Нинішня наша розповідь про молодого громадського та політичного діяча, голову волонтерської організації «Quasar» Михайла Вовчика – українця, який виріс в Італії, але своє майбутнє бачить тільки в Україні.
Нещодавно його запросили стати гостем програми «Кулінарний фронт» на каналі «Новий Християнський», щоби дізнатися його думки про війну і волонтерство, про настрої італійців і власне бачення майбутнього України.
Пряма трансляція відбулася 24 жовтня, за цим посиланням можна побачити її повний запис, а ми наводимо частину інтерв’ю. Розмову з Михайлом вела Вікторія Нємцева, ведуча програми «Кулінарний фронт».
Ви пам’ятаєте ранок 24 лютого? Знали, що буде війна, здогадувалися?
Михайло Вовчик: Здогадувався, але не думав, що вона буде така. Я ще з 2016 року розумів, що як тільки росія почне повномасштабне вторгнення в Україну, вона в перший же день програє, тому що світова коаліція її просто знищить. Не зразу відбулося, але фінал ми бачимо – йде до загального знищення росії.
А як так сталося, що дружина знаходиться в Італії, а ви лишаєтесь тут і починаєте волонтерську діяльність?
Михайло Вовчик: На момент початку повномасштабного вторгнення росії я перебував в Україні – прилетів сюди по роботі 21 чи 22 лютого. Потім указом президента було заборонено покидати територію держави. Скажімо так, у перші тижні після вторгнення в мене були можливості виїхати з країни. Але перш за все я – громадянин України, тому ми з друзями вирішили перебратися до Львова і зайнятися волонтерською діяльністю, адже бачили, що було потрібно на фронті.
З чого ви починали, як виникла ідея цієї волонтерської організації? Чим вона взагалі займається?
Михайло Вовчик: У мене дуже багато друзів айтішників, які хотіли чимось допомогти. Ми почали збирати між своїх друзів кошти на бронежилети для тих, хто пішов воювати добровільно. Потім зрозуміли, що можемо бути корисними на кіберфронті – почали атакувати російські банки. Ми були одними з найперших, хто «положили» російський банк. Після цього почали вже співпрацювати з органами, які це роблять професійно. Але то – частина нашої волонтерської діяльності, якою займаються лише хлопці, задіяні в IT-індустрії, та до якої ми зараз не маємо відношення.
Я бачила, як працює ваша волонтерська команда – ви такі різні. Що вас об’єднує і як ви знайшли одне одного?
Михайло Вовчик: Насправді дуже багато таких організацій з’явилося в Україні, тому що була потреба – кожна людина хотіла зробити якийсь внесок, щоб допомагати своїй країні. Хтось тікав, а хтось лишався і допомагав. І дійсно, до нас долучилося дуже багато людей із різних сфер діяльності. Усіх їх і об’єднує бажання допомагати своїй країні – переселенцям, людям, які живуть у прифронтових зонах.
З якими труднощами стикалися під час волонтерської роботи?
Михайло Вовчик: Це про об’єднання різних людей. У всіх різні характери, погляди – хтось любить Зеленського, хтось Порошенка. Тобто і політичний аспект був досить важливий під час формування організації, але попри це старалися не створювати конфліктних ситуацій, максимально уникати їх.
Мені здавалося, можливо це і хибна думка, що Італія до початку повномасштабного вторгнення росії в Україну була доволі проросійською країною. Як це все змінювалося?
Михайло Вовчик: Все змінилися майже за один день – тому що росія відкрито напала на Україну. Тобто гроші російська пропаганда вбухувала в Італію, кажучи «ето не ми бамбілі вісім лєт Бабмас», а потім росія показала своє обличчя. Дійсно, багато хто в Україні закидує Італії, що вона досить мало допомагає. Але насправді Італія напевно найбільше в Європі допомагає, вона більше надала допомоги, ніж Німеччина і Франція разом узяті. Навіть із проросійськими політиками – лідерами тих партій, що зайшли в парламент. Дехто з них навіть зразу відмовився від партійних принципів і вийшов із партії, наприклад, тепер уже колишній міністр закордонних справ Італії Луїджі Ді Майо.
Я знаю, що у вас були поїздки на фронт під час повномасштабного вторгнення росії в Україну. А до того такі поїздки були?
Михайло Вовчик: Було таке десь у 2016 році. Ми розуміли, що немає жодного закордонного журналіста, який би висвітлював події з фронту з нашої сторони, а не з окупованих територій. І знайшли журналістів одного з телеканалів у Молдові, які погодились приїхати, і ми їх повезли. Мене вразило те, що перш ніж проїжджати на першу лінію, треба було мати пропуск із дозволом, або мала бути людина, яка би могла супроводжувати. Мені сподобалось, що з нами поїхав депутат Верховної Ради Віктор Романюк, і дуже сподобалось, що він ніде не висвітлював, що їздив на фронт (у той же час інші депутати, які їздили на передову, по всіх медіа кричали про це). Я знаю, що це не одна його поїздка така була, бо і з нами він їздив кілька разів, і без нас також – в тому числі привозив гуманітарну допомогу та супроводжував журналістів.
Ви потрапляли там під обстріли?
Михайло Вовчик: Так, у перший же день, коли приїхали. Це було в Авдіївці. Під обстрілами ще й відзняли маленьке відео для телеканалу. Я допомагав монтувати відео, бо це було в польових умовах. Ще й потрапило це відео до шоу скабєєвої, де нас показали як нацистів.
Вам було тоді страшно?
Михайло Вовчик: В кожного воно якось по-різному проявляється. В мене якось вимикається почуття страху і стає «життя бентежне», якось так.
Хочу спитати про Папу Римського, про Ватикан. Які настрої там зараз?
Михайло Вовчик: Італія, весь світ та й сам Папа Римський, навіть коли він не робить прямих заяв, що росія агресор, навіть коли він не займає чітку позицію щодо війни, я думаю, вони розуміють, що може трапитися щось гірше. Це я кажу про ядерну війну. І вони напевно намагаються вберегтися від тої ядерної війни. Звісно, насправді в них настрій максимально проти росії, тому що росія себе проявила.
Я знаю, що ви співпрацюєте з військовими, розкажіть про це.
Михайло Вовчик: Ну, допомагаємо військовим. Думаю, що цього вистачить.
А можна трохи детальніше? Бо я знаю, що бували поїздки, коли без номерів везеться машина з одного міста через всю країну.
Михайло Вовчик: Цікавим був мій перший раз, коли я вже під час війни потрапив на фронт. То не перша, напевно десь друга лінія була. Чоловікові дуже потрібна була машина. Це наші ППО-шники і в них не було машини, щоб пересуватися – наприклад, з міста з’їздити за продуктами, в штаб тощо. І ми знайшли машину, нам її віддала італійська організація «Мальви». Коли я сказав куди треба було везти машину, а це Покровськ був і шлях лежав через місця, які досить сильно прострілювалися російськими військовими, не всі погодилися вирушити в ту поїздку. Тому сам сів і поїхав.
Які зараз робите кроки для того, щоб ту правду, яка є тут, висвітлювати там? Я знаю, що ви робили виставки, інші івенти для того, щоб більше уваги звертати до України.
Михайло Вовчик: Намагаємось працювати по всіх фронтах. Тому наша організація займається не тільки гуманітарним штабом, а багатьма напрямками. Один з них – це висвітлення ситуації в Україні за кордоном, де тільки можливо, там і «кричимо». Є в нашій організації італійський художник, архітектор і волонтер Паоло Койя, який прожив сім років у Києві. Він не втік під час повномасштабної війни, допоміг евакуйовувати людей. Тільки через Паоло ми евакуювали десь близько п’яти тисяч людей і поселили їх в Італії. Звісно, це було й завдяки посольству Італії в Україні – мене вразило, наскільки працівники посольства намагались допомагати українським громадянам при виїзді, у вирішенні якихось питань, повністю відкриті були.
Зараз Європа вже втомилася від нашої війни?
Михайло Вовчик: А Україна втомилася від війни? Я думаю, це питання риторичне, тому що якщо навіть Україна втомилась від війни, то Європа мабуть теж. Люди забувають, кожен хоче жити своїм життям, росія давить на Європу енергетичною кризою. Люди починають задумуватися, що вони будуть їсти і як вони будуть жити. І коли десь там стріляють, навіть якщо це неподалік, то до цього звикаєш. От і Україна звикла до війни. Я коли приїхав у неділю, мені дуже сподобалось, що Україна вже повернулася до життя – запустилися якісь бізнес-процеси і Київ відродився, а тут в понеділок знову – порожнє місто. До речі, мені зателефонували два волонтери з Італії, які захотіли переїхати в Україну і допомагати. Вони мають приїхати десь на початку листопада й допомагатимуть без терміну.
Під час поїздок було таке, що ви відчували якесь надприродне Боже втручання, коли Він вас беріг і ви розуміли, що то Бог?
Михайло Вовчик: При обстрілах, навіть того самого понеділка в Києві. Я живу в центрі і були прильоти якраз по центру. Я тоді прокинувся не від прильотів, а від того, що дзвонив телефон і казав «Михайло, тікай». Напевно то Боже втручання, бо всюди, куди я приїжджав, ніколи не було стрілянини.
Як ви думаєте, яким буде майбутнє України?
Михайло Вовчик: Я вірю в те, що ще недовго буде війна з активними бойовими діями, вони скоро закінчаться – саме ця активна фаза з боку росії. І потім Україна, якщо зможе, матиме дуже великий шанс стати меккою для… Скажімо, ми приватизуємо бренд «свобода» і покажемо, що таке свобода. І кожна людина захоче побувати в цій чудовій країні, відчути цей запах свободи, зрозуміти що це таке і, можливо, вони будуть розуміти, що ми ніколи не жили в свободних країнах – я кажу за Німеччину, ту саму Італію. Тому я думаю, що ми станемо меккою – такою, як Запорозька Січ.
Ви плануєте тут лишитися?
Михайло Вовчик: Звісно, я своє життя бачу тільки в Україні. Ми з дружиною планували, що коли народиться дитина, почнемо переїзд сюди десь у вересні-жовтні. Але почалася війна і наші плани доведеться посунути трошки далі, тому що зараз я трохи боюсь перевозити свою сім’ю сюди. Поки що, дякуючи можливості їздити з гуманітарною місією до різних країн, в тому числі до Італії, маю змогу на день-два завітати до своєї сім’ї.
Додамо, що «Кулінарний фронт» – програма, гостями є люди, які дотичні до війни, що триває в Україні, і які не можуть пройти повз чужого горя. Саме таким є і Михайло Вовчик – голова волонтерської організації «Quasar», молодий громадський та політичний діяч.
«Було приємно стати гостем кулінарної телепрограми «Кулінарний фронт». Хочу подякувати ведучій та знімальній групі каналу «Нового Християнського» за це чудове інтерв’ю. Приготували разом борщ. Зі своїми кулінарними здібностями, я морально підтримував та відкривав тушкованку», – написав на своїй сторінці Михайло Вовчик по завершенні зйомок.
До теми: В Італії бізнесмен із волонтерами організували допомогу Україні.
Раніше и повідомляли, що українські підприємці в Італії та українська дипмісія готуються до співпраці між двома державами.
Нагадаємо, що два роки тому в Італії створили Українське Лоббі та Бізнес Клуб / Ukraine Lobby and Bussines Club.
