагадав Тимошенко про її закордонні валютні рахунки, знайдені спецслужбами росії, та в яких офшорах вони зберігаються.
За твердженням колишнього першого заступника Генерального прокурора Рената Кузьміна, при підписанні газових контрактів путін шантажував Тимошенко цим компроматом та погрожував їй поновити кримінальну справу щодо неї, яку розслідувала Головна військова прокуратура Росії, а потім закрила за нереабілітуючими обставинами (Тимошенко визнала себе винною в організації давання неодноразово хабарів високопосадовим особам МО РФ), та конфіскувати кошти Тимошенко, сховані в офшорах.
Під час переговорів Тимошенко запевнила Путіна, що, ставши Президентом України, вона продовжить термін перебування ЧФ Росії в Севастополі на 50 років, відмовиться від вступу України в НАТО та ЄС, Україна приєднається до Митного і Євро-Азійського союзів та Ташкентського договору про колективну безпеку (військово-політичний союз країн СНД зі штаб-квартирою в Москві, об’єднаний штаб якого перебуває під керівництвом РФ).
Через три тижні після підписання газових контрактів Юлія Тимошенко взяла участь у 45-й безпековій конференції, яка проходила в Мюнхені 6-7 лютого 2009 року. Її промова стала декларацією, якою вона бачить Україну за свого президентства: Україна не готова і не хоче в НАТО. За її словами вступ України в НАТО росією буде розцінено як загрозу її національній безпеці. Тимошенко заявили, що вона хоче бачити Україну учасником якоїсь міфічної європейської системи і оборони разом з росією, щоб «більше не було стресів для ЄС та інших країн від того, що між Україною і росією не врегульовані відносини».
Я був на цій конференції у складі делегації ПАРЄ і чув її виступ. Це була зрада України. Так оцінили виступ Тимошенко і багато політичних експертів.
У кінці квітня 2010 року, після зустрічі в Києві з президентом Януковичем, путін заявив журналістам: «Я з Юлією Володимирівною обговорював питання продовження строку перебування російського флоту в Севастополі. І ніхто не заперечував. У розмові зі мною Юлія Тимошенко була готова обговорювати цю проблему. Йшлося лише про одне — ціну питання».
Нагадаю, у 2007 року відбулися дострокові парламентські вибори. Політичні Блоки БЮТ і «Наша Україна і Народна самооборона» створюють коаліцію, яка з другої спроби затверджує Юлію Тимошенко прем’єр-міністром.
Президент Віктор Ющенко розпочав процес надання УПЦ КП автокефалії. Але не отримав належної підтримки з боку народних депутатів від фракції блоку Юлії Тимошенко, яка, будучи прем’єр-міністром України, виконуючи волю Москви (як особистий агент політичного впливу Путіна), говорила предстоятелям зарубіжних православних церков, що питання про надання Томосу Україні є «політичним», «не на часі», «може викликати суспільну нестабільність і протистояння між віруючими». Подібну діяльність Тимошенко продовжувала і впродовж 2018 року.
Шляхом обману, психологічного тиску, шантажу, а також завдяки підтримці прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко керівництво РПЦ (Алєксій ІІ, Кірілл — агенти КДБ під псевдонімами «Дроздов» і «Михайлов») спільно з політичним керівництвом РФ (Путін, Медведєв) добилися від Вселенського Патріархату ненадання Україні Томосу про автокефалію в 2008-2009 роках.
«За визначні заслуги перед православною церквою Московського патріархату» (нині РПЦ в Україні) Тимошенко була нагороджена орденом святої великомучениці Варвари.
Однопартієць Юлії Тимошенко, народний депутат Валерій Дубіль 27 липня 2018 року брав участь у хресній ході Московського патріархату разом з депутатами від «Опозиційного блоку» Юрієм Бойком, Євгенієм Мураєвим та іншими. Лідер партії «Батьківщина» Тимошенко відмовилася надати будь-які офіційні коментарі щодо участі Дубіля у заходах московських попів.
Нагадаю, що у 2008 році Юлія Тимошенко виступила проти надання Україні ПДЧ НАТО.
Як глава уряду і лідер партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко, на відміну від президента Ющенка, не засудила воєнну агресію росії проти Грузії у серпні 2008 року. Своєю позицією вона по суті підтримала російську агресію і путіна.
Тимошенко заборонила депутатам свого блоку голосувати за проект постанови Верховної Ради, внесеної фракцією Президента Ющенка, яка жорстко засуджувала воєнну агресію росії проти Грузії. Від фракції БЮТ за цю постанову проголосували лише я і пара депутатів. Український парламент не спромігся прийняти жодної постанови про військову агресію росії проти Грузії.
Для мене (як військового контррозвідника) така поведінка Юлії Тимошенко була черговим незаперечним доказом того, що вона є агентом ФСБ і як агент політичного впливу Москви виконувала завдання путіна і Луб’янки.
Згадайте також, як на спільній пресконференції з путіним Тимошенко висміяла президента Грузії Михайла Саакашвілі.
У січні 2010 року в Україні почалися президентські вибори. На той час Москва мала два явно безпрограшних проросійських кандидати в президенти України — Тимошенко, яку відкрито підтримував путін і Януковича, якого підтримував Медведєв.
Не зважаючи на те, що я був виключений з фракції БЮТ, Юлія Тимошенко попросила мене зустрітися з нею і обговорити ситуацію з президентськими виборами і як не допустити обрання Януковича президентом України.
Зустрілися на початку січня в одному із урядових кабінетів. На зустріч я прийшов з депутатом від її фракції, щоб він був свідком нашої розмови.
Я дав інструкцію Юлії Тимошенко, що треба робити, щоб Янукович не став президентом. Порадив їй зняти свою кандидатуру з виборів і звернутися до українців з проханням проголосувати за Ющенка і добавив, що Спілка офіцерів України (я був заступником голови СОУ) прийняла рішення підтримати на виборах Віктора Ющенка. Ми разом з твоєю партією «Батьківщина» об’єднаємо всі національно-патріотичні сили і переможемо не лише Януковича, але й Москву, а ти залишишся прем’єром, – зазначив я.
Вручив їй примірник газети «Україна молода» за 29 грудня 2009 року, де було надруковане моє звернення до українського народу «Наше зобов’язання перед Богом — обрати главою держави українця». Звернення можете прочитати за цим посиланням.
Після моєї поради Тимошенко знітилась і сказала, що подумає. Я зауважив: «Юля, я знаю, що ти ніколи на це не погодишся, оскільки маєш зобов’язання перед путіним. Вони мені відомі. Але моя пропозиція — це єдиний варіант не допустити Януковича до президенства. Ставши президентом, він тебе посадить і ти знаєш за що. Згадаєш мої слова, але буде пізно».
Вона запитала, а у другому турі голосування Спілка офіцерів може її підтримати? Я відповів: не знаю, це буде вирішувати провід СОУ. Про наше рішення ми публічно заявимо.
Десь за тиждень перед другим туром голосування, на засіданні проводу СОУ я запропонував не підтримувати ні Тимошенко, ні Януковича, щоб не зганьбити офіцерську організацію, оскільки вони обоє є явно вираженими проросійськими кандидатами і повністю залежні від Москви. Моя пропозиція була ухвалена, її підтримали і обласні організації СОУ. Рішення українських офіцерів «не підтримувати ні Тимошенко, ні Януковича» опублікували ЗМІ.
З нашим рішенням погодився і Віктор Ющенко. Він заявив, що не буде підтримувати цих кандидатів, оскільки вони не проукраїнські, а промосковські.
«Я не підтримував ні Януковича ні Тимошенко. Свою місію — забезпечити чесні вибори, я виконав. Люди голосували як хотіли», – заявив Ющенко.
«Я переконаний, що моя найбільша помилка — це Тимошенко. Найбільша помилка, що ми її двічі приводили до влади», – наголосив Віктор Ющенко.
Як бачите, під час виборів президента України у 2010 році, наша таємна пол ітично-контррозвідувальна операція, розпочата ще в далекому 1995 році під умовною назвою «Газова принцеса на повинна стати Королевою» продовжилась під час президентських виборів 2010 року і перейшла у публічну площину.
На президентських виборах 2014 року операція мала назву «Московська зозуля» не повинна стати Президентом України». СОУ приклала максимум зусиль, щоб Петро Порошенко переміг у першому турі і став Президентом України. Проведення другого туру путін не допустив би, почавши повномасштабну воєнну агресію проти України. Ми про це знали.
У 2019 році нашу операцію ми назвали «Баронеса брехні і клоун – не наш президент» і застерегли українців до якої трагедії приведе обрання президентом України Тимошенко або Зеленського.
Про це читайте тут:
1. «Баронеса брехні» і «слуга олігарха»: що треба знати українцям про Юлію Тимошенко з Володимиром Зеленським» (26.03.2019).
2. «Українські офіцери підтримали Порошенка» (18.04.2019).
Зробимо висновок. Очолювана мною група контррозвідників свою місію виконала. Ми не допустили обрання президентом України Юлії Тимошенко, чим уберегли Україну від втрати суверенітету і незалежності.
Якби виборці прислухалися до українських офіцерів і в 2019 році обрали Президентом України Руслана Кошулинського або Петра Порошенка, який вийшов у другий тур, то нинішньої трагедії й катастрофи в Україні можна було б уникнути…
Процитую фрагмент із моєї статті в «Україні молодій» за 26 березня 2019 року: «Неозброєним оком видно, яких зусиль докладає Кремль, щоб Тимошенко стала Президентом України, реалізуючи свій план, щоб у другий тур президентських виборів разом із нею вийшов московський «блаЗЕнь» і «слуга-іграшка олігарха Коломойського» Зеленський.
Якщо, не приведи Боже, таке трапиться — це буде трагедія для України! Це — реальна загроза втрати української державності і європейського вибору українців!
Москві однаково було, чи виграє Тимошенко чи Янукович у 2010 році. Наголошую, що і на нинішніх виборах для путіна так само однаково, хто стане Президентом України — чи Тимошенко, чи Зеленський, аби лише не Петро Порошенко чи інший націоналіст-патріот, наприклад Руслан Кошулинський.
Українці, вибір за вами! Своїм бюлетенем для голосування ви збережете або знищите Державність України, її європейський вибір, за що віддали своє життя герої Небесної сотні та захисники незалежності України на Східному фронті у війні з фашистською росією».
А це застереження українських офіцерів із звернення до виборців (цитую): «Для захисту етнічних росіян, російськомовних громадян та вірян РПЦ в Україні, на їх “сльозне” прохання, росія під виглядом “миротворчої місії” зробить широкомасштабне вторгнення і окупує східно-південні регіони України, а можливо, і Київ…» (Україна молода, 18.04.2019).
Сподіваюся, що після завершення війни українці нарешті зрозуміють, що Президентом України повинен бути етнічний українець, фронтовик-патріот і мати хоча би одну з вищих освіт: економіста, фінансиста, правника або міжнародника і досвід управлінця.
Досить експериментів над Україною і її народом та голосувань по приколу! Настав час брати на себе відповідальність за зроблений вибір, бути відповідальними за долю країни, своїх дітей і онуків!
Думайте!
***
На завершення. Ще одне завдання «Центру» (путіна і Луб’янки) «московська зозуля» виконала 13 січня 2026 року, коли голосами свої фракції «Батьківщина» допомогла провладним депутатам звільнити Героя України, генерала Василя Малюка з посади голови СБУ.
Результати голосування За:235, Проти:47, Утрималися:9, Не голосували:36. Всього:327. Для звільнення необхідно 226 голосів, з них 11 – це голоси фракції «Батьківщина» на чолі з Тимошенко.
Наголошую, що саме ці 11 голосів Юлії Тимошенко забезпечили звільнення Малюка, який для путіна є особистим ворогом за руйнацію Кримського мосту і проведення операції «Павутина».
У березні 2024 року Басманний районний суд Москви заочно арештував голову СБУ Василя Малюка за звинуваченням у «тероризмі» (ч. 3 ст. 205 КК РФ) і оголосив його у федеральний та міжнародний розшук.
Ті депутати, які проголосував «ЗА» звільнення голови СБУ Василя Малюка реально поставили його життя під загрозу! Зробити таке можуть лише агенти Москви або корисні ідіоти.
Запитання до Наливайченка, який двічі був головою СБУ: Валентине, чому ти проголосував за звільнення Героя України Василя Малюка?
Минулі зв’язки з КДБ-ФСБ РФ зобов’язують (навчання в Інституті КДБ СРСР ім. Андропова під прізвищем Налімов в 1991-1994 рр.), чи що інше, як наприклад, кар’єрний ріст в МЗС України і робота без профільної освіти в посольствах Фінляндії, Норвегії і Данії за протекцією Москви?
Хочу почути відповідь від Наливайченка!
Зауважу, що народні депутати України генерал СБУ Андрій Кожем’якін (фракція «Батьківщина») і полковник СБУ Роман Костенко (фракція «Голос») проголосували проти звільнення генерала СБУ Василя Малюка.
Користуючись нагодую, ДЯКУЮ всім народним депутатам, які проголосували «проти» звільнення Героя України Василя Малюка з посади голови СБУ!
Рекомендую Юлії Тимошенко («газовій принцесі», «московській зозулі», «баронесі брехні», «мамі-бабусі української корупції», «Юля золота ручка») про наступні президентські вибори навіть не думати!
Ще раз повторюю для особливо «обдарованої»: «Юля, ти ніколи не будеш президентом України! Ти – політичний труп! Моли Бога, щоб не закінчити своє життя у добре обжитій тобою Качанівській виправній колонії. Вона тебе зачекалася».
Ще раз нагадую їй персонально про те, що я написав у газеті «Україна молода» за 26 березня 2019 року (цитую): «Розчарую «баронесу брехні» Тимошенко. Через свою патологічно-хворобливу жадобу до влади і грошей та брехливу сутність вона ніколи не стане Президентом України! Про це я говорив їй у вічі ще в листопаді 2009 року в присутності народних депутатів і повторюю це сьогодні — Юлія Тимошенко (Григян-Капітельман) ніколи не буде Президентом України!».
Читайте за посиланнями:
2. «Юлія Тимошенко приховує своє єврейське походження».
Якщо до прихильників Тимошенко ще не дійшло, кого вони продовжують фанатично підтримувати і кричати «наша Юля!», то їм я нічим допомогти не зможу. Хай звертаються до психіатрів!
Українцям рекомендую не звертати увагу на політичні шоу Тимошенко. Я можу наперед розписати алгоритм її поведінки і скандалів, які вона буде постійно влаштовувати або провокувати в суді, парламенті, на вулиці і вимагати лікування за кордоном. Це — її стиль. Шоу Юлії мені не цікаві. Це все було…
Важливіше інше. Чи спроможні НАБУ і САП завершити досудове слідство одного епізоду злочину, вчиненого Юлією Тимошенко (ч. 4 ст. 369 КК), впродовж місяця і направити справу в суд з обвинувальним висновком, чи будуть мусолити справу місяцями як десятки інших. Скільки часу справу буде розглядати суд і який він винесе вирок Юлії Тимошенко.
Чи знову все перетвориться в політично-юридичну балаканину, торги і домовленості. Гадати не будемо. Час покаже…
Твердо знаю одне – космічні закони «Карми» і «Бумерангу» відмінити не під силу нікому! Від «Карми» не втечеш, не сховаєшся і не відкупишся, а «Бумеранг» завжди повертається.
Прочитайте дослідження «Карма» наздожене ворогів України всюди».
«Життя нічого не дає дарма, і всьому що дається долею, таємно визначена своя ціна». «За все в житті платити треба: що ти посієш – те й пожнеш. Господь завжди все басить з неба, Його очей ти не минеш» (мудрість наших пращурів аріїв).
Рекомендую Юлії Тимошенко та іншим послухати «Життя – Бумеранг».
11 лютого, де б не знаходився, згадую свого побратима Анатолія Єрмака. На цей раз підніму келих червоного вина і скажу: «Єрмаче, ми виконали нашу місію. Вона не стала і ніколи не буде Президентом України. Дякую тобі, побратиме! Твою і Нестора Махна малу батьківщину, яка зараз тимчасово окупована рашистами, ми звільнимо як і всі окуповані наші території. Воля Україні! Смерть ворогам! Будьмо!!!».
Дякую всім, хто у різний спосіб брав участь у нашій політично-контррозвідувальній операції, щоб не допустити обрання Юлії Тимошенко Президентом України. Бережи вас Бог!
Прошу поширити статтю, щоб її прочитали мільйони українців і знали правду про «газову принцесу», «маму-бабусю української корупції», «Юльку золоту ручку», «баронесу брехні», «московську зозулю» Юлію Тимошенко.
«І пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!» (Євангеліє від Івана 8:32).
Наша операція завершена. Агент ФСБ РФ і агент політичного впливу путіна «московська зозуля» Юлія Тимошенко потерпіла політичний крах і повний провал. На зв’язок з Центром (Луб’янкою) вона уже не вийде. «Блідій молі» (путіну) «московська зозуля» уже не потрібна!
З повагою, вдячністю і любов’ю до українців-патріотів — захисників і захисниць України! Слава Нації! Смерть ворогам! Україна понад усе!
Честь маю
Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО, Герой України, генерал-лейтенант СБУ, почесний голова СОУ.
Від автора: про організацію «КарМА» читайте за цим посиланням.
З моїми статтями та розслідуваннями можете ознайомитися, підписавшись на мій ютуб канал @general.g.omelchenko або прочитати за цим посиланням.
Для фанатичних прихильників Юлії Тимошенко рекомендую прочитати книгу відомого народного депутата України 1, 2, 3 скликань, історика, письменника, публіциста та краєзнавця Дмитра Чобота «Макуха. Штрихи до політичного портрету Блоку Юлії Тимошенко».
Про злочинну діяльність Юлії Тимошенко читайте книгу колишнього заступника Генерального прокурора, заступника голови СБУ Миколи Обіхода «Изолгавшаяся» (Прокурори США і України проти тандема Лазаренко-Тимошенко).
