Скільки українських біженців планують повернутися додому з-за кордону – ООН

Кількість українських біженців, які планують повернутися з-за кордону в Україну, зменшилася. Якщо раніше таких було 77%, то у 2024 році їх стало 65%. Не має наміру повертатися додому 11% біженців. Про це йдеться в дослідженні, оприлюдненому днями в Управлінні Верховного комісара ООН у справах біженців.

За словами директора Європейського регіонального бюро УВКБ ООН Філіпа Леклерка, після двох років повномасштабної війни в Україні на тлі масових руйнувань, постійних обстрілів і ракетних ударів по всій країні майбутнє мільйонів людей, які покинули свої домівки, сповнене невизначеності.

«Наразі майже 6,5 мільйона біженців з України шукають притулку по всьому світу, у той час, як майже 3,7 мільйона людей залишаються вимушено переміщеними всередині країни», – зазначив Філіп Леклерк 20 лютого на брифінгу для преси в Палаці націй у Женеві.

Згідно з попередніми даними нещодавнього дослідження УВКБ ООН, більшість опитаних українських біженців (65%) все ще висловили бажання одного разу повернутися додому. Однак їхня частка зменшилася через повномасштабну війну, яка триває вже два роки.

Дослідження проводилося у січні та лютому 2024 року на підставі інтерв’ю з приблизно 9900 домогосподарствами українських біженців, внутрішньо переміщених осіб та осіб, які повернулися всередині та за межами країни.

Більшість опитаних українських біженців (приблизно 59%) зазначили, що вони можуть бути змушені повернутися додому, якщо в приймаючих країнах вони продовжуватимуть стикатися з проблемами, пов’язаних в основному з можливостями роботи та правовим статусом.

Біженці вразливої категорії (похилого віку, з обмеженими можливостями) також розглядають можливість повернення, здебільшого через відсутність інших варіантів.

Наміри біженців щодо повернення в Україну відрізняються за кількома факторами, зокрема:

близькістю приймаючих країн;
ситуація в місцях походження (наприклад, родичі та/або майно, що залишилося в Україні);
демографічні характеристики/вразливість (зокрема, коефіцієнт утриманців);
перспективи соціально-економічної інтеграції в приймаючій країни (зокрема, участь у ринку праці).

Зокрема, біженці частіше планують або сподіваються повернутися серед:

тих, хто розміщений у сусідніх з Україною країнах (75%), порівняно з тими, хто проживає в інших європейських країнах (62%);
родом із Чернігівської, Херсонської чи Сумської (понад 76% у кожній), на відміну від Полтавської, Закарпатської чи Київської (по 60% і менше);
ті, чия дружина та/або сини/дочки все ще перебувають в Україні (72%) порівняно з тими, у кого немає найближчих родичів (57%);
ті, хто має цілий або частково пошкоджений дім у місці свого походження (67%) порівняно з тими, хто там не живе (60%);
домогосподарства, які складаються лише з людей похилого віку (79%) або з більш ніж двома утриманцями на дорослого (76%), на відміну від тих, де немає утриманців (61%);
тих, хто не бере участі в робочій силі в країні перебування (77%) порівняно з тими, хто працює або шукає роботу (62%).

Криза біженців визначається великим ступенем розділеності сімей, адже багато чоловіків залишаються в Україні. Це часто створює проблеми для тих, хто був змушений покинути країну, і тих, хто залишився без підтримки сім’ї.

«Цей звіт показує, що возз’єднання сімей було головною рушійною силою для біженців, які повернулися додому назавжди», – повідомляють в УВКБ ООН.

Зараз короткострокові візити в Україну здійснюють більше біженців (приблизно 50% порівняно з 39% у 2023 році) – головним чином для відвідування членів родини, а також для перевірки майна.

УВКБ ООН закликає приймаючі держави зберігати гнучкий підхід до короткотермінових візитів біженців в Україну. І щоб візити, які тривають менш як три місяці, не впливали на правовий статус українських біженців та пов’язані з ними права в приймаючій країні.

«Захист і потреби біженців мають бути забезпечені, поки вони не зможуть добровільно та стабільно повернутися додому, у безпеці та гідності», – наголошують в УВКБ ООН.