Український театральний режисер Євген Лавренчук, якого 17 грудня 2021 року в Неаполі заарештували за запитом Російської Федерації про його екстрадицію, а 20 січня відпустили під домашній арешт, нарешті вийшов на зв’язок через соцмережі.
«Любі друзі! Нарешті маю можливість писати особисто і безпосередньо. Немає таких слів, щоб висловити вам свою подяку за потужну підтримку зі всіх куточків світу, на всіх рівнях», – написав Лавренчук на своїй сторінці у Facebook 27 січня.
Він подякував колегам-митцям, інтелектуалам, політикам, міністрам, дипломатам, культурним та правозахисним організаціям, усім друзям і тим, з ким особисто не знайомий за все, що вони для нього вже зробили. Також висловив сподівання повернутися в Україну.
«Але боротьба триває. Росія вимагає моєї екстрадиції. Основна фаза захисту ще попереду. Ніяких документів по суті справи ні я, ні мої адвокати ще не бачили. Ще деякий час втримаюся від активного особистого спілкування та інтерв’ю, прошу мене зрозуміти», – пояснив Лавренчук.
Євген розповів, що наразі перебуває під домашнім арештом, на постійному зв’язку зі своєю родиною та в прекрасних умовах завдяки допомозі «багатьох хороших людей».
«Нарешті я отримав доступ до потрібних книжок та партитур, адже пробую надолужити втрачений в ізоляції місяць часу – продовжую перервану роботу над розпочатими творчими проєктами», – поділився режисер.
Вже сьогодні, 28 січня, на своїй сторінці в Facebook Євген Лавренчук зробив заяву щодо двох моментів, пов’язаних із його арештом в Неаполі за запитом Російської Федерації про його екстрадицію.
Наводимо повний текст повідомлення 👇
«Хоч я й не звик виправдовуватися там, де невинуватий, вважаю за потрібне вербалізувати дві речі:
1. Я не є і ніколи не був громадянином Російської Федерації. Мені неодноразово, ще з 2003-го року пропонували прийняти громадянство для подальшого кар’єрного росту, але я категорично відкидав цю пропозицію.
2. Польський театр в Москві, який я заснував та був його Художнім керівником, проводив свою активну діяльність протягом 12 років.
Ми випускали прем’єри, грали вистави на найпрестижніших московських майданчиках, таких як театр «Сатірікон», Театр ім. Маяковського, театр «Et Cetera», Московський міжнародний Дім Музики, Театральний центр ім. Вс. Мейєрхольда, Театр Романа Віктюка та інших.
Ми об’їхали з гастролями пів Європи.
Так ось, уявіть собі, що за всі роки існування театру, ми не взяли жодної копійки російських державних грошей! Ані з Міністерства культури, ані з будь-якого іншого фонду, жодної дотації, жодного ґранту.
Про це я наголошував постійно, про це знають всі, хто зі мною співпрацював, зрештою, це легко перевірити. Театр повністю утримувався з ґрантів європейських фондів. Тому в 2014 році почалися розмови про надання Російською Федерацією (пишу з великої літери, суто з поваги до філологічних канонів) нам статусу «Іностранного агєнта».
То ж, чиї саме гроші, та яким чином я міг «вкрасти» у власному театрі, як пишеться у російському запиті, я щиро не розумію і фантазії моєї для намалювання цієї картини не вистачає».
Нагадаємо, що в Італії українського режисера Євгена Лавренчука відпустили під домашній арешт.
Раніше ми повідомляли, що в італійському СІЗО утримують українського режисера за запитом РФ.
До теми: В Італії українська діаспора влаштувала акцію на підтримку Євгена Лавренчука.
